№ 280/325/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 280/325/24

адміністративне провадження № К/990/37200/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Ханової Р.Ф., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року (суддя Бойченко Ю.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року (судді: Юрко І.В. (головуючий), Білак С.В., Чабаненко С.В.) у справі № 280/325/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Запорізькій області) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 20.12.2023 № 0003778-1309-0801.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийнята відповідачем податкова вимога від 20.12.2023 № 0003778-1309-0801 суперечить чинному податковому законодавству. Так, позивач зазначає, що місцезнаходження ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» до його перереєстрації у Дніпропетровській області, знаходилося на тимчасово окупованій території (у Пологівському районі Запорізької області). Отже, усе майно позивача, об`єкти оподаткування, документація перебувають на тимчасово окупованій території. Тобто, позивач не має можливості здійснювати оплату податків та зборів, у т.ч. тих, що зазначені в детальному розрахунку спірної вимоги. Посилаючись на положення п. 69.1 підр. 10 р. ХХ та ст. 112 Податкового кодексу України позивач зазначає, що товариство не може виконувати податкові обов`язки з поважних причин. Крім того вказує, що є незрозумілим, чому вимога складена саме 20.12.2023.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірність податкової вимоги від 20.12.2023 № 0003778-1309-0801 прийнятої ГУ ДПС у Запорізькій області та відсутності правових підстав для її скасування. Суди першої та апеляційної інстанцій дослідивши зміст спірної вимоги від 20.12.2023 № 0003778-1309-0801 встановили, що вона за своєю формою та змістом відповідає вимогам статті 59 Податкового кодексу України та Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, (затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610), детальний розрахунок до вимоги також відповідає формі, установленій Додатком 1 до вказаного наказу Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610. Крім того, суди зазначили про безпідставність посилань позивача на положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та наказ від 29.07.2022 № 225 прийнятого Міністерством фінансів України (у відповідності до вказаного положення Податкового кодексу України), яким затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження, оскільки позивачем не було враховано, що рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку приймається контролюючим органом на підставі поданої платником заяви та доданих до неї документів. Однак, доказів того, що позивач звертався до контролюючого органу з відповідною заявою, судам не було надано, як і не було надано доказів існування рішення про неможливість своєчасного виконання ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» податкового обов`язку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі № 280/325/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 35622694) зареєстроване в якості юридичної особи. Місцезнаходженням позивача було: 71770, Запорізька область, Токмацький (наразі - Пологівський) район, с. Запоріжжя, вул. Центральна, 15. При цьому, Молочанська міська територіальна громада Пологівського району Запорізької області з 26.02.2022 знаходиться на тимчасово окупованій території України, перелік яких визначено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

В подальшому, 01.08.2023 до ЄДР внесено запис про зміну місцезнаходження товариства на: 53253, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Чистопіль, вул. ім. Шевченка, 5.

20.12.2023 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано податкову вимогу форми «Ю» № 0003778-1309-0801, відповідно до якої станом на 19.12.2023 сума податкового боргу ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» складає 1 541 904,70 грн.

Відповідно до детального розрахунку суми податкового боргу, до податкової вимоги увійшла заборгованість з: рентної плати за спецвикористання води (крім рентної плати за спецвикористання води водних об`єктів місцевого значення); рентної плати за користування надрами для видобування інших корисних копалин загальнодержавного значення; податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості; земельного податку з юридичних осіб; орендної плати з юридичних осіб.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Підставою касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій позивач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункти 3, 4 частини четвертої статті 328, пункт 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій того, що Кабінетом Міністрів України 06.12.2022 було прийнято Постанову за № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», згідно з пунктом 1 якої, перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України був затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Позивач зазначає, що зі змісту вказаного наказу слідує, що територія Молочанської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, де здійснювалася господарська діяльність та знаходилися відповідні об`єкти оподаткування (нерухоме майно (квартири, птахозони), орендовані земельні ділянки) ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» з 26.02.2022 відноситься до тимчасово окупованої території Російською Федерацією. Позивач звертає увагу, що фактично все майно, як нерухоме так і рухоме, належне позивачу з лютого 2022 року перебуває на окупованих територіях під контролем окупаційної влади, а тому позивач не має доступу до відповідних документів щодо господарської діяльності ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ», так і жодної можливості впливати на ведення господарської діяльності Товариства на окупованих територіях.

