№ 274/6062/18

Постанова

Іменем України

02 березня 2020 року

м. Київ

справа № 274/6062/18

провадження № 61-13246св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Бердичівтеплоенерго»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року у складі судді Вдовиченко Т. М. і постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2019 року в складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати, що стосовно нього відповідач допустив дискримінацію при розгляді його заяв про працевлаштування; зобов`язати відповідача укласти з ним трудовий договір на посаду оператора котельні, починаючи з 12 вересня 2018 року, стягнути з Комунального підприємства «Бердичівтеплоенерго» (далі - КП «Бердичівтеплоенерго») на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Позов мотивований тим, що позивач 13 вересня 2018 року, 14 вересня 2018 року, 27 вересня 2018 року, 08 жовтня 2018 року, 12 жовтня 2018 року подавав відповідачу заяви про працевлаштування оператором котельні, однак він не був працевлаштований, а отримував письмові відповіді про те, що прийом працівників не здійснюється, таким чином КП «Бердичівтеплоенерго» ухиляється від укладення трудового договору з ним.

Системність дискримінації позивача підтверджується регулярними зверненнями до суду з позовами до КП «Бердичівтеплоенерго» в подібних справах.

КП «Бердичівтеплоенерго» приймало працівників на посаду оператора котельні з 12 жовтня 2018 року, а з позивачем трудовий договір не укладено.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено факт його дискримінації при прийнятті на роботу та факт необґрунтованої відмови відповідача в прийнятті його на роботу з 12 вересня 2018 року, оскільки працівники на посаду оператора котельні, на яку претендував позивач, прийняті на підприємство лише 13 жовтня 2018 року.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 12 жовтня 2018 року відповідач здійснював прийом на роботу операторів котелень. Позивач подав до КП «Бердичівтеплоенерго» заяву про прийняття на роботу, яка була зареєстрована. Проте, позивач у своїх вимогах просить зобов`язати відповідача укласти трудовий договір з ним починаючи з 12 вересня 2018 року. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з ОСОБА_1 не міг бути укладений відповідний трудовий договір з 12 вересня 2018 року, оскільки на той момент ним не вчинено жодних дій, передбачених статтею 24 КЗпП України, спрямованих на укладення трудового договору. Позивачем не надано, а судом не встановлено факту дискримінаційних дій відповідача при розгляді заяв позивача щодо працевлаштування. Трудові права позивача згідно з його позовними вимогами відповідачем не порушені.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 червня 2019 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки задоволено, внесено виправлення в рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до КП «Бердичівтеплоенерго» про зобов`язання укласти трудовий договір, визначено правильним номер справи - № 274/6062/18, номер провадження - № 2/0274/2620/18, а також дату відмови у прийнятті на роботу в мотивувальній частині рішення - «12.09.2018» року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

03 липня 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2019 року, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не отримував заперечення на апеляційну скаргу, оскільки відповідач неправильно вказав номер телефону позивача, за яким відділення поштового зв`язку має повідомити позивача про надходження поштового відправлення.

До правовідносин сторін не застосовуються статті 2 22 23 24 КЗпП України.

Документи для працевлаштування подаються не під час подання заяви про працевлаштування. Суд розглядав звернення з заявою про прийняття на роботу як укладення трудового договору.

Оскільки позов стосується ухилення відповідача від укладення трудового договору з позивачем, то стаття 24 КЗпП України не застосовується до спірних правовідносин.

Позивач надавав відповідачу для ознайомлення всі необхідні документи, що підтверджується відеозаписом, це визнає відповідач і докази цього наявні в матеріалах справи, які суди відмовилися досліджувати.

Висновки судів попередніх інстанцій щодо невідповідності дати укладення договору даті фактичного набору працівників не виключало часткове задоволення позовних вимог.

У постанові апеляційного суду відсутні мотиви відхилення доводів апеляційної скарги.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на нормативно-правові акти, які не є регуляторами трудових відносин.

Оскільки справа стосується дискримінації позивача, то відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) обов`язки щодо доказування покладаються на відповідача.

Суд проігнорував, що відповідач у відзиві визнає обставини, що 13 вересня 2018 року, 14 вересня 2018 року, 27 вересня 2018 року, 08 жовтня 2018 року позивач пред`явив документи та одночасно заявляє абстрактне посилання на те, що позивач не подав всі документи. Проте, позивач надав докази подання всіх належних документів відповідачу для вирішення питання про працевлаштування. Суд також не зазначив, які саме документи позивач не надав, коли саме та кому.

Відповідач надав завідомо недостовірні відомості щодо дати працевлаштування працівників. Відповідно до наданих на ухвалу суду Бердичівським міським центром зайнятості відомостях операторів котельні приймали на роботу 13 жовтня 2018 року, а відповідач заявив, що приймав працівників 12 жовтня 2018 року.

Суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначає лише про заяву позивача від 13 вересня 2018 року та ігнорує інші - 14 вересня 2018 року, 27 вересня 2018 року, 08 вересня 2018 року, 12 жовтня 2018 року. Суд дослідив ці заяви, проте не дав їм належної оцінки.

Суд не застосував норми трудового законодавства, що забороняють дискримінацію, хоча позивач надав докази прояву дискримінації щодо себе.

Так, у заяві від 27 вересня 2018 року позивач заявив про свій намір звернутися до суду за захистом своїх прав.

Системна дискримінація позивача відповідачем підтверджується його неодноразовими зверненнями до суду. Це визнано відповідачем у відзиві по справі № 274/4455/2017, провадження № 2/0274/1895/17 від 03 січня 2018 року. Суд даний доказ безпідставно не дослідив. У цій справі представник відповідача також визнав факт багаторазових звернень позивача з подібними заявами до суду.

Лист від 10 жовтня 2018 року відповідач надіслав позивачу 13 жовтня 2018 року після того, як відповідач набрав працівників, що спрямоване на те, щоб позивач пропустив період набору працівників й подав заяву із запізненням. З іншими бажаючими укласти трудовий договір заяви розглянули 12 жовтня 2018 року, що суд не врахував.

Заяву позивача від 12 жовтня 2018 року відповідач розглянув 18 жовтня 2018 року як запит на видачу відомостей, хоча заяви від 12 жовтня 2018 року інших осіб розглянуто в той же день, коли отримано рішення № 335 від 12 жовтня 2018 року «Про виконання заходів з підготовки господарства міста до роботи в осінньо-зимовий період на початку опалювального періоду 2018-2019 років» виконавчого комітету Бердичівської міської ради. В цей же день відповідач подавав інформацію про попит на робочу силу до Бердичівського міського центру зайнятості. Відповідно до даних цього центру зайнятості працівників працевлаштували 13 жовтня 2018 року. Зазначене рішення виконавчого комітету міської ради опубліковано на сайті лише 22 жовтня 2018 року, тому відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» це рішення набрало чинності з моменту опублікування на сайті. Отже, інших осіб працевлаштували до набрання чинності зазначеним рішенням виконавчого комітету міської ради, а для позивача набір працівників не проводився, що є дискримінацією.

Окрім того, що суди не дослідили в повному обсязі наявні у справі письмові докази, підлягають витребуванню та дослідженню докази, витребування яких зазначено у клопотанні; лист виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 13 жовтня 2018 року вих. № Л-3026.

Судами не витребувані докази, які б підтвердили факт дискримінації позивача, а саме, що іншим особам було видано направлення на медичний огляд, а позивачу таке направлення не видавалося. У позивача є допуск на психофізіологічну експертизу, а в інших кандидатів такого допуску немає.

Не витребувані докази за період з 01 вересня по 16 жовтня 2018 року.

Позиції інших учасників

У жовтні 2019 року КП «Бердичівтеплоенерго» надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що відповідно до штатного розпису окремі посади, в тому числі операторів котельнь, вводяться на період опалювального сезону. З огляду на це, з працівником укладається строковий трудовий договір (пункт 2 статті 23 КЗпП).

Опалювальний сезон починається за рішенням виконавчих органів міських рад, виходячи з температурних умов (пункт 5 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення). Завчасно цей момент відповідачу не відомий.

Виконавчий комітет Бердичівської міської ради 12 жовтня 2018 року прийняв відповідне рішення № 335, яке відповідач отримав 12 жовтня 2018 року. Опалювальний сезон у зазначеному рішенні запроваджувався з 15 жовтня 2018 року.

Відповідач направляв позивачу 20 вересня 2018 року, 04 жовтня 2018 року, 10 жовтня 2018 року відповіді на листи від 13 вересня 2018 року, 14 вересня 2018 року, 27 вересня 2018 року, 08 жовтня 2018 року, в яких не відмовляв позивачу у прийомі на роботу, а повідомляв про те, що прийом не здійснюється.

На час звернення позивача до відповідача було відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про початок опалювального сезону, що є передумовою для працевлаштування операторів котельнь.

Документи, на які посилається позивач як на такі, які він демонстрував під час подання заяв, надавалися ним на відстані працівникам секретаріату відповідача. При цьому ці документи позивач тримав у руках і не надавав для безпосереднього огляду працівникам відповідача.

Укласти 12 вересня 2018 року договір з позивачем відповідач не мав права, оскільки була відсутня для цього відповідна підстава.

Крім того, особа під час працевлаштування має надати оригінали певних документів, що не було здійснено позивачем.

Відповідач не вчиняв будь-яких дій на порушення прав чи свобод позивача. Крім того, укладення трудового договору є правом, а не обов`язком сторін.

Міркування позивача є надуманими та не відповідають обставинам справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

13 вересня 2018 року, 14 вересня 2018 року, 27 вересня 2018 року, 08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подавав до КП «Бердичівтеплоенерго» заяви, в яких просив прийняти його на роботу оператором котельні.

20 вересня 2018 року, 04 жовтня 2018 року, 10 жовтня 2018 року КП «Бердичівтеплоренерго» надавало позивачу відповіді, що прийом працівників на виконання обов`язків оператора котельні на даний час не здійснюється.

12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 знову звернувся до КП «Бердичівтеплоенерго» із заявою, в якій просив прийняти його на роботу оператором котельні.

16 жовтня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати відомості за період з 01 вересня 2018 року по 16 жовтня 2018 року щодо кількості та дати видачі направлень на проходження попереднього медичного огляду працівників на посаду оператора котельні; повідомити коли та в якій кількості на підприємство прийнято працівників на посаду оператора котельні; хто саме з працівників, прийнятих на посади оператора котельні має висновки психофізіологічної експертизи та протоколи психофізіологічного обстеження з дозволом на виконання роботи оператора котельні; надати розмір середнього заробітку оператора котельні; вказати згідно з яким рішенням розпочато опалювальний сезон у 2018 році та причину неукладення трудового договору з ОСОБА_1

Листом від 18 жовтня 2018 року КП «Бердичівтеплоенерго» надало відповідь-роз`яснення на запити ОСОБА_1 від 12 та 16 жовтня 2018 року.

17 жовтня 2018 року Бердичівський міський центр зайнятості на звернення ОСОБА_1 від 16 жовтня 2018 року повідомив, що інформація від КП «Бердичівтеплоенерго» про попит на робочу силу (вакансії) на посаду оператора котельні надійшла до Бердичівського міського центру зайнятості 12 жовтня 2018 року, інформацією про дату працевлаштування Центр не володіє.

Одним із пунктів Рішенням виконкому Бердичівської міської ради Житомирської області від 12.10.2018 р. № 335 встановлено, що опалювальний період 2018/2019 років для мешканців будинків (квартир) з індивідуальним та централізованим опаленням, бюджетних закладів, установ та організацій, на балансі яких знаходяться котельні, розпочинається з 15 жовтня 2018 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина перша, сьома статті 43 Конституції України).

У пункті 6 частини першої статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно з частиною другою статті 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, -також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Відповідно до статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідно з частиною другою статті 81 ЦПК України у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. В разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем доведено наявність дискримінації з боку відповідача, на підставі фактів звернення позивача до суду за захистом прав, є необґрунтованими.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Слід розрізняти право на позов у процесуальному та матеріальному значенні. Право на позов в процесуальному значенні означає гарантовану Конституцією і законами України можливість кожного звернутися за захистом своїх прав до суду без будь-яких безпідставних обмежень. Право на позов у матеріальному значенні означає право на його задоволення, тобто на прийняття позитивного для позивача рішення суду.

Факт звернення до суду з позовною заявою сам по собі не є обставиною, що підтверджує порушення прав позивача.

Відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 березня 2018 року, залишеним в силі постановою Апеляційного суду Житомирської області від 18 червня 2018 року та постановою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов`язання КП «Бердичівтеплокомуненерго» укласти з ним трудовий договір з 29 вересня 2017 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати відмовлено.

Зазначене спростовує обґрунтованість тверджень позивача про те. що про дискримінацію з боку відповідача свідчать факти звернення позивача до суду..

Судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що з огляду на недоведеність позивачем факту дискримінації з боку відповідача, позивач не позбавляється процесуального обов`язку щодо доведення обставин, якими він обґрунтовує протиправність відмови в укладенні трудового договору.

У своїх позовних вимогах позивач просив зобов`язати відповідача укласти трудовий договір з ним починаючи з 12 вересня 2018 року, проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення про початок опалювального сезону прийняте 12 жовтня 2018 року, а набір працівників на посаду оператора котельні відповідач здійснив 13 жовтня 2018 року.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

З огляду на це, зміст позовних вимог позивача визначив предмет доказування, в межах якого судами попередніх інстанцій надавалася оцінка зібраним у справі доказам, а також необхідності витребування письмових доказів.

Доводи касаційної скарги про те, що суд, встановивши безпідставність вимоги щодо укладення трудового договору з 12 вересня 2018 року мав частково задовольнити позов, є безпідставними, оскільки вимога щодо стягнення середнього заробітку у такому випадку пов`язана з вимогою про зобов`язання укладення трудового договору, а факт дискримінації не був доведений позивачем.

Доводи про те, що рішення виконавчого комітету міської ради від 12 жовтня 2018 року про початок опалювального сезону набрало чинності 22 жовтня 2018 року з моменту оприлюднення на сайті, є безпідставними.

Відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Рішення про початок опалювального сезону у місті не передбачало встановлення загальні правила регулювання однотипних відносин, та не розраховано на довгострокове та неодноразове застосування, з огляду на що на нього частина п`ята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» не поширюється.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судом першої і апеляційної інстанції правильно встановлені обставини справи, застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов