ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 260/2683/21
адміністративне провадження № К/990/15580/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Гімона М.М., Хохуляка В.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №260/2683/21
за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року (суддя Дору Ю.Ю.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року (головуючий суддя Святецький В.В., судді: Гудим Л.Я., Довгополов О.М.),
В С Т А Н О В И В :
У червні 2021 року Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі також - позивач, контролюючий орган) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (далі також - відповідачка) податковий борг у розмірі 394256,17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий борг у розмірі 394256,17 грн є узгодженим, самостійно не сплаченим, а відтак, підлягає примусовому стягненню.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року, позов задоволено повністю.
В ході розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно реєстру територіальної громади зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Станом на 07.09.2021, відповідно до розрахунку податкового боргу, даних облікової картки, за відповідачкою рахується податковий борг у розмірі 394256,17 грн: 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 366688,97 грн.; 30 1 101 1001 «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 27567,20 грн.
Вказана заборгованість у відповідачки виникла у зв`язку із наступним.
Працівниками контролюючого органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка відповідача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору по отриманому у 2015 році від ТОВ «Кредитні ініціативи» доходу (додаткове благо). За наслідками проведеної перевірки складений Акт перевірки від 28.11.2018 № 1189/13-05/2666912000 та винесені податкові повідомлення-рішення від 28.12.2018: №0198691305, яким визначено грошове зобов`язання по платежу 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у сумі 267 340,70 грн; №0198701305, яким застосована штрафна санкція по платежу 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у сумі 170,00 грн; №0198711305, яким визначено грошове зобов`язання по платежу 30 11011001 «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у сумі 20107,65 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу: АДРЕСА_2 , відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.
На час звернення позивача до суду, податкові повідомлення-рішення відповідачкою не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Таким чином, позивач, вважаючи податковий борг за даними податковими повідомленнями-рішеннями узгодженим, звернувся до суду з позовом про його стягнення.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі мотивовані тим, що сума податкового боргу є узгодженою і не сплаченою, відтак підлягає стягненню.
Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачка подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідачка посилається на те, що ні наказу про проведення перевірки, ні письмового повідомлення про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, ні податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки, вона не отримувала, що свідчить про неузгодженість податкових зобов`язань та безпідставне винесення позивачем податкової вимоги. Вказує, що неотримання наказу та повідомлення про проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, що узгоджується зі сталою та послідовною практикою Верховного Суду.
Крім того, наголошує, що зміна зареєстрованого місця її проживання відбулася ще 03.10.2015, тобто задовго до проведення перевірки, що підтверджується документами, доданими до матеріалів справи, проте, суди першої та апеляційної інстанцій такі докази безпідставно проігноровали та прийшли до помилкового висновку, що податкові зобов`язання є узгодженими.
Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 у цій справі.
Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Колегія суддів, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга відповідачки задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).
Таким чином, грошове зобов`язання, визначене контролюючим органом, яке оскаржене платником податків в судовому порядку, набуває статусу узгодженого з дня набрання судовим рішенням законної сили, у разі якщо процедуру оскарження платник податку не розпочинає, останній має сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 вказаного Кодексу (в редакції, чинній на момент звернення до суду) визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).
Отже, нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 28.12.2018 №0198691305, №0198701305, №0198711305, якими визначено грошові зобов`язання відповідачки, направлялися останній за адресою, зазначеною у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення містять підписи про отримання вказаних рішень.
У зв`язку з несплатою узгоджених сум, на підставі п.59.1. ст.59 ПК України відповідачці було надіслано податкову вимогу від 27.02.2019 №729-56 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями, однак конверт повернувся до податкового органу без вручення адресату з довідкою Ф.20.
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Згідно з приписами статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Отже, законом встановлено обов`язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси протягом місяця з дня, коли така зміна відбулася.
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України у зазначеній редакції встановлено порядок надіслання податкового повідомлення-рішення, яке вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З огляду на викладене, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм колегія суддів доходить висновку, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
В контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу на те, що, як констатовано судами попередніх інстанцій, з листа Управління електронних сервісів ГУ ДПС у Закарпатській області від 30.08.2021 вбачається, що відповідачка звернулася до контролюючого органу у зв`язку зі зміною прізвища та адреси реєстрації для внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків лише 23.09.2019, тобто вже після надіслання ГУ ДПС у Закарпатській області податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, що, серед іншого, свідчить про безпідставність покликань відповідачки на порушення контролюючим органу порядку надіслання вищевказаних документів.
Доводи ж відповідачки щодо причин неотримання нею спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, а також доводи щодо необізнаності з обставинами притягнення її до фінансової відповідальності та відповідні заперечення проти наявності у неї об`єкта оподаткування могли б бути підставами для обґрунтування відповідного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги.
Такий позов, як встановлено судом апеляційної інстанції, було подано відповідачкою до Закарпатського окружного адміністративного суду, проте рішенням суду від 04 жовтня 2022 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, податкової вимоги було відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили 10.11.2022.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо ненадання відповідачкою доказів, які б підтверджували неузгодженість податкових зобов`язань, незважаючи на її обізнаність про існування спірних податкових повідомлень-рішень.
В контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову; натомість доводи відповідачки, викладені у касаційній скарзі, мотивів, покладених в основу оскаржуваних рішень, не спростовують.
Не заслуговують на увагу й посилання відповідачки у касаційній скарзі на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.01.2018 у справі №826/442/13-а, від 20.03.2018 у справі №810/1438/17, від 21.02.2018 у справі №821/371/17, від 25.06.2018 у справі №819/1355/17, від 01.08.2018 у справі №821/1667/16, оскільки предметом спору у цих справах було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (про право на обґрунтування таких позовних вимог саме порушенням контролюючим органом порядку призначення та проведення перевірки та надіслання актів індивідуальної дії, прийнятих за результатами такої перевірки, було вказано в цій постанові), а відтак такі не є релевантними до спірних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі №260/2683/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон В.В. Хохуляк