ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 280/1067/19
адміністративне провадження № К/9901/4724/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 280/1067/19
за адміністративним позовом судді Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_1 до Апеляційного суду Запорізької області, Державної судової адміністрації України про зобов`язання здійснити перерахунок суддівської винагороди,
за касаційною скаргою судді Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: О. М. Лукманова, Л. А. Божко, Ю. В. Дурасова) від 23 січня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
1. У березня 2019 року суддя Апеляційного суду Запорізької області Гончар Олександр Сергійович (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Запорізької області (далі - відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2 або ДСА України), в якому просив:
- визнати протиправними дії Апеляційного суду Запорізької області щодо складання, а Державної судової адміністрації України щодо затвердження штатного розпису Апеляційного суду Запорізької області на 2019 рік в частині розрахунку посадового окладу судді судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1 в розмірі 76840,00 грн. без застосування регіонального коефіцієнту 1,2;
- визнати протиправними дії Апеляційного суду Запорізької області в частині здійснення нарахування суддівської винагороди судді судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1 в розмірі 76840,00 грн. без застосування регіонального коефіцієнту 1,2 при обчисленні базового розміру його посадового окладу;
- зобов`язати Апеляційний суд Запорізької області здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за лютий 2019 року виходячи із розміру посадового окладу 92208,00 грн. із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,2 при обчисленні базового розміру його посадового окладу, здійснивши донарахування в розмірі 23052,00 грн. його суддівської винагороди та сплатити суддівську винагороду після утримання податків і зборів.
2. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року закрито провадження у справі у частині позовних вимог щодо: визнання протиправними дій Апеляційного суду Запорізької області щодо складання, а ДСА України щодо затвердження штатного розпису Апеляційного суду Запорізької області на 2019 рік в частині розрахунку посадового окладу судді судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1 в розмірі 76840,00 грн. без застосування регіонального коефіцієнту 1,2; визнання протиправними дій Апеляційного суду Запорізької області в частині здійснення нарахування суддівської винагороди судді судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1 в розмірі 76840,00 грн. без застосування регіонального коефіцієнту 1,2 при обчисленні базового розміру його посадового окладу.
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року позов задоволено частково.
Зобов`язано Апеляційний суд Запорізької області здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за лютий 2019 року виходячи із розміру посадового окладу 92208 грн. 00 коп. із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,2 при обчисленні базового розміру його посадового окладу, здійснивши донарахування в розмірі 23052 грн. 00 коп. його суддівської винагороди та сплатити суддівську винагороду після утримання податків і зборів.
Рішення суду в частині стягнення з Апеляційного суду Запорізької області на користь ОСОБА_1 донарахування в розмірі 23052 грн. 00 коп. до суддівської винагороди за один місяць з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів підлягає негайному виконанню.
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 20 лютого 2020 року позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у цій справі, з підстав, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та частини третьої статті 353 КАС України.
6. Ухвалою Верховного Суду (після усунення недоліків касаційної скарги) від 18 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
7. 06 та 07 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких відповідачі, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просять в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
9. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
10. В обґрунтування касаційної скарги позивач, окрім порушення норм матеріального права зокрема, посилається також на допущення судом апеляційної інстанції при розгляді справи порушення норм процесуального права, а саме про позбавлення можливості подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ДСА України в письмовій формі протягом п`яти днів з дня її отримання, встановленого судом апеляційної інстанції. Водночас скаржник наголошує, що на момент апеляційного розгляду не був обізнаний про що йшлося в скарзі ДСА України, оскільки вказану скаргу та ухвалу про відкриття апеляційного провадження за скаргою ДСА України від 13 січня 2020 року позивачем отримано лише увечері 23 січня 2020 року вже після апеляційного розгляду.
11. Надаючи оцінку доводу касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
12. Суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі відповідно до статті 301 КАС України.
13. Так, у відповідно до частини першої статті 304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
14. Відповідно до пункту першого частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
15. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
16. Згідно з частиною першою статті 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
17. Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
18. Положеннями статті 44 КАС України визначено права та обов`язки учасників справи.
19. Так, згідно з вимогами частин першої та другої вказаної статті учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
20. З матеріалів справи випливає, що розглядаючи справу 23 січня 2020 року, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на відсутність у її матеріалах повісток і будь-яких відомостей щодо повідомлення позивача про існування другої апеляційної скарги.
21. Законодавцем передбачено право учасників справи, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, що в свою чергу відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин справи.
22. Європейський суд з прав людини неодноразово посилався на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях. Засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права.
23. Так, у справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін - це один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
24. Матеріалами справи підтверджується, що суд апеляційної інстанції не міг не знати про відсутність у матеріалах справи судової повістки про виклик на судове засідання за апеляційною скаргою ДСА України, що відбулось 23 січня 2020 року, як і будь-якої інформації щодо повідомлення (ознайомлення) позивача про подання вказаної скарги.
25. Водночас, докази щодо надсилання судом апеляційної інстанції та отримання позивачем повістки та апеляційної скарги ДСА України або будь-які інші докази на підтвердження обізнаності позивача про існування вказаної скарги у строк, достатній для надання до суду відзиву на апеляційну скаргу, в матеріалах справи відсутні.
26. Підсумовуючи викладене, а також враховуючи наявність передбаченої законодавцем процесуальної можливості суду апеляційної інстанції про надання можливості для ознайомлення позивача з доводами апеляційною скаргою та надання йому часу для подання відзиву на вказану скаргу, Верховний Суд вважає, що допущене апеляційним судом порушення є серйозним і піддає сумніву справедливість судового розгляду, оскільки це є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
27. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
28. Так, Верховний Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульовану в рішенні від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
29. За таких обставин Верховний Суд констатує, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
30. У зв`язку з цим, судом касаційної інстанції не надається оцінка іншим доводам касаційної скарги, а також не перевіряється правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.
31. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.
32. Під час розгляду цієї справи в частині порушеного питання суду апеляційної інстанції необхідно забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного, повного дослідження та вивчення усіх обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Керуючись статтями 341 343 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу судді Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року скасувати, а справу № 280/1067/19 направити на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов