ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2020 року
Київ
справа №260/675/19
адміністративне провадження №К/9901/33022/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарова Валентина Вікторовича на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Глушка І.В., Довгої О.І., Запотічного І.І. від 11 листопада 2019 року
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до суду з позовом до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (далі також - відповідач), за участю третьої особи ОСОБА_2 , в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати Рішення № 706 від 06 квітня 2018 року Оноківської сільської ради "Про скасування рішення Оноківської сільської ради № 354 від 13 лютого 2017 року "Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 0,12 га для ведення індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 »; 2) визнати протиправним та скасувати Рішення № 1027 від 15 березня 2019 року Оноківської сільської ради "Про затвердження актів", яким протиправно відповідач-1 відмовляється виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року в справі № 308/129/18 стосовно погодження земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва в
с. Оноківці ; 3 ) визнати протиправним та скасувати Рішення від 06 квітня 2018 року Оноківської сільської ради "Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 0, 12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 ;
4) визнати протиправним та скасувати Рішення Оноківської сільської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0, 08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 ;
5) скасувати Витяг про державну реєстрацію ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0, 12 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 ; 6) зобов`язати Оноківську сільську раду затвердити гр. ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 та передати земельну ділянку розміром 0,0757 га кадастровий номер 2124884800:11:011:0235 в АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 .
2. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року закрито провадження у справі № 260/675/19.
3. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарова В.В. на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року у справі №260/675/19 повернуто скаржнику.
4. Представником позивача направлена касаційна скарга до Верховного Суду на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, в якій просить скасувати останню, а справу повернути до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
5. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
6. Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
7. Відзиву на касаційну скаргу від учасників справи не надходило.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Повертаючи відповідачу апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у матеріалах справи відсутні належно оформлені докази наявності у особи, що підписала скаргу, права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відтак, в силу приписів статей 59 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) такі докази мають бути додані до апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року про закриття провадження у справі № 260/675/19 подана адвокатом Гончаровим В.В. як представником ОСОБА_1 , однак документів, що підтверджують право особи, що підписала апеляційну скаргу, на вчинення таких дій від імені та в інтересах позивача у даній справі до апеляційної скарги не додано.
9. Представник позивача у касаційній скарзі не погоджується із рішенням суду апеляційної інстанції та просить його скасувати, оскільки зазначене в ньому твердження про відсутність у представника позивача доказів на підтвердження повноважень оскаржувати судові рішення суду першої інстанції не відповідають дійсності та суперечать нормам матеріального та процесуального права.
16 жовтня 2019 року (після закриття судом першої інстанції провадження у справі №260/675/19), представник позивача у статусі адвоката звернувся до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи та долучив до неї засвідчені (як адвокатом) копії свого свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 11 листопада 2002 року №21/112 та ордера адвоката від 16 жовтня 2019 року серії АО №1002076 на представництво інтересів позивача в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а тому в матеріалах справи наявні докази на підтвердження повноважень представника позивача оскаржувати рішення суду першої інстанції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для повернення апеляційної скарги представника позивача на ухвалу суду першої інстанції.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд дослідив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм права судами попередніх інстанцій та дійшов таких висновків.
11. Згідно з положенням частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
12. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
13. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
14. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
15. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
16. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається заявнику в разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
17. Частиною 1 статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника.
18. Документи, що підтверджують повноваження представників, визначені статтею 59 КАС України.
19. Відповідно до частини 8 статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
20. Згідно із частиною 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
21. Частиною 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
22. Відповідно до частин 1-3 статті 26 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
23. Отже, ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає.
24. Слід зауважити, що зі змісту частин 1, 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" вбачається, що ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).
25. Відповідно до частин 1- 2 статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
26. Як вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2019 року через канцелярію Закарпатського окружного адміністративного суду представником позивача подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції.
27. Також з матеріалів справи вбачається (та зазначалось представником позивача у касаційній скарзі), що 16 жовтня 2019 року представник позивача - адвокат В.В. Гончаров звернувся до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи та долучив до неї засвідчені належним чином копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 11 листопада 2002 року № 21/112 та ордеру від 16 жовтня 2019 року серії АО №1002076, а тому у матеріалах справи є належний документ, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу, на вчинення такої процесуальної дії.
28. Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що в матеріалах справи відсутні належно оформлені докази наявності у особи, що підписала скаргу, права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
29. Положенням частини 5 статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
30. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним.
31. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" («Bellet v. France», № 23805/94 п. 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
32. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
33. Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав може унеможливити доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
34. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції в даному випадку дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, поданої представником ОСОБА_1 - адвокатом Гончаровим В.В., у зв`язку з тим, що у матеріалах справи відсутні та не додані до апеляційної скарги належно оформлені докази наявності у особи, що підписала скаргу, права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
35. Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №П/9901/736/18 та від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18.
36. Відповідно до частини 1, 4 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
37. За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
38. Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 248 341 345 349 353 355 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарова Валентина Вікторовича задовольнити.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 260/675/19 скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає
Головуючий І.В. Желєзний
Судді: Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко