№ 260/4084/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2025 року

м. Київ

справа № 260/4084/24

адміністративне провадження № К/990/7570/25

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Ханової Р. Ф.,

суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року (суддя - Калинич Я.М.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року (колегія у складі суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я., Кузьмича С.М.)

у справі №260/4084/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Закарпатській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач у справі, платник податків) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 травня 2023 року №0380410-2413-0704, №0380413-2413-0704, №0380419-2413-0704, від 30 травня 2023 року

№0402788-2413-0704-UA211000300000898811,№0402789-2413-0704-A21100030000089881, №0402790-2413-0704-UA21100030000089881, виданих податковим органом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

11 липня 2024 року до суду надійшло клопотання податкового органу про залишення адміністративного позову без розгляду, обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом з пропуском строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку, оформленої належним чином та доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

У вказаній ухвалі зазначено, що позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 10 травня 2023 року та від 30 травня 2023 року, тоді як з позовом позивач звернувся 20 червня 2024 року, тобто з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.

24 вересня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій ОСОБА_1 звернув увагу на те, що про існування спірних податкових повідомлень-рішень він дізнався з матеріалів справи №260/3394/24, після чого звернувся до податкового органу з заявою про отримання цих рішень. Лише 04 червня 2024 року спірні податкові повідомлення-рішення були отримані позивачем у справі. Жодним іншим способом (засобами поштового зв`язку) позивач оскаржувані податкові повідомлення-рішення не отримував.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року, визнано неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду із позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, позовну заяву - залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди звернули увагу на те, що позовна заява подана з пропуском шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а підстави поновлення цього строку суди визнали спростованими поясненнями представника відповідача.

24 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі №260/4084/24, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, позивач просить скасувати ці судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У касаційні скарзі позивач звертає увагу на те, що спірні податкові повідомлення-рішення отримані ним лише 04 червня 2024 року, жодним іншим способом (засобами поштового зв`язку) позивач оскаржувані податкові повідомлення-рішення не отримував.

ОСОБА_1 звертає увагу на те, що твердження судів попередніх інстанцій, що податкові повідомлення-рішення направлено 16 серпня 2023 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який було повернуто 14 вересня 2023 року на адресу відповідача з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Позивач вказує на те, що як доказ повернення поштового відправлення, відповідачем додано копію конверту з трекінговим номером 8900002319128, однак у матеріалах справи №260/3394/24 за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу за оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями, наявна інша копія конверту, тобто копії конвертів за одним і тим же трекінговим номером (8900002319128) візуально відрізняються один від одного, що ставить під сумнів достовірність доданого доказу до матеріалів даної справи.

Також ОСОБА_1 звертає увагу на те, що судом першої інстанції витребовувався оригінал конверту по іншій справі (№260/3394/24), для дослідження у судовому засіданні. Однак, відповідачем з причин не можливості знайти оригінал конверту, який поданий як доказ у справі (№260/3394/24), не надано для ознайомлення суду першої інстанції. В свою чергу судами проігноровано такі дії відповідача та не надано відповідну оцінку дій (бездіяльності) відповідача щодо виконання даної вимоги суду першої інстанції.

Щодо твердження суду, що «спірні податкові повідомлення-рішення вважаються врученими позивачу 14 вересня 2023 року (день, коли такі повернулися до контролюючого органу)» позивач зазначив, що дата 14 вересня 2023 року дописана на Довідці про причини повернення у іншій справі (№260/3394/24). У цій справі на долученому оригіналі конверту і довідки про причини повернення дати 14 вересня 2023 взагалі не зазначено. Позивач вказує на те, що йому не зрозуміло з яких мотивів виходив суд встановлюючи дату повернення поштового відправлення.

З огляду на вказане, скаржник наголошує на тому, що як в ухвалі, так і в постанові судів попередніх інстанцій не правильно встановлено дату, з якої рахується піврічний строк на оскарження податкового-повідомлення рішення.

