ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 274/3713/21
провадження № 51-711 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 грудня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021060480000254, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 грудня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3000 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить п`ятдесят одну тисячу гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Задоволено частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 та стягнуто на користь останнього з ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 658, 70 грн та моральну шкоду в розмірі 30000 грн.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 17 травня 2021 року близько 17:50 год, керуючи автомобілем марки «Skoda Octavia А5 Combi» д.н.з. НОМЕР_1 , проїжджаючи перехрестя вулиць Житомирська - Житниченка - провулка Макаренка, неподалік будинку №104/2, що по вул. Житомирська в м. Бердичеві, проявив безпечність та неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною і в порушення вимог пунктів 10.1, 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху України, виконуючи маневр лівого повороту в напрямку площі Сідлецької, не надав перевагу в русі мотоциклу марки «Мusstang МТ110-2», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався по вулиці Житомирська в м. Бердичеві в напрямку смт. Гришківці, Бердичівського району та допустив зіткнення передньою лівою частиною керованого ним автомобіля із передньою частиною вказаного мотоциклу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що суд безпідставно прийняв рішення не досліджувати докази в справі, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, не погоджується з призначеним ОСОБА_7 покаранням, посилаючись на його м`якість, а також вважає розмір стягнутої на його користь моральної шкоди таким, що не відповідає душевним стражданням, наслідкам та змінам в його житті, які він зазнав внаслідок протиправних дій засудженого.
Під час касаційного розгляду потерпілий ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, який брав участь в суді касаційної інстанції вважав, що підстав для задоволення касаційної скарги потерпілого немає, а тому просив оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 1 ст. 286 КК України, в касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Доводи касаційної скарги потерпілого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого колегія суддів вважає безпідставними.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Однією з важливих гарантій здійснення, проголошеного статтями 3 і 27 Конституції України права людини на життя і здоров`я, є беззастережне виконання судами вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від злочинів, які посягають на ці права.
А дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Як убачається з вироку суду першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, обставини справи, дані про особу винного, який в минулому судимим не був, позитивно характеризується за місцем проживання, а також взяв до уваги пенсійний вік засудженого. Визнав обставиною, яка пом`якшує покарання - щире каяття та, зважаючи на відсутність обставин, які обтяжують покарання, призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу.
Апеляційний суд, переглядаючи апеляційну скаргу потерпілого, який просив скасувати вирок місцевого суду в частині призначеного покарання і вирішення цивільного позову та призначити ОСОБА_7 більш суворе покарання, визнав необґрунтованими такі доводи потерпілого та залишив вирок щодо ОСОБА_7 без зміни.
Колегія суддів погоджується з призначеним ОСОБА_7 покаранням та вважає, що при обранні його виду та розміру, судом першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, належним чином враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_7 та всі обставини кримінального провадження, в тому числі й ті, на які посилається в касаційній скарзі потерпілий.
Розглядаючи цивільний позов ОСОБА_6 та вирішуючи питання про суми стягнень заподіяної матеріальної та моральної шкоди, суд дотримався положень статей 128 129 КПК України та статей 1167 1194 ЦК України.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди судом враховано глибину фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_6 , ступінь тимчасового погіршення стану його здоров`я, перенесені у зв`язку із цим біль, переживання та незручності, характер вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, матеріальне становище самого відповідача (пенсіонер, особа похилого віку) та на засадах розумності і справедливості прийнято рішення, що сума компенсації моральної шкоди у розмірі 30 000 грн буде відповідати глибині його душевних страждань. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України і в цій частині.
Апеляційний суд, ретельно перевіривши доводи потерпілого про необхідність збільшення суми відшкодування заподіяної шкоди, які за своїм змістом є аналогічними тим, що він наводить в касаційній скарзі, обґрунтовано залишив їх без задоволення. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками погоджується колегія суддів. Постановлена за результатами розгляду апеляції потерпілого ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Інші доводи касаційної скарги, зокрема, щодо безпідставності, на думку потерпілого, прийняття судом першої інстанції рішення про розгляд справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, є необґрунтованими та перевіркою матеріалів кримінального провадження свого підтвердження не знайшли.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог потерпілого немає.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 грудня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3