ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 280/2363/24
адміністративне провадження № К/990/40501/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 (суддя - Конишева О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2024 (головуючий суддя - Юрко І.В., судді: судді: Білак С.В., Чабаненко С.В.) у справі №280/2363/24.
встановив:
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0001331305 від 29.01.2019, №0001321305 від 29.01.2019 та №0001341305 від 29.01.2019.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2024 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з тих підстав, що про порушення свої прав, свобод чи інтересів позивач дізнався лише 25.01.2024 з постанови державного виконавця від 02.01.2024 про відкриття провадження щодо стягнення з позивача податкового боргу у розмірі 384882,27 грн., який виник на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та відкрито провадження у даній справі.
Відповідачем разом із відзивом на позовну заяву подано до суду першої інстанції клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення направлені 30.01.2019 на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які були повернуті до ГУ ДПС у Запорізькій області із відміткою «за зазначеною адресою не проживає». Отже, відповідно до приписів пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважаються такими, що вручені платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Разом з клопотанням відповідачем надано до суду докази направлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2024, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2024, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду.
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2024, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2024 та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У доводах касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають дійсним обставинам справи. Вказує, що він не є фізичною особою-підприємцем та ніколи такою особою не був, тому не мав обов`язку подавати контролюючим органам податкової служби відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення. Застосування судом апеляційної інстанції норм права, наведених у постанові Верховного Суду від 09.01.2024 у справі №140/515/23 до даної справи є недоцільним.
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДПС у Запорізькій області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Зокрема, не погоджується з твердженнями позивача про те, що він мешкає за іншою адресою, оскільки не зазначає, яким чином контролюючий орган мав дізнатися про фактичне місце проживання позивача та які правові механізми регулюють визначення фактичного місця проживання. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою цієї статті встановлено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стаття 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частинами третьою і четвертою цієї статті визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За змістом частини другої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Отже, вирішуючи питання про залишення позову в цій справі без розгляду, суди мають установити день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та відповідно визначити чи дотримано контролюючим органом порядок направлення спірних актів індивідуальної дії на адресу платника податку.
У відповідності до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.
Згідно з пунктом 70.1. статті 70 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
За приписами підпункту 70.2.4. пункту 70.2. статті 70 Податкового кодексу України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Відповідно до пункту 70.7. статті 70 Податкового кодексу України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За приписами пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Аналогічні положення містить пункти 3, 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 №124/28254.
Суди попередніх інстанцій встановили відсутність порушень суб`єктом владних повноважень процедури направлення податкових повідомлень-рішень.
Спірні податкові повідомлення-рішення були надісланні контролюючим органом 30.01.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за місцем реєстрації позивача, а саме: АДРЕСА_1 , однак були повернуті відповідачу відділенням поштового зв`язку із зазначенням причини невручення «за зазначеною адресою не проживає».
Згідно повідомлення відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Запорізькій області, позивач з 1995 року зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.107, звор. бік).
Також позивачем в позовній заяві зазначено саме цю адресу (а.с.1).
Отже, надіслані контролюючим органом податкові повідомлення-рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважаються врученими.
Враховуючи наведені законодавчі норми та встановлені обставини справи, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
За наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтовано висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення з позовом до суду та залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі №280/2363/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова