№ 264/4512/18

Постанова

Іменем України

26 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 264/4512/18

провадження № 61-852св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Маріупольська первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна Солідарність»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на постанову Донецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Баркова В. М., Мальцевої Є. Є., Лопатіної М. Ю., від 10 грудня 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом

до приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - ПрАТ «МК «Азовсталь»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Маріупольська первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна Солідарність», про визнання неправомірним та скасування розпорядження, стягнення неправомірно недонарахованої премії та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що працює у ПрАТ «МК «Азовсталь» електромонтером з ремонту та обслуговування електрообладнання 6 розряду бригади з обслуговування та ремонту обладнання ділянки коксування вугілля № 2 чергового персоналу електрослужби цеху обслуговування та ремонту обладнання коксохімічного виробництва з 28 липня 2014 року. 24 грудня 2017 року став членом Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність».

Розпорядженням начальника цеху обслуговування та ремонту обладнання коксохімічного виробництва ПрАТ «МК «Азовсталь» (далі - ЦО та РО КХВ ПрАТ «МК «Азовсталь») Тулаінова Р. Г. № 596 від 16 травня 2018 року йому було зменшено на 30 % виробничу премію за травень 2018 року, у зв`язку із неналежним веденням оперативного журналу, порушенням посадової інструкції. Позивач стверджував, що порушення, на підставі яких йому було зменшено виробничу премію, не стосуються його посадових обов`язків, із розпорядженням роботодавця він не згоден. З посадовою інструкцією, у відповідності до статті 29 Кодексу законів про працю України, його належним чином не було ознайомлено. У листку ознайомлення з посадовою інструкцією стоїть не його підпис. З цього приводу він звернувся із заявою до поліції. Копію посадової інструкції електромонтера 6 розряду керівництво ПрАТ «МК «Азовсталь» йому не надавало, а таку отримано лише за запитом профспілкової організації, членом якої він є. Позивач вважав, що порушень вимог посадової інструкції не допускав, а протиправні дії відповідача щодо зменшення виробничої премії порушують його право на працю та посягнули на його законні права та інтереси. У зв`язку із зазначеними діями відповідача, він зазнав моральної шкоди, яка полягає у негативних змінах в його житті, він втратив довіру до керівництва та до суспільства взагалі, зневірився у справедливому вирішенні трудових питань, що виникають в процесі роботи, перебував у стресовому стані через те, що його незаконно було позбавлено премії, втратив репутацію серед своїх колег по роботі, що поставило під сумнів його компетентність та кваліфікацію.

Із урахуванням викладеного, позивач просив позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати розпорядження начальника ЦО та РО КХВ ПрАТ «МК «Азовсталь» Тулаінова Р. Г. № 596 від 16 травня 2018 року про зменшення виробничої премії за травень 2018 року на 30 %. Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити премію за травень 2018 року у розмірі 30 %. Відшкодувати заподіяну неправомірними діями відповідача моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області, у складі судді Іванченко А. М., від 30 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлені позивачем вимоги до задоволення непідлягають, оскільки позивачем не доведено протиправних дій роботодавця щодо зменшення йому премії у зв`язку із неналежним виконанням посадових обов`язків. Виявлені при перевірці робочої документації старшим майстром по ремонту обладнання ОСОБА_3 та майстром по ремонту обладнання ОСОБА_4 зауваження по веденню/заповненню оперативного журналу знайшли своє підтвердження у судовому засіданні. Почеркознавча експертиза, на яку позивач посилався в обґрунтування своїх доводів про те, що він не підписував посадової інструкції, була проведена у рамках кримінального провадження, а на момент розгляду цієї справи вирок у кримінальній справі ухвалений не був. Висновок експерта було надано позивачем, як копія документа, яка належним чином засвідчена не була, а тому зазначений доказ не є належним та допустимим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 30 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано розпорядження начальника ЦО та РО КХВ ПрАТ «МК «Азовсталь» Тулаінова Р. Г. № 596 від 16 травня 2018 року про зменшення виробничої премії за травень 2018 року на 30 %. Стягнуто з ПрАТ «МК «Азовсталь» на користь ОСОБА_1 760, 05 грн ненарахованої премії за травень 2018 року у розмірі 30 %, 500, 00 грн у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за недостатністю доказів, оскільки висновок експерта від 28 листопада 2019 року є допустимим доказом, складений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом та відповідає положенням статті 102 ЦПК України. Оскільки позивача не було ознайомлено із посадовою інструкцією, його неможливо позбавити премії за її невиконання, а відтак розпорядження роботодавця № 596 від 16 травня 2018 року є незаконним, і тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди у сумі 500 грн, апеляційний суд виходив із характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, зокрема, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14 січня 2021 року до Верховного Суду ПрАТ «МК «Азовсталь» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував

норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 343/1508/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що наданий позивачем у справі висновок експерта № 1/22-139 від 28 листопада 2019 року був наданий в рамках кримінального провадження та на підставі матеріалів, наявних у кримінальному провадженні, які відповідно відсутні у матеріалах цієї справи. Вирок у кримінальній справі ухвалений не був, а тому суд апеляційної інстанції не міг застосовувати до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 82 ЦПК України. Зазначений висновок експерта, на думку заявника, є неналежним доказом, який було прийнято судом апеляційної інстанції. Судом апеляційної інстанції повністю проігноровано інші докази у справі, які мають суттєве значення для її вирішення, грубо порушено положення статей 77 78 79 102 110 ЦПК України, неправильно застосовано положення статей 91 139 140 КЗпП України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 01 червня 2016 року був переведений електромонтером з ремонту та обслуговування електрообладнання 6 розряду бригади з обслуговування та ремонту обладнання ділянки коксування вугілля № 2 чергового персоналу електрослужби цеху обслуговування та ремонту обладнання коксохімічного виробництва ПрАТ «МК «Азовсталь».

Пунктами 5.2, 5.2.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку ПрАТ «МК «Азовсталь», затверджених 29 липня 2008 року, на працівників покладено обов`язок працювати чесно та сумлінно, виконувати доручену їм роботу, своєчасно та точно виконувати рішення, вказівки керівництва комбінату, використовувати свій робочий час для виробничої праці; знати та виконувати вимоги нормативно-правових актів по охороні праці.

Пунктом 10.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку встановлено, що незалежно від заходів дисциплінарного стягнення до працівника може бути застосовано позбавлення його премії повністю або частково в тому числі за невиконання розпорядження безпосереднього керівника структурного підрозділу.

Розпорядженням начальника ЦО та РО КХВ ПрАТ «Азовсталь» Тулаінова Р. Г. № 596 від 16 травня 2018 року ОСОБА_1 було зменшено на 30 % виробничу премію за травень 2018 року за невиконання розпорядження № 117 від 18 січня 2018 року по ЦО та РО КХВ ПрАТ «Азовсталь» (пункти 1.1, 1.5, 1.6, 1.13), неналежне ведення оперативного журналу, що є невиконанням вимог пунктів 1.4, 2.1.1, 2.3.1 посадової інструкції електромонтера з ремонту та обслуговування електрообладнання 6 розряду бригади з обслуговування та ремонту обладнання ділянки коксування вугілля № 2 чергового персоналу електрослужби цеху обслуговування та ремонту обладнання коксохімічного виробництваДИ 232-115-63-2016, пункту 5.2 правил внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно вимог пункту 1.4 посадової інструкції ДИ 232-115-63-2016, електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнання 6 розряду в своїй діяльності, серед іншого, зобов`язаний проводити техобслуговування та поточний ремонт на закріплених ділянках, відповідно до затверджених графіків ТО, ППР та розпорядженням на закріплених ділянках; виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, організаційно-розпорядчі документи, що видаються на комбінаті.

Відповідно до пункту 2.3.1 цієї інструкції позивач зобов`язаний виконувати всі розпорядження адміністрації, інструкції з охорони праці та виробничо-технічні, нормативно-правові акти з охорони праці, правила внутрішнього трудового розпорядку.

В листі ознайомлення з посадовою інструкцією навпроти прізвища позивача стоїть підпис.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач заперечував проти того, що був ознайомлений з вимогами посадової інструкції, стверджував, що підпис не його та з приводу цього звернувся до Лівобережного відділення поліції Центрального відділу поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області із заявою про порушення кримінальної справи.

Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019050790001513 була проведена судова почеркознавча експертиза.

Відповідно до висновку судового експерта Донецького науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України Заєць Т. М. від 28 листопада 2019 року № 1/22-139, підпис на четвертому аркуші у наданій посадовій інструкції «Електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнання 6 розряду бригади з обслуговування та ремонту обладнання ділянки коксування вугілля № 2 чергового персоналу електрослужби цеху обслуговування та ремонту обладнання коксохімічного виробництва» від 19 серпня 2016 року на «листі ознайомлення з ПІ 232-115-63-2016» в графі «Розпис» рядку 1 « ОСОБА_1 », виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно із статтею 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 29 КЗпП України визначено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку; визначити працівникові робоче місце.

Відповідно до статті 31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Згідно статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Статтею 142 КЗпП України визначено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

У відповідності до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно із статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, коли порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, дійшов обґрунтованого висновку, що роботодавцем за відсутності для того необхідних підстав зменшено працівнику виробничу премію за травень 2018 року у розмірі 30 %, що складає 760, 05 грн, оскільки позивача не було ознайомлено із посадовою інструкцією електромонтера з ремонту та обслуговування електрообладнання 6 розряду бригади з обслуговування та ремонту обладнання ділянки коксування вугілля № 2 чергового персоналу електрослужби цеху обслуговування та ремонту обладнання коксохімічного виробництваДИ 232-115-63-2016, вимоги якої регулюють виконання покладених на позивача обов`язків під час виконання відповідної роботи згідно займаної посади.

Оскільки оскаржене розпорядження роботодавця № 596 від 16 травня 2018 року про позбавлення позивача виробничої премії за травень 2018 року ґрунтується на неналежному виконанні позивачем своїх посадових обов`язків згідно посадової інструкції, з якою його роботодавцем у порушення вимог статті 29 КЗпП України ознайомлено не було, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне позбавлення позивача виробничої премії за травень 2018 року.

Апеляційним судом надано належну оцінку висновку експерта Донецького науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України Заєць Т. М. від 28 листопада 2019 року № 1/22-139, згідно якого, підпис на четвертому аркуші у вказаній вище посадовій інструкції на «листі ознайомлення з ПІ 232-115-63-2016» в графі «Розпис» рядку 1 « ОСОБА_1 », виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Зазначений висновок експерта № 1/22-139 від 28 листопада 2019 року визнано апеляційним судом допустимим доказом (який не спростовано відповідачем), оскільки він складений у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду цієї справи вирок у кримінальній справі ухвалений не був. Висновок експерта, підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, оцінений апеляційним судом у сукупності з іншими письмовими доказами.

Із урахуванням положень статті 237-1 КЗпП України, врахувавши обставини справи, апеляційний суд належним чином обґрунтував свій висновок про часткове задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, визначивши її розмір у сумі 500, 00 грн, що не суперечить засадам розумності, добросовісності і справедливості.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують висновків апеляційного суду по суті спору та значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 343/1508/15-ц, на яку посилалася заявник у касаційній скарзі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Апеляційнимсудом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович