ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 280/1379/19
адміністративне провадження № К/9901/9039/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №280/1379/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобудімпорт»
до Головного управління Держпраці у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування постанов
за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 (колегія у складі: головуючого судді Сафронової С.В., суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобудімпорт» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.02.2019 №ЗП471/1150/АВ/П/ТД-1ФС та №ЗП471/1150/АВ/П/ІП-2ФС.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у відповідача не було жодних правових підстав для видання спірного наказу на проведення інспекційного відвідування позивача. Також, позивач вказував і на порушення як порядку проведення інспекційного відвідування, так і оформлення його результатів у вигляді накладення на позивача штрафних санкцій. Позивач зазначав, що у правовідносинах між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 (сторонами цивільно-правових договорів) містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між замовником - ТОВ «Теплобудімпорт» та виконавцями, зокрема, і встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат. Вказував, що факт виконання відповідних робіт з боку виконавців засвідчується актами приймання-передачі наданих робіт, а факт оплати за виконані роботи - прибутковими і видатковими касовими ордерами, чеками про зняття готівки, відомостями на виплату грошей.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 22.07.2019 позов задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.02.2019 №ЗП 471/1150/АВ/П/ІП-2ФС. В іншій частині позовних вимог відмовив.
4. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту інспекційного відвідування, в частині встановлення порушення частини 1, 2 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», не відповідають принципу «обґрунтованості» рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки з зазначених висновків неможливо навіть з`ясувати щодо яких працівників підприємства зазначене порушення встановлено. Представник відповідача в судовому засіданні також не зміг належним чином зазначити, яким чином та відносно яких працівників ТОВ «Теплобудімпорт» було встановлено порушення частини 1, 2 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці». Таким чином, під час прийняття спірної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 471/1150/АВ/П/ІП-2ФС від 28.02.2019 відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення при прийнятті рішення, а сам факт порушення не доведений під час судового розгляду справи, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування вищевказаної постанови.
Стосовно встановленого відповідачем порушення ч.1 ст.21, ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Теплобудімпорт», укладаючи цивільно-правові договори не визначав конкретний перелік робіт, які повинна була виконати особа за цивільно-правовим договором, а лише зазначав загальне визначення робіт - з покосу трави та бур`янів на об`єктах наданих замовником, а термін договорів був визначений з дати укладання договору по 31.12.2018, у разі продовження дії договору до 31.12.2019, що є не характерним до цивільно-правового договору, оскільки предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи. Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що за цивільно-правовими договорами укладеними ТОВ «Теплобудімпорт» винагорода встановлювалась за фактично виконані роботи, але з аналізу наданих до матеріалів адміністративної справи Актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) вбачається, що оплата праці здійснювалась не за виконану роботу, а за фактично відпрацьований час - за кількість відпрацьованих годин (а.с.51 т.1), аналогічні правила оплати праці працівників за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці, а також за результатами індивідуальних і колективних робіт - визначена ч.1 ст.97 КЗпП України, і відповідно, погодинна оплата праці також є характерною саме для трудових відносин, оскільки при цивільно-правових договорах оплата визначається за визначений перелік робіт, а не в залежності від часу затраченого на виконання таких робіт. Суттєвим визнав суд першої інстанції у цій справі також те, що фізичні особи ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 забезпечувались необхідними матеріалами/засобами з боку позивача, що також свідчить про наявність трудових відносин. Суд першої інстанції зазначив, що позивач до матеріалів справи не надав доказів на підтвердження того, що громадяни ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 були погоджені в якості субпідрядників, як і не надано доказів, що останні мали ліцензію на виконання робіт, ресурси (матеріальні, трудові, технічні, фінансові) достатні для виконання робіт, досвід виконання аналогічних робіт, що у сукупності на погляд суду першої інстанції свідчить про те, що вищевказані особи виконували роботи від імені ТОВ «Теплобудімпорт», а твердження відповідача про наявність між ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 та ТОВ «Теплобудімпорт» саме трудових відносин підтверджуються зібраними в матеріалах справи доказами.
5. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 31.10.2019 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.07.2019 скасував в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «Теплобудімпорт» стосовно визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 28.02.2019 № ЗП 471/1150/АВ/П/ТД - 1 ФС та в частині розподілу судових витрат, та прийняв в цій частині інше рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Теплобудімпорт» у повному обсязі. Визнав протиправною та скасував постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області №ЗП 471/1150/АВ/П/ТД - 1 ФС від 28.02.2019 про накладення на ТОВ «Теплобудімпорт» (ЄДРПОУ 38362740) штрафу у розмірі 2 754 180, 00 грн. Стягнув на користь ТОВ «Теплобудімпорт» судовий збір в розмірі 19 210,00 грн за подання позову до суду першої інстанції та 28 815,00 грн. за подання апеляційної скарги - за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.07.2019 стосовно визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 28.02.2019 № ЗП 471/1150/АВ/ПЛП-2ФС залишив без змін.
6. Приймаючи таке рішення, апеляційний суд зазначив, що не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині законності та обґрунтованості постанови відповідача №ЗП 471/1150/АВ/П/ТД-1ФС, про накладення штрафу на ТОВ «Теплобудімпорт» за порушення вимог ч.1 ст.21, ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України в розмірі 2 754 180,00 грн., оскільки у даному випадку суд першої інстанції почавши шукати ознаки трудових відносин між позивачем та фізичними особами, з якими було укладено цивільно-правові угоди, не звернув уваги на те, що у даному випаду досліджені договори містять в собі інформацію про: термін початку і закінчення (менший за календарний рік); вид і обсяг роботи (послуг); винагороду за кожний вид роботи і загальну винагороду - суму договору; а аналіз цих договорів свідчить про те, що ці договори не утворюють трудових відносин між сторонами. Одночасно ці договори не містять в собі обов`язку виконавця дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку і робочого часу, правил охорони праці, обов`язку виконувати накази і розпорядження керівництва, обов`язку замовника забезпечувати виконавця будь-чим та будь-яких згадок щодо колективного договору і профспілки. Не звернув уваги суд першої інстанції також на те, що чинним законодавством не визначено чіткого переліку робіт, при виконані яких не можна укладати цивільно-правові угоди, оскільки такі угоди застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019, в якій просив скасувати вказане рішення та ухвалити нове про залишення в силі рішення суду першої інстанції.
8. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що за результатами проведеного інспекційного відвідування встановлено фактичний допуск до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 без укладання трудового договору. Відповідач вказує на те, що з аналізу укладених позивачем цивільно-правових договорів за зазначеними особами було чітко визначено робоче місце. При цьому, в договорах не вказується кінцевий результат наданих послуг із зазначенням кількісних та якісних показників, не визначено чіткого обсягу робіт, які мають бути виконані. Зазначає, що дані роботи не мають на меті кінцевого результату, а навпаки, вищезазначені особи, протягом майже року, систематично займалися однією і тією самою роботою - покосом трави та буряну. Також скаржник вказує на те, що з актів приймання-передачі виконаних робіт чітко вбачається, що позивачем вівся облік часу, відпрацьованого даними особами, та оплата здійснювалася за фактично відпрацьований час (мала місце погодинна оплата праці), що притаманно саме трудовим відносинам і аж ніяк не цивільно-правовим.
Окрім цього, скаржник наголошує на тому, що згідно зі специфікою роботи, улаштування настінних жолобів повинні виконувати штатні працівники підприємства, адже дані роботи відносяться до робіт з підвищеною небезпекою (роботи на висоті). Проте, у працівників, які виконували зазначені роботи спеціального дозволу на виконання таких робіт не було, однак необхідний дозвіл був наявний у позивача, що підтверджує необхідність його отримання для даного виду робіт та неможливість вищезазначених осіб надавати такі послуги за відсутності такого дозволу або не будучи штатними працівниками.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. 30.03.2020 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга.
10. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2020, визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя (суддя-доповідач) Стеценко С.Г., судді Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.
11. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2020 вказану касаційну скаргу без руху та надано строк на усунення недоліків.
12. Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2020 скаржнику продовжено строк на усунення недоліків.
13. Скаржником вимоги ухвали суду виконано, усунуто вказані недоліки.
14. Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі № 280/1379/19 за позовом ТОВ «Теплобудімпорт» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанов.
15. Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 23.09.2021.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.01.2019 заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області, на підставі інформації отриманої із Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 02.04.2018 №3463-08 та від 29.08.2018 №10115-08 про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовим договорами в одного роботодавця більше року та від 29.08.2018 №10115-08 та від 29.01.2019 №1211-08 про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів, наказано забезпечити організацію та проведення інспекційних відвідувань суб`єктів господарювання згідно переліку з питань додержання законодавства про працю у термін по 18.02.2019 (а.с.102, т.1).
17. 31.01.2019 ГУ Держпраці у Запорізькій області видано направлення №141 на проведення інспекційного відвідування ТОВ «Теплобудімпорт», дата початку та дата закінчення заходу: з 01.02.2019 по 18.02.2019 (а.с.102 зворот, т.1).
18. У період з 01.02.2019 по 13.02.2019 інспектором праці проведено інспекційне відвідування ТОВ «Теплобудімпорт», за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №ЗП471/1150/АВ від 13.02.2019.
19. Відповідно до висновків акту інспекційного відвідування №ЗП471/1150/АВ від 13.02.2019 встановлено порушення ТОВ «Теплобудімпорт»:
- частини 1, 3 ст.24 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме встановлено, що 22 особи було допущено до роботи без укладання трудового договору, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_23 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ;
- частини 1 та 2 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці», порушення строків виплати заробітної плати, а саме заробітна плата виплачується два рази на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів, пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата: заробітна плата за першу половину жовтня 2018 була виплачена 19.10.2018, що підтверджується відомістю на виплату готівки №ВЗП-000030 від 19.10.2018, а за другу половину жовтня 2018 виплачена 07.11.2018, що підтверджено відомістю на виплату готівки №ВЗП-000033 від 07.11.2018; заробітна плата за першу половину листопада 2018 була виплачена 20.11.2018, що підтверджується відомістю на виплату готівки №ВЗП-000035 від 20.11.2018, а за другу половину листопада 2018 виплачена 07.12.2018, що підтверджено відомістю на виплату готівки №ВЗП-000037 від 07.12.2018.
20. 28.02.2019 на підставі висновків акту інспекційного відвідування №ЗП471/1150/АВ від 13.02.2019 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області винесено:
- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 471/1150/АВ/П/ІП-2ФС, якою за порушення вимог частини 1, 2 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», на позивача накладено штрафні санкції в розмірі 4173,00 грн.;
- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 471/1150/АВ/П/ТД-1ФС, якою за порушення вимог ч.1 ст.21, ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, на позивача накладено штрафні санкції в розмірі 2 754 180,00 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
22. Оскільки ГУ Держпраці у Запорізькій області оскаржує постанову апеляційного суду, який переглядав рішення суду першої інстанції лише в частині незадоволених позовних вимог, то Верховний Суд перевіряє правильність висновків апеляційного суду про протиправність постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 471/1150/АВ/П/ТД-1ФС, якою за порушення вимог ч.1 ст.21, ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, на позивача накладено штрафні санкції в розмірі 2 754 180,00 грн.
23. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
25. Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
26. Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
27. Частиною першою статті 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
28. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013.
29. Відповідно до абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
30. З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.
31. Судами встановлено, що 03.09.2018 між ТОВ «Теплобудімпорт» - замовник та ОСОБА_11 - виконавець укладено цивільно-правовий договір, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи: з покосу трави та бур`янів на об`єктах наданих замовником (а.с.24, т.1). Відповідно до пункту 2.1 вказаного цивільно-правового договору, за виконання зобов`язань, передбачених дійсним договором, виконавцю встановлюється винагорода згідно фактично виконаної роботи. Згідно п.5.1 договору термін дії договору з дати підписання договору до 31.12.2018. За угодою сторін та відсутності взаємних претензій договір може були продовжено на термін: до 31.12.2019 (пункт 5.2 Договору).
32. На аналогічних умовах ТОВ «Теплобудімпорт» було укладено наступні договори: 20.05.2018 укладено договір з ОСОБА_5 (а.с.28, т.1); 20.05.2018 - з ОСОБА_4 (а.с.30, т.1); 20.05.2018 - з ОСОБА_6 (а.с.32, т.1); 11.05.2018 - з ОСОБА_1 (а.с.35, т.1); 20.05.2018 - з ОСОБА_12 (а.с.38, т.1); 20.05.2018 - з ОСОБА_8 (а.с.40, т.1); 11.05.2018 - ОСОБА_3 (а.с.42, т.1); 11.05.2018 - з ОСОБА_2 (а.с.44, т.1); 20.05.2018 - з ОСОБА_23 (а.с.46, т.1); 20.05.2018 - з ОСОБА_13 (а.с.48, т.1); 01.10.2018 - з ОСОБА_9 (а.с.50, т.1); 01.10.2018 - з ОСОБА_10 (а.с.52, т.1).
33. Згідно з пунктом 1.2 договорів зазначеними особами було обумовлено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
34. За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
35. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
36. Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
37. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
38. За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
39. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
40. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
41. Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.
42. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
43. Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
44. За змістом ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
45. У відповідності до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
46. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
47. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
48. При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
49. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
50. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.
51. Так, дослідивши умови наявних у матеріалах справи договорів між ТОВ «Теплобудімпорт» та громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , колегія суддів звертає увагу на наступне.
52. Основною та визначальною ознакою цивільно-правового договору, який відрізняє його від трудового є те, що такий цивільно-правовий договір визначає результат наданих послуг, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах.
53. В даному випадку, ТОВ «Теплобудімпорт» укладаючи цивільно-правові договори взагалі не визначило конкретний перелік робіт, які повинна була виконати особа за цивільно-правовим договором, а лише зазначено загальне визначення робіт - з покосу трави та бур`янів на об`єктах наданих Замовником.
54. У таких цивільно-правових угодах не зазначено, який результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не визначено у ньому і переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.
55. Тобто, фактично позивачем укладено договори на невизначену кількість/обсяги роботи, які особа зобов`язана була виконувати з дати укладання договору по 31.12.2018, а у разі продовження дії договору до 31.12.2019, що є не характерним для цивільно-правового договору.
56. Натомість, статтею 23 КЗпП України передбачено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
57. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що угоди укладені з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 характерні саме строковому трудовому договору, а не цивільно-правовому договору.
58. Також, за цивільно-правовими договорами, укладеними ТОВ «Теплобудімпорт», винагорода встановлювалась за фактично виконані роботи. Однак, з аналізу наданих до матеріалів адміністративної справи актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) вбачаються інші умови оплати праці, а саме оплата праці здійснювалась не за виконану роботу, а за фактично відпрацьований час - за кількість відпрацьованих годин (приклад а.с.51, т.1).
59. Відповідно до ч.1 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
60. Отже, погодинна оплата праці також є характерною саме для трудових відносин, оскільки при цивільно-правових договорах оплата визначається за визначений перелік робіт, а не в залежності від часу затраченого на виконання таких робіт.
61. Крім того, відповідно до умов вищевказаних договорів особи зобов`язувалися виконувати роботу на свій ризик, самостійно організовувати виконання роботи та не підлягали під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, проте, за таких умов договорів є незрозумілим яким чином було визначено кількість фактично відпрацьованого часу, що свідчить проте, що позивачем вівся облік фактично відпрацьованого часу.
62. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про фактичний допуск до роботи ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 без укладання трудового договору.
63. Також суд вірно не взяв до уваги посилання позивача на те, що укладання цивільно-правових договорів з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 було обумовлено укладанням ТОВ «Теплобудімпорт» договору №21т від 12.07.2018 про закупівлю послуги з Комунальним ремонтно-будівельним підприємством «Зеленбуд», за яким передбачалось виконання великого обсягу робіт, що зумовило необхідність залучення субпідрядників, оскільки зазначені доводи жодним чином не спростовують попередніх висновків суду. Крім того, відповідно до п.4.1 Договору №21т строки надання послуг встановлено з дня підписання до 30.09.2018. Разом з тим, договори з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 укладено до 31.12.2018 (з можливістю продовження), тобто понад строки обумовлені Договором №21т.
64. Більш того, відповідно до п.5.4.3 Договору №21т підрядник - ТОВ «Теплобудімпорт» мав право залучати згідно умов цього Договору при наданні послуг субпідрядні спеціалізовані та інші організації при попередньому повідомленні замовника (а.с.205, т.1). Однак, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що громадяни не можуть вважатися спеціалізованими організаціями, а матеріли справи не містять доказів повідомлення Комунального ремонтно-будівельного підприємства «Зеленбуд» про залучення в якості субпідрядників вищевказаних громадян.
65. В свою чергу, відповідно до пункту 6.1 Договору №21т, забезпечення надання послуг обладнанням, матеріальними засобами, матеріалами, інструментами, транспортом та іншими засобами, необхідними для надання послуг покладається на Підрядника, якщо інше не погоджено сторонами. Зазначені обставини свідчать проте, що ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 забезпечувались необхідними матеріалами/засобами з боку позивача.
66. Зазначені обов`язки відповідають обов`язкам роботодавця, передбаченим частиною першою статті 21 КЗпП України, відповідно до яких роботодавець зобов`язується забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
67. Також, судами встановлено, що 02.05.2018 між ТОВ «Теплобудімпорт» (замовник) та громадянином ОСОБА_14 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір, відповідно до пункту 1.1 якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи: «Обласний художній музей, м. Запоріжжя - реконструкція» по АДРЕСА_1 » (а.с.16, т.1).
68. Відповідно до п.2.1 вказаного договору, за виконання зобов`язань, передбачених дійсним договором, виконавцю встановлюються: винагорода згідно фактично виконаної роботи та ДБН вказаних у кошторисній документації. Термін дії договору з 02.05.2018 по 31.12.2018 (п.5.1 договору).
69. Аналогічні за змістом цивільно-правові договори було укладено також з наступними громадянами: 02.05.2018 з громадянином ОСОБА_20 (а.с.18, т.1); 02.05.2018 з громадянином ОСОБА_21 (а.с.20, т.1); 02.05.2018 з громадянином ОСОБА_17 (а.с.22, т.1).
70. Крім того, 11.09.2018 між ТОВ «Теплобудімпорт» та громадянином ОСОБА_16 укладено цивільно-правовий договір, відповідно до п.1.1 якого, замовник - ТОВ «Теплобудімпорт» доручає, а виконавець - ОСОБА_16 бере на себе зобов`язання виконати такі роботи: по об`єкту «Реконструкція адміністративної будівлі управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції (покрівля), (код CPV за ДК 021:2015-45454000-4 - «Реконструкція» в строк з 11.09.2018 до фактичного виконання робіт (а.с.26, т.1).
71. Відповідно до п.2.1 договору, за виконання зобов`язань, передбачених дійсним договором, виконавцю встановлюються: винагорода згідно фактично виконаної роботи та ДБН вказаних у кошторисній документації. Термін дії договору з 11.09.2018 по 31.12.2018 (п.5.1 договору).
72. 08.10.2018 між ТОВ «Теплобудімпорт» та громадянином ОСОБА_15 укладено цивільно-правовий договір, відповідно до умов якого замовник - ТОВ «Теплобудімпорт» доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання здійснити нагляд і контроль за виконанням робіт на об`єкті: «Капітальний ремонт (модернізація) будівлі КЗ «Веселівська районна різнопрофільна гімназія» Веселівської селищної ради», в строк з 08.10.2018 до фактичного виконання робіт (а.с.54, т.1).
80. Відповідно до п.2.1 вказаного договору за виконання зобов`язань, передбачених дійсним договором, Виконавцю встановлюються: винагорода згідно фактично виконаної роботи та ДБН вказаних у кошторисній документації. Термін дії договору з 08.10.2018 по 31.12.2018 (п.5.1 договору).
81. Також, судами встановлено, що 08.10.2018 між ТОВ «Теплобудімпорт» та громадянами ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 укладено цивільно-правові договори, відповідно до пункту 1.1 яких замовник - ТОВ «Теплобудімпорт» доручає, а виконавці - ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 беруть на себе зобов`язання виконати такі роботи: Виконати роботи з «Капітального ремонту (модернізація) будівлі КЗ «Веселівська районна різнопрофільна гімназія» Веселівської селищної ради», в строк з 08.10.2018 до фактичного виконання робіт (а.с.56, 58, 60).
82. Відповідно до пункту 2.1 вказаних договорів за виконання зобов`язань, передбачених дійсним договором, виконавцям встановлюється: винагорода згідно фактично виконаної роботи. Згідно п.5.1 договору, термін дії договору з моменту його підписання до фактичного виконання робіт.
83. Однак, ТОВ «Теплобудімпорт», укладаючи цивільно-правові договори не визначено конкретний перелік робіт, які повинна була виконати особа за цивільно-правовим договором, а лише зазначено загальне визначення робіт - проведення реконструкції об`єкта будівництва. Тобто, фактично позивачем укладено договори на невизначену кількість/обсяги робіт, які особа зобов`язана була виконувати з дати укладання договору по 31.12.2018 або по дату фактичного завершення виконання робіт, перелік яких не було визначено у договорах, що є не характерним до цивільно-правового договору.
84. Також, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що за цивільно-правовими договорами винагорода встановлювалась начебто за фактично виконані роботи. Проте, з аналізу наданих до матеріалів адміністративної справи актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) вбачаються інші умови оплати праці, а саме оплата праці здійснювалась не за виконану роботу, а за фактично відпрацьований час - за кількість відпрацьованих годин. Отже, погодинна оплата праці також є характерною саме для трудових відносин, оскільки при цивільно-правових договорах оплата визначається за визначений перелік робіт, а не в залежності від часу затраченого на виконання таких робіт.
85. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що угоди, укладені з ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , характерні саме строковому трудовому договору, а не цивільно-правовому договору.
86. Крім того, роботи які виконувались вищевказаними громадянами зводились до проведення будівельних робіт, що потребує наявності відповідної ліцензії на виконання будівельних робіт, а деякі роботи, як то улаштування настінних жолобів відносяться до робіт з підвищеною небезпекою (роботи на висоті, п. 101 «Переліку робіт з підвищеною небезпекою», затвердженого Наказом Держнаглядохоронпраці України № 15 від 26.01.2005), проте, доказів наявності у вищевказаних громадян відповідних дозволів на виконання таких робіт до матеріалів справи не надано.
87. Під час розгляду адміністративної справи судами встановлено, що позивач в обґрунтування необхідності залучення до робіт вищевказаних фізичних осіб посилався на укладання ТОВ «Теплобудімпорт» договору про закупівлю робіт за державні кошти №13/04-М від 13.04.2018 з Департаментом капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації.
88. Так, відповідно до пункту 1.1 договору №13/04-М, замовник - Департамент капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації доручає, а генпідрядник - ТОВ «Теплобудімпорт» зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до проектно-кошторисної документації і умов договору та здати у встановлений договором строк закінчені роботи, що передбачені п.1.2 цього договору (а.с.180, т.1). Згідно п.1.2 договору №13/04-М, визначено види робіт: «Обласний художній музей, м.Запоріжжя - реконструкція».
89. При цьому, відповідно до п.6.1.2.1 договору №13/04-М субпідрядники, що залучаються до виконання робіт, повинні відповідати таким вимогам: мати ліцензію на виконання робіт, у разі якщо це визначено нормами чинного законодавства України; мати ресурси (матеріальні, трудові, технічні, фінансові), достатні для виконання робіт; мати досвід виконання аналогічних робіт.
90. Крім того, пунктом 6.2.2 договору №13/04-М передбачено, що залучення субпідрядників здійснюється генпідрядником за погодженням із замовником за вибором генпідрядника. Погодження залучення субпідрядників замовником здійснюється на основі інформації генпідрядника, відповідно до п.6.1.2.1. договору з урахуванням видів та обсягів робіт, для виконання яких залучається субпідрядник, яка надається замовнику до початку виконання субпідрядником робіт. Замовник має право протягом 3-х днів після одержання пропозиції генпідрядника відмовити у залученні запропонованого субпідрядника з обґрунтуванням причин такої відмови і рекомендувати свою кандидатуру. Якщо замовник не зробить цього у визначений час, кандидатура субпідрядника вважається узгодженою.
91. До матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що громадяни ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 були погоджені в якості субпідрядників, як і не надано доказів, що останні мали ліцензію на виконання робіт, ресурси (матеріальні, трудові, технічні, фінансові), достатні для виконання робіт, досвід виконання аналогічних робіт.
92. Зазначені обставини свідчать про те, що вищевказані особи виконували роботи від імені ТОВ «Теплобудімпорт», а твердження відповідача про наявність між ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 та ТОВ «Теплобудімпорт» саме трудових відносин підтверджуються зібраними в матеріалах справи доказами.
93. Колегія суддів звертає увагу на те, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.
94. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 471/1150/АВ/П/ТД-1ФС, якою за порушення вимог ч.1 ст.21, ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України на позивача накладено штрафні санкції в розмірі 2 754 180,00 грн.
95. З огляду на викладене, враховуючи, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.07.2019 залишити в силі.
96. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
97. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 345 349 352 356 КАС України, Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області задовольнити.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 скасувати, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.07.2019 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець А.І. Рибачук