ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 240/17105/21
адміністративне провадження № К/990/38190/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/17105/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ГУ ПФУ
на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2023, постановлену судом у складі головуючого судді Панкеєвої В.А.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Моніча Б.С., суддів: Ватаманюка Р.В., Залімського І. Г.,
УСТАНОВИВ:
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови в перерахунку з 01.12.2019 пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ), з урахуванням відомостей, наведених в довідці про розмір грошового забезпечення від 28.05.2021 №33/26/117-184;
зобов`язати ГУ ПФУ здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням складових грошового забезпечення, наведених в довідці про розмір грошового забезпечення від 28.05.2021 №33/26/117-184 та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплаченої суми пенсії.
2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 15.10.2021 (яке набрало законної сили 05.01.2022) позов задовольнив.
3. 05.06.2023 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_2 про заміну стягувача у справі № 240/17105/21, а саме - ОСОБА_1 на правонаступника ОСОБА_2 .
4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну стягувача в цій справі.
5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 скасовано ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 та прийнято нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 задоволено.
II. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. 14.11.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, відповідач просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 змінити в частині мотивів відмови в задоволенні клопотання про заміну стягувача в цій справі.
В касаційній скарзі відповідачем також заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
7. Верховний Суд ухвалою від 30.11.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
8. Ухвалою судді Верховного Суду від 15.01.2024 відмовлено в задоволенні клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну стягувача, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею не надано доказів на підтвердження факту переходу до неї прав на нараховані та невиплачені суми пенсії померлого чоловіка та доказів включення до спадкової маси сум нарахованої, але невиплаченої позивачеві пенсії.
10. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи заяву про заміну стягувача, суд апеляційної інстанції послався на те, що спір у цій справі стосується сум пенсій, які належали спадкодавцю (позивачу у справі), однак не були ним отримані у зв`язку із протиправними діями відповідача; вказані суми пенсії є об`єктом спадкування, відтак, в цьому випадку спірні правовідносини допускають правонаступництво.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
11. Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема тим, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною першої статті 61 вищезазначеного Закону. Отже, спірні правовідносини не допускають правонаступництва та, відповідно, й заміни стягувача щодо виконання рішення суду в частині зобов`язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
13. Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
14. Згідно з частиною першою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина четверта статті 379 КАС України).
15. Відтак, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки сторони або третьої особи.
16. Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон №2262-ХІІ.
17. Відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
18. Зміст статті 61 Закону №2262-ХІІ узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
19. Так, за змістом статтей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
20. Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
21. Наведене вище дає підстави для висновку, що Закон №2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
22. Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім`ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім`ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов`язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
23. Таким чином, вимоги зобов`язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна стягувача, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявниці.
24. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №520/926/21 та від 27.09.2023 у справі №420/16546/21.
25. З урахуванням зазначеного, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача у цій справі.
26. При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні зазначеної заяви, однак неправильно визначив мотиви, якими обґрунтував своє судове рішення, у зв`язку з чим мотивувальна частина ухвали суду першої інстанції має бути змінена і викладена в редакції цієї постанови.
27. Відповідно до частин першої та четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
28. Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
29. З огляду на викладене, касаційну скаргу слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції змінити в частині мотивів відмови в задоволенні заяви про заміну стягувача у цій справі.
Керуючись статтями 345 349 351 352 355 356 КАС України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі №240/17105/21 скасувати.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі №240/17105/21 змінити, виклавши мотивувальну частину зазначеного судового рішення у редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.І. Рибачуксудді А.Ю. Бучик Н.В. Коваленко