ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 240/35905/23
адміністративне провадження № К/990/6110/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року (головуючий суддя Романченко Є.Ю.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2024 року (головуючий суддя Шидловський В.Б., судді - Курко О.П., Боровицький О.А.) у справі за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2023 року Головне управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області) звернулося до адміністративного суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" (далі - ТОВ "Барнетта-Торг").
На обґрунтування вимог заяви ГУ ДПС у Житомирській області посилалося на те, що у зв`язку з відмовою позивача у реалізації контролюючим органом права на проведення документальної планової виїзної перевірки, виконуючим обов`язки начальника ГУ ДПС у Житомирській області 28 грудня 2023 року о 16:00 прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, підтвердження обґрунтованості якого здійснюється у судовому порядку.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2024 року, відмовлено ГУ ДПС у Житомирській області у відкритті провадження за заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, на підставі пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Роз`яснено контролюючому органу, що відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник в цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Судові рішення вмотивовані тим, що між сторонами існує спір про право, предметом якого є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для внесення відповідної заяви по даній справі та застосування умовного адміністративного арешту, передбаченого статтею 283 КАС України.
Із поданого до суду відповідачем клопотання, судами попередніх інстанцій встановлено, що останнім оскаржено до суду дії податкового органу щодо включення ТОВ «Барнетта-Торг» до плану-графіка документальних планових перевірок платників податків на 2023 рік та наказ ГУ ДПС у Житомирській області від 7 грудня 2023 року № 2831-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Барнетта-Торг"», що беззаперечно вказує на наявність спору про право у спірних правовідносинах у контексті пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України та виключає можливість розглянути заяву позивача про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку статті 283 КАС України.
Таким чином, оскільки ТОВ «Барнетта-Торг» в іншому судовому порядку оскаржується законність призначення планової виїзної перевірки та наявність у податкового органу права на її проведення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ГУ ДПС у Житомирській області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми статті 283 КАС України без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 23 лютого 2023 року у справі №640/17091/21.
Ухвалою Верховного Суду від 7 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Житомирській області на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з метою перевірки доводів скаржника про порушення судами норм процесуального права.
ТОВ «Барнетта-Торг», скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2024 року залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковий орган звернувся до суду, в порядку статті 283 КАС України, із заявою про підтвердження обґрунтованості рішення виконуючого обов`язки начальника ГУ ДПС у Житомирській області від 28 грудня 2023 року про адміністративний арешт майна ТОВ «Барнетта-Торг», юридична та фактична адреса: проспект Незалежності, 10-Г, м. Житомир, Житомирська область.
Підставою для звернення ГУ ДПС у Житомирській області до суду із вказаною заявою стала відмова директора ТОВ «Барнетта-Торг» від ознайомлення під розписку з направленнями на проведення документальної планової виїзної перевірки та відмова допустити посадових осіб ГУ ДПС у Житомирській області до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Барнетта-Торг». Свою відмову директор ТОВ «Барнетта-Торг» мотивував відсутністю правових підстав для призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки останнього.
При цьому, судами встановлено, що ТОВ «Барнетта-Торг», вважаючи неправомірними дії контролюючого органу щодо включення його до плана-графіка документальних планових перевірок платників податків на 2023 рік, дії Державної податкової служби України щодо затвердження плана-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2023 рік в частині, що стосується відповідача, а також наказ ГУ ДПС у Житомирській області від 7 грудня 2023 року №2831-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Барнетта-Торг», звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ "Барнетта-Торг" до ГУ ДПС у Житомирській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та скасування наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 7 грудня 2023 року №2831-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Барнетта-Торг».
Як вже зазначалося у цій постанові, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, дійшли висновку про наявність спору про право, оскільки відповідач заперечує законність призначення планової виїзної перевірки та наявність у податкового органу права на її проведення.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, які здійснені з порушенням норм процесуального права та без врахування усталеної судової практики Верховного Суду, враховуючи наступне.
Згідно з приписами частини 4 статті 5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Право звернення до суду суб`єктом владних повноважень - податковим органом визначено статтею 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), за змістом пункту 94.1 якої адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з пунктом 94.3 статті 94 ПК України, арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Пункт 94.5 статті 94 ПК України встановлює, що арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Згідно з пунктом 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Підстави для припинення адміністративного арешту майна платника податків визначені у пункті 94.19 статті 94 ПК України, а саме: відсутність протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (94.19.1); погашення податкового боргу платника податків (94.19.2); усунення платником податків причин застосування адміністративного арешту (94.19.3); ліквідація платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства (94.19.4); надання відповідному контролюючому органу третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об`єктів права власності цієї третьої особи (94.19.5); скасування судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт (94.19.6); прийняття судом рішення про припинення адміністративного арешту (94.19.7); пред`явлення платником податків дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, а також документа, що підтверджує реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, здійснену в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством (94.19.8); фактичне проведення платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки (94.19.9); взяття контролюючим органом на податковий облік нерезидента на підставі акта перевірки (94.19.10).
Тобто, саме під час розгляду судом подання (заяви) контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, застосованого рішенням керівника податкового органу, суди у цьому судовому провадженні насамперед зобов`язані перевірити обґрунтованість цього рішення.
Щодо процесуального порядку розгляду даної категорії справ, то КАС України встановлено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ (глава 11) та порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ (§ 2 цієї глави).
Статтею 283 КАС України врегульовано особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів.
Пунктом 2 частини 1 статті 283 КАС України визначено, що провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Згідно з частинами четвертою-п`ятою статті 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 лютого 2023 року у справі № 640/17091/21 вирішуючи питання про те, чи можна вважати, що подання платником податків позову про скасування наказу про проведення перевірки є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України при перевірці заяви контролюючого органу, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, акцентував увагу, що оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених частиною першою статті 283 КАС України. У таких справах адміністративний суд фактично є незалежним суб`єктом, який здійснює перевірку об`єктивності прийнятого контролюючим органом рішення, та одночасно, виконує завдання захисту прав платників податків від потенційно можливих зловживань з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно правового висновку судової палати, наявність спору про право, в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України, має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою частиною першою статті 283 КАС України. При цьому у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як «спір про право».
Також, судовою палатою зазначено, що з огляду на частину першу статті 4 КАС України, звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним рішення податкового органу про проведення податкової перевірки чи про застосування адміністративного арешту майна або дій такого органу при проведенні перевірки підпадає під поняття публічно-правового спору (пункт 2). Визначення цього терміну не дає підстав для висновку, що «публічно-правовий спір» є тотожним до терміну «спір про право». Отже, подання до суду адміністративного позову про протиправність рішення/дій щодо проведення перевірки або накладення адміністративного арешту не може розглядатися як підстава для відмови у відкритті провадження у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується питання закриття провадження у разі встановлення судом першої інстанції такого факту вже після відкриття провадження, однак цей висновок фактично підлягає застосуванню і у цій справі, незважаючи на те, що перевірці у даній справі підлягають висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України з тих самих підстав.
Крім того, необхідно звернути увагу на те, що оскарження платником податків наказу контролюючого органу про проведення перевірки, дій контролюючого органу при її проведенні, чи рішення про застосування адміністративного арешту майна, не є спором про право у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Перевірка причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків, обґрунтованості рішення про застосування адміністративного арешту майна входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій, що між сторонами існує спір про право, предметом якого є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування умовного адміністративного арешту, тому наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі, є помилковим.
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За приписами частини четвертої статті 353 КАС України, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на те, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, з порушенням норм процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2024 року з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 3 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Житомирського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх