06.04.2024

№ 279/3095/18

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 279/3095/18

провадження № 61-13967св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської міської ради Житомирської області;

відповідач - ОСОБА_1 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської міської ради Житомирської області на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 травня 2019 року у складі судді Коваленко В. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2019 рокуу складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року керівник Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської міської ради Житомирської області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.

Позовна заява мотивована тим, що 14 серпня 2012 року між Коростенською міською радою Житомирської області та фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого останній прийняв у платне користування земельну ділянку для комерційного використання (розміщення та обслуговування нежитлової будівлі) площею 0,1426 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 строком на 3 роки.

Зазначив, що згідно з актом про встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої в оренду ФОП ОСОБА_1 , відведена ділянка може бути використана тільки для комерційного використання.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 припинив свою діяльність 14 липня 2014 року за власним рішенням.

Відповідно до даних інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ?від 17 серпня 2006 року належить на праві приватної власності нежитлова будівля, розташована по АДРЕСА_1 .

Вказував, що земельна ділянка фактично використовується відповідачем для комерційного використання без оформлення правовстановлюючих документів та сплати місцевого податку.

Ураховуючи викладене, прокурор просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Коростенської міської ради Житомирської області збитки у розмірі 67 588 грн 35 коп., завдані унаслідок недоодержання доходів за використання земельної ділянки площею 0,1426 га по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів за період з 11 вересня 2015 року по 15 серпня 2017 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 травня 2019 року провадження у справі за позовом керівника Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської міської ради Житомирської області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір між сторонами виник виключно із господарських правовідносин, оскільки у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають категорії справ про відшкодування шкоди (упущеної вигоди), завданої порушеннями прав власників, у тому числі держави та територіальних громад, користувачем земельних ділянок.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2019 рокуапеляційну скаргу Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської міської ради Житомирської області залишено без задоволення. Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 травня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що спір між сторонами виник щодо відшкодування збитків у вигляді неотримання орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою за відсутності пролонгації договору та у зв?язку з неоформленням правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою і продовження здійснення комерційної діяльності на земельній ділянці. Разом із тим, в матеріалах справи відсутні відомості, що договір оренди земельної ділянки припинено, проте вбачається, що відповідачем на вказаній земельній ділянці здійснюється комерційна діяльність.

За змістом статей 51 52 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Отже, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. При цьому суд послався на відповідні правові позиції Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року заступник прокурора Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської міської ради Житомирської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 279/3095/18 із Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що між позивачем і відповідачем відсутні будь-які господарські зобов`язання з приводу плати за землю, а наявні лише цивільні відносини щодо застосування деліктної відповідальності у зв`язку із невиконанням власником нерухомого майна обов`язку щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку після припинення дії договору з ним, як фізичною-особою підприємцем. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні відомості про припинення договору оренди земельної ділянки є безпідставними, оскільки Коростенською міською радою Житомирської області неодноразово направлялися на адресу відповідача попередження, які були ним отримані особисто, про необхідність прибути до виконавчого комітету міської ради для укладення договору оренди землі та вказувалося про припинення дії вказаного договору. Зазначав, що фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість, згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» ФОП позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації ФОП така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_1 є одним із засновників та керівником приватного підприємства «Металобуд-Нікоелектро», не доводить перебування цієї особи в статусі суб`єкта господарювання та використання у зв`язку із цим спірної земельної ділянки у підприємницькій діяльності.

Вказував, що фізична особа може користуватися земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості нежитлового призначення, з різними цілями - як пов`язаними зі здійсненням нею господарської діяльності, так і ні. Користування такою земельною не свідчить про господарський характер відносин. При цьому посилався на відповідні правові позиції Верховного Суду. Тому вважав, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року Коростенська міська рада Житомирської області подала відзив на касаційну скаргу, в якому підтримала касаційну скаргу прокурора.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 серпня 2012 року між Коростенською міською радою Житомирської області та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого останній прийняв у платне користування земельну ділянку для комерційного використання (розміщення та обслуговування нежитлової будівлі) площею 0, 1426 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 строком на 3 роки. За умовами договору орендна плата вноситься орендарем у грошові формі в розмірі 6 320 грн 40 коп. в рік, 526 грн 70 коп. в місяць (а.с. 27-28).

Звертаючись із цим позовом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Коростенської міської ради Житомирської області збитки у розмірі 67 588 грн 35 коп., які нанесені останній внаслідок недоодержання доходів за використання земельної ділянки площею 0, 1426 га по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів за період з 11 вересня 2015 року по 15 серпня 2017 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 14 серпня 2012 року між Коростенською міською радою Житомирської області та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки для комерційного використання строком на 3 роки. Згідно з актом про встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої в оренду ФОП ОСОБА_1 , відведена ділянка може бути використана тільки по прямому призначенню, тобто для комерційного використання.

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 припинив свою діяльність 14 липня 2014 року за власним рішенням.

Відповідно до даних інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ?від 17 серпня 2006 року належить на праві приватної власності нежитлова будівля, що розташована по АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями Витягу з єдиного державного реєстру ОСОБА_1 із 15 серпня 2007 року є одним із засновників та керівником приватного підприємства «Металобуд-Нікоелектро», що здійснює свою діяльність по вул. Шатрищанська, 75 у м. Коростені Житомирської області (а.с. 154-155).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника прокурора Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської міської ради Житомирської області задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком випадку, коли розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Частиною другою статті 2 Земельного кодексу України (тут і далі - ЗК України у редакції, чинній на час укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки) встановлено, що суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади.

Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень, зокрема, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років (частини перша - третя статті 93 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Вирішуючи спір, суди дійшли правильного висновку про те, що спір між сторонами виник щодо відшкодування збитків у вигляді неотримання орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою за відсутності пролонгації договору та у зв?язку з неоформленням правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою і продовження здійснення комерційної діяльності на земельній ділянці.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні відомості, що договір оренди земельної ділянки припинено, проте вбачається, що відповідачем на вказаній земельній ділянці здійснюється комерційна діяльність.

Аналогічні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19), від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19).

Доводи касаційної скарги правильність висновків суду не спростовують, судом правильно враховано положення ЦПК України та ГК України.

Посилання в касаційній скарзі на відповідні правові позиції Великої Палати Верховного Суду безпідставні, оскільки відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється. За частиною першою статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом. У справі, яка переглядається, судами встановлено, що договір оренди земельної ділянки, укладений із ФОП ОСОБА_1 , не припинено, а спірну земельну ділянку він продовжує використовувати для ведення господарської діяльності.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської міської ради Житомирської області залишити без задоволення.

Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 травня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович