№ 260/1127/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 260/1127/19

провадження № К/9901/6442/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року (у складі Головуючого судді - Гебеш С.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року (у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів: Судової-Хомюк Н.М., Гуляка В.В.), у справі №260/1127/19,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 24.05.2019 № 1967/7 «Про проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 »;

скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 12.08.2019 про припинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1, оформлене протоколом № 14 від 12.08.2019.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 19 грудня 2018 року директором Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту О. Воробйовим затверджено Графік проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців на 2019 рік, відповідно до якого графіка планова перевірка діяльності позивача по справі була призначена з 11.03.2019 року по 15.03.2019 року включно. З метою проведення цієї перевірки та згідно із пунктом 3 розділу III Порядку, Міністерством юстиції України видано наказ від 15.02.2019 № 491/7 «Про проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 ».

3. Позивач вказував, що 11.03.2019 робоча група прибула до офісу приватного виконавця та розпочала перевірку; 12.03.2019 року в процесі здійснення планової перевірки ОСОБА_1 повідомив членам робочої групи про необхідність виїзду за місцем проживання боржника для проведення виконавчих дій, які були призначені за клопотанням стягувача ще до отримання повідомлення про проведення планової перевірки; 12.03.2019, на другий день проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця та за три дні до завершення такої планової перевірки, передбаченої Графіком проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців на 2019 рік, робочою групою складено акт про ухилення від проведення планової перевірки ОСОБА_1 .

4. Позивач у позовній заяві зазначав, що відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Порядку, у разі складання акту про ухилення приватного виконавця від проведення планової перевірки - перевірка вважається закінченою, натомість, згідно змін до графіка проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців на 2019 рік затверджених 07.05.2019, директором Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту О. Воробйовим внесено зміни щодо проведення планової перевірки приватного виконавця ОСОБА_1 та заплановано проведення такої на 24.06.2019 - 27.07.2019; у зв`язку з наведеним, Міністерством юстиції України видано наказ від 24.05.2019 № 1967/7 «Про проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 », яким перенесено строки проведення планової перевірки, встановлені наказом Міністерства юстиції України від 15.02.2019 № 491/7 «Про проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 » та визначено проведення планової перевірки діяльності позивача з 24.06.2019 по 27.06.2019.

5. Позивач вважає Наказ Міністерства юстиції України від 24.05.2019 № 1967/7 «Про проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 » прийнятим з порушенням норм чинного законодавства та таким, що порушує його законні права та інтереси, оскільки відповідачем в даному випадку при винесені вказаного наказу порушено пункти 2, 8, 10 Розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5, так як у разі складання акту про ухилення приватного виконавця від проведення планової перевірки така перевірка вважається закінченою, а призначення повторної перевірки протягом року не допускається.

6. Крім цього, позивач в заяві про збільшення позовних вимог зазначав, що 12.08.2019 Дисциплінарною комісією приватних виконавців було розглянуто подання Міністерства юстиції України щодо притягнення приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за ухилення від проведення планової перевірки діяльності, що призначена згідно наказу Міністерства юстиції України №1967/7 від 24.05.2019, який оскаржується та є предметом розгляду даної справи.

7. Позивач вказував, що в разі скасування в судовому порядку наказу від 24.05.2019 № 1967/7 Міністерства юстиції України не зможе в повній мірі відновити порушені права, а тому просив суд скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 12.08.2019 про припинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 оформлене протоколом № 14 від 12.08.2019, що прийняте на виконання оскаржуваного наказу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019, в задоволенні позову відмовлено.

9. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачу було відомо про затверджений графік проведення планової перевірки, і такий був опублікований на офіційному сайті відповідача, і позивач міг не призначати проведення виконавчих дій за місцем проживання боржника, які саме були призначені на день проведення відповідачем перевірки, тоді як дії позивача на думку суду першої інстанції свідчать про ухилення позивача від проведення відповідачем вказаної перевірки та невиконання ним пункту 9 розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців. Суд першої інстанції зазначав, що позивач, знаючи про існування оскаржуваного наказу та отримавши такий завчасно, видає наказ про надання йому відпустки, що, на думку суду, дає обґрунтовані підстави вважати, що такими діями позивач фактично ухилявся від проведення у нього перевірки відповідачем; крім того, вказаний наказ про надання відпустки, як з`ясовано судом першої інстанції в ході судового розгляду, позивач відповідачу не направляв і не повідомляв відповідача про те, що він у вищевказаний період буде знаходитися у щорічній відпустці. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку мала місце планова перевірка, а не повторна протягом року, як про це зазначав позивач. Ухилення приватного виконавця ОСОБА_1 від проведення планової перевірки, на переконання суду першої інстанції, свідчить про невиконання ним своїх обов`язків.

10. Зважаючи на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій вважали, що відповідач діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством.

11. Суд апеляційної інстанції додатково зазначав, що аргументи скаржника щодо проведення виконавчих дій за місцем проживання боржника та перебування у відпустці з 20.06.2019 по 24.06.2019 відповідно до наказу про надання відпустки від 27.05.2019, є безпідставними, оскільки приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, діяти виключно відповідно до закону; зокрема, перебування у відпустці не перешкоджало позивачу доручити виконання обов`язків іншому приватному виконавцю на підставі договору про заміщення, що не перешкоджало б проведенню планової перевірки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

12. Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями у цій справі, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

щодо абзацу третього пункту 15 розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 3284/5 від 22.10.2018, що стосується правомірності дій приватного виконавця щодо недопущення членів робочої групи до планової перевірки діяльності;

щодо пункту 9 розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 3284/5 від 22.10.2018 та статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо визначення обов`язків приватного виконавця;

щодо абзацу 3 пункту 3 розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 3284/5 від 22.10.2018;

щодо пункту 12 Розділу II Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 3284/5 від 22.10.2018.

щодо абзацу 1 пункту 10 Розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 3284/5 від 22.10.2018.

щодо частини 1 статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

14. Окрім того, посилаючись на порушення норм процесуального права, позивач вказує на наявність порушень, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 353 КАС України щодо встановлення судом обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції в судовому засіданні зобов`язано відповідача подати додаткові докази належного повідомлення приватного виконавця про перевірку його діяльності з 11.03.2019 та обґрунтування правомірності складення акту про ухилення, так як відповідачем таких на час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції не надавались, що, на переконання позивача, свідчить про порушення «вимог статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України»; при цьому судом не надано оцінку відмінностям поданих додаткових доказів та доказів, що містились в матеріалах справи, не надано оцінку поданим доказам на вимогу суду апеляційної інстанції.

15. Посилаючись на наявність порушень, передбачених пунктом 4 частини 3 статті 353 КАС України щодо прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, позивач зазначає, що в заяві про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом у підготовчому судовому засіданні, позивач просив скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 12.08.2019; за таких обставин, Дисциплінарна комісія приватних виконавців мала виступати співвідповідачем у справі, оскільки, як вбачається із Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27.11.2017 № 3791/5, саме Дисциплінарна комісія наділена правом щодо дачі оцінки наявності чи відсутності в діях виконавця складу дисциплінарного проступку, застосовує той чи інший вид дисциплінарного стягнення, яке в подальшому вводиться в дію Наказом Міністерства; тобто, Комісія наділена адміністративно-процесуальною правосуб`єктністю в частині притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності, її рішення тягнуть наслідки для осіб, яких вони стосуються, а тому комісія може виступати відповідачем у справах про оскарження їх рішень. Однак, як вказує позивач, судом не залучено Дисциплінарну комісію приватних виконавців як співвідповідача у справі, що на переконання скаржника, грубо порушує норми процесуального права.

16. Окрім того, посилаючись на порушення норм процесуального права, позивач зазначає, що в судовому засіданні 19.09.2019 о 11:57:22 год. ним було подано заяву про збільшення позовних вимог, після чого о 12:01:02 год. представник відповідача усно повідомила суд про завчасне отримання копії такої заяви ще до судового засідання; однак судом о 12:01:22 год. було повернено заяву про збільшення позовних вимог у зв`язку з відсутністю доказів направлення такої заяви відповідачу; про повернення заяви про збільшення позовних вимог не вказано в рішенні суду першої інстанції, з даного приводу судом не виносилась окрема ухвала. На переконання позивача, суддя допустив надмірний формалізм, а приховування судом факту повернення заяви про збільшення позовних вимог є грубим порушенням частини 7 статті 47 КАС України.

17. Посилаючись на необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, скаржник вказує про помилковість висновків щодо того, що зміни до графіка проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців були розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України протягом п`яти робочих днів із дня затвердження, а саме 07.05.2019, оскільки розміщення на сайті Мінюсту відбулось 13.05.2019, при цьому сформульоване судом твердження не може бути однозначно розтлумачено, тобто є юридично невизначене, неможливо зрозуміти: було розміщено публікацію 07.05.2019 чи її було розміщено в п`ятиденний строк з цієї дати.

18. Позивач вважає необґрунтованими також висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачу було відомо про затверджений графік проведення планової перевірки його діяльності і він міг не призначати проведення виконавчих дій за місцем проживання боржника; вказані дії (призначення виконавчих дій на час проведення перевірки) позивача на думку судів свідчать про ухилення від проведення планової перевірки.

19. Спростовуючи такі висновки, скаржник зазначає, що позивач не підтверджував про обізнаність з графіком проведення планових перевірок; наказ про проведення перевірки не було надіслано приватному виконавцю згідно з вимогами Порядку проведення перевірок діяльності органів державно виконавчої служби, приватних виконавців; акт про ухилення не містить доказів про доведення до відома приватному виконавцю наказу про проведення планової перевірки; у приватного виконавця відсутній обов`язок ознайомлюватися з графіком проведення планових перевірок на сайті Міністерства юстиції; завчасно призначаючи виконавці дії на 12.03.2019 приватному виконавцю не було відомо про наказ Міністерства юстиції України від 15.02.2019 № 491/7.

20. Позивач зауважує, що строки проведення виконавчих дій визначені Законом, а тому 12.03.2019 був останнім днем проведення перевірки майнового стану боржника, проведення опису та арешту нерухомого мана, і своїм висновком суд фактично надав перевагу обов`язку приватного виконавця бути присутнім під час проведення перевірки його діяльності, який визначений підзаконним нормативно-правовим актом, над професійним обов`язком своєчасно виконувати судові рішення покладеним на приватного виконавця Законом.

21. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано абзац третій пункту 15 розділу II Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців (в редакції, що діяла станом на березень 2019), згідно якого приватний виконавець має право не допускати робочу групу до проведення планової перевірки, якщо приватного виконавця не повідомлено про проведення такої перевірки (про перенесення строків проведення перевірки) у порядку, визначеному абзацами четвертим, п?ятим пункту 2 цього розділу, а також у випадках, якщо планова перевірка проводиться з порушенням вимог щодо періодичності проведення планових перевірок або не передбачена графіком проведення планових перевірок.

22. Позивач вважає, що у зв`язку з несвоєчасним повідомленням приватного виконавця про планову перевірку його діяльності на підставі наказу Міністерства юстиції України від 15.02.2019 № 491/7 недопущення робочої групи до перевірки в силу абзацу 3 пункту 15 розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, не може вважатись ухиленням від проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця.

23. Вважаючи помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що 24 травня 2019 року приватний виконавець ухилився від проведення планової перевірки діяльності, позивач, окрім іншого, зазначає, що акт про ухилення приватного виконавця від проведення планової перевірки діяльності підписано двома членами з трьох; 24.06.2019 приватний виконавець перебував у щорічній відпустці, яка була запланована до повідомлення приватного виконавця про внесення змін до графіку; дана обставина виключає відсутність у приватного виконавця умислу на ухилення від проведення планової перевірки, що спростовує твердження суду.

24. Позивач зауважує, що встановлення факту ухилення не було підставою позову чи предметом доказування, а тому даний висновок суду не ґрунтується на фактичних обставинах справи; ним оскаржувався наказ Міністерства юстиції України від 24.05.2019 № 1967/7, на підставі якого мала проводитись перевірка його діяльності, за наслідками якої було складено акт про ухилення, та ухилення від проведення планової перевірки не має жодного юридичного значення та не доводить факту правомірності винесення такого наказу.

25. Спростовуючи висновки судів попередніх інстанцій про те, що приватний виконавець порушив обов`язки приватного виконавця, визначені пунктом 9 розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, позивач, окрім іншого, зазначає, що порушення обов`язків п. 9 може мати місце лише у випадку належного повідомлення приватного виконавця про проведення планової перевірки; суд не врахував передбачене абзацом 3 пунктом 15 розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців право виконавця не допустити робочу групу до перевірки у зв`язку з несвоєчасним повідомленням приватного виконавця про планову перевірку його діяльності.

26. Позивач звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки пункту 10 розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, за яким у разі складення акту про ухилення від проведення планової перевірки діяльності перевірка вважається закінченою, і не надано оцінку діям відповідача щодо правомірності перенесення строків закінченої перевірки.

27. Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі позовних вимог позивача щодо вимоги про скасування рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, наводив доводи щодо правомірності такого рішення, при цьому для забезпечення об`єктивності не надав оцінку правомірності складення акту про ухилення приватного виконавця від проведення панової перевірки 24.06.2019 під час обідньої перерви виконавця (з 12:00 до 14:00), підписання акту про ухилення двома з трьох членів тощо.

28. До Верховного Суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

29. Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 06 березня 2020 року.

30. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

31. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №260/1127/19.

32. Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 грудня 2018 року директором Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту Воробйовим О. затверджено Графік проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців на 2019 рік, відповідно до якого планова перевірка діяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 призначена з 11.03.2019 по 15.03.2019 включно.

34. З метою проведення вказаної перевірки Міністерством юстиції України видано наказ від 15.02.2019 № 491/7 «Про проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 », яким доручено провести планову перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 з 11 по 15 березня 2019 року.

35. 11.03.2019 робоча група прибула до офісу приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 та розпочала перевірку.

36. 12.03.2019 робочою групою складено акт про ухилення приватного виконавця ОСОБА_1 від проведення планової перевірки в якому зазначено, що приватний виконавець виконавчого ОСОБА_1 о 14:10 12.03.2019 відмовився відкривати двері офісу для доступу робочої групи з метою проведення перевірки. Вказано, що 12.03.2019 о 10:00 робоча група прибула у офіс приватного виконавця, однак ОСОБА_1 повідомив, що виїжджає на вчинення виконавчих дій за місцем проживання боржника і просив робочу групу покинути приміщення офісу. На вимогу робочої групи надати документи, які стосуються перевірки, пояснив, що зайнятий і не може надати відповідні матеріали. Просив робочу групу приїхати після закінчення виконавчих дій, однак в подальшому на робочому місці був відсутній, повідомив, що знову виїхав для вчинення виконавчих дій і не відомо, коли буде на робочому місці.

37. 07.05.2019 директором Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту Воробйовим О. затверджено зміни до Графіка проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців на 2019 рік, відповідно до якого планова перевірка діяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 призначена з 24.06.2019 по 27.06.2019.

38. 24.05.2019 Наказом Міністерства юстиції України №1967/17, з метою проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1, наказано перенести строки проведення вказаної перевірки та провести таку з 24 по 27 червня 2019 року.

39. 24.06.2019 робочою групою складено акт про ухилення приватного виконавця ОСОБА_1 від проведення планової перевірки в якому зазначено, що 24.06.2019 робочою групою здійснено вихід за адресою офісу приватного виконавця ОСОБА_1 та встановлено, що біля входу до офісу наявна вивіска з інформацією про графік роботи. Встановлено, що приватний виконавець ОСОБА_1 не перебуває в офісі, на дзвінки за телефонними номерами, вказаними в Єдиному реєстрів приватних виконавців, не відповідає, двері офісу відчинені, працює охоронна сигналізація. Під час здійснення виходу за адресою офісу приватного виконавця доступ робочої групи до офісу, робочого кабінету або приміщення архіву не надавався, документи, що стосуються плану перевірки надано не було, приватний виконавець був відсутній в офісі у визначений строк проведення планової перевірки.

40. 12.08.2019 Дисциплінарною комісією приватних виконавців розглянуто подання Міністерства юстиції України щодо притягнення приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за ухилення від проведення планової перевірки діяльності, що призначена згідно наказу Міністерства юстиції України №1967/7 від 24.05.2019, вирішено застосувати до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді припинення діяльності.

41. Вважаючи наказ Міністерства юстиції України від 24.05.2019 № 1967/7 та рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 12.08.2019 протиправними, такими, що підлягають скасуванню, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

42. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

44. Згідно з частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

45. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

46. В касаційній скарзі, як на обов`язкову підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, позивач зазначає, про прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія).

47. Так, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

48. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

49. Згідно пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

50. Матеріалами даної справи підтверджується, що питання щодо залучення Дисциплінарної комісії до участі в справі, зокрема, в якості співвідповідача, неодноразово обговорювалось під час судового розгляду в місцевому адміністративному суді.

51. Так, як видно із протоколу судового засідання від 19.08.2019 на питання головуючого судді «чому ви не зазначаєте дисциплінарну комісію, як сторону у справі у зв`язку із збільшенням позовних вимог?» позивач відповів: «бо вона є структурним підрозділом відповідача». На інше питання головуючого судді «ви не ставите питання щодо комісії?» позивач відповів: «не ставлю».

52. Верховним Судом враховується, що у частині 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип диспозитивності передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Отже, обсяг позовних вимог та їх формулювання належить виключно позивачу.

53. За правилами частини 3 статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

54. Повноваження адміністративних судів перевіряти законність прийняття рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних можуть бути реалізовані лише в межах заявлених позовних вимог.

55. Верховним Судом також зауважується, що в силу вимог частини 4 статті 341 КАС України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

56. З урахуванням наведеного, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги в частині посилань скаржника на порушення, передбачені пунктом 4 частини 3 статті 353 КАС України, як обов`язкових підстав на скасування оскаржуваних судових рішень.

57. Щодо доводів касаційної скарги в частині, що стосується процедури прийняття заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

58. Як передбачено частиною 1 статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

59. Поряд з цим, частина 7 статті 47 КАС України встановлює, що у разі у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

60. Як підтверджується матеріалами справи, позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог, та підставою повернення якої слугувало відсутність доказів направлення такої заяви іншій стороні, попри те, що сторона відповідача усно повідомила про це головуючого суддю під час судового розгляду.

61. Згодом, після оголошення перерви в судовому засіданні, позивачем були долучені відповідні докази про направлення стороні відповідача згаданої вище заяви про збільшення позовної заяви, після чого вказане клопотання було розглянуто в судовому засіданні.

62. Верховний Суд критично оцінює доводи позивача, що судом першої інстанції приховано факт повернення його заяви про збільшення позовних вимог і допущено надмірний формалізм, оскільки, як видно зі змісту оскаржуваних позивачем судових рішень, в описовій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року судом висвітлено про факт подання заяви про збільшення позовної вимоги і її зміст, а в мотивувальній частині вказаного судового рішення містяться висновки щодо всіх позовних вимог.

63. З наведеного висновується, що судом першої інстанцій заяву про збільшення позовних вимог прийнято, враховано і надано правову оцінку усім позовним вимогами, включаючи ту, що була заявлена позивачем у згаданій заяві.

64. Таким чином, Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги в частині посилань скаржника на процесуальні порушення при прийнятті заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

65. Щодо доводів касаційної скарги про встановлення судом обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, колегія суддів зазначає наступне.

66. Матеріалами даної справи підтверджується, що у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 02 грудня 2021 року усною ухвалою суду зобов`язано відповідача подати додаткові докази, про що внесено запис у протокол судового засідання.

67. В подальшому, від Міністерства юстиції України надійшло клопотання, яким відповідач просив долучити до матеріалів справи копію повідомлення про проведення перевірки від 26.02.2019 № 250/20.5.1/33-19, копію реєстру документів на відправку від 28.02.2019, копію відомості від 28.02.2019.

68. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 4 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

69. Параграф 1 Глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначає основні положення про докази.

70. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

71. Тобто докази - це урегульована процесуальним законодавством, існуюча у певній процесуальній формі інформація (фактичні дані), яка надає можливість адміністративному суду, що розглядає справу, достеменно або певним чином відтворити та встановити усі обставини публічно-правового спору, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи.

72. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням їхньої якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного судового рішення.

73. Так, докази мають бути: належними (стаття 73 КАС України); допустимими (стаття 74 КАС України); достовірними (стаття 75 КАС України); достатніми (стаття 76 КАС України).

74. Згідно зі статтею 74 КАС України (допустимість доказів) суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

75. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

76. До таких висновків щодо сутності доказів та, зокрема, визначення критеріїв їх допустимості дійшов Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2022 року у справі № 280/8987/20 та від 22 червня 2023 року у справі № 420/5101/19.

77. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

78. Поряд з цим, межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлені статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частин 1-3 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

79. Частина 4 статті 308 КАС України визначає, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

80. Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції в силу своїх процесуальних можливостей у визначених процесуальним законом випадках наділений повноваженнями досліджувати та надавати оцінку доказам та обставинам, які не були предметом огляду в суді першої інстанції, вживати визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

81. Із врахуванням наведеного, докази, які витребовувались судом апеляційної інстанції не можуть вважатись недопустимими, оскільки одержані з дотриманням порядку, встановленого процесуального законом, а невідображення і ненадання, як вказує позивач, судом апеляційної інстанції оцінки відмінностям поданих додаткових доказів та доказів, що містились в матеріалах справи, не може слугувати самостійною і ґрунтовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

82. Таким чином, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги в частині посилань про встановлення судом апеляційної інстанції обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

83. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині застосування норм матеріального права в контексті встановлених обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

84. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII).

85. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1403-VIII державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

86. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 17 Закону № 1403-VIII Міністерство юстиції України здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця.

87. Відповідно до частини 1 статті 34 Закону № 1403-VIII контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

88. Згідно з частиною 2 статті 34 Закону № 1403-VIII планові перевірки проводяться не частіше одного разу на два роки з обов`язковим повідомленням приватного виконавця про час і місце проведення перевірки не пізніш як за 10 днів до її початку. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями учасників виконавчого провадження.

89. На виконання статті 12, частини 1 статті 34 Закону №1403-VIII, Міністерством юстиції України розроблений Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 жовтня 2018 року №3284/5, (далі - Порядок №3284/5).

90. Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку №3284/5 перевірки діяльності приватного виконавця здійснюються шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Планова перевірка діяльності приватного виконавця проводиться згідно з графіком, який складається в порядку, визначеному пунктом 1 розділу ІІІ цього Порядку, та полягає у комплексній перевірці організації роботи приватного виконавця, дотримання приватним виконавцем вимог законодавства під час вчинення виконавчих дій та виконання правил ведення діловодства.

91. Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №3284/5 встановлено, що планові перевірки діяльності приватних виконавців проводяться згідно з графіком проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців, який затверджує керівник структурного підрозділу Міністерства.

Графік проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців складається на рік та розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України не пізніше ніж 01 лютого року, в якому проводитимуться планові перевірки.

92. Згідно з абзацами 3-4 пункту 1 розділу ІІІ Порядку №3284/5 за потреби до графіка проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців можуть вноситися зміни, які затверджуються керівником структурного підрозділу Міністерства та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України протягом п`яти робочих днів із дня затвердження.

Зміни до графіка проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців щодо призначення (перенесення) перевірки діяльності приватного виконавця вносяться не пізніше ніж за один місяць до проведення такої перевірки.

93. Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку №3284/5 перша планова перевірка діяльності приватного виконавця проводиться не раніше ніж через рік із дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України (не враховуючи строк зупинення діяльності приватного виконавця).

Наступні планові перевірки проводяться не частіше ніж один раз на два роки з дати початку проведення попередньої планової перевірки.

Під час визначення періодичності здійснення планової перевірки враховуються результати попередньої планової перевірки, навантаження приватного виконавця (кількість виконавчих документів, які перебували на виконанні у приватного виконавця), наявність (відсутність) обґрунтованих скарг на діяльність приватного виконавця протягом строку, що підлягає перевірці.

94. Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №3284/5 планова перевірка діяльності приватного виконавця проводиться на підставі наказу Міністерства юстиції України, проект якого готується структурним підрозділом Міністерства.

Наказ про проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця має містити строк проведення перевірки, склад робочої групи з проведення планової перевірки та план проведення планової перевірки.

Наказ про проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця має бути доведений до відома приватного виконавця не пізніше ніж за п`ять робочих днів до проведення планової перевірки (надіслано рекомендованим поштовим відправленням, електронною поштою, засобами факсимільного зв`язку, вручено особисто тощо).

Докази ознайомлення приватного виконавця з наказом про проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

95. Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку №3284/5 за наявності об`єктивних підстав, які унеможливлюють проведення планової перевірки, строки проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця можуть бути перенесені, про що Міністерство юстиції України видає наказ, який не пізніше наступного робочого дня після підписання надсилається приватному виконавцю рекомендованим поштовим відправленням та електронною поштою.

96. Пункт 9 розділу ІІІ Порядку №3284/5 встановлює, що у визначений строк проведення планової перевірки приватний виконавець зобов`язаний перебувати в офісі, в якому він здійснює діяльність, відповідно до свого графіка роботи, створити умови для проведення перевірки, надати робочій групі всі потрібні документи та відомості, а також за потреби надати усні та письмові пояснення з питань, що стосуються плану перевірки.

За відсутності приватного виконавця, виконання обов`язків якого здійснюється іншим приватним виконавцем на підставі договору про заміщення, проведення планової перевірки не переноситься. Довідку про результати планової перевірки підписує приватний виконавець, який здійснює заміщення.

97. Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Порядку №3284/5 у разі ухилення приватного виконавця від планової перевірки складається акт про ухилення приватного виконавця від проведення планової перевірки, в якому зазначаються обставини, визначені пунктом 11 цього розділу.

Акт про ухилення приватного виконавця від проведення планової перевірки складається у двох примірниках, які підписують всі члени робочої групи з проведення перевірки. Один примірник цього акта вручається приватному виконавцю або у разі його відсутності не пізніше наступного робочого дня надсилається приватному виконавцю рекомендованим поштовим відправленням та електронною поштою, другий примірник зберігається в матеріалах планової перевірки.

У разі складання акта про ухилення приватного виконавця від проведення планової перевірки перевірка вважається закінченою.

98. Відповідно до пунктів 11,12 розділу ІІІ Порядку №3284/5 ухиленнями приватного виконавця від проведення планової перевірки вважаються:

відсутність приватного виконавця в офісі у визначений строк проведення планової перевірки;

ненадання або надання не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень документів, які стосуються плану перевірки;

відмова приватного виконавця в доступі робочої групи до офісу приватного виконавця, його робочого кабінету або приміщення архіву.

Акт про ухилення приватного виконавця від проведення планової перевірки є підставою для внесення структурним підрозділом Міністерства подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

99. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19 грудня 2018 року директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України затверджено Графік проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців на 2019 рік. Вказаний графік опубліковано на офіційному сайті Міністерства юстиції України 22.12.2018 (режим доступу https://minjust.gov.ua/news/ministry/do-vidoma-osib-yaki-zdiysnyuyut-diyalnist-privatnogo-vikonavtsya-26511). Повідомлення про проведення планової перевірки скеровано листом від 26.02.2019 з копією наказу Міністерства юстиції України від 15.02.2019 №941/7 на адресу приватного виконавця ОСОБА_1 Згідно з долученою до матеріалів справи копією Реєстру передачі документів на відправку до відділу відправки та обліку документів Управління документального забезпечення Департаменту комунікації, документообігу та контролю вказаний лист передано на відправку на адресу позивача 26.02.2016.

100. Згодом, через відсутність ОСОБА_1 11.03-12.03.2019 на робочому місці планову перевірку проведено не було, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 15.02.2019 №491/7 План проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 не виконано, довідку про результати планової перевірки не складено.

101. 12.03.2019 робочою групою було складено акт про ухилення приватного виконавця ОСОБА_1 від проведення планової перевірки, у зв`язку з яким та неможливістю проведення планової перевірки, відповідно до змін до графіка проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців на 2019 рік, затверджених 07.05.2019, директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, внесено зміни щодо проведення планової перевірки приватного виконавця ОСОБА_1 та заплановано проведення такої на 24.06.2019 - 27.06.2019.

102. Міністерством юстиції України видано наказ від 24.05.2019 №1967/7 «Про проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1», яким перенесено строки проведення планової перевірки, встановлені наказом Міністерства юстиції України від 15.02.2019 № 491/7 та визначено проведення планової перевірки діяльності позивача з 24.06.2019 по 27.06.2019.

103. В подальшому, на поштову адресу позивача скеровано лист-повідомлення від 28.05.2019 про проведення перевірки у період з 24 по 27.06.2019 разом із копією наказу Міністерства юстиції України від 24.05.2019 №1967/7. Відповідно до долученої до матеріалів справи копії реєстру рекомендованих відправлень вказаний лист направлено 30.05.2019, прийнято поштою 31.05.2019, згідно з даними з офіційного сайту АТ «Укрпошта» отримано позивачем 11.06.2019. При цьому, вказаний лист-повідомлення скеровано також і на електронну адресу позивача 13.06.2019, що підтверджено долученою до матеріалів справи копією інформації з електронної скриньки відповідача.

104. Таким чином, як зазначали суди попередніх інстанцій, матеріалами справи підтверджено, що наказ Міністерства юстиції України від 24.05.2019 №1967/7 про проведення планової перевірки доведений до приватного виконавця більш ніж за 5 робочих днів до проведення такої.

105. Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що 24.06.2019 робочою групою складено ще один акт про ухилення приватного виконавця ОСОБА_1 від проведення перевірки.

106. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли до переконання, що дії позивача містять ознаки ухилення позивача як приватного виконавця від проведення відповідачем перевірки як у березні, так і у червні 2019 року та вказують на не виконання позивачем пункту 9 розділу III Порядку., відповідач діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 24.05.2019 № 1967/7 та задоволення позовних вимог в цій частині.

107. Верховний Суд вказує на передчасність вказаних висновків, з огляду на наступне.

108. Предметом даного позову в первинно заявленій частині позовних вимог слугувала саме правомірність прийняття наказу Міністерства юстиції України від 24.05.2019 № 1967/7, яким, як було встановлено судами попередніх інстанцій, перенесено строки проведення планової перевірки, встановлені наказом Міністерства юстиції України від 15.02.2019 № 491/7 та визначено проведення планової перевірки діяльності позивача з 24.06.2019 по 27.06.2019.

107. Верховний Суд зауважує, що підставами заявленої позовної вимоги, окрім іншого, слугували доводи щодо того, що планова перевірка діяльності позивача, як приватного виконавця, була закінчена складенням акту, а дії відповідача щодо перенесення строків проведення планової перевірки діяльності, є нічим іншим, як призначенням нової перевірки, оскільки завершена перевірка не може бути перенесена.

108. Так, як вже зазначалось вище, відповідно до абзацу 3 пункту 10 Порядку №3284/5 у разі складання акта про ухилення приватного виконавця від проведення планової перевірки перевірка вважається закінченою.

109. Встановленими обставинами і матеріалами справи підтверджується, що перевірка діяльності позивача (11.03.2019-15.03.2019) з об`єктивних причин не переносилась, натомість було складено акт про ухилення приватного виконавця ОСОБА_1 від проведення планової перевірки від 12.03.2019, яким фактично в силу вимог наведеної норми (абзац 3 пункту 10 Порядку №3284/5), перевірку закінчено.

110. Проте, в подальшому Міністерство юстиції України приймає оскаржуваний наказ про перенесення строків проведення перевірки, яким внесено зміни у графік проведення перевірки, яка згідно акту ухилення, була закінчена.

111. Вказані обставини залишились поза увагою судами попередніх інстанцій, що свідчить про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи.

112. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

113. Адміністративний суд у силу вимог частини 2 статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

114. Тож суди попередніх інстанцій мали перевірити, чи було оскаржуваний наказ відповідача прийнято, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також на законних підставах, розумно та пропорційно.

115. Проте, розглядаючи цю справу, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки підставам позову, зокрема в частині першої позовної вимоги, і фактично вдались до дослідження питання наявності/відсутності у діях позивача підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

116. Окрім того, пунктом 12 розділу ІІІ Порядку №3284/5 встановлено, що акт про ухилення приватного виконавця від проведення планової перевірки є підставою для внесення структурним підрозділом Міністерства подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

117. Відповідно до частини 7 статті 34 Закону № 1403-VIII, у разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

118. Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №3284/5 у разі виявлення під час здійснення планових та позапланових перевірок діяльності приватного виконавця ознак дисциплінарного проступку, визначених пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», структурний підрозділ Міністерства вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

119. Статтею 38 Закону № 1403-VIII встановлено, що підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; 5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.

120. Верховний Суд зауважує, що організаційно-правові засади щодо розгляду питань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності врегульовані статтею 40 Закону № 1403-VIII.

121. Так, згідно частини 1 вказаної норми дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

122. Частиною 4 статті 40 Закону № 1403-VIII передбачено, що Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

123. Повертаючись до матеріалів справи слідує те, що згідно витягу з протоколу № 12 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 18.06.2019 подіям, що мали місце під час перевірки діяльності позивача 11.03.2019-12.03.2019, Дисциплінарною комісією була надана відповідна оцінка, а саме: відхилено подання Міністерства юстиції України про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та відмовлено в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, що відповідає пункту 3 частини 4 статті 40 Закону № 1403-VIII.

124. Водночас, рішення, передбачене пунктом 2 вказаної норми (відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця) не приймалось, що також залишилось поза увагою судами попередніх інстанцій.

125. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги частково знаходять своє підтвердження під час розгляду справи у Верховного Суді.

126. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

127. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

128. Перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи і вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, неповно з`ясував всі обставини справи, неправильно встановив характер спірних правовідносин та передчасно дійшов висновків про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

129. А тому, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України та підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційна скарга - підлягає задоволенню.

130. Відповідно до частини 5 статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

131. Під час нового розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

132. Окрім того, під час нового розгляду цієї справи слід врахувати, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року, залишеними без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року та постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 260/1612/19, адміністративний позов ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, бездіяльності, скасування рішення та наказу задоволено частково та, зокрема, визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 12 серпня 2019 року, оформлене протоколом № 14, в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.

133. Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи на цій стадії судового розгляду.

Керуючись ст. 2 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №260/1127/19 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Закарпатського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду