№ 260/891/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 260/891/19

адміністративне провадження № К/9901/23606/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної авіаційної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 (головуючий суддя: Гаврилко С.Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 (головуючий суддя: Хобор Р.Б., судді: Затолочний В.С., Судова-Хомюк Н.М.) у справі № 260/891/19 за позовом Державної авіаційної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Ужгород», Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У червні 2019 року Державна авіаційна служба України (далі - Державіаслужба України або позивач) звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Ужгород» (далі - ТОВ «Готель «Ужгород» або відповідач-1), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач-2), Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (далі - відповідач - 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород» (далі - ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» або третя особа), в якому просила:

зобов`язати ТОВ «Готель «Ужгород» виконати рішення Державіаслужби України №182 від 14.03.2019;

зобов`язати ТОВ «Готель «Ужгород» знести самочинне будівництво за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2;

визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині не погодження об`єкта будівництва за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2 та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва;

визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та скасувати їх;

визнати протиправними дії Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області щодо реєстрації сертифікату про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК 162181570284 та скасувати його.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 замінено неналежного відповідача - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України на належного - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради (Управління державного архітектурно-будівельного контролю) (далі - відповідач-2).

Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 27.04.2020 у задоволенні позову відмовив.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.08.2020 змінив рішення суду першої інстанції у частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеного обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» з питань забудови, виявлено об`єкт, будівництво якого ведеться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування та без погодження з Державіаслужбою, що є порушенням норм чинного законодавства. У зв`язку з чим Державіаслужбою України прийнято рішення про припинення будівництва за вищевказаною адресою. Однак, таке рішення Державіаслужби у добровільному порядку виконано не було. Тому, зважаючи на необхідність невідкладного вирішення питання щодо припинення неконтрольованого будівництва, яке може призвести до негативних наслідків, позивач вважає, що вирішення питання щодо виконання вищезазначеного рішення в судовому порядку є єдиним способом захисту порушених прав Державіаслужби. Недотримання порядку отримання погодження місця розташування об`єктів будівництва та визначення умов забудови на приаеродромній території призвело до надання Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки з порушенням норм містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, а також законодавства у сфері безпеки цивільної авіації. Відтак, на переконання позивача, містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки підлягають скасуванню.

Свою позицію у справі висловило Управління ДАБІ в Закарпатській області, відповідно до якої, дії Управління ДАБІ в Закарпатській області відповідно до позовних вимог не можуть бути визнані протиправними, позаяк з 09.09.2016 функції державного архітектурно-будівельного контролю, в тому числі і дозвільно-реєстраційні функції на території м. Ужгорода, здійснює УДАБК Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, яке власне і видало у червні 2018 року сертифікат № ЗК 162181570284 про прийняття об`єкта в експлуатацію.

Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву не скористалися.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на адресу Державіаслужби України надійшов акт обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 № 01, затверджений в.о. директора ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород».

Відповідно до інформації, зазначеній у акті від 11.02.2019, суди попередніх інстанцій встановили, що обстеження приаеродромної території аеродрому проведено у період з 15.11.2018 по 25.01.2019 за участі представників СБУ в Закарпатській області на підставі наказу від 14.11.2018 № 102.

У пункті 3 акту зафіксовано, що при обстеженні приаеродромної території на предмет виявлення фактів будівництва з порушенням вимог Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, були здійснені виїзди на об`єкти будівництва, що ведуться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування, без погодження Державіаслужби, серед яких, за адресою: м. Ужгород, пл. Б.Хмельницького, буд. 2, вид об`єкта - «Реконструкція з розширенням будівлі готелю «Ужгород», забудовник - ТОВ «Готель Ужгород».

На підставі висновків акту обстеження, враховуючи здійснення будівництва на приаеродромній території аеродрому «Ужгород» без попереднього погодження місця розташування і висоти такого об`єкта будівництва з експлуатантом аеродрому, відповідними органами, органами місцевого самоврядування, Державіаслужбою було прийнято рішення № 182 від 14.03.2019 про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 Повітряного кодексу України) на приаеродромній території, яким Державіаслужба вимагала негайно припинити будівництво за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, 2, що здійснюється ТОВ «Готель Ужгород», до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Цим рішенням, ТОВ «Готель Ужгород» або уповноважену особу також зобов`язано невідкладно вжити заходів щодо погодження місця розташування та висоти об`єкта на приаеродромній території у відповідно до вимог пунктів 56, 57, 60 Положення про використання повітряного простору України та у спосіб, передбачений Порядком погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації.

У подальшому 04.04.2019 Державіаслужбою на адресу ДАБІ України, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, УДАБІ у Закарпатській області, Ужгородської міської ради та Управління ДАБК Ужгородської міської ради були скеровані звернення щодо надання копій документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та/або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, по об`єкту будівництва за адресою: м. Ужгород, пл. Корятовича, 33.

Окрім того, в зазначеному зверненні Державіаслужба просила зазначених суб`єктів владних повноважень у межах компетенції вжити заходи, спрямовані на припинення будівництва без передбачених чинним законодавством України погоджень, про результати яких додатково повідомити уповноважений орган.

Листом № 1007-1-18/471 від 18.04.2019 УДАБІ у Закарпатській області повідомило, що відповідно до законодавчих змін з 10.09.2016 функції державного архітектурно-будівельного контролю на території м. Ужгород здійснює Управління ДАБК Ужгородської міської ради, з огляду на що, з приводу порушених у зверненні питань рекомендовано звернутися до уповноваженого органу.

Листом № 1210/03-06 від 06.05.2019 Виконавчий комітет Ужгородської міської ради повідомив Державіаслужбу про те, що суб`єктами правовідносин на предмет погодження наміру забудови та здійснення будівництва на приаеродромній території є Державіаслужба, експлуатант аеродрому, орган місцевого самоврядування, яким надані вихідні дані для проектування, а також фізичні та юридичні особи, які здійснюють будівництво в межах приаеродромної території, оскільки саме на етапі видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки вчиняються зазначені дії. Разом з тим, функції державного архітектурно-будівельного контролю здійснюються на етапі виконання підготовчих та будівельних робіт, а також прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Тому органи державного архітектурно-будівельного контролю на вказаному етапі забудови вправі перевіряти тільки наявність у замовника будівництва містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, належним чином розробленої проектної документації на будівництво, проходження такою експертизи у разі її обов`язковості, здійснення будівельних робіт у відповідності до проектних рішень та будівельних норм, а також вихідних даних на проектування. Отже, непогодження наміру забудови у порядку, визначному Повітряним кодексом України, у разі відсутності посилання на необхідність здійснення такого в містобудівних умовах та обмеженнях не може бути належною підставою для відмови забудовнику у видачі дозвільних документів.

У відповідь на звернення Державіаслужбою, листом від 23.05.2019 Управління містобудування та архітектури повідомило, що при наданні містобудівних умов та обмежень перевіряється відповідність цільового і функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні, якою в цьому випадку є генеральний план м. Ужгорода, затверджений рішенням ХХІХ сесії Ужгородської міської ради ІV скликання № 313 від 04.06.2004, яким передбачено перенесення регулярних рейсів на аеродром «Мукачево» та скорочення злітно-посадкової смуги аеродрому «Ужгород». Проте на момент надання зазначених містобудівних умов та обмежень експлуатантом аеродрому не було надано графічні матеріали схеми планувальних обмежень та схеми меж приаеродромної території, які б візуалізували необхідні обмеження.

Вважаючи протиправними дії ТОВ «Готель Ужгород» та вищезазначених суб`єктів владних повноважень щодо видачі дозвільних документів та здійснення будівництва на приаеродромній території без погодження з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації, оскільки такі можуть призвести до негативних наслідків в результаті можливої авіаційної події, враховуючи невиконання рішення Державіаслужби у добровільному порядку у встановлені строки, позивач звернувся із цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів які б підтверджували факт будівництва ТОВ «Готель Ужгород» за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, 2 з порушенням вимог про безпеку цивільної авіації.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що необхідною передумовою погодження органом місцевого самоврядування умов забудови, використання землі і споруд з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації є інформування експлуатантом аеродрому такого суб`єкта владних повноважень про розміри приаеродромної території, однак експлуатант аеродрому повідомив Ужгородську міську раду про розміри приаеродромної території тільки 15.01.2019.

Також із посиланням на частину восьму статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суд першої інстанції зазначив, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Враховуючи те, що будівництво за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, 2 завершено, суд дійшов висновку, що містобудівні умови забудови земельної ділянки вичерпали свою дію, у зв`язку із чим відсутні підстави для їх скасування.

Одночасно суд першої інстанції зауважив, що позивач не надав доказів того, що сертифікат про прийняття об`єкта в експлуатацію виданий із порушенням законодавства України. Підстави для відмови у його видачі, передбачені частиною сьомою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відсутні.

Зважаючи на наведені мотиви, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції погодився із результатом розгляду справи (відмова у задоволенні позову), проте з інших мотивів.

Апеляційний суд констатував, що предметом спору є непогодження місця розташування об`єкта будівництва, діяльність якого може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації, розташованого на приаеродромній території, з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою.

У розрізі предмету спору, суд апеляційної інстанції із посиланням на положення пункту 84 статті 1, статтю 69 Повітряного кодексу України (далі - ПК України, пункту 1.5 Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженого наказом Міністерство інфраструктури України № 721 від 30.11.2012 (далі - Порядок № 721), дійшов висновку, що межі приаеродромної території мають бути чітко визначені у відповідній технічній документації для того, щоб експлуатант аеродрому та уповноважений орган з питань цивільної авіації змогли надати свої погодження щодо будівництва нових чи реконструкції існуючих об`єктів нерухомості на цій території, а також ідентифікувати об`єкти, будівництво, яких ведеться без відповідного погодження експлуатанта аеродрому та уповноваженого органу з питань цивільної авіації.

Натомість у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач відніс об`єкт будівництва - «Реконструкція з розширенням будівлі готелю «Ужгород», за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2, забудовник - ТОВ «Готель Ужгород», як такий, що збудований на приаеродромній території, без прив`язки до будь-яких технічних документів, які визначають межі приаеродромної території. Такі документи, позивач не надав при поданні адміністративного позову та в ході розгляду справи.

Зважаючи на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів факт будівництва об`єкта - «Реконструкція з розширенням будівлі готелю «Ужгород», за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, пл. Б.Хмельницького, буд. 2, забудовник - ТОВ «Готель Ужгород», на приаеродромній території.

Власне із наведених вище мотивів, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставин справи, що призвело до помилкових висновків про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Скаржник наполягає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій неправильно застосовані положення статті 58 Конституції України, статей 242 322 КАС України, статей 69, 79 ПК України, статті 72 Земельного кодексу України, пунктів 146, 147, 150 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №401 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пунктів 1.5, 2.1 Порядку № 721, пунктів 7.1.1, 7.1.2, 7.3.1 Правил сертифікації цивільних аеродромів, затверджених наказом Державіаслужби від 25.10.2005 № 796, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.10.2005 за № 1357/11637 (далі - Правила сертифікації цивільних аеродромів), статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», статей 16, 29, 38, 39 41, 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 376 Цивільного кодексу України.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ТОВ «Готель Ужгород» виконати рішення від 14.03.2019 № 182, скаржник наголосив, що відповідачем-1 порушено вимоги законодавства щодо будівництва на приаеродромній території, а рішення Державіаслужби про припинення будівництва від 14.03.2019 № 182 є таким, що винесено на підставі закону, не оскаржено та не скасовано у визначеному порядку, а отже підлягає негайному виконанню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Управління містобудування та архітектури УМР в частині непогодження об`єкта будівництва за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2 та зобов`язання вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва, скаржник, із посиланням на положення частини другої статті 72 ЗК України та частини третьої статті 69 ПК України, зазначив, що учасниками справи не заперечується невчинення відповідачем-3 дій щодо погодження здійснення будівництва за спірною адресою з Державіаслужбою, як і не заперечується те, що земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво, знаходиться у межах приаеродромної території аеродрому «Ужгород».

Також учасниками справи не заперечується той факт, що відповідачам - 2, 3 було відомо про обмеження щодо будівництва, які діють на приаеродромній території та необхідність погодження такого будівництва, зокрема, з Державіаслужбою.

Отже, враховуючи невчинення Управлінням містобудування та архітектури УМР дій щодо погодження визначення умов забудови, використання землі та здійснення будівництва за спірною адресою з Державіаслужбою, така бездіяльність відповідача - 3 є протиправною, а тому останній має бути зобов`язаний судом вчинити такі дії.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Управління містобудування та архітектури УМР щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по об`єкту будівництва за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2 та скасування їх, скаржник наголосив, що планувальні обмеження є складовою частиною містобудівних умов та обмежень, і без врахування всіх передбачених законодавством планувальних обмежень, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам законодавства.

Водночас видача містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на приаеродромній території повинна здійснюватися не на загальних підставах, а з урахуванням особливого режиму використання земель та спеціального законодавства, що регулює спірне питання.

Проте, за висновками скаржника, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по об`єкту будівництва за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2, видані відповідачем - 3 із порушення вимог законодавства, зокрема, частини третьої статті 69 ПК України, оскільки при їх видачі не було враховано особливий режим використання земель та не зазначено про обмеження, які діють на приаеродромній території аеродрому «Ужгород», що робить оспорюване будівництво таким, що становить загрозу безпеці авіації.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача - 2 щодо реєстрації сертифікату про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК 162181570284 та скасування його, скаржник наголосив, що згідно із пунктом 3 частини сьомої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та/або вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил є підставою для відмови органом державного архітектурно-будівельного контролю у видачі сертифікату.

Проте, у спірному випадку, відповідачем - 2 проігноровано порушення ТОВ «Готель Ужгород» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, та на підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по об`єкту будівництва за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2, які суперечать вимогам законодавства, видано сертифікат про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК 162181570284, а отже такий підлягає скасуванню, а дії щодо його видачі - визнанню протиправними.

Також посилаючись на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 810/3046/17 та від 13.02.2019 №810/2763/17, позивач наполягає на обґрунтованості позовних вимог про знесення об`єкта будівництва, оскільки такий, на переконання Державіаслужби України, є самочинним і тому підлягає знесенню.

Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Узагальненим предметом спору у справі за твердженням Державіаслужби є протиправна бездіяльність Управління містобудування та архітектури УМР щодо непогодження з нею умов забудови на приаеродромній території об`єкта будівництва, як наслідок протиправна видача на цей об`єкт містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, реєстрації сертифікату про готовність об`єкта до експлуатації № ЗК 162181570284 та у підсумку наявність обов`язку у забудовника знести самочинне будівництво за адресою: м. Ужгород, пл. Б.Хмельницького, буд. 2.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Правові основи діяльності в галузі авіації встановлені Повітряним кодексом України (далі - ПК України), згідно із преамбулою якого державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.

Так, відповідно до частини першої статті 4 ПК України Україна як держава, що приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, несе відповідальність за виконання міжнародних зобов`язань, що випливають із цієї Конвенції, та за гарантії і створення умов безпеки для суспільства, захисту інтересів під час провадження діяльності в галузі цивільної авіації та використання повітряного простору України.

Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення (частина друга цієї статті).

Згідно із частиною п`ятою статті 4 ПК України державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації); національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Повноваження Державіаслужби України у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, ПК України, Положенням про Державну авіаційну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 520 (далі - Положення № 520), Порядком погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (далі - Порядок № 721).

Пунктом 1 Положення № 520 визначено, що Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

До основних завдань Державіаслужби України відповідно до пункту 3 Положення №520 належить, зокрема, погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.

Порядок розгляду та надання Державіаслужбою України погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації відповідно до ПК України визначає Порядок № 721, пунктом 1.2 якого передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які займаються будівництвом об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, провайдерів аеронавігаційного обслуговування та експлуатантів аеродромів (вертодромів).

Зі змісту пункту 3.5 Порядку № 721 вбачається, що за результатом розгляду матеріалів Державіаслужба приймає рішення про погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації, або обґрунтовану відмову у наданні такого погодження.

На підставі частини десятої статті 69 ПК України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Отже, Державіаслужба України є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, до повноважень якого належить погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постановах від 06.02.2019 у справі № 810/3046/17 та від 13.02.2019 у справі №810/2763/17, аналіз положень статті 69 ПК України у взаємозв`язку з нормами Положення № 520 та Порядку № 721 дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення порушення особливого порядку будівництва на приаеродромній території, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, Державіаслужба України приймає рішення про припинення будівництва до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства, яке є обов`язковим для органів виконавчої влади, юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності, які допустили це порушення.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 69 ПК України будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.

На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належить, зокрема, будівництво.

Визначення поняттю «приаеродромна територія» надано в пункті 84 частини першої статті 1 ПК України, відповідно до якого такою є обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.

Пунктом 1.5 Порядку № 721 встановлено, що для аеродромів класів А, Б, В, Г приаеродромна територія визначається колом з радіусом 50 км від КТА; класів Д, Е і некласифікованих - 25 км від КТА, вертодромів - 12 км від КТА, для злітно-посадкових майданчиків - 2,5 км від КТМ.

Порядок організації та використання повітряного простору України юридичними і фізичними особами - користувачами повітряного простору, а також органами, що здійснюють контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору, управління використанням повітряного простору та обслуговування повітряного руху визначалися Положенням про використання повітряного простору України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401 (далі - Положення № 401).

За правилами цього Положення діяльність державних органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування, пов`язана з використанням повітряного простору, яка може загрожувати безпеці польотів повітряних суден та інших літальних апаратів, провадиться відповідно до вимог цього Положення в частині, що стосується порядку використання повітряного простору.

Пунктом 146 Положення № 401 було встановлено, що умови розташування, будівництва, реконструкції та маркування об`єктів, що можуть створити загрозу безпеці повітряного руху, погоджуються з Міноборони, Державіаслужбою, Украерорухом та РДЦ. Розташування та будівництво об`єктів, дійсна висота яких перевищує 50 метрів, погоджуються з Міноборони, Державіаслужбою, Украерорухом.

Згідно з пунктом 147 Положення № 401 в Державіаслужбі України підлягає погодженню вибір майданчиків для проектування, будівництва, розширення, реконструкції і технічного переобладнання: 1) аеродромів, постійних та тимчасових злітно-посадкових майданчиків; 2) об`єктів у межах смуг повітряних підходів до аеродромів, а також поза межами цих смуг у радіусі 10 кілометрів від контрольної точки аеродрому (КТА); 3) об`єктів заввишки 50 метрів і більше стосовно висоти аеродрому на відстані від 10 до 30 кілометрів від КТА; 4) ліній зв`язку, електропередачі, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, кар`єрів тощо), які можуть створити перешкоди в функціонуванні аеродрому, його радіотехнічних засобів або радіотехнічних пристроїв повітряних трас незалежно від їх розміщення; 5) об`єктів заввишки 50 метрів і більше незалежно від їх розміщення; 6) об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів незалежно від їх розміщення; 7) вибухонебезпечних об`єктів незалежно від їх розміщення.

Відповідно до пункту 150 Положення № 401 підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів у районах аеродрому, повинні погоджувати таке розміщення з відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, яким належать або підпорядковані ці аеродроми.

Отже, вимогами цього нормативного документа був передбачений обов`язок державних органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування здійснювати погодження з уповноваженими органами умов розташування, будівництва, реконструкції та маркування об`єктів, що можуть створити загрозу безпеці повітряного руху, у випадках, якщо такі відповідають встановленим критеріям, зокрема, перевищення висоти об`єкта будівництва.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 № 954 визнано таким, що втратило чинність Положення № 401 та затверджено нове Положення про використання повітряного простору (далі - Положення № 954), відповідно до норм якого позивач рішенням від 14.03.2019 № 182 зобов`язав ТОВ «Готель «Ужгород» отримати погодження місця розташування та висоти об`єкта на приаеродромній території.

Так, відповідно до пункту 56 Положення № 954 місце розташування і висота об`єктів на приаеродромній території та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, погоджуються з керівником експлуатанта аеродрому, Державіаслужбою або Міноборони (відповідно до компетенції).

Дія такого Положення поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та підпорядкованості за напрямами діяльності у галузі авіації, використання повітряного простору та діяльність яких створює або потенційно може створювати небезпеку повітряному руху, перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження.

Відповідно до пункту 57 Положення № 954 погодженню з Державіаслужбою та Міноборони підлягають місце розташування і висота таких об`єктів будівництва та реконструкції:

- аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків;

- об`єктів, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків;

- об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів;

- повітряних ліній електрозв`язку та електропостачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів, тощо), які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху або перешкоджати роботі аеродрому чи засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), незалежно від їх розміщення;

- об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.

Згідно із пунктом 60 Положення № 954 підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів на приаеродромній території, повинні погоджувати таке розміщення з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування та дотримуватися умов погодження будівництва.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 721 погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, здійснює Державіаслужба України з урахуванням висновку експлуатанта аеродрому (вертодрому) щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, з умовами, що забезпечують необхідний рівень безпеки польотів у районі аеродрому та на приаеродромних територіях, форма якого наведена в додатку 2 до цього Порядку, а також висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, які повинні бути отримані заявником.

Зі змісту наведених правових норм убачається, що погодження місця розташування та висотності здійснюється Державіаслужбою щодо тих об`єктів будівництва, які розміщені на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації. При цьому до таких об`єктів, зокрема, відносяться об`єкти, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків, об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів, об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.

Відповідну правову позицію з приводу застосування зазначених вище норм права у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 18.05.2021 у справі № 260/888/19, від 20.07.2021 у справі №260/867/19, від 24.11.2021 у справі №260/868/19, від 09.02.2022 у справі №260/863/19, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що в акті обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 № 01 відображений висновок про виявлення фактів будівництва з порушенням вимог Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, були здійснені виїзди на об`єкти будівництва, що ведуться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування, без погодження, серед яких, за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2, вид об`єкта - «Реконструкція з розширенням будівлі готелю «Ужгород», забудовник - ТОВ «Готель Ужгород».

На підставі акту обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 № 01, враховуючи здійснення будівництва на приаеродромній території аеродрому «Ужгород» без попереднього погодження місця розташування і висоти такого об`єкта будівництва з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, місцевого самоврядування, Державіаслужбою винесено рішення № 182 від 14.03.2019 про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 Повітряного кодексу України) на приаеродромній території, яким Державіаслужба вимагала негайно припинити будівництво за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2, що здійснюється ТОВ «Готель Ужгород», до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Невиконання цього рішення у добровільному порядку слугувало підставою для звернення до суду з позовом.

За вимогами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а в разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петриченко проти України» (заява №2586/07), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Разом з тим, відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Насамперед, законність рішення залежить від безумовної, точної відповідності його законам та іншим нормативно-правовим актам, що визначається перш за все правильною юридичною кваліфікацією взаємовідносин сторін та інших учасників справи.

Обґрунтованим рішення слід вважати тоді, коли суд повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи.

Верховний Суд наголошує, що за критеріями обґрунтованості судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що акт обстеження (окрім посилань на те, що при обстеженні приаеродромної території на предмет виявлення фактів будівництва з порушенням законодавчих вимог були здійснені виїзди на об`єкти будівництва, що ведуться без узгодження) жодних доказів на підтвердження факту здійснення будівельних робіт за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, 2 не містить.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позову, зазначив, що позивач відніс об`єкт будівництва - «Реконструкція з розширенням будівлі готелю «Ужгород», за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2, забудовник - ТОВ «Готель Ужгород», як такий, що збудований на приаеродромній території, без прив`язки до будь-яких технічних документів, які визначають межі приаеродромної території. Такі документи, позивач не надав при поданні адміністративного позову та в ході розгляду справи.

Відповідно до приписів статей 73 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас суд не погоджується з такою позицією судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки судами попередніх інстанції не надана оцінка та не досліджено при вирішенні справи дані про граничнодопустиму висотність зазначеного об`єкта будівництва від планувальної позначки землі, яку передбачено містобудівними умовами та обмеженнями.

Більш того, суди попередніх інстанцій розглянули справу за відсутності в матеріалах справи містобудівних умов та обмежень земельної ділянки за адресою м. Ужгород, пл. Б.Хмельницького, 2, а також сертифікату № ЗК 162181570284.

Колегія суддів враховує, що судом першої інстанції ухвалами від 18.07.2019 та від 15.10.2019 такі документи витребовувалися, проте суду подані не були.

Водночас судом не вирішувалося питання щодо можливості розгляду справи за відсутності цих документів та їх значення для розгляду справи по суті, отже порушений принцип офіційного з`ясування обставин у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій також не встановлено та не надано оцінки іншим доказам щодо обґрунтованості рішення Державіаслужби № 182, а також не з`ясовано питання реалізації містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.

Суд апеляційної інстанції також не надав оцінку висновкам суду першої інстанції щодо відсутності в акті обстеження показників, за якими об`єкт будівництва, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, пл. Б. Хмельницького, буд. 2, віднесений до об`єктів, що відповідає критеріям, визначеним пунктом 57 Положення № 954, зокрема та відноситься до об`єктів, які перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків, об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів чи об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.

Суди також не оцінили зміст акта обстеження на предмет наявності/відсутності в ньому інформації щодо висотності об`єкта будівництва із замірами, факту знаходження такого об`єкта на приаеродпромній території із зазначенням відстані від межі аеродрому, а також не встановили, в чому може полягати його вплив на безпеку польотів чи роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації.

Отже, суд першої інстанції фактично не перевірив обставини, які є визначальними при вирішенні цієї справи.

Своєю чергою, суд апеляційної інстанції помилки суду першої інстанції не виправив, відповідно не виконав вимоги статті 308 КАС України.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 260/858/19, від 27.01.2023 у справі № 260/893/19 та від 09.06.2023 у справі № 260/890/19.

Натомість без з`ясування зазначених обставин неможливо прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Статтями 244 245 КАС України передбачено, що суд у рішенні має вирішити у чому числі (…) питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Проте, суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень, не виконали вимоги статей 244 245 КАС України у зв`язку із чим рішення судів не відповідають вимогам статті 242 КАС України, та є передчасними.

Водночас, відповідно до положень частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За такого правового регулювання, саме суди першої та апеляційної інстанцій мають повно, об`єктивно та всебічного з`ясувати обставини справи та надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За приписами статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної авіаційної служби України задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі №260/891/19 скасувати.

Справу № 260/891/19 направити на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Кравчук

В. М. Шарапа