Постанова
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа №266/6425/18
провадження №61-9289св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів Ткаченко Т. Б., Кочегарової Л. М., Пономарьової О. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог скарги
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою про порушення комунальним підприємством «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» (далі - КП «МТТУ» або підприємство) Закону України «Про інформацію», Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», в якій просила зобов`язати посадових осіб КП «МТТУ» згідно зі статтями 5, 6 Закону України «Про інформацію» надати їй копію протоколу № 1 від 08 червня 2018 року, відповідно до якого члени приймальної комісії у складі 21 особи із зазначеними посадами проголосували проти її навчання у підприємстві, із зазначенням справжньої причини відмови у проходженні навчання.
Скарга мотивована тим, що заявник є внутрішньо переміщеною особою, має диплом кваліфікованого робітника, 25 років трудового безперервного стажу на вугледобувному підприємстві, працюючи на електромеханічній ділянці за професією «машиніст шахтного устаткування» та виконувала такі роботи, які були пов`язані із перевезенням людей та вантажу по рельсовому шляху, тобто працювала водієм. Перебуваючи на обліку у Маріупольському міському центрі зайнятості, їй запропоновано пройти навчання та працювати водієм трамваю, оскільки попередня професія з нею схожа. За направленням заявник записалась на співбесіду до відділу проходження навчання КП «МТТУ» з метою отримати дозвіл на проходження навчання за професією «водій трамваю». 08 червня 2018 року відбулася співбесіда, за результатами якої їй відмовлено у проходженні навчання з незрозумілих для неї причин.
01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до начальника КП «МТТУ» із письмовим зверненням, в якому просила повідомити про справжні причини відмови у проходженні навчання.
04 жовтня 2018 року отримала відповідь, яка не містить відповіді на порушені нею питання, з посиланням на протокол № 1 від 08 червня 2018 року, згідно з яким члени приймальної комісії у складі 21 особи проголосували проти прийняття її на проходження навчання.
10 жовтня 2018 року заявник повторно звернулась до КП «МТТУ» із інформаційним запитом щодо надання копії даного документу згідно з положеннями статей 5, 6 Закону України «Про інформацію», отримавши відповідь із відмовою у зв`язку із конфіденційністю інформації.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 до КП «МТТУ» про порушення Закону України «Про інформацію», Закону України «Про забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб» направлено до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області за підсудністю.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 січня 2019 року у складі судді Музики О. М. позовну заяву ОСОБА_1 до КП «МТТУ» про неправомірність дій та порушення Закону України «Про інформацію», Закону України «Про забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб» залишено без руху.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2019 року у складі судді Музики О. М. позовну заяву ОСОБА_1 до КП «МТТУ» про неправомірність дій та порушення Закону України «Про інформацію», Закону України «Про забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб» повернуто позивачу.
Ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 мотивована тим, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10 січня 2019 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем не надано повні відомості про сторін (поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти), не надані належним чином посвідчені копії документів, доданих до заяви або самостійно посвідчити їх, не надано підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, не наданий оригінал квитанції на підтвердження сплати судового збору у розмірі 704,8 грн., не зазначений виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а також не зазначений спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Позивач отримала копію вказаної ухвали 29 січня 2019 року та 30 січня 2019 року на її виконання до канцелярії подала клопотання (заяву), в якій зазначила, що надає у повному обсязі дві копії своєї скарги із засвідченими копіями документів. Вважає, що Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області припустився помилки, зареєструвавши її скаргу як позовну заяву. Просила суд розглянути скаргу без сплати судового збору, оскільки вона стосується навчання та подальшого працевлаштування у м. Маріуполі, а також адаптування на новому місці, як внутрішньо переміщеної особи.
Таким чином, ОСОБА_1 не виконала вимог ухвали суду щодо виправлення недоліків позовної заяви, що є підставою для повернення її позову.
Постановою Донецького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2019 року скасовано з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що подана ОСОБА_1 скарга складена з додержанням письмової форми. Зміст скарги містить посилання на повне найменування сторін, місце проживання заявника, місце знаходження суб`єкта оскарження, їх номери засобів зв`язку, те, до кого пред`явлена скарга, що саме вимагає заявник (предмет позову), обставини, на яких ґрунтується вимога (підстава позову) та зазначено про те, що її вимоги підтверджено письмовими доказами.
На виконання ухвали суду від 10 січня 2019 року, про залишення позовної заяви без руху, отриману ОСОБА_1 29 січня 2019 року, наступного дня 30 січня 2019 року подано до суду клопотання (заяву), до якої додано два екземпляри скарги із засвідченими власним підписом документами. Вказана заява ОСОБА_1 містить клопотання про звільнення її від сплати судового збору з тих підстав, що вирішення скарги стосується її навчання та подальшого працевлаштування на підприємстві, адаптуванні на новому місці, оскільки вона є внутрішньо переміщеною особою. Однак, дане клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору залишилось не вирішеним судом. При цьому, несплата судового збору за звернення до суду із позовом стало однією з підстав для повернення судом позову заявнику.
Суд першої інстанції, повертаючи позов ОСОБА_1 , зазначив, що позивачем ухвала суду від 10 січня 2019 року у повному обсязі не виконана, разом з тим не вказав, які саме недоліки позовної заяви залишились не виконані.
Враховуючи положення частини другої статті 19 ЦПК України, ОСОБА_1 обрано невірний порядок захисту своїх прав та інтересів, оскільки спір, що виник між сторонами, може бути вирішено у позовному порядку.
Апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції передчасно повернуто позовну заяву, оскільки недоліки щодо змісту позовної заяви, зазначені судом, не можуть бути перешкодою у доступі до правосуддя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права в частині часткового задоволення поданої нею апеляційної скарги та направлення справи для продовження розгляду, просить скасувати прийняту апеляційним судом постанову та задовольнити скаргу.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що працівники Приморського районного суду м. Маріуполя безпідставно зареєстрували скаргу ОСОБА_1 , як позовну заяву, оскільки нею подавалась саме скарга, яка пов`язана з навчанням для подальшого працевлаштування у м. Маріуполі, а також адаптування на новому місці, як внутрішньо переміщеної особи.
Заявник вважає, що апеляційний суд мав розглянути скаргу по суті і задовольнити заявлені у ній вимоги, а не направляти справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи заявника зводяться до її незгоди з висновками суду апеляційної скарги щодо можливості розгляду спору, який виник між сторонами у позовному провадженні, а також щодо направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, КП «МТТУ», заперечує проти доводів ОСОБА_1 та просить залишити її касаційну скаргу без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України, встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження; 3) окремого провадження.
Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
Частинами першою, другою статті 175 ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, дійшов висновку про її невідповідність вимогам статті 175, частини четвертій, частини п`ятій статті 177, частин другої, четвертої, п`ятої статті 95 ЦПК України, а також у зв`язку з відсутністю квитанції про сплату судового збору в розмірі 704,80 грн.
Суд першої інстанції у постановленій ухвалі від 11 лютого 2019 року зазначив, що позивачем у порушення вказаних вимог у позовній заяві не зазначено повні відомості про сторін, чіткій зміст позовних вимог, підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів на підтвердження вказаних обставин. Крім того, до позову додані копії документів, які належним чином не посвідчені. Позивачу надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без руху для виправлення недоліків, ОСОБА_1 отримала 29 січня 2019 року та, на її виконання 30 січня 2019 року подала до суду клопотання (заяву), відповідно до якого надала два екземпляра своєї скарги із засвідченими копіями документів. Просила розглянути її скаргу, помилково зареєстровану як позовну заяву, без сплати судового збору, посилаючись на те, що вирішення скарги стосується її навчання та подальшого працевлаштування на підприємстві, адаптуванні на новому місці, оскільки вона є внутрішньо переміщеною особою.
Разом з тим, дане клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору судом першої інстанції не вирішено.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до КП «МТТУ» про неправомірність дій та порушення Закону України «Про інформацію», Закону України «Про забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб» повернуто позивачу, у зв`язку з невиправленням недоліків.
Під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказану ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, апеляційний суд встановив, що подана ОСОБА_1 скарга складена з додержанням письмової форми. Зміст скарги містить посилання на повне найменування сторін, місце проживання заявника, місце знаходження суб`єкта оскарження, їх номери засобів зв`язку, те, до кого пред`явлена скарга, що саме вимагає заявник (предмет позову), обставини, на яких ґрунтується вимога (підстава позову) та зазначено про те, що її вимоги підтверджено письмовими доказами.
При цьому, несплата судового збору за зверненням до суду із позовом стало однією з підстав для повернення судом позову заявнику.
Повертаючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції послався на те, що позивачем ухвала суду від 10 січня 2019 року у повному обсязі не виконана, разом з тим, не вказав, які саме недоліки позовної заяви залишились не виконані.
Установивши наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України, для скасування ухвали суду першої інстанції (про повернення позовної заяви), яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду, оскільки недоліки щодо змісту позовної заяви, зазначені судом, не можуть бути перешкодою для нерозгляду заявлених у ній вимог, а суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про повернення позовної заяви заявнику.
При цьому, апеляційний суд, з урахуванням положень частини другої статті 19 ЦПК України, правильно виходив з того, що ОСОБА_1 обрано неправильний порядок захисту своїх прав та інтересів, зокрема шляхом подання скарги, оскільки спір, який виник між сторонами, підлягає розгляду у позовному порядку.
Доводи касаційної скарги про необхідність розгляду даної справи саме у формі скарги не узгоджуються з положеннями статті 19 ЦПК України, частиною другою якої встановлено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом у порядку наказного, позовного або окремого провадження, а спір, що виник між сторонами, за змістом доводів заявника підлягає розгляду саме у порядку позовного провадження про, що правильно зазначено апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність направлення апеляційним судом справи для продовження розгляду до суду першої інстанції та наявність підстав у апеляційного суду для розгляду скарги по суті, є необґрунтованими та не узгоджуються з положеннями статті 367 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. В даному випадку, заявлені ОСОБА_1 вимоги по суті судом першої інстанції не вирішувались. Апеляційним судом переглядалось процесуальне питання щодо повернення позовної заяви у зв`язку з невиправленням встановлених судом недоліків, і саме в цьому контексті, суд апеляційної інстанції в межах наданих йому повноважень, перевірив законність і обґрунтованість процесуального рішення суду першої інстанції.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська