№ 243/11757/18

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 243/11757/18

провадження № 61-19565св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Слов`янська міська рада,

відповідач - державний реєстратор відділу державної реєстрації Слов`янської районної державної адміністрації Булошник Інна Олександрівна,

треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , Слов`янська районна державна адміністрація, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Слов`янської міської ради на постанову Донецького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Никифоряка Л. П., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2018 року Слов`янська міська рада звернулась до суду з позовом до державного реєстратора відділу державної реєстрації Слов`янської районної державної адміністрації Булошник І. О., треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), Слов`янська районна державна адміністрація, ОСОБА_2 , про скасування рішення державного реєстратора Булошник І. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 вересня 2017 року, індексний номер 37055450, яке стало підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності за ФОП ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні реєстрації права власності державним реєстратором Булошник І. О. не було перевірено дійсність довідки про присвоєння нерухомому майну адреси.

Слов`янська міська рада просила скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 13 вересня 2017 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 , здійснену державним реєстратором Булошник І. О. 11 вересня 2017 року.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2019 року позовні вимоги Слов`янської міської ради задоволені. Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності від 13 вересня 2017 року на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 , здійснену державним реєстратором Булошник І. О. 11 вересня 2017 року. Стягнуто з державного реєстратора Булошник І. О. на користь Слов`янської міської ради судовий збір в сумі 1 762,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги Слов`янської міської ради та скасовуючи рішення про державну реєстрацію права власності, суд першої інстанції виходив з того, що вважав встановленим, що у порушення вимог пунктів 4, 5 частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором Булошник І. О. не було перевірено в повному обсязі наявність або відсутність підстав для відмови у державній реєстрації нерухомого майна, внаслідок чого реєстрація відбулася на підставі недостовірних документів, при наявності суперечливостей у їх змісті, за відсутності належної довідки про надання поштової адреси.

Постановою Донецького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2019 року скасовано. У задоволенні позовних вимог Слов`янської міської ради відмовлено. Стягнуто з Слов`янської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2 643,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що за відсутності в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, визначення конкретного документа, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, державний реєстратор не може на власний розсуд вирішувати який з документів підтверджує такий факт, а який - ні.

Матеріали цивільної справи не містять письмових доказів на підтвердження не відповідності наявних у спірній довідці недостовірних відомостей на час вирішення державним реєстратором питання про здійснення такої реєстрації права власності.

Суд першої інстанції, формально пославшись на наявність певних протиріч у наданих державному реєстратору документів, не зазначив підстав, з яких ці документи на час проведення державної реєстрації права власності не відповідали вимогам закону.

За таких умов колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позовних вимог Слов`янської міської ради та скасування державної реєстрації права власності, а висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам матеріального закону та фактичним обставинам справи.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У жовтні 2019 року Слов`янська міська рада звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що:

- існує суперечливість відомостей у документах, наданих державному реєстратору та прийнятих ним для здійснення державної реєстрації нерухомого майна;

- адреса новоствореному об`єкту нерухомого майна надається саме рішенням виконавчого комітету через центр надання адміністративних послуг Слов`янської міської ради. ОСОБА_1 не мала змоги звернутися до іншого відділу чи управління Слов`янської міської ради для отримання документу про присвоєння адреси новоствореному об`єкту нерухомого майна, бо кожен виконавчий орган міської ради виконує свої власні відповідні функції і повноваження місцевого самоврядування. Підтверджуючим документом про присвоєння поштових та юридичних адрес є саме рішення виконавчого комітету, а не лист, довідка міської ради щодо надання чи підтвердження поштової адреси (з посиланням на позицію Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2016 року у справі № К/800/45139/15 (№ 820/3815/15)). Відповідно посилання апеляційного суду на лист Державної реєстрації служби України від 15 квітня 2013 року № 165/06-15-13 (в якому зазначено, що документом, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, може бути як рішення органу місцевого самоврядування, так і інший документ, незалежно від форми, виданий відповідним органом, який дає змогу встановити факт присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, зокрема довідки, виписки), що носить лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер, на думку заявника, не є правомірним;

- суд першої інстанції правомірно вважає встановленим той факт, що довідка про присвоєння адреси нерухомому майну, видана на бланку управління архітектури та містобудування, містить недостовірну інформацію, є недійсною та не може бути підставою для реєстрації права власності. Позивач погоджується із висновками суду першої інстанції, що обставини у справі свідчать про відсутність взагалі будь-якого належного документу з питання надання адреси об`єкту нерухомості під час прийняття рішення, що оскаржується;

- виходячи з норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор в процедурі розгляду заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;

- формальне дотримання відповідачем процедури державної реєстрації не може бути підставою для визнання права власності, набутого з непередбачених законом підстав.

У грудні 2019 року від ФОП ОСОБА_1 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу Слов`янської міської ради, в якому третя особа зазначає про необґрунтованість та безпідставність її доводів, а також про відсутність підстав для скасування постанови Донецького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року.

У грудні 2019 року від державного реєстратора відділу державної реєстрації Слов`янської районної державної адміністрації Булошник І. О. до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу Слов`янської міської ради, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, відповідач просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На дату розгляду справи Верховним Судом інших відзивів на касаційну скаргу Слов`янської міської ради не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційну скаргу Слов`янської міської ради передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою, витребувано матеріали справи № 243/11757/18 із Слов`янського міськрайонного суду Донецької області та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У листопаді 2019 року матеріали справи № 243/11757/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року справупризначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиноюдругої статті 389 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України(у редакції станом на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до договору строкового особистого сервітуту від 08 квітня 2014 року, укладеного між Слов`янською міською радою та ФОП ОСОБА_1 , остання прийняла в платне користування на праві особистого строкового сервітуту земельну ділянку за кадастровим номером 1414100000:01:004:0434, за адресою: АДРЕСА_1 . Вид права земельного сервітуту: розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

13 вересня 2017 року державним реєстратором відділу державної реєстрації Слов`янської районної державної адміністрації Булошник І. О. здійснено реєстрацію права власності за ФОП ОСОБА_1 на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 22312282, дата та час державної реєстрації - 11 вересня 2017 року; підстави виникнення права власності: технічний паспорт, серія та номер 6035, декларація про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер: ДЦ141172341155, видана 22 серпня 2017 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області; довідка Слов`янської міської ради від 18 січня 2017 № 2-15-01-1838, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 листопада 2018 року № 144380990.

16 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу громадської будівлі для роздрібної торгівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці земель комунальної власності площею 0,0021 га, кадастровий номер земельної ділянки: 1414100000:01:004:0434, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А. В. за № 4506.

Згідно з листом начальника Центру надання адміністративних послуг м. Слов`янська від 21 листопада 2017 року № 15-16/807 у січні 2017 року громадянка ОСОБА_1 до зазначеного центру за отриманням адміністративних послуг не зверталась.

Рішенням Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області від 06 грудня 2017 року № 59 скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 02 серпня 2017 року № ДЦ 061172140137 на об`єкті «Будівництво громадської будівлі для роздрібненої торгівлі», розташованому за адресою: АДРЕСА_2 . Скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта… від 22 серпня 2017 року № ДЦ 141172341155 на вищевказаний об`єкт.

Наказом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області від 06 грудня 2017 року № 67 скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 02 серпня 2017 року № ДЦ 061172140137 на об`єкті «Будівництво громадської будівлі для роздрібненої торгівлі», розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , замовник об`єкту будівництва - ФОП ОСОБА_1 .

З постанови про закриття кримінального провадження від 29 липня 2018 року вбачається, що у межах кримінального провадження № 12017050510003133 проведено судово-почеркознавчу експертизу, за результатами якої встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 в графі «заступник міського голови ОСОБА_3» у супровідному листі Слов`янської міської ради від 18 січня 2018 року № 2-15-01-1838 (довідка від 18 січня 2017 року про те, що поштова адреса будівлі по АДРЕСА_1 , не змінювалася та є дійсною) на ім`я ФОП ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Слов`янська міська рада просила суд у своєму позові, поданому до відповідача - державного реєстратора відділу державної реєстрації Слов`янської районної державної адміністрації Булошник І. О., треті особи: ФОП ОСОБА_1 , Слов`янська районна державна адміністрація, ОСОБА_2 , скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 13 вересня 2017 року на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 , здійснену державним реєстратором Булошник І. О. 11 вересня 2017 року.

Позивач вказував, що рішення державного реєстратора обмежує право територіальної громади м. Слов`янськ користуватися земельною ділянкою, на якій ОСОБА_1 здійснено забудову на підставі документів, що суперечать законодавству та містять недостовірну інформацію (підробленої довідки про присвоєння адреси та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що містила недостовірну інформацію та скасована наказом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області).

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України, (далі - ЦК України)). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п`ята статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У статті 12 Земельного кодексу України зазначено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України). Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (частина четверта статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, про що зазначено у частині першій статті 328 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У пунктах 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (частина перша статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

При цьому державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (частина четверта статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції станом на 11 вересня 2017 року).

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено зокрема у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (пункти 3, 5 частин першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції станом на 11 вересня 2017 року).

Суди попередніх інстанцій розглянули позовні вимоги по суті, причому суд першої інстанції їх задовольнив, вважаючи обґрунтованими, а суд апеляційної інстанції - відмовив Слов`янській міській раді у задоволенні позову з підстав недоведеності, скасувавши рішення суду першої інстанції. Обидві інстанції виходили з належного складу відповідачів у спірних правовідносинах.

Водночас матеріали справи містять підтвердження, що згідно з договором купівлі-продажу від 16 вересня 2017 року, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А. В. за № 4506, ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 прийняв (купив) у приватну власність нерухоме майно: громадську будівлю для роздрібної торгівлі, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться на земельній ділянці земель комунальної власності площею 0,0021 га, кадастровий номер земельної ділянки: 1414100000:01:004:0434 (а. с. 64-65 т. 1).

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за новим власником - ОСОБА_2 , дата державної реєстрації: 03 листопада 2017 року, номер запису: 23182122, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 листопада 2017 року № 102602099 (а. с. 66 т. 1) та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07 листопада 2018 року № 144380990 (а. с. 35-38 т. 1) і неодноразово зазначалось у письмових поясненнях третіх осіб ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у суді першої інстанції (а. с. 61, 80, 134 т. 1) та в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 (а. с. 195 т. 1).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідачем є особа, яка, за твердженням позивача, є або порушником його прав, або необґрунтовано, на думку позивача, оспорює його права і на яку внаслідок цього може бути покладено обов`язки судовим рішенням.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18) зробила висновок, що державний реєстратор є неналежним відповідачем за вимогою про відновлення права позивача шляхом внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Належним відповідачем у такій справі має бути вказана особа.

Верховний Суд звертає увагу, що якщо судом буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності відповідачем є не суб`єкт держаної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис.

Враховуючи предмет позову та склад сторін, належним відповідачем у спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Проте ОСОБА_2 , на права та обов`язки якого впливає судове рішення, є лише третьою особою у цій справі, поряд із ФОП ОСОБА_1 .

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, що до цього причетні.

Отже, Слов`янська міська рада пред`явила позов до неналежного кола відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Неправильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо належного складу учасників справи, відповідно необґрунтованими є їх висновки щодо суті розгляду позовних вимог, що є підставою для скасування рішення судів попередніх інстанцій.

Цивільний процесуальний закон вимагає, щоб рішення суду було законним і обґрунтованим, але зазначеним вимогам судові рішення попередніх інстанцій не відповідають.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, оскільки у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, але судами допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову (з підстав, зазначених у цій постанові).

Розподіл судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судові рішення попередніх інстанцій скасовані та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то витрати Слов`янської міської ради, пов`язані з розглядом справи у судах, залишаються за нею та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Слов`янської міської ради задовольнити частково.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Слов`янської міської ради до державного реєстратора відділу державної реєстрації Слов`янської районної державної адміністрації Булошник Інни Олександрівни, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , Слов`янська районна державна адміністрація, ОСОБА_2 , про скасування реєстрації права власності відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко