ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 260/9579/23
адміністративне провадження № К/990/27201/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,
судді: Шарапа В.М., Чиркін С.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року (суддя Рейті С.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року (постановлену у складі головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М., суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.) у справі №260/9579/23 за позовом керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави до Солотвинської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У 2023 році керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави до Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області щодо незабезпечення безкоштовним харчуванням дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних класах, дітей з числа осіб, визначених у статтях 10, 101 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів в закладах освіти Солотвинської селищної ради;
- зобов`язати Солотвинську селищну раду Тячівського району Закарпатської області вчинити дії, спрямовані на забезпечення безкоштовним харчуванням дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних класах, дітей з числа осіб, визначених у статтях 10, 101 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів в закладах освіти Солотвинської селищної ради.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачем виявлено факт протиправної бездіяльності Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, яка полягає у незабезпеченні дітей пільгових категорій на отримання безоплатного харчування та встановлено порушення гарантованих Конституцією України прав дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних класах, дітей з числа осіб, визначених у статтях 10, 101 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів. У зв`язку з виявленими порушеннями прокурор звернувся до суду з метою захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства, забезпечення прав дітей на безоплатне харчування як складової гарантованого статтею 53 Конституції України права на освіту, а також відновлення законності під час здійснення навчального процесу у закладах освіти.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області щодо незабезпечення безкоштовним харчуванням дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних класах, дітей з числа осіб, визначених у статтях 10, 101 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів в закладах освіти Солотвинської селищної ради.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що законодавець поклав на органи місцевого самоврядування обов`язок забезпечувати безкоштовним харчуванням певні категорії дітей. Однак відповідач не виконав цих вимог закону.
Разом з тим суди констатували, що 16 листопада 2023 року Солотвинською селищною радою прийнято рішення № 2621 «Про внесення доповнень до пункту 4 рішення Солотвинської селищної ради № 2077 від 23 грудня 2022 року «Про встановлення розміру батьківської плати в навчальних закладах Солотвинської селищної ради на 2023 рік». Вказаним рішенням конкретизовано зміст тексту пункту 4 рішення Солотвинської селищної ради № 2077 від 23 грудня 2022 року «Про встановлення розміру батьківської плати в навчальних закладах Солотвинської селищної ради на 2023 рік» а саме, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних та інклюзивних класах/групах; дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів та інші пільгові категорії дітей, щодо забезпечення безкоштовного харчування дітей.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправної бездіяльності відповідача, оскільки зобов`язання відповідача до вчинення дій не призведе до більш ефективного захисту прав.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Судами встановлено, що на запит Тячівської окружної прокуратури від 22 вересня 2023 року щодо дітей, які мають право на безкоштовне харчування, селищна рада надала копію рішення 31 сесії VIII скликання Солотвинської селищної ради від 23 грудня 2022 року № 2077 «Про встановлення розміру батьківської плати в навчальних закладах Солотвинської селищної ради на 2023 рік» та таблицю, де вказано, що пільгову категорію мають 227 дітей, з них 28 - з особливими освітніми потребами, 39 - постраждали внаслідок війни. Пункт 4 вказаного рішення передбачає звільнення від плати за харчування дітей-сиріт, напівсиріт, дітей ВПО, дітей працівників МВС, загиблих під час служби, та інших категорій. Однак рішенням Солотвинської селищної ради від 23 грудня 2022 року № 2077, всупереч вимог частини десятої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та частини третьої статті 56 Закону України «Про освіту», не передбачено звільнення від сплати за харчування у закладах освіти дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних класах, дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів та дітей з числа осіб, визначених у статтях 10, 101 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вважаючи протиправною бездіяльність Солотвинської селищної ради, прокурор звернувся до суду з цим позовом.
III. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Солотвинська селищна рада звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №260/9579/23, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
5. Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки їх застосовано без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі № 120/6653/21-а та від 19 березня 2023 року у справі № 340/11/23.
Скаржник вважає, що у спірних правовідносинах мова йде про захист прав конкретних осіб, а саме дітей, які проживають на території Солотвинської селищної ради Тячівського району, а не про інтерес держави, як потребу у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Доводи касаційної скарги полягають у тому, що цю позовну заяву подано, насамперед, в інтересах фізичних осіб, представництво інтересів яких прокурором не доведено, а не держави.
Крім того, скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції, що в межах спірних правовідносин правом звернення до суду для захисту прав дітей наділені батьки (або особи, які їх замінюють), чи прокурор в інтересах громадянина, але не прокурор в інтересах держави.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №260/9579/23 витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду матеріали адміністративної справи №260/9579/23 надійшли 07 жовтня 2024 року.
07 жовтня 2024 року від позивача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Заступник керівника Тячівської окружної прокуратури просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції - без змін.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
7. У межах доводів касаційної скарги слід вирішити питання наявності у прокурора підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави.
8. Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
9. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
10. У рішенні від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» навів мотиви, згідно з якими інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
11. Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII).
12. Отже, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їхня наявність має бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
13. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 02 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18.
14. Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. З наведеного констатується, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.
15. Зазначене твердження відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові від 29 листопада 2022 року у справі №240/401/19, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.
16. Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє (бездіє) або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії (бездіяльність), що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
17. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19.
18. Щодо питання наявності у прокурора повноважень на представництво в суді інтересів держави, аналіз положень частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
19. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
20. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
21. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
22. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
23. При цьому варто зауважити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
24. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
25. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 та від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
26. Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
27. Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
28. Звертаючись до суду з цією позовною заявою, прокурор послався на порушення у спірних правовідносинах положень Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про дошкільну освіту», Закону України «Про загальну середню освіту», Закону України «Про освіту», Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», внаслідок чого Солотвинською селищною радою здійснено протиправну бездіяльність у незабезпеченні дітей пільгових категорій на отримання безоплатного харчування та встановлено порушення гарантованих Конституцією України прав дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів та дітей з числа осіб, визначених у статтях 10, 101 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у закладах дошкільної освіти.
29. Згідно із абзацами 3, 4 частини п`ятої статті 35 Закону Україну «Про дошкільну освіту» від плати за харчування дитини звільняються батьки або особи, які їх замінюють, у сім`ях, у яких сукупний дохід на кожного члена сім`ї за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку встановлюється законом про Державний бюджет України для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних закладах дошкільної освіти. За харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, плата не справляється.
30. Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади забезпечують безкоштовним харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», які навчаються у державних і комунальних закладах дошкільної освіти.
31. За приписами статті 36 Закону Україну «Про дошкільну освіту» закріплені права та обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють.
32. Так, пунктом 4 частини першої статті 36 Закону Україну «Про дошкільну освіту» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право захищати законні інтереси своїх дітей у відповідних державних органах і суді.
33. Згідно вимог абзацу першого частини третьої статті 56 Закону України «Про освіту» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, у підпорядкуванні яких перебувають державні і комунальні заклади освіти, забезпечують безоплатним гарячим харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних та інклюзивних класах (групах), дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", дітей з числа осіб, визначених у статтях 10 та 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які навчаються в закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти.
34. Верховний Суд розглядав подібні справи №120/6653/21-а від 24 січня 2023 року та № 120/15846/23 від 25 червня 2024 року і у цих постановах висловив висновки, що у спірних правовідносинах йдеться про захист прав конкретних осіб, а саме дітей, які проживають на території певної територіальної громади, а не про інтерес держави, як потребу у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
35. У межах спірних правовідносин, правом на звернення до суду для захисту прав дітей наділені батьки (чи особи, які їх замінюють) або прокурор в інтересах громадянина, але не прокурор в інтересах держави.
36. Схожі висновки висловлені Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 березня 2024 року у справі № 340/11/23, що стосувалася питання наявності у прокурора права на звернення до суду з позовом в порядку процесуального представництва в суді інтересів держави в особі селищної ради, зокрема, її структурного підрозділу - Служби у справах дітей для захисту інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
37. Судова палата у постанові від 19 березня 2024 року у справі № 340/11/23 дійшла висновку, що обґрунтування пред`явленого прокурором позову в порядку представництва не дозволяє стверджувати про те, що у цьому випадку звернення до суду спрямоване на захист інтересів невизначеного, широкого кола осіб, наприклад територіальної громади, окремої групи (частини) суспільства, інших суб`єктів, інтереси яких збігаються з державними і потребують захисту саме у обраний прокурором спосіб, оскільки прокурор звернувся до суду з цим позовом на захист прав та інтересів конкретних фізичних осіб - дітей, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у зв`язку із невиплатою після закінчення ними навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-IV.
38. Тож, обраний прокурором спосіб звернення до суду не спрямований на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а направлений на захист охоронюваного законом інтересу конкретно визначених осіб, у спосіб фактично надання правничої допомоги таким особам, що не узгоджується із Конституцією України та європейськими стандартами в частині повноважень, якими наділений прокурор щодо представництва прокурором інтересів держави в суді та свідчить про намагання прокурора повернутись до так званого «загального нагляду» (нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина; нагляд за додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами).
39. При цьому, статтею 1311 Конституції України до повноважень прокурора з виконання покладених на прокуратуру функцій не віднесено функцію представництва інтересів громадянина.
40. Тому, Верховний Суд констатує, що прокурор у цій справі не виконав вимоги законодавства щодо обґрунтування наявності підстав для представництва та не дотримався встановленого процесуальним законодавством порядку звернення до суду.
41. Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду з цим позовом.
42. Відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України, має наслідком повернення позовної заяви позивачеві, а у разі виявлених зазначених обставин після відкриття у справі - залишення позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 240 КАС України.
43. Враховуючи зазначене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду приходить до висновку щодо наявності підстав для залишення без розгляду позовної заяви керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави до Солотвинської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
44. За вказаних обставин касаційну скаргу слід частково задовольнити, рішення суду першої та апеляційної інстанції скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду.
Керуючись статтями 341 345 349 354 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 260/9579/23 - скасувати.
Позов керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави до Солотвинської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді: С.М. Чиркін
В.М. Шарапа