№ 260/4277/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 260/4277/21

адміністративне провадження № К/990/17350/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №260/4277/21

за позовом Державної служби геології та надр України

до Приватного акціонерного товариства "Новоселицький кар`єр"

про анулювання спеціального дозволу на користування надрами

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Новоселицький кар`єр"

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Обрізка І.М., суддів: Іщук Л.П., Шинкар Т.І.),.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2021 року Державна служба геології та надр України звернулася до адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Новоселицький кар`єр" про анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5173 від 21 червня 2010 року.

2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року позов задоволено.

3. Не погодившись із ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Новоселицький кар`єр" 04 вересня 2024 року подало апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Новоселицький кар`єр" залишено без руху та запропоновано в строк протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, які полягають у поданні позивачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

5. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Новоселицький кар`єр" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №260/4277/21.

6. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи скаржника про те, що з повним текстом рішення суду першої інстанції ознайомився лише 04 серпня 2023 року не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки позивач знав про існування цього судового рішення, враховуючи належне повідомлення про дату та час розгляду справи.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Новоселицький кар`єр" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено без дотримання норм процесуального права, зокрема, частин п`ятої та одинадцятої статті 251, частини третьої статті 298, пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

9. Скаржник стверджує, що наявність в матеріалах справи доказів направлення рішення суду першої інстанції на адресу електронної пошти представника відповідача не свідчить про належне, в розумінні статті 251 КАС України, вручення судового рішення Приватному акціонерному товариству "Новоселицький кар`єр", оскільки доказів надсилання судом такого рішення засобами поштового зв`язку матеріали справи не містять. До того ж вважає, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі (у письмовому провадженні), суд зобов`язаний надсилати судові рішення також у паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Позиція інших учасників справи

10. Від Державної служби геології та надр України надійшов відзив, у якому позивач вважає обґрунтованим та законним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки наведені Приватним акціонерним товариством "Новоселицький кар`єр" обставини не можуть вважатись обґрунтованою причиною для поновлення процесуального строку звернення з апеляційною скаргою до суду, так як поновлення такого строку буде порушення принципу правової визначеності та порушення права інших учасників справи на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того позивач вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в судовому засіданні. Разом з тим навіть за відсутності представника Приватного акціонерного товариства "Новоселицький кар`єр" в судовому засіданні, відповідач мав слідкувати за станом розгляду справи в суді.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

11. Касаційна скарга надійшла до суду 03 травня 2024 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Новоселицький кар`єр" на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, витребувано адміністративну справу №260/4277/21 з суду першої інстанції та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

13. Суддя-доповідач ухвалою від 01 жовтня 2024 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 02 жовтня 2024 року.

14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів учасників справи

15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

16. Згідно з положенням абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

17. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

18. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на таке.

19. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

20. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

21. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

22. Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне врахувати підхід Верховного Суду щодо вирішення правових питань, пов`язаних із відкриттям апеляційного провадження.

23. Так, у справі №1718/2-а-834/11 (постанова від 05 січня 2021 року) суд касаційної інстанції зазначив, що Конституція України як закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

24. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

25. На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.

26. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №826/562/18, від 20 лютого 2019 року у справі №823/1940/18, від 12 червня 2019 року у справі №381/2198/18, від 10 вересня 2019 року у справі №640/1374/19, від 12 грудня 2019 року у справі №819/748/17, від 21 травня 2020 року у справі №344/10095/16-а, від 19 серпня 2020 року у справі №461/7577/16-а, від 28 квітня 2021 року у справі №640/3096/20, від 21 травня 2021 року у справі №1.380.2019.00610, від 17 червня 2021 року у справі №570/4516/19, від 05 липня 2021 у справі №160/9902/19, від 22 липня 2021 року у справі №340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі №240/10995/20, від 29 вересня 2021 року у справі №802/1794/18-а, від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20, від 17 грудня 2021 року у справі №460/713/21, від 01 лютого 2022 року у справі №160/12705/19, від 10 лютого 2022 року у справі №560/11791/21 та від 18 лютого 2022 року у справі №380/893/20.

27. Статтею 295 КАС України передбачено строки на апеляційне оскарження.

28. Частиною 1 статті 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

29. Згідно частини 2 цієї статті учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

30. Згідно з частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

31. Пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

32. Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

33. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №420/5137/18.

34. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити заявник).

35. Колегія суддів зауважує, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

36. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

37. Як вбачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2022 року судом першої інстанції ухвалено рішення в загальному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоч були належним чином повідомлені про розгляд справи, що не заперечується в касаційній скарзі.

38. Відповідно до частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

39. В матеріалах наявний лише доказ направлення копії судового рішення на особисту адресу електронної пошти представника Приватного акціонерного товариства "Новоселицький кар`єр" -Куруц А.А.

40. Не погодившись рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Новоселицький кар`єр", ознайомившись 04 серпня 2023 року з матеріалами справи, 04 вересня 2023 року звернулося з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення процесуального строку до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

41. У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач вказував, що копія рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року на адресу Приватного акціонерного товариства "Новоселицький кар`єр" не надходила, а про його існування інший представник відповідача Радь І.І. дізнався лише після ознайомлення з матеріалами справи.

42. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки наведені скаржником підстави пропуску строку визнані судом неповажними та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для звернення до суду апеляційної інстанції з обґрунтованою заявою про поновлення строку.

43. 11 березня 2024 року Приватне акціонерне товариство "Новоселицький кар`єр" звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення процесуального строку.

44. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Новоселицький кар`єр" про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року.

45. Колегія суддів не погоджується з наведеним вище висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

46. Так у касаційній скарзі відповідач вважає, що копія рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року належним чином йому направлена не була та у визначеному законом порядку він її не отримував, про що свідчить відсутність поштового повідомлень про вручення судового рішення у матеріалах справи. При цьому скаржник звертає увагу на те, що у відповідності до положень статті 251 КАС України, у випадку розгляду справи у паперовому вигляді - судові рішення також мають надсилатися у паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Окрім того, скаржник вказує, що направлення судового рішення на особисту адресу електронної пошти попереднього представнику не може вважатися належним його врученням.

47. Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що копія рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року була направлена виключно на особисту адресу електронної пошти Куруц А.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується роздруківкою електронного листа (т.1 а.с. 224). Разом з тим під час розгляду справи в суді першої інстанції представником Приватного акціонерного товариства "Новоселицький кар`єр" Куруц А.А. неодноразово направлялися клопотання про відкладення розгляду справи з офіційної електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2

48. Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують отримання Приватним акціонерним товариством "Новоселицький кар`єр" або його представником вказаного електронного листа.

49. Водночас колегія суддів зауважує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представником Приватного акціонерного товариства "Новоселицький кар`єр" Куруц А.А. неодноразово направлялися клопотання про відкладення розгляду справи з офіційної електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2.

50. Відповідно до підпункту 15.1 пункту 15 частини 1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

51. Відповідно до підпункту 15.3 пункту 15 частини 1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.

52. Згідно з підпунктом 15.15 пункту 15 частини 1 зазначеного розділу КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі. Пунктом 16 цього розділу встановлено, що до дня реєстрації суб`єкта владних повноважень в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримання ним офіційної електронної адреси надсилання судом суб`єкту владних повноважень текстів повісток, копій судових рішень здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

53. Згідно з частиною п`ятою статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

54. Пунктом 5.8 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (далі - Положення), встановлено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

55. Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

56. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 червня 2022 року у справі №761/21436/20.

57. Також положеннями частин п`ятої, шостої статті 251 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.

58. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

59. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

60. Отже, у розумінні статті 251 КАС України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення.

61. Крім того, згідно з частиною одинадцятою статті 251 КАС України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

62. Таким чином, Суд зазначає, що аналіз викладених вище приписів КАС України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов`язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем отримання якого та початком відліку наданого строку на оскарження, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

63. Подібна за змістом правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі №120/2583/21-а та від 09 червня 2022 року у справі №320/11945/20.

64. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що вручення відповідачеві копії рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року мало відбуватися шляхом його направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та на офіційну електронну адресу представника відповідача.

65. Колегія суддів також звертає увагу на те, що питання належності вручення процесуальних документів учасникам справи було предметом неодноразового аналізу Верховним Судом.

66. Так, зокрема у постановах від 31 жовтня 2019 року у справі №760/22516/18, від 28 січня 2021 року у справі №260/1888/20, від 31 березня 2021 року у справі №240/13092/20, від 09 квітня 2021 року у справі №500/90/19, від 17 червня 2021 року у справі №420/2097/20, від 01 липня 2021 року у справі №802/118/17-а, від 22 липня 2021 року у справі №340/141/21 та від 26 січня 2022 року у справі №240/12515/20 Верховний Суд зазначив про необхідність застосування саме положень підпункту 15.15 пункту 15 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України та вручення судових рішень судами в паперовій формі.

67. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вказує на те, що при вирішенні питання про поновлення стороні процесуального строку для звернення із скаргою до суду апеляційної інстанції необхідно виходити із дати отримання такою особою тексту оскаржуваного судового рішення, надісланого у порядку та у спосіб, встановлений законом.

68. Однак, суд апеляційної інстанції достовірно не встановив факт отримання копії рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року відповідачем або його представником. Направивши електронний примірник рішення на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції не зміг забезпечити його належне вручення. Внаслідок цього відповідач був позбавлений права реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення, що призвело до постановлення судом апеляційної інстанції незаконної ухвали від 13 березня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

69. Суд відхиляє доводи Державної служби геології та надр України, зазначені у відзиві, про те, що поновлення такого строку буде порушення принципу правової визначеності та порушенням права інших учасників справи на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки недопуск суб`єкта приватного права до реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, яке стосується позбавлення права власності, з причин його неповідомлення про таке рішення суду, буде порушенням як статті 6 Конвенції, так і статті 1 Протоколу Першого до Конвенції (кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права).

70. Верховний Суд вказує на сталу позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 22 липня 2021 року у справі №340/141/21, яка полягає у тому, що неналежне виконання судом обов`язку щодо вручення стороні справи судового рішення не може бути підставою для застосування до особи, яка самостійно не отримала таке рішення, негативних процесуальних наслідків.

71. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012 та пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №13-рп/2011).

72. Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007).

73. Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 07 вересня 2018 року у справі №202/6189/16-а, від 23 липня 2019 року у справі №826/7824/18 та від 05 січня 2021 року у справі №1718/2-а-834/11.

74. Отже, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції передчасно застосував наслідки щодо відмови у відкритті апеляційного провадження, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, чим позбавив відповідача права на гарантований Конституцією України обов`язковий апеляційний перегляд судових рішень.

75. Таким чином, доводи касаційної інстанції щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції частин п`ятої та одинадцятої статті 251, частини третьої статті 298, пункту 4 частини першої статті 299 КАС України знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

76. Згідно з пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року №16-рп/2012 Україна є демократична, соціальна, правова держава, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість її діяльності; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 1, частина друга статті 3, частини перша, друга статті 55, пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України).

77. Подібних висновків дійшов Конституційний Суд України у рішенні від 23 листопада 2018 року №10-р/2018, де, зокрема, у пункті 2.1 вказав, що до основних засад судочинства згідно з Конституцією України належать, у тому числі, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а також обов`язковість судового рішення (пункти 8, 9 частини другої статті 129). До того ж, Конституційний Суд України у цьому Рішенні, зазначив, що відповідно до принципу верховенства права держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема давала б можливість відновлювати порушені права і свободи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки.

78. Конституційний Суд України у пунктах 2, 2.1 Рішення від 06 квітня 2022 року №2-р(II)/2022 також зазначив, що приписи статті 8, частини першої статті 55 Конституції України зобов`язують державу гарантувати на законодавчому рівні кожному можливість реалізації його права на судовий захист. Законодавець має встановити такий обсяг права осіб на судовий захист, який забезпечував би його дієву реалізацію, а відмова судів у реалізації такої можливості може призвести до порушення гарантованого Конституцією України права на судовий захист. Гарантуючи судовий захист із боку держави Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

79. За юридичною позицією Конституційного Суду України право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац п`ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 07 травня 2002 року №8-рп/2002); правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Отже, право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя.

80. Також, в контексті цієї справи Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини.

81. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

82. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

83. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

84. Так, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява №13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява №42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява №76943/11, пункти 84, 86).

85. У рішенні "Швидка проти України" (заява №17888/12, пункти 49-51) ЄСПЛ також наголосив про усталений принцип важливості права на доступ до суду, з огляду на вагоме місце в демократичному суспільстві права на справедливий судовий процес Суд зазначив, що таке твердження має на меті забезпечити можливість виправити будь-які недоліки на стадіях судового розгляду, а недотримання цього принципу створить проблему позбавлення апеляційної юрисдикції ефективної ролі в перегляді судових рішень. Такими самими висновками керувався ЄСПЛ у рішенні "Малиновська проти України" (заява №74576/13).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

86. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

87. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та протиправно відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Новоселицький кар`єр".

88. З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

89. Керуючись статтями 349 353 355 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Новоселицький кар`єр" задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року скасувати та направити справу до цього суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді А.А. Єзеров

С.М. Чиркін