ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 240/31525/23
адміністративне провадження № К/990/15561/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року (суддя - Попова О.Г.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді: Ватаманюк Р.В., Граб Л.С.)
у справі № 240/31525/23
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, та індексації;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 доплатити грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, та індексації.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому було виплачено одноразову грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, однак, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір грошової допомоги, відповідач не включив суми щомісячної додаткової винагороди та індексації, які позивач отримував щомісячно в складі місячного грошового забезпечення, що стало підставою звернення з вказаним позовом до суду.
Позивач, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, вважає, що щомісячна додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється інші виплати, адже ця виплата має постійний характер і отримувалася ним щомісячно.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік без урахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що, враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.
З підстав наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована одноразова допомога при звільненні, грошова допомога для оздоровлення та грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Оскільки у спірному випадку виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер, враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її невключення до обрахунку спірних виплат.
Щодо позовних вимог про врахування в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, суди попередніх інстанцій зазначили таке.
Враховуючи зміст пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.
Водночас, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, яка виплачувалася до 28 лютого 2018 року, відповідала ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Натомість постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2022 року №168 запроваджена додаткова винагорода, яка носить тимчасовий характер, оскільки запроваджена на період дії воєнного стану.
Також суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2022 року №168.
Додаткова винагорода військовослужбовцям на період дії воєнного стану не є складовою частиною грошового забезпечення, а тому у відповідача відсутні підстави для включення до складу одноразової грошової допомоги при звільненні додаткової винагороди, виплату якої передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
З підстав наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Щодо способу захисту порушеного права, суди попередніх інстанцій зауважили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому зобов`язали ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та доплатити позивачу одноразову грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
На обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування пункту 6 розділу ХХХІ, пункту 1 розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260).
Скаржник зазначає, що під час проходження військової служби отримував місячне грошове забезпечення, до складу якого входили такі складові:
Посадовий оклад (у розмірі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704);
Оклад за військове звання (у розмірі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704);
Надбавка за вислугу років (у розмірі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704);
Надбавка за особливості проходження служби (у розмірі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704);
Премія (у розмірі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704);
Додаткова винагорода (у розмірі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168);
Індексація (у розмірі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078).
Усі ці складові грошового забезпечення відповідач виплачував позивачу щомісячно.
Між тим, спірна грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168, мала постійний характер, виплачувалась позивачу щомісячно і з її суми сплачувався єдиний соціальний внесок, тому її розмір підлягає врахуванню до складу грошового забезпечення, для обчислення суми допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань.
Скаржник підкреслює, що додаткова винагорода виплачувалась позивачу щомісяця за рахунок фонду грошового забезпечення з моменту впровадження Кабінетом Міністрів України такої виплати до дня звільнення, отже мала постійний характер, а тому уважає, що означена додаткова винагорода є невід`ємною складовою грошового забезпечення та має бути включена до розрахунку розміру спірних виплат, які, своєю чергою, обчислюються із розміру повного місячного грошового забезпечення.
У цьому зв`язку скаржник звертає увагу на висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 березня 2021 року у справі №620/2878/20 та від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, які, на переконання скаржника, підтверджують його доводи щодо необхідності включення додаткової винагороди, яка є невід`ємною складовою місячного грошового забезпечення, до розрахунку розміру грошової допомоги для оздоровлення.
Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України відповідач не скористався, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій за наявними в справі матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд цієї справи в порядку письмового провадження з 21 листопада 2024 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 в період з 24 лютого 2022 року по 30 грудня 2022 року проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В 2022 році позивачу виплачувалась грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення.
Між тим, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розміри вказаних вище виплат, відповідач не включив суми додаткової винагороди та індексації, які позивач отримував щомісячно.
В жовтні 2023 року представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію про виплачені позивачу спірні суми грошового забезпечення та у разі, якщо такі суми нараховані невірно, перерахувати та доплатити належні позивачу кошти.
У відповідь листом від 02 листопада 2023 року №9/3311 відповідач відмовив у такому перерахунку коштів.
Уважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За умовами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони (пункт 3 постанови № 704).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).
Пунктами 1 та 6 розділу XXIII Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктами 1 та 7 розділу XXIV Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою (пункт 6 розділу XXXI Порядку №260).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
ІV. Позиція Верховного Суду
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Ураховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги Верховний Суд, надаючи оцінку викладеним у касаційній скарзі доводам щодо незгоди з оскаржуваними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, зазначає таке.
Спірним питанням на стадії касаційного провадження є (не)включення додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, до складу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на відповідний рік, яка виплачується військовослужбовцю за правилами Порядку № 260.
Відповідаючи на це питання, Верховний Суд зазначає таке.
Приписи пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ вказують, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення.
Положення четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець делегував, зокрема, Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є постанова Кабінету Міністрів України №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок №260.
Отже, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Водночас у пункті 16 розділу І Порядку № 260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 6 розділу XXIII Порядку №260 передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пункту 7 розділу XXIV Поряду №260 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Верховний Суд, з огляду на приписи статті 341 КАС України ураховує, що після подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд висловив правову позицію щодо питання, чи ураховується передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення, зокрема у постановах від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23.
Так, відповідаючи на вказане питання Верховний Суд у наведених постановах зазначив, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану.
За правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Також Верховний Суд констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.
Зважаючи на те, що висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, є релевантними та застосовними до спірних правовідносин у справі, яка розглядається, немає необхідності формувати правовий висновок щодо питання включення/невключення передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що було підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 240/31525/23, оскільки відповідний висновок уже сформований Верховним Судом після подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у цій справі й підстав для відступу від сформованого висновку не вбачається.
Також не є слушними посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у рішенні від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, оскільки у цій справі вирішувалося питання саме нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, а тому спірні правовідносини у справі №260/3564/22 не є подібними до правовідносин, які є предметом спору у цій справі.
Щодо доводів касаційної скарги про необхідність за аналогією застосовувати під час вирішення цього спору правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 620/2878/20, Суд уважає за необхідне зазначити, що у цій справі вирішувалося питання щодо включення/невключення до складу грошового забезпечення, з якого нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889. Натомість у цій справі питання стосується включення/невключення до складу місячного грошового забезпечення, з якого нарахована грошова допомога для оздоровлення, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 на період дії воєнного стану. Тому обставини у справі № 620/2878/20, на яку посилається скаржник, та у цій справі, не є подібними.
Оскільки позивач оскаржує лише постанову суду апеляційної інстанції від 15 квітня 2024 року, якою переглядалось рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року в частині позовних вимог про врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, суд касаційної інстанції переглядає зазначене судове рішення в межах вимог касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
V. Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська
Судді М.В. Білак
О.А. Губська