27.05.2023

№ 280/1573/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 280/1573/22

адміністративне провадження № К/990/12244/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Яковенка М.М., Шишова О.О.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРАФТ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року у складі головуючої судді Мінаєвої К.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2023 року у складі колегії суддів: Лукманової О.М. (доповідача), Божко Л.А., Дурасової Ю.В. у справі №280/1573/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРАФТ» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРАФТ» (далі - позивач, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРАФТ») звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA112080/2021/000082/2 від 21 грудня 2021 року, прийнятого відповідачем за результатами перевірки митної декларації №UA112080/2021/015126 від 20.12.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що сума платіжного документу від 25.10.2021 №210 та сума перерахована за товар, зазначений у специфікації № 1 від 15.10.2021, повністю співпадають. Також указує, що додаткових витрат (у тому числі сплати неустойки), пов`язаних з обігом залізничних вагонів, які повинні бути включені до митної вартості імпортованих товарів позивач не здійснював. Наголошує, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2023 року, в позові відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. У рішенні про коригування митної вартості митницею зазначено, що у гр.70 банківського платіжного документа від 25.10.2021 №210 відсутнє посилання на специфікацію № 1 від 15.10.2021, яка є невід`ємною частиною контракту від 01.06.2021 № 150/804-21-207274, сума платіжного документу складає 13475656,80 руб, натомість сума специфікації № 1 від 15.10.2021 складає 13476736,80 руб, платіжний документ не містить відміток банківської установи щодо підтвердження факту оплати даної суми на рахунок виробника. До матеріалів справи надано специфікацію 1 від 15.10.2021 з іншими відомостями (інша ціна, інша сума продукції, умови поставки), ніж була подана до митного оформлення. При цьому, звернення постачальника з приводу зміни вартості продукції відбулося у листопаді 2021 року, а позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від ПАТ «Новолипецький металургійний комбінат» товар у грудні 2021 року, документи на підтвердження даних фактів мали існувати та могли бути надані під час митного оформлення. Специфікація від 15.10.2021 № 1, із зазначення суми 13475656,80 руб не була надана до митного оформлення та позивачем не було обґрунтовано належним чином подання специфікації від 15.10.2021 № 1 до суду з іншими відомостями ніж в поданій до митного оформлення. При цьому, митний орган повідомляв брокера про наявність розбіжностей в сумах, однак 21.12.2021 брокер відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно з ч. 3 ст. 53 МК України. Також, інші документи, які додані до митної декларації, окрім платіжного документа та специфікації, містять числові значення або щодо всього товару за контрактом, або не підтверджують числових значень, вказаних у специфікації № 1 від 15 жовтня 2021 року чи платіжного документу від 25.10.2021 №210. При здійсненні митного оформлення, до поданої митниці ЕМД № UA112080/2021/015126 не надавалось жодних документів й відомостей щодо оформлення інших партій товарів. Тому, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA112080/2021/000082/2 від 21 грудня 2021 року iз застосуванням другорядного методу № 2а (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) у відповідності з вимогами ст. 59 МК України.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 01.06.2021 ТОВ ТД Крафт - Покупець укладено з ПАТ Новолипецький металургійний комбінат - Продавець контракт на поставку металопродукції №150/804-21-207274 від 01.06.2021, відповідно до умов якого Продавець при наявності оплати зобов`язується відвантажити, а Покупець оплатити та прийняти металопродукцію у відповідності з щомісячно узгоджуваними сторонами Специфікаціями (замовленнями на постачання продукції), які є невід`ємною частиною Контракту.

Відповідно до п. 2.1. Контракту: ціна продукції визначається щомісячно узгоджуваними Сторонами Специфікаціями, які є невід`ємною частиною даного Контракту. Відповідно до п. 2.3. Контракту: «Розрахунок за продукцію здійснюється Покупцем платіжними дорученнями в порядку попередньої оплати продукції, яка підлягає відвантаженню.

Відповідно до п. 3.3. Контракту: «Продукція відвантажується залізничним транспортом вантажною швидкістю поставки DAP (станція погранпереходу Російської Федерації), СРТ (станція призначення) або автотранспортом Покупця на умовах поставки FCA (Липецьк) у відповідності до Інкотермс-2010, що визначається щомісячно узгоджуваними Сторонами Специфікаціями.

Сторонами на виконання умов Контракту була складена та узгоджена Специфікація № 1 від 15 жовтня 2021 року до Контракту на поставку металопродукції №150/804-21-207274 від 01.06.2021. Зазначеною специфікацією були визначені умови постачання (DАР Соловей - згідно правил Інкотермс), кількість, вартість, номенклатуру товарів, строки постачання та порядок оплати.

Судами встановлено, що оскільки загальна вага Товару відповідно до Специфікації №1 від 15.10.2021 склала 180 тон, постачання здійснювалося залізничним транспортом з оформлення окремих інвойсів та інших товаросупровідних документів на кожний залізничний вагон, тобто на кожну по вагонну частину (партію) вантажу за Специфікацією №1. Митне оформлення всіх товарів за Специфікацією №1 від 15.10.2021 здійснювалось за різними митними деклараціями відповідно до товаросупровідних документів по кожному вагону окремо.

У грудні 2021 року позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від ПАТ «Новолипецький металургійний комбінат» за вказаним вище контрактом товар та подано до митного поста «Запоріжжя», який підпорядковано Запорізькій митниці, яка, в свою чергу, є відокремленим підрозділом Держмитслужби України митну декларацію № UA 112080/2021/0151 26 від 20.12.2021.

Митна вартість заявлених до митного оформлення товарів визначена позивачем за ціною господарської операції, вчиненою у відповідності до положень Контракту № 150/804-21-207274 від 01.06.2021 та накладної № 1121135583, інвойсів №992371 та №992371 до специфікації № 1 від 15 жовтня 2021 року до Контракту на поставку металопродукції № 150/804-21-207274 від 01 .06.2021 та становить 3646206,02 RUB (1345267 грн 71 коп.).

На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товарів, зазначеної у митній декларації UA 112080/2021/015126 від 20.12.2021 ТОВ «ТД «КРАФТ» надано митному органу наступні документи:

1. Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 150/804-21-207274 від 01.06.202l;

2. Специфікація № l від 15.10.2021;

3. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 01.06.2021;

4. Рахунок-фактура (інвойс) №992371 від 08.12.2021;

5. Рахунок-фактура (інвойс) №992372 від 08.12.2021 ;

6. Банківський платіжний документ, що стосується товару №210 від 25.10.2021;

7. Товарна накладна №1121 135583 від 09.12.2021;

8. Залізнична накладна (ЦІМ/УМ ВС) №З 1833876 від 09.12.2021;

9. Сертифікат якості № 197971 від 07.12.2021;

10. Сертифікат якості № 197969 від 07.12.2021 ;

11. Договір про надання послуг митного брокера №20/19 від 18.12.2019;

12. Переписка про ціни;

13. Фото від 20.12.2021;

14. Копія митної декларації країни відправлення № 10131010/081221/3017286 від 08.12.2021.

При перевірці правильності визначення митної вартості товарів, за результатом аналізу надісланих до митного оформлення документів посадовою особою митниці відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, з урахуванням ч.ч. 2,3 ст. 53 МК України, брокеру надіслано електронне повідомлення та запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

3) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з нормами ч. 6 ст. 53 МК України брокеру було запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

21 грудня 2021 року брокером було надіслано до митниці засобами електронного зв`язку повідомлення, де зазначено: «Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України інші документи протягом 10 календарних днів надаватись не будуть», проставлено ПІБ, підпис брокера, дату.

Позивачу було відмовлено митному оформленні товару та видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 112080/2021/000462.

21 грудня 2021 року підрозділом Запорізької митниці - митним постом «Запоріжжя» було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA l 12080/2021/000082/2, згідно з графою 30 якого митним органом було визначено митну вартість товару:

І. «Плоский прокат з вуглецевої сталі, завширшки 600 мм або більше, холоднокатний у рулонах, без подальшого оброблення, завтовшки 0,4 мм, 045 мм: Сталь холоднокатна тонколистова у рулонах 0,8 пс, ГОСТ 16523-97: 0,45х1000 мм, 24,510 т, плавка №2124165, 2124165, 2124168 Хім. аналіз: С - 0, 08-0, 09%, Si - 0,031- 0,06%, Мn - 0,38-0,39%, S - 0,017-0,022%, Р - 0,013-0,021%, Аl- 0,04-0,041%, Ті - 0, 0001%. Сu - 0,05%. Сталь холоднокатна тонколистова у рулонах 08 пс, ГОСТ 165 23-97: 0,45х1000мм 24,190 т. плавка №2124171, 2124173 Хім. аналіз: С - 0, 07-0, 08%, Si 0, 014- 0,027%, Мn - 0,35-0,4%, S - 0,022%, Р - 0,011-0,019%, АІ- 0,038-0,039%, Сu- 0,04-0,06%. Виробник - АТ «Новолипецький металургійний комбінат» (ПАТ «НЛМК»)» за ціною в сумі 5037854,29 RUB (при первинно заявленій декларантом митній вартості в розмірі 3646206,02 RUB).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено наступні причини коригування митної вартості імпортованого товару: «У відповідності до ст.337 МК України при проведенні перевірки документів, які подані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне:

1. В гр.70 банківського платіжного документа від 25.10.2021 №210 відсутнє посилання на Специфікацію № 1 від 15.10.2021, яка є невід`ємною частиною контракту від 01.06.2021 № 150/804-21-207274. Сума платіжного документу складає 13475656,80 руб, натомість сума специфікації № 1 від 15.10.2021 складає 13476736,80 руб. Окрім того, даний платіжний документ не містить відміток банківської установи щодо підтвердження факту оплати даної суми на рахунок виробника. Враховуючи вищезазначене, наданий банківський платіжний документ від 25.10.2021 №210 не може розглядатись як такий, що підтверджує заявлений рівень митної вартості товарів.

2. Відповідно до п. l.2 Договору № 1 від 01.06.2021 до контракту від 01.06.2021 № 150/804-21-207274 зазначено, що «В разі перевищення строку обороту Вагонів (п.1.1.2) Покупець сплачує Продавцю неустойку, розмір якої станом на 2020 рік складає ...», проте в гр.23 Сплата провізних платежів ЦІМ/УМВС від 04.12.2021 №31813113 зазначено оплата здійснена ПАО НЛМК та грузополучатель, що не дає змоги зрозуміти, ким здійснювалась оплата за перевезення. Договірні відносини між зазначеними підприємствами митному органу не відомі.

Оформлення вищезазначеного товару брокером було здійснено та випущено у вільний обіг за ЕМД від 21.12.2021 № UA112080/2021/015216 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2021/015126 від 20.12.2021. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу Х МК України.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості №UA112080/2021/015126 від 20.12.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРАФТ», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій було застосовано приписи ст.ст. 53, 54 Митного Кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 30 січня 2018 року у справі №804/16980/14, від 6 лютого 2018 року у справі №815/2013/15, від 22 січня 2019 року у справі №815/6794/17, від 18 грудня 2019 року у справі №160/8775/18, від 17 квітня 2018 року справі №815/329/17, від 15 червня 2021 року у справі №804/2584/16, від 15 травня 2018 року у справі №820/3881/17; також приписи ст. 58 Митного Кодексу України застосовано судами попередніх інстанцій без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у постанові від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить її залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.

Верховний Суд ухвалою від 24.04.2023 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач не погодився із рішенням митного органу про коригування митної вартості №UA112080/2021/015126 від 20.12.2021

Так, відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Водночас, відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 Митного кодексу України).

За правилами ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Тобто, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Водночас, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Указаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.04.2021 у справі №260/695/19.

Як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для витребування митним органом додаткових документів стало встановлення в ході перевірки таких розбіжностей.

Так, митницею в повідомленні брокеру зазначено «Відповідно до п. l.2 Договору № 1 від 01.06.2021 до контракту від 01.06.2021 № 150/804- 21-207274 зазначено, що «В разі перевищення строку обороту Вагонів (п.1.1.2) Покупець сплачує Продавцю неустойку, розмір якої станом на 2020 рік складає ...», проте в гр.23 Сплата провізних платежів ЦІМ/УМВС від 04.12.2021 №31813113 зазначено оплата здійснена ПАО НЛМК та грузополучатель, що не дає змоги зрозуміти, ким здійснювалась оплата за перевезення. Договірні відносини між зазначеними підприємствами митному органу не відомі.»

Крім того, митницею в повідомленні брокеру, серед іншого було зазначено, що гр.70 банківського платіжного документа від 25.10.2021 №210 відсутнє посилання на Специфікацію № 1 від 15.10.2021, яка є невід`ємною частиною контракту від 01.06.2021 № 150/804-21-207274. Сума платіжного документу складає 13475656,80 руб., натомість сума специфікації № 1 від 15.10.2021 складає 13476736,80 руб. Окрім того, даний платіжний документ не містить відміток банківської установи щодо підтвердження факту оплати даної суми на рахунок виробника.

Фактично відповідач посилається на те, що у наданому платіжному дорученні, що додано до митного оформлення, відсутнє посилання (у призначенні платежу) на специфікацію, а отже надані банківські платіжні документи не містять реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару. Крім того, сума за банківським платіжним документом не відповідає сумі за специфікацією.

Також, платіжний документ не містить відміток банківської установи щодо підтвердження факту оплати даної суми на рахунок виробника. При цьому відповідач посилається на п. 3.2 Глави 3 Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28 липня 2008 року №216, відповідно до якої відповідальний виконавець банку має проставити на всіх примірниках платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах дати надходження і виконання цього документа, засвідчити їх своїм підписом та відбитком штампа банку. Банк має право не проставляти дату надходження платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, якщо вона збігається з датою його виконання.

Судом досліджено наданий митному органу платіжний документ - повідомлення про перерахування коштів в іноземній валюті за стандартом міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів (SWIFT) №210 від 25.10.21 року та встановлено, що у зазначеному документів міститься посилання англійською мовою на контракт від 01.06.2021 № 150/804-21-207274. Сума платіжного документу від 25.10.2021 №210 складає 13475656,80 руб.

Позивач у позовній заяві вказував, що сума, перерахована за товар зазначений у специфікації №1 від 15.10.2021 повністю співпадають. Водночас, при розгляді справи судом встановлено та підтверджено представником позивача, що позивачем до матеріалів справи надано специфікацію 1 від 15.10.2021 з іншими відомостями (інша ціна, інша сума продукції, умови поставки), ніж була подана до митного оформлення. Відповідачем до матеріалів справи разом з відзивом наданий скріншот специфікації від 15.10.2021 № 1, що надавалась митному органу при митному оформлені товарів. Сума за банківським платіжним документом гр. 32А, 33В - сума 13475656,80 руб. РФ) не відповідає сумі за специфікацією від 15.10.2021 № 1 (13476736,80 руб. РФ).

У додаткових поясненнях, наданих до суду 14.09.2022, на обґрунтування вказаних розбіжностей представник позивача вказує, що первинно специфікація № 1 від 15.10.2021 на суму 13475656,80 руб. була складена датою її підписання 15 жовтня 2021 року. Зазначена у первинній специфікації № 1 від 15.10.2021 сума 13475656,80 руб. була сплачена відповідно до платіжного документу від 25.10.2021 №210.

Також, позивач вказує, що оскільки фактично відвантаження продукції постачальником позивача відбулося через значний проміжок часу - у грудні 2021 року, у листопаді 2021 року постачальник звернувся до Позивача з вимогою про необхідність зміни загальної вартості продукції, зазначеної у специфікації № 1. У якості підстави зміни вартості продукції, зазначеної у специфікації № 1, постачальником було зазначено зміну розрахунків вартості постачання з урахуванням транспортування продукції то кордону з Україною (за умовами постачання DАР lнкотермс). Для того, щоб не затримувати постачання необхідної продукції ТОВ «ТД «КРАФТ» погодилося на перепідписання специфікації № l первинною датою підписання. Отже, перепідписання специфікації № l із зазначенням нової вартості продукції сталося вже після фактичної оплати продукції. А оскільки сума збільшення вартості продукції була не значною з урахуванням загальної вартості поставки за специфікацією №1, доплата позивачем не здійснювалася. Остаточні розрахунки відбулися після постачання шляхом обміну актами звірок та відповідними листами.

До матеріалів справи на підтвердження вказаних обставин надані, в т.ч. акт звірки взаємних розрахунків від 18.01.2022 № 414, лист від 18.01.2022 № 0211701 про повернення переплати, банківська виписка від 14.02.2022

Судами установлено, що, по-перше, доказів на підтвердження обставин зміни загальної вартості продукції, зазначеної у специфікації № 1, до матеріалів справи не надано. Враховуючи, що звернення постачальника з приводу зміни вартості продукції відбулося у листопаді 2021 року, а позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від ПАТ «Новолипецький металургійний комбінат» товар у грудні 2021 року, документи на підтвердження даних фактів мали існувати та могли бути надані під час митного оформлення.

Щодо актів звірки та листів, судами зазначено, що вони не можуть бути прийняті в якості доказів, оскільки містять інформацію про загальні розрахунки між сторонами договору, а не підтверджують вартість продукції, зазначеної у специфікації № 1, та митну вартість товару у досліджуваній поставці, тому вони не є належними доказами у справі відповідно до ст.ст. 73 74 КАС України. Крім того, подані до суду документи не були подані при митному оформленні та не могли бути враховані митницею для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Ураховуючи встановлені обставини, суди дійшли висновку, що специфікація від 15.10.2021 № 1, із зазначення суми 13475656,80 руб. не була надана до митного оформлення, та позивачем необґрунтовано належним чином подання специфікації від 15.10.2021 № 1 до суду з іншими відомостями ніж в поданій до митного оформлення.

При цьому, як установлено судами та підтверджується наявними матеріали справи, у зв`язку з обгрунтованим сумнівом щодо заявленої митної вартості, митний орган повідомляв брокера про наявність розбіжностей в сумах, а також про те, що в графі 70 банківського платіжного документа від 25.10.2021 № 210 відсутнє посилання на специфікацію від 15.10.2021 № 1, по якій здійснювались розрахунки. 21 грудня 2021 року було проведено процедуру консультацій між митним органом і брокером з метою визначення основи вартості відповідно до вимог МК України шляхом обміну наявною у кожного з них інформацією, що підтверджується електронним повідомленням.

Водночас, як установлено судами, 21.12.2021 брокер відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно з ч. 3 ст. 53 МК України.

Як ураховано судами, при здійсненні митного оформлення МД посадова особа митниці виконує відповідні митні формальності, в т.ч. перевірку правильності визначення митної вартості товарів на підставі наданих брокером документів та відомостей, які він зобов`язаний надати відповідно до ч. 2 ст. 52, ч.ч. 1-2 ст. 53, п. 3 ч. 1 ст. 266 МК України. Отже, посадова особа митниці перевіряє надані разом з митною декларацією документи та відомості.

За матеріалами справи, до поданої митниці ЕМД № UA112080/2021/015126 не надавалось жодних документів й відомостей щодо оформлення інших партій товарів.

Судом досліджені надані ТОВ «ТД «КРАФТ» на підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товарів, зазначеної у митній декларації UA 112080/2021/015126 від 20.12.2021 документи та встановлено, що, інші документи, окрім платіжного документі та специфікації, містять числові значення або щодо всього товару за контрактом, або не підтверджують числових значень, вказаних у Специфікації № 1 від 15 жовтня 2021 року чи платіжного документу від 25.10.2021 №210.

Відповідно до норм ч.ч. 2, 3 ст. 53 МКУ передбачено подання обов`язкових і додаткових документі в разом з митною декларацією, які підтверджують митну вартість товарів. Нормами ч. 6 ст. 53 МК України визначено, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Отже, декларант на власний розсуд подає разом з митною декларацією додаткові документи в підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості перевіряє надані декларантом документи, на підставі яких визнається заявлена митна вартість чи приймається рішення про коригування митної вартості, а не частину наданих документів.

Слід зазначити, що під час подання ЕМД для підтвердження митної вартості товарів брокером не було надано належних та у повному обсязі документів на виконання вимог ст. 53 МК України. Надані документи не містили усіх відомостей для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Тому, митним органом було правомірно витребувано додаткові документи відповідно до своєї компетенції. Чинне законодавство не встановлює інших способів в узгодження митної вартості товару митним органом із декларантом, ніж витребування додаткових документі в або надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, як обгрунтовано установлено судами, подані до суду документи, які не були подані при митному оформленні, не можуть вважатися такими, що були наявні на момент прийняття митним органом оскаржуваного рішення. Суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарі в не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 МК України за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарі в або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

З огляду на встановлені обставини, в ході судового розгляду доведено, що у даних правовідносинах у відповідача виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За фактичними обставинами справи відповідач мав обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів, які б підтверджували заявлену митну вартість товару. Декларант мав право надати відповідні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів та пояснення щодо виявлених розбіжностей та невідповідностей в документах як під час консультації з митним органом, так і під час дії гарантійних зобов`язань, проте наданим законодавством правом він не скористався.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA112080/2021/000082/2 від 21 грудня 2021 року iз застосуванням другорядною методу № 2а (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) у відповідності з вимогами ст. 59 МК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ТД «Крафт».

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 30 січня 2018 року у справі №804/16980/14, від 6 лютого 2018 року у справі №815/2013/15, від 22 січня 2019 року у справі №815/6794/17, від 18 грудня 2019 року у справі №160/8775/18, від 17 квітня 2018 року справі №815/329/17, від 15 червня 2021 року у справі №804/2584/16, від 15 травня 2018 року у справі №820/3881/17; від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19.

Проте Суд звертає увагу на те, що скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених позивачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачені пунктом 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРАФТ» підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРАФТ» залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2023 року у справі №280/1573/22 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко