№ 260/2879/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 260/2879/23

адміністративне провадження № К/990/17463/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Радишевської О.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Орос Вікторії Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року (судді: Коваль Р.Й., Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року.

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року з урахуванням проведених виплат.

Обґрунтовуючи заявлений позов, ОСОБА_1 зазначив, що під час проходження військової служби, зокрема в серпні, вересні, листопаді 2022 року та січні 2023 року він виконував завдання щодо забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії росії на території Середино-Будської міської територіальної громади Шосткинського району Сумської області, що підтверджується довідкою від 29 жовтня 2022 року №12/1281-22Вих, виданою відповідачем. Проте, відповідач не виплатив йому збільшеної додаткову грошову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн, за згадані періоди служби.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року з урахуванням проведених виплат.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції врахував, що для виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та врегулювання виплат додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрація Державної прикордонної служби видала накази від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ. Однак суд першої інстанції зазначив, що ці накази не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вони не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції вважав, що під час оцінки правомірності дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу спірної додаткової винагороди необхідно керуватися виключно положеннями пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Аналізуючи цей пункт постанови, суд першої інстанції зазначив, що для отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, обов`язковими є такі умови: період дії воєнного стану; безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; безпосереднє перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів; наявність наказу командира.

Акцентуючи увагу на тому, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» не визначає конкретних форм документів, якими має підтверджуватися безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях та заходах, суд першої інстанції вказав, що довідка військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь позивача у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в межах Сумської області є достатнім доказом його безпосередньої участі у бойових діях та заходах в згаданий ним період.

Таким чином, суд першої інстанції визнав, що позивач має право на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100 000,00 грн за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року. Оскільки відповідач не здійснив належного нарахування та виплати позивачу цієї винагороди, суд першої інстанції зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу спірну додаткову винагороду з урахуванням вже здійснених виплат.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 16 квітня 2024 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23, суд апеляційної інстанції зазначив, що у спірний період виключно зазначені накази Адміністрації Державної прикордонної служби України визначали механізм реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України під час дії воєнного стану. Документування у спірний період органами Державної прикордонної служби України безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100 000,00 грн, відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, унеможливлює застосування іншого механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України № 168 до правовідносин, що вже відбулися.

Суд апеляційної інстанції підкреслив, що за змістом наведених наказів право на виплату збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди виникає лише в разі безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Якщо військовослужбовець не бере участі в бойових діях та заходах, він має право на додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн.

Щодо позивача суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій в оскаржуваний період.

За висновком суду апеляційної інстанції, довідка від 29 жовтня 2022 року №1281 не підтверджує факт безпосередньої участі позивача в бойових діях або заходах. Ця довідка не містить посилань на відомості журналів бойових дій, рапорти про участь у бойових діях, інформації щодо районів ведення таких воєнних (дій). Вона лише інформує про період участі позивача, що триває з 20 березня 2022 року по теперішній час, у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в межах Сумської області.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що самі лише твердження позивача про те, що він, починаючи із квітня 2022 року по січень 2023 року, виконував одні і ті ж завдання в одних і тих районах їх здійснення, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00 грн.

На підставі цього суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не має права на виплату збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди за оскаржувані ним періоди служби. Отож суд апеляційної інстанції констатував відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року. Як наслідок, суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Адвокат Орос Вікторія Вікторівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, обґрунтовуючи її порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У касаційній скарзі скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у редакції від 19 липня 2022 року, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25 квітня 2022 року, яким затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 (із змінами), яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, пункт 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану», Інструкцію про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року №188, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Державної прикордонної служби України та командуванням військових частин Державної прикордонної служби України у зв`язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, а саме визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди, а також застосування наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168».

Скаржник зазначає, що позивач з квітня 2022 року по січень 2023 року постійно виконував одні й ті самі бойові завдання в одних і тих же районах їх здійснення на території Середино-Будської територіальної громади Сумської області. За квітень, травень, червень, липень, жовтень, грудень 2022 року відповідач виплатив йому додаткову винагороду в розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн, однак за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року такої виплати з невідомих причин не здійснив. Водночас відповідач не навів відомостей про неналежне виконання позивачем своїх обов`язків чи наявність обставин, які б виключали право на отримання цієї винагороди.

Скаржник заперечує проти твердження суду апеляційної інстанції про те, що довідка від 29 жовтня 2022 року №1281 не підтверджує факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах у спірний період. За доводами скаржника, сам відповідач в цій довідці підтвердив факт безпосередньої участі позивача у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії в межах Сумської області.

Також скаржник уважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди за спірний період у збільшеному розмірі з огляду на ненадання ним доказів на підтвердження виконання в цей період бойових (спеціальних) завдань.

Він зазначає, що для підтвердження участі у бойових діях або заходах упродовж спірного періоду позивач подавав клопотання про витребування доказів. Зокрема, йшлося про копії бойових наказів (розпоряджень), витягів з журналів бойових дій, рапортів тощо. Згідно з ухвалою Закарпатський окружний адміністративний суд витребував вказані докази у відповідача, проте останній їх не надав, а суд апеляційної інстанції цьому належної оцінки не надав.

Скаржник наголошує, що згадані докази перебувають у розпорядженні відповідача і позивач не має до них доступу та не може самостійно їх отримати, оскільки такі належать до інформації з обмеженим доступом. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, мав обов`язок надати вказані документи на вимогу суду, проте цього не зробив.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що чинне законодавство не покладає на військовослужбовця обов`язку самостійно документувати свою участь у бойових діях або контролювати правильність ведення документації відповідними органами. Виконуючи накази командування, військовослужбовець не повинен перейматися питаннями недотримання військовою частиною формальностей, які в подальшому можуть впливати на реалізацію їхніх особистих прав, у тому числі права на отримання спірної додаткової винагороди.

Позиція інших учасників справи

Відповідач та третя особа правом подати відзиви на касаційні скарги не скористалися.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 23 травня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Радишевської О.Р.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Орос Вікторії Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 04 грудня 2024 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який з 20 березня 2022 року проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 29 жовтня 2022 року №1281, позивач з 20 березня 2022 року бере безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії в межах Сумської області.

Згідно з відомостями про отримане грошове забезпечення, позивач за серпень 2022 року отримав 30 000,00 грн, за вересень 2022 року - 30 000,00 грн та 4 666,67 грн, за листопад 2022 року - 30 000 грн, за січень 2023 року - 30 000 грн.

Уважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати йому за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся за захистом своїх прав.

Джерела права й акти їхнього застосування

За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Статтею 16 Закону №661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

У решті зміст пункту 1 Постанови №168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 серпня 2022 року до 31 грудня 2022 року) не змінювався.

30 липня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба), з посиланням на пункт 21 Постанови №168, було видано наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який уведено в дію з 01 серпня 2022 року.

Пунктом 2 цього наказу визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000,00 гривень пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 наказу №392-/0/81-22-АГ визначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

З 01 грудня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби уведено в дію наказ від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», в якому було дещо змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок невиплати відповідачем на користь ОСОБА_1 , військовослужбовця Держприкордонслужби, додаткової винагороди, яка передбачена Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року.

Суд у контексті спірних правовідносин, уважає за доцільне зазначити таке.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ.

Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у наступних документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

З наведеного можна виснувати, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

У цій справі встановлено, що позивач з 20 березня 2022 року проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Позивач зазначав, що з квітня 2022 року по січень 2023 року він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в межах Сумської області.

Він вказував, що за квітень, травень, червень, липень, жовтень, грудень 2022 року отримав додаткову винагороду в збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, проте за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року відповідач такої виплати з невідомих причин не здійснив.

При цьому позивач наполягав, що характер його завдань та район служби залишалися незмінними протягом усього періоду з квітня 2022 року по січень 2023 року.

Суд першої інстанції, керуючись положеннями пункту 1 Постанови №168, задовольнив вимоги позивача щодо виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року, визнавши, що позивач мав право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі за зазначені періоди. Суд першої інстанції вважав, що безпосередню участь позивача в бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в ці період довідка військової частини НОМЕР_1 від 29 жовтня 2022 року №1281.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав на необхідність застосування до спірних правовідносин наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, які за висновком суду встановлюють вимоги щодо обов`язкового документального підтвердження участі військовослужбовця в бойових діях та заходах. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи немає доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах у спірний період. Крім того, цей суд зазначив, що довідка від 29 жовтня 2022 року №1281 не є належним документом для підтвердження факту безпосередньої участі позивача в бойових діях або заходах у період, що охоплюється цим позовом, а твердження позивача про виконання однакових завдань в одних і тих самих районах їх здійснення, - достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00 грн.

Переглядаючи висновки суду апеляційної інстанції з урахуванням доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права передусім варто зазначити, що Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 вже розглядав питання застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ та Інструкції №188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою №168.

У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов`язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на це констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби вимог законодавства при прийнятті зазначених наказів.

Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який є аналогічним періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану.

Також Верховний Суд указав, що ці накази Адміністрації Держприкордонслужби фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби, зокрема, в частині визначення переліку бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.

Виходячи з цього, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 дійшов висновку, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою №168, у спірний період.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі №200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.

Зокрема, у справі №200/216/23 Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови № 168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категорія військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Адміністрація Держприкордонслужби, з уваги на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та заразом відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови № 168).

Цим рішенням (у широкому розумінні) стали згадувані накази від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови №168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Тож з уваги на наведене Верховний Суд у справі №200/216/23 вважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови №168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Щодо застосовності Інструкції №188, то Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 зазначив, що така була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду. Відповідно з цього Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 дійшов висновку, що Інструкція №188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 №18, а тому її положення під час визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України №168, не можуть бути застосовані.

Отже, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано застосував накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ під час вирішення спірних правовідносин.

Переглядаючи висновок суду апеляційної інстанції по суті позовних вимог, слід зазначити, що такий висновок є передчасним, оскільки не ґрунтується на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.

Згідно з мотивувальною частиною судового рішення суду апеляційної інстанції, висновок суду про відсутність у позивача права на отримання спірної додаткової винагороди побудований на основі оцінки наявних в матеріалах справи доказів. Зокрема, суд апеляційної інстанції відхилив як доказ довідку військової частини НОМЕР_1 від 29 жовтня 2022 року №1281 про безпосередню участь позивача з 20 березня 2022 року у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії в межах Сумської області.

Однак суд апеляційної інстанції не встановив правових підстав для видачі цієї довідки та не перевірив, чи підтверджується участь позивача в означених цією довідкою заходах в окреслений нею період у сукупності з іншими доказами у справі.

Суд апеляційної інстанції не дав відповіді на головне питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися із зазначеними вимогами до суду. Йдеться про те, які саме завдання, за якою посадою і де виконував військовослужбовець ОСОБА_1 у серпні-вересні 2022 року, листопаді 2022 року та січні 2023 року, а також чим це підтверджується.

Отже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи на території Середино-Будської міської територіальної громади Шосткинського району Сумської області, але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які, в розумінні пункту 1 Постанови №168, дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу.

Також суд апеляційної інстанції не врахував доводи позивача про те, що в період, що охоплюється цим позовом, він виконував одні і ті самі бойові завдання в одному і тому ж самому районі, що і в період з квітня по липень 2022 року, у жовтні 2022 року та у грудні 2022 року, за які йому було нараховано та виплачено підвищену додаткову винагороду до 100 000,00 грн на місяць.

Відповідно, суд апеляційної інстанції не встановив, які саме бойові завдання виконував позивач протягом квітня-липня 2022 року, жовтня 2022 року та грудня 2022 року (періоди, за які позивачу нараховано та виплачено збільшену додаткову винагороду) та не порівняв цих обставин із обставинами, що мали місце в період, за який позивач заявлений цей позов.

У постанові від 16 березня 2023 року у справі №600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суд апеляційної інстанції якраз і мав би з`ясувати, які завдання/заходи у такому разі виконував/здійснював позивач у серпні-вересні 2022 року, листопаді 2022 року та у січні 2023 року, стосовно яких відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Власне, завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

Оскільки суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, належної правової оцінки доказам та обставинам, що можуть вплинути на правильність вирішення цієї справи, не надав, то Суд уважає передчасними його висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Орос Вікторії Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року скасувати.

Направити справу №260/2879/23 на новий судовий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько О.Р. Радишевська