Крім того, як вказує позивач, відповідачем як доказ надсилання вказаних податкових повідомлень-рішень також надано до суду копії поштового конверту, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (трек-номер 8900002319128) та довідку про причини повернення листа за закінченням терміну зберігання. Однак, за вказаним номером відправлення на офіційному сайті Укрпошти зазначено - «дані про відправлення за номером 8900002319128 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі».

Також позивач зазначає, що враховуючи поважність причин пропуску ним строку звернення до суду, та те, що позивачем фактично не було допущено необґрунтованих зволікань для захисту своїх прав та інтересів шляхом звернення до суду з позовом, судами попередніх інстанцій було застосовано принцип надмірного формалізму, що призвело до винесення протиправних рішень про залишення частини позовних вимог без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2025 року відкрито провадження у справі №260/4084/24 та витребувано справу з судів першої та апеляційної інстанцій.

06 березня 2025 року справа №260/4084/24 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу позивача від податкового органу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам скаржника, Суд виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, суд касаційної інстанції переглядає рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою цієї статті встановлено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частинами третьою і четвертою цієї статті визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Отже, вирішуючи питання про залишення позову в цій справі без розгляду, суди мають установити день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та відповідно визначити чи дотримано контролюючим органом порядок направлення спірних актів індивідуальної дії на адресу платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем у травні 2023 року, тоді як з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся у червні 2024 року, тобто з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Позивачем не заперечується, що процесуальним законодавством встановлено шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі.

В той же час позивач наголошує на тому, що йому не було відомо про наявність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки він не отримував їх.

У відповідності до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, зокрема, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Згідно з пунктом 70.7. статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За приписами пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суди попередніх інстанцій встановили, що конверт надісланий на адресу ОСОБА_1 , в якому направлялися спірні податкові повідомлення-рішення, повернувся на адресу податкового органу.

З положення наведених норм чинного законодавства вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Зі зворотнього поштового повідомлення, яке надано податковим органом до заяви про залишення адміністративного позову без розгляду (том 1 ст.108) неможливо з`ясувати дату проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення поштового відправлення.

Не з`ясування дати проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення поштового відправлення унеможливлює встановлення дати з якої необхідно розраховувати строк звернення до суду з адміністративним позовом, в даному випадку податкових повідомлень-рішень, які надсилалися на адресу позивача, відтак ставить під сумнів висновки судів попередніх інстанцій про можливість звернення позивача до суду з цим позовом в межах шестимісячного строку, розраховуючи зазначений строк з вересня 2023 року.

Також Суд звертає увагу на те, що в матеріали справи містяться дві копії конверта з штрих-кодовим ідентифікатором №8900002319128, проте в одній з копій на Довідці про причини повернення/досилання відсутні будь-які письмові позначки дат (том 1 а.с. 193 зворотня сторона), тоді як в іншій копії на зазначеній Довідці додаткового дописана дата « 14.09.23» (том 1 а.с.195).

Судами попередніх інстанцій не з`ясовано причини таких суттєвих відмінностей у копії документа, яке має вирішальне значення для вирішення питання про проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення, та, відповідно для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд наголошує, що в даному випадку єдиним належним доказом, який підтверджуватиме неможливості вручення ОСОБА_1 поштового відправлення, яким надсилалися спірні поштові повідомлення-рішення буде оригінал конверту з проставленими поштовим органом відповідними відмітки з датою та причиною невручення.

Стосовно посилання позивача на те за номером №8900002319128 відправлення на офіційному сайті Укрпошти зазначено - «дані про відправлення за номером 8900002319128 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі», Суд звертає увагу на те, що час зберігання даних про трекінг є обмеженим, що унеможливлює отримати інформацію по вказаному вище відправленню.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене вище, Суд вважає за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, Суд звертає увагу на необхідності при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду, з`ясувати дату проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення поштового відправлення надісланого на адресу ОСОБА_1 , при цьому надавши оцінку достовірним доказам у справі.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі №260/4084/24 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

Л. І. Бившева

В.В. Хохуляк