№ 263/8207/18

Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 263/8207/18

провадження № 61-7552св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальний заклад охорони здоров`я «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Попової С. А., Баркова В. М., Мироненко І. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Позов обґрунтований тим, що він працював заступником начальника бюро з експертної роботи з 14 квітня 2015 року у Комунальному закладі охорони здоров`я «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» (далі - КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ»), проте наказом відповідача від 02 лютого 2018 року № 19/2 «Про внесення змін до штатного розпису на 2018 рік» з 02 травня 2018 року вказану посаду скорочено.

На виконання наказу від 14 лютого 2018 року № 24 начальник КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» видав наказ про його попередження про скорочення посади заступника начальника бюро з експертної роботи та безпосередньо саме попередження від 16 лютого 2018 року № 153. Усвідомлюючи, що в разі відмови від вакансії він буде звільнений за скороченням, що призведе до неможливості подальшого працевлаштування за спеціальністю в межах області та до ускладнення нормального існування його родини, він подав заяву щодо призначення його на вакантну посаду завідувача організаційно-методичного відділу. Наказом від 27 квітня 2018 року № 89-к його переведено на посаду завідувача організаційно-методичного відділу КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» з 02 травня 2018 року на 1,0 ставки.

Посилався на незаконність такого переведення та просив визнати незаконними й скасувати накази від 02 лютого 2018 року № 19/2 і від 27 квітня 2018 року № 89-к, поновити його на посаді заступника начальника бюро з експертної роботи з 02 травня 2018 року, стягнути різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 02 травня 2018 року до 31 жовтня 2018 року в розмірі 40 545,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 28 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним наказ КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» від 02 лютого 2018 року № 19/2 «Про внесення змін до штатного розпису на 2018 рік» в частині скорочення посади заступника начальника бюро з експертної роботи. Визнано незаконним наказ від 27 квітня 2018 року № 89-к про переведення ОСОБА_1 на посаду завідувача організаційно-методичного відділу.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника бюро з експертної роботи КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» з 02 травня 2018 року.

Стягнено з КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 02 травня 2018 року до 31 жовтня 2018 року в розмірі 40 545,00 грн, судовий збір у розмірі 704,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, всього - 48 249, 80 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час видання кадрових наказів щодо скорочення посади позивача, його попередження і переведення у лютому-квітні 2018 року роботодавець не мав законних підстав для таких дій, оскільки ще не був затверджений належним чином новий штатний розпис.

Крім того, правова природа наказу від 27 квітня 2018 року № 89-к про переведення ОСОБА_1 , який не містить посилання на пункт 1 частини першої та частину другу статті 40 КЗпП України та який виданий до затвердження штатного розпису КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» 02 травня 2018 року, свідчить, що він не стосується безпосередньо події скорочення посади заступника начальника бюро з експертної роботи, а тому заява ОСОБА_1 від 20 лютого 2018 року про переведення також не може бути покладена в його основу. Іншої заяви про добровільне переведення з посади на посаду, не зумовлене майбутнім скороченням, ОСОБА_1 не писав, у зв`язку з чим зазначений наказ є незаконним, оскільки відповідно до статті 32 КЗпП України необхідна згода працівника на переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

З огляду на норми статті 235 КЗпП України місцевий суд дійшов висновку про незаконність переведення позивача на іншу посаду, стягнув з роботодавця на його користь різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи на посаді завідувача організаційно-методичного відділу бюро за 106 робочих днів у розмірі 40 545,00 грн.

Суд вважав, що порушення права позивача у зв`язку із виданням наказу від 02 лютого 2018 року № 19/2 про скорочення його посади настало саме 02 травня 2018 року, коли ці зміни до штатного розкладу були затверджені управлінням охорони здоров`я, тому строк звернення позивача до суду із позовом у червні 2018 року не пропущений, через що немає підстав для застосування наслідків його спливу на вимогу роботодавця.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Донецького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року апеляційну скаргу КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28 листопада 2019 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи відмовлено.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам, порушення норм матеріального права (стаття 235 КЗпП України).

Зазначив, що відсутні підстави для правової ревізії судом доцільності скорочення в штаті адміністративно-управлінського персоналу КЗОЗ «ДОБ СМЕ» посади заступника начальника бюро з експертної роботи, що є виключною компетенцією роботодавця та є складовою права на управління діяльністю закладом, беручи до уваги той факт, що таке скорочення у штатному розписі закладу дійсно відбулося.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення про скасування наказу про скорочення штату від 02 лютого 2018 року допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Суд звернув увагу лише на обґрунтуванні роботодавцем доцільності скорочення посади, яку займав позивач, дублюванням його посадових обов`язків посадовими обов`язками начальника Бюро та завідуючих відділами експертизи трупів та обстеження потерпілих, обвинувачених та інших осіб, а також збільшенням навантаження працівників Бюро в частині ведення тендерної, договірної та претензійної роботи, необхідності представництва інтересів бюро у судових інстанціях. Проте, суд залишив поза увагою наведені керівником закладу обставини скорочення внаслідок проведення антитерористичної операції з 2015 року кількості територіальних відділень, відділів і працюючих експертів (зі 150 до 37), що не заперечувалося позивачем під час судового розгляду, а також зменшенні навантаження на лікарів судово-медичних експертів. І саме цими обставинами обґрунтована необхідність проведення оптимізації штатного розпису.

Суд не зважив на існуючу правову можливість виконання обов`язків начальника бюро у його відсутність в альтернативному порядку: заступником начальника бюро з експертної роботи або завідуючим одним із відділів, як то передбачено у пункті 12 Положення про начальника бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканського бюро (Автономної Республіки Крим).

Поза увагою суду залишились положення норм матеріального права, а саме примітки 2 до пункту 7.8 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, яким затверджено Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, згідно з якими: перелік структурних підрозділів бюро та їх штатний розпис можуть бути змінені начальником бюро згідно з виробничою необхідністю та наявними коштами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особа, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у пункті 1.1 Штатних нормативів медичного персоналу структурних підрозділів бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, визначено, що посада заступника начальника бюро встановлюється у бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів з розрахунку одна посада на бюро. Цим документом не надано право начальнику бюро скорочувати посаду заступника начальника бюро з експертної роботи. Така посада не залежить від кількісних ставок лікарів судово-медичних експертів чи обсягу медичної допомоги.

Скорочуючи його посаду, відповідач керувався наказом Міністерства охорони здоров`я України від 02 вересня 2016 року, який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тому не може братись до уваги при формуванні штатного розпису медичного персоналу бюро.

Суд неправильно визначив обсяг повноважень керівника щодо внесення змін до штатного розпису, оскільки його посада скороченню не підлягає згідно зі Штатними нормативами медичного персоналу структурних підрозділів бюро судово-медичної експертизи.

Його посаду скоротили до затвердження директором Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної держадміністрації змін до штатного розпису. У зв`язку з цим при вивільненні йому пропонувалися вакансії зі старого штатного розпису.

Не відповідають дійсності висновки суду про його добровільне переведення на іншу посаду, оскільки він надав таку згоду не добровільно, а у зв`язку із скороченням його посади.

Фактично скорочення чисельності штату не відбулось, оскільки у новому штатному розписі передбачена посада помічника начальника бюро.

Також він вважає за необхідне відступити при розгляді справи від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц, щодо права підприємства самостійно визначати організаційну структуру. У бюро судово-медичної експертизи господарська діяльність обмежена нормативними документами, бюро є установою, яка фінансується з обласного бюджету, тому не є самостійною господарською одиницею. Чисельність штату бюро затверджується керівником управління охорони здоров`я згідно з діючими нормативними навантаженнями та штатними нормативами.

Не враховано висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17. Роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6 затверджені рекомендовані штатні нормативи медичного персоналу структурних підрозділів бюро судово-медичної експертизи. Цей документ у Міністерстві юстиції України не реєструвався. У подальшому Міністерство охорони здоров`я України постійно вносило зміни, доопрацьовувало та уточнювало штатні нормативи закладів охорони здоров`я. Відповідно до пункту 7 Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, перелік структурних підрозділів бюро та їх штатний розпис можуть бути змінені начальником бюро згідно з виробничою необхідністю. 19 січня 2018 року начальник бюро звернувся до директора Департаменту охорони здоров`я Донецької військово-цивільної адміністрації із листом про внесення змін до штатного розпису, новий штатний розпис затверджено 02 травня 2018 року згідно з пунктом 5 Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим).

20 лютого 2018 року ОСОБА_1 власноруч написав заяву про його переведення на посаду завідувача організаційно-методичного відділу з 02 травня 2018 року, тобто з дати вступу в силу нового штатного розпису. ОСОБА_1 запропоновані усі вакантні посаду, на одну з яких його й переведено за власним бажанням.

Керівником бюро було запропоновано ОСОБА_1 всі наявні на той час вакантні посади і він самостійно обрав собі посаду завідуючого організаційно-методичним відділом, що підтверджується власноруч написаною заявою. Адміністрацією бюро належно виконано вимоги статті 49-2 КЗпП України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ», працюючи з 14 квітня 2015 року до лютого 2018 року на посаді заступника начальника бюро з експертної роботи.

Штатний розпис працівників КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» станом на 01 січня 2018 року передбачав у складі адміністративно-управлінського персоналу посаду заступника начальника бюро з експертної роботи, яку займав ОСОБА_1 .

Наказом від 02 лютого 2018 року № 19/2 «Про внесення змін до штатного розпису на 2018 рік» внесено з 02 травня 2018 року такі зміни в штатний розпис КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ»: скорочено посаду заступника начальника бюро з експертної роботи, уведено до штату посаду помічника начальника бюро з правових питань.

На обґрунтування цього наказу зазначено, що за результатом опрацювання посадової інструкції заступника начальника бюро з експертної роботи встановлено, що вона здебільшого дублює обов`язки начальника бюро та завідувачів відділів експертизи трупів та обстеження потерпілих, обвинувачених та інших осіб, тому збереження цієї посади є недоцільним; водночас збільшилось навантаження працівників бюро в частині ведення тендерної, договірної та претензійної роботи, необхідності представництва інтересів бюро у судових інстанціях.

Станом на 01 травня 2018 року у штатному розписі, затвердженому Департаментом охорони здоров`я Донецької обласної держадміністрації 02 травня 2018 року, посади, яку обіймав позивач, немає.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України начальник КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» видав наказ від 14 лютого 2018 року № 24 «Про попередження ОСОБА_1 про скорочення посади заступника начальника бюро з експертної роботи» і видав персональне попередження від 16 лютого 2018 року № 153, з яким позивача ознайомлено під підпис.

20 лютого 2018 року ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням його посади подав заяву на ім`я керівника КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» про переведення на посаду завідувача організаційно-методичним відділом з 02 травня 2018 року, на підставі чого роботодавець видав наказ від 27 квітня 2018 року № 89-к про переведення позивача на посаду завідувача організаційно-методичного відділу з 02 травня 2018 року на 1,0 ставки.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Доводи касаційної скарги про необхідність відступити при розгляді справи від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц, щодо права підприємства самостійно визначати організаційну структуру, із посиланням на те, що в бюро судово-медичної експертизи господарська діяльність обмежена нормативними документами, бюро є установою, яка фінансується з обласного бюджету, тому не є самостійною господарською одиницею, Верховний Суд відхиляє, оскільки заявник не надає достатнього обґрунтування на підтвердження помилковості вказаного висновку Верховного Суду та підстав для відступу від нього.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховним Судом від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Отже, суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний, зокрема, перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями досліджувати питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 року за № 258/794, затверджені Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканського бюро (Автономної Республіки Крим), Положення про начальника бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканського бюро (Автономної Республіки Крим) та Штатні нормативи медичного персоналу структурних підрозділів бюро судово-медичної експертизи.

У Положенні про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканського бюро (Автономної Республіки Крим)зазначено, що в адміністративно-господарському відношенні бюро підпорядковані відповідному управлінню охорони здоров`я (пункт 3 вказаного Положення).

Чисельність штату бюро затверджується керівником управління охорони здоров`я згідно з діючими нормативними навантаженнями та штатними нормативами (пункт 5 Положення).

Згідно із пунктом 5.2.2 статуту КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» бюро зобов`язане формувати структуру і штати згідно із нормативами.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що керівник бюро не мав повноважень вносити зміни до штатного розпису, оскільки його посада скороченню не підлягає згідно зі Штатними нормативами медичного персоналу структурних підрозділів бюро судово-медичної експертизи.

У пункті 1.1 Штатних нормативів медичного персоналу структурних підрозділів бюро судово-медичної експертизи визначено, що посада заступника начальника бюро встановлюється у бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів з розрахунку одна посада на кожне зазначене бюро.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 28 жовтня 2016 року № 964 «Про затвердження штатних розписів установ та закладів охорони здоров`я, що фінансуються з обласного бюджету» зобов`язано керівників закладів охорони здоров`я, що підпорядковані Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації, надавати до Департаменту штатні розписи на затвердження, при цьому забезпечити упорядкування структури штатної чисельності працівників.

Положенням про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, передбачено, що бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро є державними спеціалізованими установами, що входять до структури закладів охорони здоров`я України.

Відповідно до примітки 2 до пункту 7 вказаного Положення перелік структурних підрозділів бюро та їх штатний розпис можуть бути змінені начальником бюро згідно з виробничою необхідністю та наявними коштами.

Отже, вказаною приміткою до пункту 7 Положення керівнику бюро надані повноваження на зміни до переліку структурних підрозділів бюро та їх штатного розпису.

Таким чином, питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників є складовою права на управління діяльністю підприємством, а тому при прийнятті наказу від 02 лютого 2018 року № 19/2 начальник Донецького бюро судово-медичної експертизи діяв у межах наданих йому повноважень, із дотриманням вимог закону та відповідно до статуту, у зв`язку з чим апеляційний суд обґрунтовано вважав, що підстав для задоволення позову та скасування наказу від 02 лютого 2018 року № 19/2 «Про внесення змін до штатного розпису на 2018 рік» немає.

Крім того, позовні вимоги про скасування цього наказу є неефективним способом захисту, оскільки питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників належать до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 451/706/18 (провадження № 61-17296св19) та від 25 березня 2021 року у справі № 336/394/19(провадження № 61-9356св20).

Посилання у касаційній скарзі на те, що відповідач, скорочуючи його посаду, керувався наказом Міністерства охорони здоров`я України, який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тому не може братись до уваги при формуванні штатного розпису медичного персоналу бюро, є безпідставним, оскільки повноваження керівника бюро судово-медичної експертизи змінювати перелік структурних підрозділів бюро та їх штатний розпис згідно з виробничою необхідністю та наявними коштами визначено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 року за № 258/794.

Стосовно доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що його посаду скоротили до затвердження директором Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної держадміністрації змін до штатного розпису, у зв`язку з чим при вивільненні йому пропонувалися вакансії зі старого штатного розпису, необхідно зазначити таке.

Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенню про внесення змін до штатного розпису КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» і скороченню посади заступника начальника бюро з експертної роботи передувало звернення 19 січня 2018 року начальника бюро до Департаменту охорони здоров`я Донецької військово-цивільної адміністрації з обґрунтуванням доцільності внесення змін до штатного розпису закладу шляхом виключення ставки заступника начальника бюро з експертної роботи та введення ставки заступника (помічника) начальника бюро з правових питань.

До цього листа було додано проєкт змін до штатного розпису працівників Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи на 01 травня 2018 року. У тексті листа наведено обґрунтування такого рішення: динаміка зменшення кількості територіальних відділень і працюючих експертів у зв`язку з проведенням антитерористичної операції з 2015 року, зменшення навантаження на лікарів судово-медичних експертів порівняно зі збільшенням навантаження на працівників у частині ведення тендерної, договірної та претензійної роботи, збільшення кадрового документообігу, представництва інтересів бюро в судах, дублювання обов`язків заступника начальника бюро з експертної роботи та обов`язків начальника бюро і завідувачів відділів експертизи трупів та обстеження потерпілих, обвинувачених та інших осіб. За цих обставин є необхідність оптимізації управління і належного розподілу повноважень між керівництвом бюро шляхом виключення ставки заступника начальника бюро з експертної роботи та введення ставки заступника (начальника) бюро з правових питань.

Новий штатний розпис схвалено і затверджено Департаментом охорони здоров`я Донецької обласної держадміністрації 02 травня 2018 року.

20 лютого 2018 року ОСОБА_1 власноруч написав заяву про його переведення на посаду завідувача організаційно-методичного відділу з 02 травня 2018 року, тобто з дати вступу в силу нового штатного розпису, що спростовує доводи касаційної скарги про те, що скорочення його посади відбулося до затвердження нового штатного розпису.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 запропоновані усі вакантні посади, на одну з яких його й переведено за власним бажанням.

Відповідно до статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що переведення ОСОБА_1 на посаду завідувача організаційно-методичного відділу відбулось за його заявою, тобто з його згоди, а не за ініціативою відповідача, що виключає визнання такого переведення незаконним і поновлення позивача на попередній посаді.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про написання ним заяви про переведення під психологічним тиском керівництва належними та допустимими доказами не підтверджені і зводяться до необхідності переоцінки доказів, та власного тлумачення норм матеріального права.

Як правильно вказав суд апеляційної інстанції, ОСОБА_1 у період процедури скорочення не завляв про своє бажання обрати іншу вакантну посаду та не відкликав заяву про переведення його на посаду начальника організаційно-методичного відділу й приступив до виконання посадових обов`язків, що свідчить про його вільне волевиявлення на таке переведення.

Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не враховав висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, є необгрунтованими, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 2-1264цс17 викладено висновок, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 запропоновані усі вакантні посади, на одну з яких його переведено за власним бажанням. Отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо тлумачення частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України відповідають правовому висновку Верховного Суду України у справі № 2-1264цс17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права, незгоди із судовим рішенням у справіта необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

Г. І. Усик