ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа №240/7001/23
адміністративне провадження № К/990/37807/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року (суддя Єфіменко О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року (колегія у складі суддів Сторчака В.Ю., Граб Л.С., Полотнянка Ю.П.)
у справі № 240/7001/23
за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФ України в Житомирській області; відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому на дитину з 31.01.2023 підвищення до пенсії непрацюючого пенсіонера, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII);
- зобов`язати ГУ ПФ України в Житомирській області з 31.01.2023 призначити та щомісячно проводити йому на дитину нарахування, виплату підвищення до пенсії непрацюючого пенсіонера, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеним законом про Державний бюджет України на відповідний рік щомісячно.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 отримує на неповнолітню дитину ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника.
3. ОСОБА_2 є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (посвідчення Серії № 350872) та проживає у населеному пункті, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (село Норинськ, Коростенський район).
4. Вважаючи протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо ненарахування на невиплати позивачам доплати до пенсії, як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у порядку статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», законний представник звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
5. Позивач, покликаючись на Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, зазначав про відновлення права на виплату громадянам, проживаючим у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення передбачена ст. 39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
6. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що пільги, установлені ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської катастрофи», у даному випадку не поширюються на дітей.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2023, у задоволенні позову відмовлено.
8. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що діти, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, мають право виключно на пільги та компенсації, визначені Розділом V «Захист дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи» Закону №796-ХІІ, натомість жодних правових підстав для нарахування дітям доплати у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ немає.
9. ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, у якій, із посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
10. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не врахували правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18.
Його син отримує пенсію по втраті годувальника, у розумінні Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» є непрацездатним пенсіонером; навіть за відсутності посвідчення особи, постраждалою від Чорнобильської катастрофи, як непрацюючий пенсіонер має право на підвищення доплати до пенсії, передбачене ст. 39 Закону № 796-XII.
11. У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.
13. Згідно ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
14. У справі, яка розглядається, предметом спору є бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії по втраті годувальника, яку ОСОБА_1 , отримує на свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , який проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеним законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
15. Стосовно застосування як розрахункової величини мінімальної заробітної плати Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.04.2024 у справі №240/19227/21 виснувала:
« норма пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIIІ (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.
6.37. Таким чином, ОСОБА_3 має право на щомісячне підвищення до пенсії як непрацююча пенсіонерка, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року.»
16. Тобто, за загальним правилом непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення має право на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.
17. Стосовно права на виплату підвищення до пенсії по втраті годувальника, яку особа отримує на свою неповнолітню дитину, що проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, у постанові від 15.10.2024 у справі №240/1458/23 Верховний Суд виснував наступне:
« неповнолітні діти, яким призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника за наявності на це умов, визначених у частині першій статті 36 Закону № 1058-IV, є непрацюючими пенсіонерами в розумінні Закону № 1058-IV через їх непрацездатність, тому на таких осіб поширюється загальне правило щодо права на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року, за умови їх проживання на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення).»
18. Застосовуючи зазначені вище висновки до обставин справи, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, зазначеними в обґрунтування поданої касаційної скарги, зокрема про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 39 Закону №796-XII.
19. Отже, ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 має право на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року.
20. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
21. Відповідно до частини третьої цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
22. Під час касаційного розгляду справи Верховним Судом знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги позивача щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неврахування висновків стосовно застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
23. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову.
24. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, а інших витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, то відповідно до статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись статтями 341 345 351 356 КАС України, Верховний Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 . Який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 240/7001/23 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 31 січня 2023 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та її не може бути оскаржено.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб