№ 260/538/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 260/538/19

адміністративне провадження № К/9901/17861/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескорт» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року (суддя Ващилін Р.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року (судді Затолочний В.С., Бруновська Н.В., Шавель Р.М.) у справі № 260/538/19 за позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескорт» про застосування заходів реагування,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У квітні 2019 року позивач - Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (далі - УДСНС у Закарпатській області) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескорт» (далі - ТОВ «Ескорт», відповідач), у якому просив застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення ТОВ "Ескорт" (місцезнаходження: вул. Леніна, буд. 1, с. Вільхівці, Тячівський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 20439946) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної перевірки ТОВ «Ескорт» виявлено ряд порушень вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, що загрожують життю та здоров`ю людей у разі подальшої експлуатації підприємства.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, позов задоволено.

Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення ТОВ "Ескорт" (місцезнаходження: вул. Леніна, буд. 1, с. Вільхівці, Тячівський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ - 20439946) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Мотиви прийняття означених судових рішень полягають у тому, що станом на день розгляду даної адміністративної справи, порушення, які стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач у повному обсязі не усунув. Більше того, з їх характеру вбачається, що такі є значними, стосуються суттєвих недоліків у протипожежній системі підприємства, можуть призвести до займання та розповсюдження вогню, як неконтрольованого процесу, перешкоджають завчасному виявленню пожежі, оперативній евакуації людей на її ранній стадії, а тому становлять реальну загрозу їхньому життю та здоров`ю.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

На рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог указано, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що з позовом про повну зупинку роботи Товариства позивач звернувся через десять днів після складення акта перевірки. При цьому, ні в акті перевірки, ні в приписі не зазначено термін усунення виявлених порушень правил пожежної безпеки, а отже, передумов для звернення до суду у позивача не було.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 810/4274/17, скаржник зазначає, що захід реагування у вигляді повного зупинення роботи підприємства є крайнім заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При цьому, позивачем як суб`єктом владних повноважень та судом мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування та дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача та публічними інтересами.

Проте, при вирішенні даної справи суд апеляційної інстанції не врахував зазначений правовий висновок Верховного Суду.

Крім указаного відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що виразилося у незабезпеченні участі представника ТОВ «Ескорт» у судовому засіданні безпосередньо або у режимі відеоконференції. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 814/2148/16, скаржник вказує на позбавлення права на судовий захист.

За наведених мотивів скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та допустили порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків за результатами розгляду та вирішення адміністративної справи.

Ухвалою від 21 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Шишова О.О. (суддя-доповідач), Дашутіна І.В., Яковенка М.М. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач - УДСНС у Закарпатській області відзив на касаційну скаргу не подав, що в силу положень частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не є перешкодою для перегляду оскаржуваних судових рішень.

29 вересня 2020 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 29 вересня 2020 року № 1846/0/78-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шишова О.О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21 вересня 2020 року № 12), визначено новий склад суду: Соколов В. М. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Ухвалою від 10 лютого 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Посадовими особами Управління ДСНС у Закарпатській області на підставі наказу від 18 березня 2019 року № 85 «Про проведення планових перевірок об`єктів суб`єктів господарювання у квітні 2019 року» та посвідчення про проведення заходу державного нагляду (контролю) від 19 березня 2019 року № 03/26/1167 у період з 01 квітня по 05 квітня 2019 року проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ «Ескорт» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Про проведення планового заходу директора ТОВ «Ескорт» повідомлено особисто 19 березня 2019 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про проведення заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) від 18 березня 2019 року № 03/26/818.

За результатами проведеного заходу державного нагляду складено акт від 05 квітня 2019 року № 76, відповідно до якого виявлено наступні порушення вимог законодавства:

1) на об`єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) не встановлено відповідний протипожежний режим, що є порушенням р. ІІ п.3 Правил пожежної безпеки України, затверджених наказом МВС України від 30 грудня 2014 року № 1417 (далі - Правила);

2) не для всіх приміщень об`єкта розроблені та затверджені керівником об`єкта інструкції про заходи пожежної безпеки (р. ІІ п.4 Правил);

3) приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки (р. ІІ п.8 Правил);

4) посадові особи не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки (р. ІІ п. 16 Правил);

5) відсутній розпорядчий документ, який визначає спеціальні місця для куріння, які необхідно позначити відповідним знаком або написом, і місця, де встановлюють урну або попільницю з негорючих матеріалів (р. ІІІ п.1.19 Правил);

6) не здійснено обробку дерев`яних елементів горищних покриттів засобами вогнезахисту (р. ІІІ п. 2.5 Правил);

7) для будівель і приміщень виробничого, складського призначення не визначено категорію щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки (р. ІІІ п.2.9 Правил);

8) електрощитові засмічені та захаращені сторонніми предметами (р. ІІІ п. 2.12 Правил);

9) шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог (р. ІІІ п. 2.31 Правил);

10) з`єднання жил проводів і кабелів здійснено методом «скрутки» (р. ІV п. 1.6 Правил);

11) допускається експлуатація тимчасових дільниць електромережі (р. IV п. 1.8 Правил);

12) електричні розетки та вимикачі, які прокладені по горючій основі, не відокремлені від горючої поверхні з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що повинен виступати за габарити апарата не менше, ніж на 0,01 м (р. IV п. 1.17 Правил);

13) експлуатуються лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків) (р. IV п. 1.18 Правил);

14) здійснюється складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м від електроустаткування та під електрощитами (р. IV п. 1.18 Правил);

15) електрощити, групові електрощитки не оснащені схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки) (р. IV п. 1.16 Правил);

16) електричні проводи прокладені по горючій основі (р. IV п. 1.12 Правил);

17) приміщення електрощитової не відокремлено від інших приміщень протипожежними перешкодами (р. 4 IV п. 1.24 Правил);

18) захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів не виконано відповідно до вимог ДСТУ БВ.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд» (р. IV п. 1.21 Правил);

19) будівлі, приміщення та споруди не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (р. V п. 1.2 Правил);

20) підприємство не забезпечено нормативною кількістю води для цілей пожежогасіння (р. V п. 2.1 Правил);

21) виробничі та складські будівлі не облаштовані внутрішнім протипожежним водопостачанням (р. V п. 2.2 Правил);

22) територія не забезпечена первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку (р. V п.3.6 Правил);

23) будинки, споруди, приміщення не забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з типовими нормами належності вогнегасників (р. V п. 3.6 Правил);

24) на території не встановлені пожежні щити (стенди) (р. V п. 3.11 Правил);

25) після закінчення роботи приміщення не прибираються від стружки, тирси, дерев`яного пилу (р. VI п. 7.24 Правил);

26) відсутній журнал реєстрації вступного інструктажу з питань техногенної безпеки (п. 4.5.1 Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 15 серпня 2007 року № 557);

27) не встановлений інформаційно-довідковий куточок з питань цивільного захисту, що буде частиною приміщення загального користування (п. 1.3 Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444);

28) не розроблено план евакуації працівників та погодити його у встановленому порядку (п. 17; п. 5.10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 841; наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України від 07 вересня 2010 року № 761);

29) працівників не забезпечено засобами індивідуального захисту відповідно до номенклатури засобів радіаційного та хімічного захисту, а також норм забезпечення (п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року № 1200, стандарт Міністерства надзвичайних ситуацій України СОУ МНС 75.2-00013528-002:2010);

30) не розроблений графік проведення спеціальних об`єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту та узгодити їх у встановленому порядку (п. 17 Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року №444).

Зауваження або заперечення щодо планового заходу зі сторони керівника суб`єкта господарювання не надходили.

Вважаючи, що виявлені під час проведеного планового заходу порушення вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки є такими, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в статті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює та визначає Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України).

Згідно з пунктом 21 частини першої статті 20 КЦЗ України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить, серед іншого, забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Державний нагляд (контроль) здійснює центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 КЦЗ України).

Положеннями статті 67 КЦЗ України закріплено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема:

здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу;

складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень;

звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною другою статті 68 КЦЗ України обумовлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Аналогічні положення передбачені частиною сьомою статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за змістом якої, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Пунктами 1, 4 ,10 частини першої статті 70 КЦЗ України обумовлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Таким чином, встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств.

У контексті зазначеного слідує висновок, що захід реагування у вигляді повного зупинення роботи ТОВ "Ескорт" шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення до повного усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки є заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

При цьому варто зазначити, що відповідач не заперечує факт наявності виявлених контролюючим органом порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки.

Суд критично оцінює доводи скаржника про те, що УДСНС у Закарпатській області передчасно звернулося з даним позовом до суду, не даючи можливість ТОВ «Ескорт» усунути виявлені в ході перевірки порушення, оскільки наведені вище положення КЦЗ України та Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» чітко передбачають право органу державного нагляду звернутися до адміністративного суду з відповідним позовом на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 808/1883/16.

Крім того, відповідно до пункту 26 статті 2 КЦЗ України небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Отже, законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Поряд із цим, чинне законодавство не обумовлює імперативно необхідність винесення припису, розпорядження чи постанови з питань пожежної безпеки як передумови звернення до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді зупинення діяльності об`єкту.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2019 року у справі №810/3535/17.

Так, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 24 по 25 жовтня 2019 року посадовими особами УДСНС у Закарпатській області проведено позапланових захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ «Ескорт» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами якого складено акт від 25 жовтня 2019 року № 252.

Відповідно до зазначеного акту, під час проведення позапланового заходу були виявлено наступні порушення законодавства ТОВ «Ескорт»:

1) не здійснено обробку дерев`яних елементів горищних покриттів засобами вогнезахисту (р. ІІІ п. 2.5 Правил);

2) захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів не виконано відповідно до вимог ДСТУ БВ.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд» (р. IV п. 1.21 Правил);

3) будівлі, приміщення та споруди не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (р. V п. 1.2 Правил);

4) виробничі та складські будівлі не облаштовані внутрішнім протипожежним водопостачанням (р. V п. 2.2 Правил).

Отже, на день розгляду даної адміністративної справи суб`єктом господарювання частково усунені раніше виявлені контролюючим органом порушення.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначені позивачем в акті від 25 жовтня 2019 року № 252 порушення пов`язані з ризиком настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі та є обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Доводи скаржника про те, що ним усунуто частину виявлених порушень не свідчать про відсутність загрози життю та здоров`ю людей та, як наслідок, відсутності підстав для застосування відповідних заходів реагування.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами частини п`ятої статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Відтак, у разі усунення виявлених УДСНС у Закарпатській області порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, відповідач не позбавлений можливості звернутися до органу державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення із повідомленням про відновлення господарської діяльності.

Твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 жовтня 2019 року у справі № 810/4274/17, є необґрунтованими з огляду на таке.

У постанові від 21 жовтня 2019 року Верховний Суд зазначив, що Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не визначено порушення, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а тому в кожному окремому випадку суб`єкт владних повноважень має визначати чи створюють виявлені порушення дійсну реальну загрозу життю та здоров`ю людей у взаємозв`язку із встановленими обставинами, що мають значення для вирішення даного питання. Суд зазначив, що відповідачем частково усунуто виявлені позивачем порушення вимог законодавства, що свідчить про відсутність підстав для застосування крайнього заходу реагування у вигляді часткового зупинення роботи відповідача, виходячи з вимог принципу співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також з огляду на призначення підприємства, яке пов`язане з забезпеченням медичного обслуговування громадян.

Отже, у наведеному вище випадку мало місце часткове зупинення діяльності медичного закладу районного рівня - центральної районної лікарні, що передбачає обмеження конституційного права громадян, передбаченого статтею 49 Конституції України та може вплинути на реалізацію обов`язків держави щодо створення умов для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.

Звідси вбачається, що правовідносини у справі № 810/4274/17 не є подібними до спірних правовідносин, а тому висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 жовтня 2019 року не підлягали застосуванню апеляційним судом при вирішенні даної справи.

Стосовно тверджень скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що виразилося у незабезпеченні участі представника ТОВ «Ескорт» у судовому засіданні безпосередньо або у режимі відеоконференції, то колегія суддів їх також уважає необґрунтованими з огляду на таке.

В оскаржуваній постанові від 29 квітня 2020 року Восьмий апеляційний адміністративний суд зазначив про те, що ТОВ «Ескорт» тричі подавало клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з встановленням на території України карантину. Суд апеляційної інстанції двічі відкладав судовий розгляд справи за клопотанням відповідача. Проте, останнє клопотання ТОВ «Ескорт» апеляційний суд не задовольнив, оскільки, по-перше, від учасників справи не надходили клопотання про продовження терміну розгляду справи, а відтак суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів частини другої статті 309 КАС України, позбавлений процесуальної можливості продовжити строк розгляду даної справи за власною ініціативою. По-друге, на період вжитих Урядом України карантинних заходів судом забезпечено доступ учасників справи до суду, в тому числі і шляхом надіслання та приймання процесуальних документів пов`язаних з розглядом справи засобами електронного зв`язку. По-третє, скаржник мав можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини четвертої статті 195 КАС України.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призведе до порушення права осіб на доступ до суду, правової невизначеності судового рішення, ухваленого судом першої інстанції, та порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо граничних строків розгляду апеляційних скарг.

Наведене судом апеляційної інстанції обґрунтування відмови в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не суперечить нормам процесуального закону, оскільки суд зі свого боку створив учасникам процесу належні умови для участі у розгляді справи. Крім того, кожен з учасників справи зобов`язаний добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 814/2148/16 колегія суддів уважає безпідставними, адже в тій справі, на відміну від даної, суд апеляційної інстанції взагалі не розглядав та не вирішував клопотання про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на обставини справи, суть спірних правовідносин та їх правове регулювання, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, свідчать про наявність підстав для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи ТОВ "Ескорт" (місцезнаходження: вул. Леніна, буд. 1, с. Вільхівці, Тячівський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ - 20439946) шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Суд констатує, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи скаржника не спростовують висновків судів і зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин.

Отже, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескорт» залишити без задоволення.

2. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк