№ 260/651/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 260/651/24

адміністративне провадження № К/990/37224/24 К/990/35252/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та його представника, адвоката Цебрика Любомира Васильовича на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у складі судді Скраль Т.В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Судово-Хомюк Н.М. (головуючий), суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської міської ради від 15 травня 2018 року № 1082 "Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" у частині пункту 2.14, яким відмовлено у наданні учаснику бойових дій (у тому числі учаснику АТО) ОСОБА_1 дозволу на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 з підстав знаходження земельної ділянки в охоронній зоні кладовища;

- зобов`язати Ужгородську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 (АДРЕСА_2).

2. Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 19 лютого 2024 року позовну заяву залишив без руху.

3. Ухвалою від 23 лютого 2024 року Закарпатський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі. При цьому суд зазначив, що з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист слід відкрити провадження у даній справі, а питання щодо пропуску строків звернення до адміністративного суду та поважність причин такого пропуску з`ясувати під час судового розгляду.

4. Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 13 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року, позовну заяву залишив без розгляду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 та його представник - адвокат Цебрик Л.В., подали касаційні скарги.

5.1 ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити. Зазначає, що з 25 лютого 2022 року він був мобілізований до Збройних Сил України, уважає, що мобілізація та воєнний стан є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.

5.2 Представник позивача - адвокат Цебрик Л.В., просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на поважні причини пропуску строку звернення до суду. Зокрема, зазначає, що в жовтні 2023 року він звернувся до відповідача із запитом і лише після цього отримав копію спірного рішення. Тому вважає, що лише з середини жовтня 2023 року позивач дізнався про порушення свого права.

6. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу стверджує, що позивач спірне рішення отримав 24 травня 2018 року наручно. Будучи обізнаним про наявність оскаржуваного рішення, починаючи з травня 2018 року позивач не проявив розумної зацікавленості та не ініціював звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів в межах строків, передбачених КАС України.

7. У відповіді на відзив на касаційну скаргу позивач зазначив, що підпис щодо отриманого вихідного документа виконано не ним.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Верховний Суд перевірив доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов таких висновків.

9. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

10. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

11. Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

12. Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

13. Згідно частин третьої та четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому, законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

14. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

15. Поряд із цим, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).

16. Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

17. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду зазначеній у постанові від 4 жовтня 2018 року (справа № 800/304/17).

Мета строку: 1) дотримання принципу правової визначеності; 2) дисциплінування учасників судочинства; 3) досягнення юридичної визначеності у публічних відносинах; 4) стимулювання учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків; 5) обмеження часу, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

18. Згідно з частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

19. Як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30 серпня 2006 року (справа «Каменівська проти України» Заява №18941/04), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим ...

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...» (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Стаббігс на інші проти Великобританії" від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року).

Отже, законодавцем встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах. Після завершення зазначених строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

19. Встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду зазначеній у постанові від 12 вересня 2019 року (справа №826/3318/17).

20. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі 240/12017/19 сформулювала наступні висновки, зокрема щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії.

Так, у згаданому рішенні зазначено наступне.

« …1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів».

21. Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики чи інше. При цьому, не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

22. Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 2 грудня 2021 року у справі № 640/20314/20 досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.

23. Предметом оскарження у цій справі є рішення Ужгородської міської ради від 15 травня 2018 року № 1082 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

24. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач зазначав, що 6 березня 2018 року звернувся із заявою-клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га (реєстраційний номер 190885 від 6 березня 2018 року).

5 березня 2024 року відповідач надав опис документів до справи від 6 березня 2018 року, реєстраційний номер 190885, у якій наявна відмітка про отримання послуги ОСОБА_1 24 травня 2018 року.

Посилання позивача на одну з причин неможливості звернення до суду, що він був мобілізований, не може бути визнано поважною причиною, оскільки не містить відомостей про те, що позивач виконував бойові завдання у зоні бойових дій та про те, що особисто не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходився у зоні бойових дій.

Сам факт мобілізації, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із перебуванням на службі, не може безумовно вважатись поважною причиною для поновлення цих строків.

При цьому, позивач, із цим позовом звернувся до суду лише 12 лютого 2024 року.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач дізнався про порушене право 24 травня 2018 року, його посилання на запроваджений карантин та несення військової служби в 2022 - 2024 роках є безпідставними, оскільки для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто строк на оскарження рішення Ужгородської міської ради від 15 травня 2018 року закінчився ще до всіх зазначених обставин та які позивач вважає поважними для поновлення строку.

25. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, та вважає, що наведені позивачем причини пропуску звернення до суду слід вважати такими, які не є об`єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення чи пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Позивач не навів обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку.

26. Доводів, які б свідчили про наявність обґрунтованих підстав, що унеможливили вчасне звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом не зазначено. Крім того, касаційні скарги не містять тверджень, які спростовують вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій.

27. Що стосується посилання позивача на ту обставину, що підпис про отримання спірного рішення вчинений не ним, не приймається до уваги, бо ці обставини не були вказані як підстава позовної заяви та відповідно предметом розгляду у судах попередніх інстанцій, а Верховний Суд у силу вимог частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставинами, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

29. За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. Ураховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій рішень, а тому касаційні скарги належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 123 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та його представника, адвоката Цебрика Любомира Васильовича залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: Я.О. Берназюк С.М. Чиркін