25.08.2024

№ 263/9955/17

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 263/9955/17

провадження № 61-11225св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Прокуратура Донецької області, Головне управління Національної поліції у Донецькій області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2017 року у складі судді Скрипченко Т. І. та постанову Апеляційного суду Донецької області

від 04 січня 2018 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Мальцевої Є. Є., Мироненко І. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Прокуратури Донецької області, Головного управління Національної поліції у Донецькій області (далі - ГУНП у Донецькій області) про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.

Позовна заява мотивована тим, що 13 лютого 2008 року працівниками відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в Кіровському районі міста Донецька (далі - ВПМ ДПІ в Кіровському районі міста Донецька) було проведено огляд приміщення Приватного підприємства «Візантія» (далі - ПП «Візантія»), у зв`язку з чим виявлено 251 пляшку лікеро-горілчаних виробів, що начебто створило загрозу життю та здоров`ю людей.

28 березня 2008 року Прокуратурою Кіровського району міста Донецька порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 204 КК України.

07 серпня 2008 року позивачу було пред`явлено обвинувачення за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 204 КК України.

Постановою прокурора Кіровського району міста Донецька від 19 березня 2012 року пред`явлене обвинувачення змінено з частини третьої на частину першу статті 204 КК України.

Вироком Кіровського районного суду міста Донецька від 17 квітня 2012 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 204 КК України з призначеним покаранням у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з конфіскацією лікеро-горілчаних виробів у кількості 155 пляшок та на підставі статті 49 КК України від призначеного покарання її було звільнено у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2012 року вирок Кіровського районного суду міста Донецька від 17 квітня 2012 року скасовано, справу направлено для додаткового розслідування.

Постановою старшого слідчого Слідчого управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - СУ ДПС у Донецькій області) від 22 лютого 2013 року зазначене кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення.

Позивач також зазначала, що рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди у вигляді: вартості лікеро-горілчаних та тютюнових виробів на загальну суму 18 783,53 грн; вартості оплати за послуги Головного управління статистики Дніпропетровської області за отримання довідки від 07 серпня 2015 року № 12-18/724 щодо роздрібних цін на алкогольні, тютюнові вироби в сумі 17,75 грн та комісія банку в сумі 5 грн, на загальну суму 22,75 грн, а всього - 18 806,28 грн. Стягнуто з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат на проведення експертизи в розмірі 1 476 грн. В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 вказувала, що після закриття кримінального провадження слідчий, який проводив слідчі дії не роз`яснив їй порядок поновлення порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд стягнути за рахунок коштів державного бюджету матеріальну шкоду у вигляді витрат на юридичну допомогу, надану під час досудового слідства, у розмірі 10 112,70 грн та 3 % річних - 909,77 грн; зобов`язати відшкодувати Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів державного бюджету.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області

від 18 вересня 2017 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі пункту 2 частини другої статті 122 та частини третьої статті 206 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення вказаної ухвали суду).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 року ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області

від 18 вересня 2017 року скасовано, питання щодо відкриття провадження у справі направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскаржуваною ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2017 року у відкритті провадження у справі відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду. Суд зазначив, що посилання позивача у позовній заяві на ту обставину, що з боку органів слідства їй не було роз`яснено її право на відшкодування понесених витрат на правову допомогу, тому вона не зверталася із такою вимогою до органу слідства, не є підставою для відкриття провадження у справі у порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 04 січня 2018 року ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області

від 03 листопада 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для розгляду спору в порядку цивільного судочинства, оскільки чинним законодавством визначено інший порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у відкритті провадження, суди попередніх інстанцій фактично зазначили, що позивач не дотрималась досудового порядку відновлення своїх прав, а саме - використання унормованого спеціальним Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР (далі - Закон № 266/94-ВР, тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядку звернення до органу, який провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу.

Проте скаржник вказувала, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги та не дослідили, що ОСОБА_1 зверталася до слідчого органу з вимогою визначити розмір завданої шкоди та просила винести відповідну постанову, але її звернення було проігноровано органами слідства.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2018 року ГУНП у Донецькій області подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 13 лютого 2008 року працівниками ВПМ ДПІ в Кіровському районі міста Донецька було проведено огляд приміщення

ПП «Візантія», у зв`язку з чим було виявлено 251 пляшку лікеро-горілчаних виробів, що створило загрозу для життя та здоров`я людей.

28 березня 2008 року прокуратурою Кіровського району міста Донецька порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 204 КК України, розслідування проводилося Слідчим відділом Кіровського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - СВ Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області).

07 серпня 2008 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 204 КК України.

11 вересня 2008 року кримінальну справу з обвинувальним актом направлено до Кіровського районного суду міста Донецька.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2012 року вирок Кіровського районного суду міста Донецька від 17 квітня 2012 року суду скасовано, справу направлено для додаткового розслідування.

Постановою старшого слідчого СУ ДПС у Донецькій області від 22 лютого 2013 року кримінальне провадження № 12012050880000381 за частиною першою статті 2014 КК України за фактом вилучення лікеро-горілчаної, тютюнової та слабоалкогольної продукції в магазині ПП «Візантія»

13 лютого 2008 року закрито у зв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2017 року, у справі № 263/13211/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Донецької області, Головного управління Національної поліції у Донецькій області, про відшкодування майнової шкоди, спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду у кримінальному провадженні, позов задоволено частково. Стягнуто з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди у вигляді: вартості лікеро-горілчаних та тютюнових виробів на загальну суму 18 783,53 грн; вартості оплати за послуги Головного управління статистики Дніпропетровської області за отримання довідки від 07 серпня 2015 року № 12-18/724 щодо роздрібних цін на алкогольні, тютюнові вироби в сумі 17,75 грн та комісія банку в сумі 5 грн, на загальну суму 22,75 грн, а всього - 18 806,28 грн. Стягнуто з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат на проведення експертизи в розмірі 1 476 грн. В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/13211/15-ц вищевказані судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасовані, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2017 року залишені без змін.

Крім того, ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2016 року у справі № 263/13211/15-ц, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2017 року, провадження за позовом ОСОБА_1 до ДКСУ, Прокуратури Донецької області, ГУНП у Донецькій області про відшкодування майнової шкоди, спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду в частині заявлених позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди у зв`язку з наданням ОСОБА_1 юридичної допомоги у розмірі 3 400 грн закрито. Вказані судові рішення набрали законної сили, оскільки відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2017 року у відкритті касаційного провадження на ці судові рішення відмовлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтями 55 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення із позовом та постановлення ухвали суду першої інстанції) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

За змістом положень статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною другою статті 1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди.

На день розгляду справи єдиним таким законом є Закон № 266/94-ВР, прийнятий ще у 1994 році, сфера дії якого поширюється на широке коло суб`єктів, у тому числі й на осіб, стосовно яких закрито кримінальне провадження за відсутності в діях складу кримінального правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Статтею 11 Закону № 266/94-ВР встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з прийнятою постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (далі - Положення № 6/5/3/41), пунктом 6 якого встановлено, зокрема, що відповідний орган одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства направляє громадянинові повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які даний громадянин має право претендувати.

Згідно з пунктами 11, 12 Положення № 6/5/3/41 для визначення розміру заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може, зокрема, звернутися при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів.

У місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, перелічених в пункті 11 Положення № 6/5/3/41, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР ухвалу. Пункт 12 Положення № 6/5/3/41 містить вимоги щодо змісту такої ухвали. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян.

Внаслідок закриття кримінального провадження за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення позивач має право на відшкодування шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону № 266/94-ВР.

Обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі закриття провадження у справі покладається на орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з постановою про закриття кримінального провадження. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Відсутність такого роз`яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.

Стосовно ОСОБА_1 не виконано передбаченого статтею 11 Закону № 266/94-ВР обов`язку роз`яснення порядку поновлення її порушених прав та встановленого пунктами 6, 11, 12 Положення № 6/5/3/41 порядку повідомлення про звернення за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Однак зазначені обставини не є підставою для відмови у захисті її порушеного права.

Оскільки Закон № 266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Крім того, механізм повернення витрат, пов`язаних з розглядом кримінальної справи, чинний КПК України не передбачає. Проте такі витрати можуть бути повернуті на підставі пунктів 3 і 4 частини першої статті 3 Закону № 266/94-вр у випадках, передбачених цим законом.

Стосовно питання доступу до суду Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 у справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Тобто позовні вимоги про відшкодування шкоди, заявлені до суду, мають бути розглянуті по суті.

Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 686/1049/18 (провадження № 14-654цс18) та від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19).

За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі є помилковими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть вважатись законними і обґрунтованими, тому підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 402 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області

від 03 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 04 січня 2018 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська