ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 240/10953/23
адміністративне провадження № К/990/12572/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників адміністративну справу № 240/10953/23
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 ,
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року (головуючий суддя: Єфіменко О.В.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року (головуючий суддя: Сушко О.О., судді: Залімський І.Г., Мацький Є.М.)
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військового частини НОМЕР_1 , в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому індексації за період з 01.01.2016 по 16.01.2018;
1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.01.2018 з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;
1.3. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на день виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 не отримав у повному розмірі кошти (індексацію грошового забезпечення) на які мав право під час проходження служби у Збройних Силах України у період з 01.01.2016 по 16.01.2018, у зв`язку із чим звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення врахувавши базовий місяць січень 2008 року, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, втім отримав відмову у таких виплатах. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період до 16.01.2018.
4. Наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) № 48 від 01.04.2021 позивача звільнено з військової служби та з 08.04.2021 наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_3 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .
5. На думку позивача, під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 період з 01.01.2016 по 16.01.2018 йому безпідставно не нараховувалась та не виплачувалася індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
6. З метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із позовною заявою щодо встановлення права на отримання вказаної виплати (індексації грошового забезпечення із врахуванням базового місяця 2008 року) та компенсаційних виплат за невчасне її отримання.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.09.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024, адміністративний позов задоволено.
7.1. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.01.2018, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
7.2. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
8. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
9. Станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008.
10. Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не нараховувалась те не сплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.01.2018. Індексація грошового забезпечення підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців - січня 2008 року.
11. Крім того, суд першої інстанцій з яким погодився й апеляційний суд, пославшись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, зазначив, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
12. З огляду на наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач має право на компенсацію витрат частини заробітної плати (грошового забезпечення), у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
13. Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та закрити провадження у справі.
14. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин не було ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.04.2023 у справі № 380/10075/21, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18 щодо застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
15. Також скаржник посилається на те, що в оскаржуваних судових рішеннях судів попередніх інстанцій застосовано статтю 7 Закону № 2050-ІІІ без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19.
16. Відповідач стверджує про те, що позивач не звертався до військової частини із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів з зв`язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, а відповідач не відмовляв позивачеві у виплаті відповідної компенсації, тому право позивача не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цією позовною вимогою є передчасним.
17. За таких обставин скаржник вважає помилковим рішення судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача компенсації частини грошового забезпечення за невчасно виплачене грошове забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
18. Крім того скаржник зазначає, що Житомирський окружний адміністративний суд вже ухвалив рішення у справі № 240/14523/21 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав в частині позовних вимог, яке набрало законної сили 14.04.2021, тому рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у цій справі № 240/10953/23 підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а провадження у справі належить закрити.
19. Ухвалою Суду від 12.04.2024 касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, а ухвалою від 01.05.2024 відкрито касаційне провадження № К/990/12572/24.
20. Ухвалою Суду від 25.04.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
21. Правом подати відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
24. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
25. Спірним питанням на стадії касаційного провадження є визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації за період з 01.01.2016 по 16.01.2018, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період та компенсацію витрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
26. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
27. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
28. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
29. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
30. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
31. Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
32. Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.
33. На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
34. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом № 1282-XII.
35. Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
36. Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
37. Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015, що діє з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
38. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
39. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).
40. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
41. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
42. Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
43. У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
44. Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).
45. За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
46. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
47. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а).
48. Крім того, Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
49. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина перша, друга статті 2 Закону № 2050-ІІІ).
46. Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.
50. У пункті 2.2 Рішення від 15.10.2013 №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
51. Отже кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.
52. З уваги на це спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.
53. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.12.2024 у справі № 440/6875/24, від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 29.11.2023 у справі № 560/11895/23 та від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а.
54. Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
55. Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у Рішеннях від 15.10.2013 № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013.
56. Так, у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
57. Законом України від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
58. Суд зауважує, що у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
59. Зокрема, Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
60. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
61. З урахуванням викладеного Судова палата констатувала:
1) якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);
2) з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
62. Повертаючись до обставин цієї справи Суд звертає увагу на те, що як зазначено раніше виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні. Ухвалюючи рішення про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.01.2018 а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до наказу командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) № 48 від 01.04.2021 позивача звільнено з військової служби та з 08.04.2021 наказом тимчасово виконувача обов`язки командира військової частини НОМЕР_3 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .
63. Однак, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій не встановили, у складі якої військовій частині позивач проходив службу у спірний період з 01.01.2016 по 16.01.2018.
64. У копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 10 від 16.01.2018 вказано, що капітана ОСОБА_1 , начальника радіолокаційного відділення - начальника станції радіолокаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.12.2017 № 604 на посаду офіцера відділу управління кар`єрою та комплектування офіцерами ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, у штаб Сухопутних військ Збройних Сил України, АДРЕСА_1 (а/с 56).
65. Як зазначено у копії довідки про проходження служби (трудову діяльність), ОСОБА_1 , зокрема, у період з 01.2011 по 01.2018 займав посаду начальника радіолокаційного відділення - начальника станції радіолокаційного вузла радіотехнічного батальйону радіотехнічної бригади ( АДРЕСА_2 ), а у період з 01.2018 по 09.2018 - офіцера відділу управління кар`єрою та комплексування офіцерами ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), з 09.2018 по 04.2019 - звільнений в запас, а з 04.2019 по 04.2021 - офіцер комплектування рядовим та сержантським складом управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) (а/с 57).
66. Суд наголошує, що у разі невстановлення місця служби позивача у спірний період, рішення про задоволення його позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 є передчасним.
67. Крім того, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що у справі № 240/14523/21 Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 15.10.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022, визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 по 16.01.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та зобов`язав військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 по 16.01.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
68. Отже суди попередніх інстанцій не вжили всіх повноважень, визначених процесуальним законодавством щодо витребування доказів, необхідних для встановлення фактичних обставин у справі стосовно виконання рішення суду та надання їм відповідної оцінки.
69. У цьому контексті Суд вважає необхідним вказати про таке.
70. Відповідно до частин першої та другої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
71. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 КАС України).
72. Частиною другою статті 94 КАС України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
73. Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
74. За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
75. Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.
76. Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
77. На цій підставі Суд доходить до висновку, що судами попередніх інстанцій всупереч наведеному принципу не з`ясовано обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і на які посилалися сторони, зокрема відповідач, що позбавляє Суд можливості зробити висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог або відмови у їх задоволенні.
78. Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції України, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).
79. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
80. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
81. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
82. З огляду на зазначене, Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак оскаржувані судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначені статтею 242 КАС України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
83. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
84. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
85. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх невстановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
86. Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
87. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
88. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 240/10953/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Житомирського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов