Постанова
Іменем України
26 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 277/789/18
провадження № 61-10248св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство «Злагода-Агро»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся» на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2018 року у складі судді Заполовського В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5 , звернулися до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся» (далі - ТОВ «Агріс Полісся»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне підприємство «Злагода-Агро» (далі - ПП «Злагода-Агро»), про розірвання договорів оренди земельних ділянок.
Позов обґрунтований тим, що позивачам на праві власності належать земельні ділянки, які згідно з договорами від 10 січня 2014 року передані в оренду ТОВ «Агріс Полісся». Орендар не виконує умови цих договорів, не сплачує орендну плату за користування земельними ділянками за 2016-2017 роки.Крім того, у березні 2018 року позивачам стало відомо, що 06 жовтня 2016 року між відповідачем та ПП «Злагода Агро» без їхньої згоди укладені договори суборенди спірних земельних ділянок та проведено їх державну реєстрацію.
Позивачі просили розірвати договори оренди землі, укладені 10 січня 2014 року: між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріс Полісся» щодо земельної ділянки площею 1,97 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0304, між ОСОБА_2 та ТОВ «Агріс Полісся» щодо земельної ділянки площею 2,05 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0314, між ОСОБА_3 та ТОВ «Агріс Полісся» щодо земельної ділянки площею 1,47 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0309, між ОСОБА_4 та ТОВ «Агріс Полісся» щодо земельної ділянки площею 1,79 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0055.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ТОВ «Агріс Полісся», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПП «Злагода - Агро», про розірвання договорів оренди земельної ділянки задоволено.
Розірвано договір оренди землі, укладений 10 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріс Полісся» щодо оренди земельної ділянки площею 1,97 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0304.
Розірвано договір оренди землі, укладений 10 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агріс Полісся» щодо оренди земельної ділянки площею 2,05 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0314.
Розірвано договір оренди землі, укладений 10 січня 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агріс Полісся» щодо оренди земельної ділянки площею 1,47 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0309.
Розірвано договір оренди землі, укладений 10 січня 2014 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Агріс Полісся» щодо оренди земельної ділянки площею 1,79 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0055.
Проведено розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що він нараховував або вживав заходи для сплати позивачам орендної плати за 2016-2017 роки, що є систематичним невиконанням своїх зобов`язань зі сплати орендної плати (два та більше випадків), про що свідчить повторність порушення зобов`язання. Доводи відповідача про те, що позивачі не зверталися за отриманням орендної плати є безпідставними, необґрунтованими, тому що ТОВ «Агріс Полісся» мало можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів на депозитний рахунок позивачів, адреса яких йому була відома, що є обов`язком орендаря згідно з умовами договору оренди. Матеріалами справи встановлено, що орендодавці у будь-яких відносинах із ПП «Злагода-Агро» не перебувають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Агріс Полісся» на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просило скасувати вказані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27 травня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Агріс Полісся».
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Договір суборенди є правочином, який є чинним, не оскаржений та не скасований у встановленому законом порядку. Для дотримання умов законодавства щодо можливості укладання договору суборенди відповідач провів відповідні заходи восени 2016 року, а саме: провів збори пайщиків та повідомив про наміри укласти договори суборенди.
Суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги, що орендна плата сплачувалась відповідно до договору суборенди, що відповідає вимогам законодавства України.
Отримання коштів від суборендаря ПП «Злагода-Агро» ніяким чином не вплинуло на можливість позивачів використати результати договорів оренди землі.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник позивачів ОСОБА_5 зазначив, що передавши земельні ділянки в суборенду без згоди позивачів, відповідач порушив їхнє право на розпорядження власними земельними ділянками, що свідчить про грубе порушення як умов договорів оренди землі, укладених між відповідачем і позивачами, так і про порушення прав позивачів, гарантованих їм законодавством України. Укладені договори оренди землі не містять жодного посилання на те, що позивачі погоджуються на передання обов`язку зі сплати орендної плати суборендарю, а тому орендну плату повинен був сплачувати відповідач, проте протягом 2016-2017 років він її не сплачував, що є порушенням умов договорів оренди землі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 10 січня 2014 року між ТОВ «Агріс Полісся» (орендар) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (орендодавці), укладені договори оренди належних останнім на праві власності земельних ділянок, які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 15-16, 29-30, 36-37, 43-44).
Відповідно до пункту 27 договорів оренди землі орендар має право передавати земельну ділянку в суборенду на умовах цього договору - за згодою власника.
Згідно з пунктом 17 договорів оренди землі без додаткової письмової згоди орендодавця, на підставі цього договору та відповідно до Закону України «Про оренду землі», орендар вправі передавати земельну ділянку в суборенду за згодою власника іншим юридичним чи фізичним особам без зміни її цільового використання.
Відповідно до умов договорів оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 348,83 грн. Орендар вносить орендну плату один раз на рік, за перший рік оренди орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік до 25 грудня поточного року.
Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 21 жовтня 2016 року на підставі договору суборенди землі від 06 жовтня 2016 року, укладеного між ТОВ «Агріс Полісся» та ПП «Злагода-Агро», за останнім зареєстроване право суборенди земельної ділянки, належної на праві власності ОСОБА_1 ; 14 жовтня 2016 року на підставі договорів суборенди землі від 06 жовтня 2016 року, укладених між ТОВ «Агріс Полісся» та ПП «Злагода-Агро», за останнім зареєстроване право суборенди земельних ділянок, належних на праві власності ОСОБА_2 ; 14 жовтня 2016 року на підставі договору суборенди землі від 06 жовтня 2016 року, укладеного між ТОВ «Агріс Полісся» та ПП «Злагода-Агро», за останнім зареєстроване право суборенди земельної ділянки, належної на праві власності ОСОБА_3 ; 14 жовтня 2016 року на підставі договору суборенди землі від 06 жовтня 2016 року, укладеного між ТОВ «Агріс Полісся» та ПП «Злагода-Агро», за останнім зареєстроване право суборенди земельної ділянки, належної на праві власності ОСОБА_4 (а. с. 89-90, 94-95, 99-100, 104-105).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у травні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (стаття 774 ЦК України).
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» у редакції на час укладення договору оренди (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (стаття 21 Закону).
Відповідно до статті 24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановлених договором розмірі, строку та порядку. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою вказує на систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки і може бути підставою для його розірвання.
Згідно з частиною шостою статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду (стаття 8 Закону).
Згідно з частиною першою статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-161цс13, за змістом статей 24 та 25 Закону України «Про оренду землі» припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за статтею 32 Закону України «Про оренду землі».
Аналогічний висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц, провадження № 61-21693сво18.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій повно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договорів оренди землі, укладених між сторонами спору.
Звертаючись до суду із позовом, позивачі посилалися, зокрема, на те, що відповідач порушив зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельними ділянками за 2016-2017 роки.
Суди встановили, що упродовж 2016-2017 років відповідач не виконав обов`язки, визначені статтею 24 Закону, і пунктами 7, 9 договорів оренди землі, укладеними з позивачами.
Крім того, відповідач не довів належними та допустимими доказами факт отримання позивачами грошових коштів у вигляді орендної плати від третіх осіб.
ТОВ «Агріс Полісся» фактично передало орендовані земельні ділянки у користування іншій особі (ПП «Злагода-Агро») без згоди орендодавця, що суперечить пунктам 17, 27 договорів оренди землі від 10 січня 2014 року, положенням статті 8 Закону, статті 93 ЗК України, та є підставою для розірвання цих договорів.
Верховний Суд бере до уваги судову практику: постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року справа № 277/691/18, провадження №61-10276св19, від 01 квітня 2020 року справа № 277/1186/18, провадження № 61-12823св19, від 13 травня 2020 року справа № 277/860/18, провадження № 61-5347св19, від 21 травня 2020 року справа № 277/783/18, провадження № 61-6851св19, від 29 липня 2020 року справа № 277/526/18, провадження № 61-47377св19.
Доводи касаційної скарги, що орендна плата сплачувалася відповідно до договору суборенди згідно з вимогами законодавства, Верховний Суд відхиляє з огляду на підстави позову та невиконання обов`язків орендарем ТОВ «Агріс Полісся», а саме: систематичну несплату позивачам орендної плати, передачу ТОВ «Агріс Полісся» ПП «Злагода-Агро» земельних ділянок у суборенду без згоди орендодавців згідно з пунктом 27 цих договорів.
Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та необхідності переоцінки доказів у справі, не спростовують висновки судів, а встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся»залишити без задоволення.
Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко