ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 260/9212/23
адміністративне провадження № К/990/29037/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Чинадіївського селищного голови Андрушка Володимира Миколайовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року, постановлену у складі судді Микуляк П.П., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Заверухи О.Б. (доповідач), Гінди О.М., Качмара В.Я.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Чинадіївського селищного голови ОСОБА_2 , у якому просила:
1.1. визнати протиправною бездіяльність щодо не збереження (не присвоєння) їй, реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, восьмого рангу посадової особи місцевого самоврядування з 02 лютого 2021 року;
1.2. зобов`язати внести зміни до розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за № 54-к від 08 лютого 2021 року та зберегти (присвоїти) їй, реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, восьмий ранг посадової особи місцевого самоврядування з 02 лютого 2021 року.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 жовтня 2023 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
3. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року витребувано від Чинадіївської селищної ради: належним чином завірену копію розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за № 54-к від 08.02.2021 року про встановлення рангу посадової особи місцевого самоврядування ОСОБА_1 ; інформацію щодо ознайомлення ОСОБА_1 з розпорядженням голови Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області № 54-к від 08.02.2021 року.
4. На виконання ухвали судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року про витребування доказів, листом від 12 березня 2024 року відповідачем надано копію розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області від 08 лютого 2021 року № 54-к.
5. Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та надано позивачу п`ятиденний строк для подання заяви з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення з цим адміністративним позовом до суду.
6. Представником позивача адвокатом Данько О.О. подано заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначено, що у встановленому законом порядку із розпорядженням № 54-к від 08 лютого 2021 року про збереження їй 12 рангу посадової особи місцевого самоврядування позивач не була ознайомлена. Вказано, що позивач була призначена на посаду реєстратора відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області та приступила до виконання своїх функціональних обов`язків 02 лютого 2021 року, в силу яких щоденно опрацьовувала та підписувала велику кількість документів, тому допускає, що підписала розпорядження №54-к від 08 лютого 2021 року, не ознайомившись із його змістом. Зауважила, що про сумлінну процесуальну поведінку позивача та необізнаність із змістом даного розпорядження свідчить її письмове звернення до Чинадіївського селищного голови у червні 2023 року з проханням надати копію розпорядження про присвоєння їй рангу посадової особи місцевого самоврядування, а також надати копію трудової книжки, яка на момент звернення із зазначеним листом у розпорядженні ОСОБА_1 не була.
7. Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 31 січня 2024 року позовну заяву залишив без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
8. Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу.
9. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 червня 2024 року апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року в адміністративній справі № 260/9212/23 залишив без змін.
10. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на вимогу суду відповідачем було надано розпорядження голови Чинадіївської селищної ради за № 54-к від 08 лютого 2021 року, з якого слідує, що ОСОБА_1 була ознайомлена із цим розпорядженням у день його винесення - 08 лютого 2021 року. Факт підписання графи «З розпорядженням ознайомлена» позивачем не заперечується, а доводи позивача про неознайомлення із підписаним розпорядженням суди не прийняли і вважали такі надуманими.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
12. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до Закарпатського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
13. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року є перешкодою їй в доступі до правосуддя та грубим порушенням насамперед ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
13.1. Скаржником зазначено, що суд першої інстанції протримав у своєму провадженні справу 5 місяців для того щоб залишити її позовну заяву без розгляду, при тому, що відповідачем навіть не подавалася заява про застосування строків давності. Таким чином, суд першої інстанції порушив щодо неї принцип верховенства права та, оскільки вона 5 місяців жила у невизначеності, очікуючи справедливого та ефективного судового захисту. Вважає, що якщо суд першої інстанції вбачав пропуск нею строків звернення до суду, то мав це зробити одразу, а не через 5 місяців.
13.2. Позивач у касаційній скарзі звертає увагу, що вона не була ознайомлена із розпорядженням Чинадіївського селищного голови ОСОБА_2 № 54-к від 08.02.2021 року та якби її адвокат в суді першої інстанції роз`яснила їй основні положення КАСУ, то вона б однозначно виявила бажання розглядати справу за правилами загального позовного провадження щоб мати можливість бути присутньою у відкритому судовому засіданні під час розгляду її справи, а також заявила би клопотання про допит її як свідка щоб підтвердити ту обставину що вона дійсно 08.02.2021 року ймовірно підписала розпорядження механічно. Із оскаржуваним розпорядженням вона ознайомилася в суді.
13.2.1. Так, скаржник зазначає, що фактично про порушення своїх прав вона дізналася 12.10.2023 року (позов до суду подано 23.10.2023 року), адже саме цією датою Національне агентство України з питань державної служби повідомило про численні допущені щодо неї порушення, а зокрема: "Особі, яка має 8 ранг державного службовця, при прийнятті на службу в орган місцевого самоврядування на посаду, віднесену до 5-ї категорії посад в органах місцевого самоврядування, мають присвоїти 8 ранг посадової особи місцевого самоврядування на рівні рангу державного службовця".
13.3. Позивач вказує, що під час проходження державної служби у Свалявському районному відділі державної виконавчої служби наказом за № 1367/4 від 02 липня 2019 року їй був присвоєний 8 ранг державного службовця в межах «В» категорії посад державної служби, що підтверджується записом у трудовій книжці. Зауважує, що пунктом 3 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-III визначено, що з набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України «Про державну службу». Вважає, що у спірних правовідносинах має місце триваюче правопорушення, адже 8-го рангу її ніхто не позбавляв, а отже ні шестимісячний, ні місячний строк звернення до суду нею не пропущений.
13.4. Скаржник зазначає, що ранг впливає на оплату праці, а отже вона тривалий час, щомісяця недоотримує належні їй доплати за 8 ранг і з огляду на це її правовідносини можна кваліфікувати не як щодо проходження публічної служби, а як такі, що пов`язані з оплатою праці, а отже згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України її право на звернення до суду з цим позовом не обмежено будь-яким строком. Ця редакція діяла до 19.07.2022 року. Разом з тим, до цієї дати строки не поширюються згідно законодавства пов`язаного з карантином, а після 24.02.2022 року - в зв`язку з воєнним станом.
13.5. Крім того, позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги її аргументацію щодо неефективності надання їй правничої допомоги, а саме в частині підготовки заяви про поновлення строку звернення до суду, а також не роз`яснення позивачу її адвокатом процедур розгляду справи за правилами спрощеного та загального провадження
13.6. Позивач звертає увагу, що суд першої інстанції при вирішенні питання дотримання нею строків звернення до суду з цим позовом, мав застосувати законодавство щодо ковіду та воєнного стану, чого ним зроблено не було. В заяві про поновлення вказаного строку (яку вона не подавала, не підписувала тощо, яку адвокат в першій інстанції подала без погодження з нею правової позиції) цього вказано не було через неналежне надання їй адвокатом в суді першої інстанції правничої допомоги та непогодження з нею правової позиції. В зв`язку з цим позивачем укладено договір з іншим адвокатом.
13.7. При цьому, зазначає, що суд апеляційної інстанції взагалі зайняв юридично не зрозумілу позицію з цього приводу, адже законодавство щодо карантину, який скасовано з 01.07.2023 року (так зазначив суд апеляційної інстанції в своїй постанові) суд до уваги взяв (тобто 6-ти місячний строк не є пропущений навіть з 01.07.2023 року), а законодавство про продовження строків позовної давності пов`язане з воєнним станом в країні - ні. Це також свідчить про незастосування судом апеляційної інстанції положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 року № 2120-ІХ.
14. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
IV. Джерела права й акти їх застосування
15. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
17. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
18. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
19. Статтею 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
20. Положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
21. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, згідно з частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частиною четвертою зазначеної статті якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
22. За правилами пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
V. Оцінка Верховного Суду
23. У справі, що розглядається, представник позивача оскаржує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якою позов залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
24. Так, приписами частини п`ятої статті 122 КАС України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
25. Отже, у категорії справ, які стосуються прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, могла звернутися до суду за захистом своїх прав.
26. Варто зазначити, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
27. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
28. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
29. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
30. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
31. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, зазначає таке.
32. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
33. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
34. Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
35. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
36. Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
37. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.
38. Зі змісту наведених правових норм убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить він поновленню.
39. Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
40. Отже, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
41. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
42. Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити день коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду.
43. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).
44. Необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
45. Предмет позову у цій справі пов`язаний із проходженням публічної служби, а саме визнання протиправною бездіяльності щодо не збереження (не присвоєння) позивачу, реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, восьмого рангу посадової особи місцевого самоврядування з 02 лютого 2021 року; зобов`язання внести зміни до розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за № 54-к від 08 лютого 2021 року та зберегти (присвоїти) їй, реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, восьмий ранг посадової особи місцевого самоврядування з 02 лютого 2021 року
46. Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Чинадіївського селищного голови ОСОБА_2 за № 24-к від 18 січня 2021 року призначено ОСОБА_1 на посаду реєстратора відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП як таку, що пройшла за конкурсом в порядку переведення з посади головного державного виконавця Свалявського районного відділу державної виконавчої служби, тобто з 02 лютого 2021 року.
47. Розпорядженням Чинадіївського селищного голови ОСОБА_2 за № 54-к від 08 лютого 2021 року зобов`язано зберегти реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП ОСОБА_1 раніше присвоєний 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
48. Із вказаним розпорядженням ОСОБА_1 ознайомлена 08 лютого 2021 року, що підтверджується її підписом у графі «З розпорядженням ознайомлена» (а.с.66, зворот).
49. Наведене свідчить про обізнаність позивача з порушенням її прав 08 лютого 2021 року, що дозволяло реалізувати право на звернення з відповідним позовом до суду у межах строку, встановленого законодавством.
50. Разом з тим, з вказаним позовом до суду позивач звернулася до суду 23 жовтня 2023 року, тобто з пропуском місячного строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.
51. У цій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
52. Аналогічна правова позицію висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі № 580/11259/21.
53. З урахуванням положень частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України, як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.
54. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
55. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого Королівства», заява №23452/94 і пункт 54 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі», заява №28249/95).
56. Відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
57. Оцінюючи зазначені позивачем підстави пропуску строку звернення з адміністративним позовом, Суд зазначає, що звернення позивача за роз`ясненнями до Національного агентства України з питань державної служби і очікуванням відповіді не є поважною причиною, оскільки про існування спірного розпорядження позивач була обізнана щонайменше з 08 лютого 2021 року. Очікування відповіді роз`яснення від Національного агентства України з питань державної служби не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з відповідним позовом, як і небажання або незнання позивача про можливість такого оскарження з тих чи інших причин.
58. Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, факт підписання графи «З розпорядженням ознайомлена» саме 08 лютого 2021 року позивачем не заперечується, а доводи позивача про не ознайомлення із підписаним розпорядженням є необгрунтованими.
59. Щодо доводів скаржника, що у спірних правовідносинах має місце триваюче правопорушення, Суд зазначає, що прийняття розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за № 54-к від 08 лютого 2021 року є завершеною дією, а саме по собі невчинення відповідачем активних дій щодо внесення змін до розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за № 54-к від 08 лютого 2021 року та збереження (присвоєння) їй, реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, восьмий ранг посадової особи місцевого самоврядування з 02 лютого 2021 року не робить вказані правовідносини триваючими.
60. Також безпідставними є посилання позивача, що вказаний спір є фактично спором, пов`язаним з оплатою праці, а отже згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України її право на звернення до суду з цим позовом не обмежено будь-яким строком, оскільки в даному випадку предметом оскарження є саме невчинення відповідачем активних дій щодо внесення змін до розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за № 54-к від 08 лютого 2021 року та збереження (присвоєння) їй, реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, восьмий ранг посадової особи місцевого самоврядування з 02 лютого 2021 року, що не є спором пов`язаним з оплатою праці.
61. Щодо доводів скаржника про те, що заяву про поновлення строку звернення до суду першої інстанції було подано адвокатом формально, без узгодження із нею, то як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, вказані доводи є безпідставними, оскільки до заяви про поновлення строку адвокатом Данько О.О. долучено ордер на надання правничої допомоги серії АО № 1101943 від 29 вересня 2023 року, згідно з яким ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правничої допомоги від 27 вересня 2023 року уповноважила адвоката Данько О.О. надавати їй правову допомогу у Закарпатському окружному адміністративному суді. В ордері, зокрема, вказано, що Договором про надання правової допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
62. Щодо доводів скаржника про те, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки оскаржуване розпорядження прийнято під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тому строки, визначені статтями 257 258 362 559 681 728 786 1293 Цивільного кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, Суд зазначає наступне.
63. 27 червня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», пунктом 1 якої встановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
64. Тобто, на момент звернення позивача до суду з цим позовом, на території України не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на правомірність застосування до спірних правовідносин строків, встановлених статтею 122 КАС України.
65. Стосовно військового стану, Суд зазначає наступне.
66. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
67. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 6 лютого 2023 року № 58/2023, від 1 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023, від 6 листопада 2023 року № 734/2023. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, тобто він діє і дотепер.
68. Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносилось.
69. За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.
70. Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
71. Врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 10 листопада 2022 року (справа №990/115/22), суд першої інстанції зазначив, що обставини введення в Україні воєнного стану можуть бути визнані такими, що унеможливили дотримання строку звернення до суду із позовом, але за умови підтвердження таких доводів належними доказами.
72. Тож, колегія суддів зауважує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку.
73. З приводу посилання скаржника на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.193 КАС України, протримав у своєму провадженні справу 5 місяців для того щоб залишити її позовну заяву без розгляду та таким чином порушив щодо неї принцип верховенства права, то відповідно до абзацу 2 частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
74. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що оскільки указане процесуальне порушення не призвело до неправильного вирішення справи по суті, то відсутні підстави для скасування такого судового рішення.
75. Інші доводи скаржника, не є поважними підставами пропуску строку звернення до суду, оскільки є доводами по суті заявленого позову, які, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, не можуть розглядатись у межах апеляційного перегляду ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.
76. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що вказані позивачем причини пропуску строку не є поважними, оскільки не позбавляли його можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права в установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України строк.
77. Зважаючи на викладене, Верховний Суд не встановив порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке б призвело до ухвалення незаконного рішення і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
78. За таких обставин, Суд констатує, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, правильно визначив, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, а поважні підстави для його поновлення відсутні.
79. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
80. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
VІ. Судові витрати
81. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська