ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2024 року
м. Київ
справа №240/23909/23
адміністративне провадження №К/990/29322/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Радишевської О.Р.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Дубком Сергієм Миколайовичем, на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Майстренко Н.М., і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Сушка О.О., суддів Залімського І.Г., Мацького Є.М.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), та щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та індексації;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 доплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу при звільненні та грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, обчисливши їхній розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та індексації.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 15 березня 2024 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, обчислених без урахування індексації грошового забезпечення. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні відпусток, грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, ураховуючи раніше виплачені суми. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
3. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив із того, що, з огляду на зміст пункту 1 Постанови №168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди. Таке тлумачення вказаної норми підтверджується й подальшим підходом держави до зазначеної виплати, оскільки наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №177/39233, перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану. Отже, Постановою №168 запроваджена додаткова винагорода, яка носить тимчасовий характер. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення додаткової винагороди, встановленої Постановою №168. Системний аналіз положень законодавства та встановлені обставини у справі дають підстави для висновку, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, грошової допомоги для оздоровлення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки до складу грошового забезпечення не включаються винагороди, що не мають постійного характеру. Водночас суд першої інстанції дійшов висновків, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії, оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення. Індексація не була включена до складу грошового забезпечення, з якого позивачу розраховувалися виплати при звільненні, що також не заперечується відповідачем. За таких обставин, оскільки індексація грошового забезпечення повинна бути включена до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні відпусток, грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік, то її невключення відповідачем у спірному випадку є неправомірним і свідчить про протиправну бездіяльність. До того ж, ураховуючи, що відповідно до витягу із наказу військової частини НОМЕР_1 від 12 липня 2023 року №195 грошова допомога для оздоровлення за 2023 рік позивачем отримана не була, то відсутні правові підстави для включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік.
4. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року - без змін.
5. У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що погоджується з висновками суду першої інстанції, але у відповідності до вимог статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) переглядає судове рішення лише у частині, яка була оскаржена, без перегляду іншої - про задоволені вимоги. Суд апеляційної інстанції констатував, що Постановою №168 запроваджена додаткова винагорода, яка носить тимчасовий характер. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення додаткової винагороди, встановленої Постановою №168. Відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, грошової допомоги для оздоровлення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки до складу грошового забезпечення не включаються винагороди, що не мають постійного характеру.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Адвокат Дубок Сергій Миколайович (далі - Дубок С.М. ) подав в інтересах ОСОБА_1 до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року в справі №240/23909/23 у частині відмови у задоволенні позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
7. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та помилково виходили з того, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, не входить до складу грошового забезпечення, з якого обраховуються спірні виплати, оскільки вказана додаткова винагорода виплачувалася позивачу щомісячно за рахунок коштів фонду грошового забезпечення з моменту впровадження Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) такої виплати до дня його звільнення, а отже, мала постійний характер, тому є невід`ємною складовою грошового забезпечення і має бути включена до розрахунку розміру спірних виплат.
8. Як підставу оскарження судових рішень в указаній частині, скаржник, посилаючись на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
9. Водночас скаржник звертає увагу на висновки, викладені Верховним Судом у рішенні від 06 квітня 2023 року в справі №260/3564/22 та у постанові від 31 березня 2021 року в справі №620/2878/20, а також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року в справі №522/2738/17. Наголошує на тому, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, є невід`ємною складовою місячного грошового забезпечення позивача та має бути включена до розрахунку розміру спірних виплат.
IV. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Мартинюк Н.М., Радишевської О.Р. ухвалою від 30 липня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а також підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
11. Військовою частиною НОМЕР_1 відзиву на касаційну скаргу не подано.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 06 листопада 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 07 листопада 2024 року.
V. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. ОСОБА_1 з 12 липня 2023 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
14. Відповідачем не заперечується факту виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без обчислення їхнього розміру з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та індексації.
15. Відповідно до витягу із наказу військової частини НОМЕР_1 від 12 липня 2023 року №195 грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік позивач не отримував.
16. ОСОБА_1 , уважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та індексації, звернувся до суду з цим позовом.
VІ. Джерела права й акти їхнього застосування
17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. За приписами частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
19. До складу грошового забезпечення, як установлено у частині другій статті 9 Закону №2011-XII, входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
20. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
21. Приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
22. У пунктах 2, 3 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.
23. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у пункті 2 розділу І якого внормовано, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану (доповнено згідно з Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44, який застосовується з 01 лютого 2023 року); допомоги.
24. Водночас у пункті 16 розділу І Порядку №260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
25. 28 лютого 2022 року КМУ на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» прийняв Постанову №168, яка застосовується з 24 лютого 2022 року, пунктом 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Надалі до цієї Постанови неодноразово вносилися зміни та доповнення, у тому числі й до пункту 1.
26. Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
27. Відповідно до пункту 1 розділу ХХІІІ Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
28. За приписами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
29. Нормами пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
30. Згідно з абзацом сьомим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються КМУ.
31. Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
32. За правилами пункту 5 розділу XXXII Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються, зокрема, звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
VІІ. Позиція Верховного Суду
33. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
35. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
36. У касаційній скарзі доводи і вимоги скаржника полягають в оскарженні рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року в справі №240/23909/23 у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
37. У іншій частині (у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ) рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року в справі №240/23909/23 у касаційному порядку не оскаржуються.
38. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
39. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги і судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині, Верховний Суд, з огляду на приписи статті 341 КАС України, ураховує, що після подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у справі №240/23909/23 Верховний Суд висловив правову позицію щодо питань, чи ураховується передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються розміри грошових допомог для оздоровлення, при звільненні та грошова компенсація за невикористані дні відпусток.
40. Так, як зазначив Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року в справі №240/26703/23, приписи пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ вказують, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги для оздоровлення.
41. Положення частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає КМУ, а право визначати порядок виплати грошового забезпечення законодавець делегував, зокрема, Міністру оборони України.
42. Такими нормативно-правовими актами є Постанова №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу, окладу за військовим званням, включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), та Порядок №260.
43. Отже, за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану.
44. За правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
45. У підсумку Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року в справі №240/26703/23 констатував, що делегуючи КМУ право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку №260 унормували приписи Закону №2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.
46. Аналогічні правові висновки сформовані Верховним Судом і у постановах від 23 вересня 2024 року в справах №240/25672/23, №240/32125/23, №240/33138/23 та №260/8841/23.
47. Вирішуючи питання, чи ураховується передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги при звільненні, Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року в справі №240/32125/23 дійшов висновку, що, обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, відповідач діяв правомірно.
48. Відповідаючи на указане питання, Верховний Суд, посилаючись на відповідне правове регулювання, у постанові від 23 вересня 2024 року в справі №240/32125/23, з-поміж іншого, констатував, що за правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові). Аналогічне виключення стосовно винагород міститься і в пункті 5 розділу ХХХІІ Порядку №260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
49. Таким чином, відповідно до вже сформованих Верховним Судом правових висновків, передбачена Постановою №168 додаткова винагорода не ураховується до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються розміри грошових допомог для оздоровлення та при звільненні.
50. Висновки, викладені Верховним Судом у наведених постановах, є релевантними та застосовними до спірних правовідносин у справі, яка розглядається, тому відсутня необхідність формування правових висновків щодо спірних питань, й підстав для відступу від сформованих висновків не вбачається.
51. За таких обставин, оскільки передбачена Постановою №168 додаткова винагорода не ураховується до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються розміри грошових допомог для оздоровлення та при звільненні, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення означених позовних вимог ОСОБА_1 . Варто також урахувати той факт, що, як установив суд першої інстанції, позивач не отримував грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, тому, відповідно, позовні вимоги у цій частині взагалі є безпідставними.
52. Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника щодо застосування правового підходу, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року в справі №522/2738/17, оскільки висновки у цій справі зроблені у неподібних до справи №240/23909/23 правовідносинах, а саме з приводу обчислення розміру пенсії, та є нерелевантними для цієї справи.
53. Щодо посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31 березня 2021 року в справі №620/2878/20, то необхідно зазначити, що у цій справі вирішувалося питання щодо включення/невключення до складу грошового забезпечення, з якого нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 22 вересня 2010 року №889. Отож обставини у справі №620/2878/20 та у справі, яка розглядається, не є подібними.
54. Також не є слушними посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у рішенні від 06 квітня 2023 року в справі №260/3564/22, оскільки у цій справі вирішувалося питання саме нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, а тому спірні правовідносини у справі №260/3564/22 не є подібними до правовідносин, які є предметом спору в справі №240/23909/23.
55. Зважаючи на наведене, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року в справі №240/23909/23 в указаній частині, з огляду на приписи статті 350 КАС України, підлягають залишенню без змін. Доводи скаржника щодо необґрунтованої відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні зазначеної частини позовних вимог ОСОБА_1 свого підтвердження не знайшли.
56. З приводу питання, чи ураховується передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової компенсації за невикористані дні відпусток, то підлягає урахуванню правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 23 вересня 2024 року в справі №240/32125/23, у якій Верховний Суд констатував, що, на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому, при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, відповідно до довідки військової частини виплачувалася позивачу починаючи з квітня 2022 року по лютий 2023 року, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.
57. Отже, ураховуючи, що Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2024 року в справі №240/32125/23 вже сформований правовий висновок щодо вказаного спірного питання, й підстав для відступу від такого не вбачається, беручи до уваги, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 04 вересня 2023 року №133/7025 додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, виплачувалася ОСОБА_1 щомісячно з 24 лютого 2022 року по 23 березня 2023 року, то ця додаткова винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється розмір грошової компенсації за невикористані ним дні відпусток.
58. За таких обставин, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в означеній частині. У зв`язку з чим, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року в справі №240/23909/23 у вказаній частині, з огляду на приписи статті 351 КАС України, необхідно скасувати та задовольнити зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 .
59. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року в справі №240/23909/23 у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у касаційному порядку адвокатом Дубком С.М., який діє в інтересах позивача, не оскаржені, тому в межах цього касаційного провадження Верховний Суд не перевіряє й не надає оцінки висновкам судів попередніх інстанцій в означеній частині. Військова частина НОМЕР_1 правом на касаційне оскарження судових рішень у справі №240/23909/23 не скористалася.
60. Варто також зауважити, що Верховний Суд як суд касаційної інстанції є судом права, а не судом факту, і у силу норм статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
VІІІ. Судові витрати
61. З огляду на результат касаційного розгляду, підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349 350 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дубком Сергієм Миколайовичем, задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року в справі №240/23909/23 у частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
3. Ухвалити в указаній частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 .
4. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
6. У іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року в справі №240/23909/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: Н. М. Мартинюк
О. Р. Радишевська