З урахуванням зазначеного, позивач вказує, що не мав та не має будь-якої можливості здійснювати оплату податків та зборів, у тому числі тих, що зазначені у детальному розрахунку оскаржуваної податкової вимоги від 20.12.2023 № 0003778-1309-0801. Зазначене є підставою звільнення позивача від передбаченої Податковим кодексом України відповідальності за дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень) та відтермінування сплати таких податків, відповідно до приписів пункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та наказу Мінфіну від 29.07.2022 № 225 Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження.

Також позивач зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій, а також контролюючим органом при складанні оскаржуваної податкової вимоги, положень пункту 69.14. та пункту 69.22 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, які звільняють суб`єктів господарювання розташованих на тимчасово окупованих територіях, від донарахувань та сплати податкових зобов`язань з плати за землю (земельний податок та орендна плата) та податку нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

8. Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій розглянувши позовні вимоги дійшли висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, зокрема, зазначаючи про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної податкової вимоги від 20.12.2023 № 0003778-1309-0801 не було порушено вимог чинного податкового законодавства. Суди попередніх інстанцій, з посиланнями на правові висновки Верховного Суду також зазначили, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Тобто, спірна вимога не є документом, на підставі якого нараховано податковий борг, і не є документом, на підставі якого платник податків притягується до фінансової відповідальності. Зазначеною вимогою контролюючий орган лише інформує платника про наявність у нього податкового боргу та необхідність його сплати. Щодо посилань позивача на наявність правових підстав для звільнення його від виконання податкових обов`язків та відтермінування сплати податків відповідно до приписів підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та наказу Мінфіну від 29.07.2022 № 225 «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження» (далі - Порядок № 225) судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено, що позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів звернення до контролюючого органу у встановлений Порядком № 225 спосіб та строк із заявою про неможливість своєчасного виконання ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» податкового обов`язку, та прийнятого за вказаною заявою рішення, та в матеріалах справи такі докази відсутні. Відтак, суди попередніх інстанцій зазначили, що посилання скаржника на положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України як на підставу для скасування спірної у цій справі податкової вимоги є безпідставними. Судами встановлено, що спірна вимога за своєю формою та змістом відповідає вимогам статті 59 Податкового кодексу України та Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, а детальний розрахунок до вимоги також відповідає формі, встановленій Додатком 1 до вказаного наказу, що не заперечується та не спростовано позивачем жодними належними доказами.

Суд зазначає про обґрунтованість таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням, наведеними у підпунктах 14.1.153 та 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що не заперечується та не спростовується позивачем жодними належними, допустимими та достатніми доказами, що 20.12.2023 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано податкову вимогу форми «Ю» № 0003778-1309-0801, відповідно до якої станом на 19.12.2023 сума податкового боргу ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» складає 1 541 904,70 грн, який згідно інтегрованих карток виник за самостійно поданими податковими деклараціями (поданими 18.02.2022 та 18.03.2022), а заборгованість позивача, яка увійшла до спірної вимоги, виникла після 24.02.2022. Відповідно до детального розрахунку суми податкового боргу, до податкової вимоги увійшла заборгованість з: рентної плати за спецвикористання води (крім рентної плати за спецвикористання води водних об`єктів місцевого значення); рентної плати за користування надрами для видобування інших корисних копалин загальнодержавного значення; податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості; земельного податку з юридичних осіб; орендної плати з юридичних осіб.

Суд зазначає, що факт несплати у встановлений строк самостійно визначеного платником податків грошового зобов`язання має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, на який контролюючий орган надсилає (вручає) такому платнику податкову вимогу.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірна вимога за своєю формою та змістом відповідає вимогам статті 59 Податкового кодексу України та Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, а детальний розрахунок до вимоги також відповідає формі, встановленій Додатком 1 до вказаного наказу, що не заперечується та не спростовано позивачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами.

Водночас, в обґрунтування касаційної скарги, позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо законності складання та направлення контролюючим органом податкової вимоги відповідно до положень статі 59 Податкового кодексу України при наявності підстав застосування положень підпункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, однак, за відсутності поданої платником податків заяви у відповідності до положень наказу Мінфіну від 29.07.2022 № 225 «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження», з урахуванням обставин у яких опинився платник податків під час введення воєнного стану. А також щодо неврахування контролюючим органом при складанні податкової вимоги положень підпунктів 69.14. та 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, які звільняють суб`єктів господарювання розташованих на тимчасово окупованих територіях, від донорахувань та сплати податкових зобов`язань з плати за землю (земельний податок та орендна плата) та податку нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Щодо застосування вказаних положень податкового законодавства, в контексті спірних правовідносин, Суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було неодноразово продовжено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.

На підставі вищевказаної постанови, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004.

У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 35622694) зареєстроване в якості юридичної особи. Місцезнаходженням позивача було: 71770, Запорізька область, Токмацький (наразі - Пологівський) район, с. Запоріжжя, вул. Центральна, 15. При цьому, Молочанська міська територіальна громада Пологівського району Запорізької області з 26.02.2022 знаходиться на тимчасово окупованій території України, перелік яких визначено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309. В подальшому, 01.08.2023 до ЄДР внесено запис про зміну місцезнаходження товариства на: 53253, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Чистопіль, вул. ім. Шевченка, 5.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України і триває дотепер, що є загальновідомою обставиною і не потребує доказування, про що також обґрунтовано зазначили суди першої та апеляційної інстанцій.

Пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Міністерством фінансів України відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України було прийнято наказ від 29.07.2022 № 225 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за № 967/38303), яким затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження.

У відповідності до пунктів 1 та 2 Розділу І Порядку № 225, визначено, що цей Порядок розроблено відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс) з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо.

Дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб - резидентів України, зокрема самозайнятих осіб, юридичних осіб (резидентів і нерезидентів України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування, та на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів, подання звітності, виконання інших обов`язків, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з положеннями пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 225 підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є: 1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації; 2) неможливість використати чи вивезти документи, комп`ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації; 3) використання чи вивезення документів, комп`ютерного або іншого обладнання, пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я посадової особи платника податків або неможливе у зв`язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень; 4) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об`єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов`язана з такими обставинами: посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи; юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи. 5) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження / знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації; 6) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку № 225 до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, які на дату набрання чинності цим Порядком мають можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

У разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Заява має містити: повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); податкову адресу платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається заява; дату подання заяви; чітке та стисле обґрунтування підстав для підтвердження неможливості виконання платником податків податкових обов`язків з посиланням на документальне підтвердження викладених фактів; вичерпний перелік додатків із зазначенням кількості сторінок кожного документа, їх повної назви та реквізитів (дата, номер, найменування органу, що видав документ); які саме податкові обов`язки не мав / не має можливості виконати платник податків; інформацію про податкові періоди, за які неможливо виконувати податкові обов`язки, або інформацію щодо обставин, пов`язаних з проведенням воєнних (бойових) дій, терористичними актами, диверсіями або іншими обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), спричиненими військовою агресією Російської Федерації, тимчасовою окупацією збройними формуваннями Російської Федерації; підписи платника податку - фізичної особи або посадових осіб платника податку, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

За наявності інших документів, інформації, що підтверджують неможливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок, платники податків - юридичні особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, надають такі документи (копії документів). Платники податків - фізичні особи, зокрема самозайняті особи надають інші документи, інформацію, що підтверджують неможливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок разом із документом, що підтверджує таку особу.

Водночас, Суд звертає увагу, що згідно з положеннями пункту 4 Розділу ІІ Порядку № 225 до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких після дати набрання чинності цим Порядком з`явилася можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

У разі відсутності у платника податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, можливості подати таку заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію у строки, визначені пунктом 3 цього розділу, платник податків подає заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію одночасно з набуттям можливості виконання одного із податкових обов`язків (реєстрації податкової накладної, подання звітності, сплати невиконаного податкового зобов`язання тощо) таким платником податку, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган, але не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків.

Таким чином, Суд зазначає, що вказаними положеннями підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та прийнятим відповідно до нього Порядком № 225 було передбачено відповідну процедуру для платника податків, яким такий може скористатися у випадках неможливості своєчасного виконання платником податків визначеного ним податкового обов`язку/-ів, що вподальшому зумовило б відсутність настання для такого платника податків відповідних негативних наслідків.

У відповідності до положень пункту 1 Розділу ІІІ Порядку № 225 заява платника податків у довільній формі та відповідні документи (копії документів) розглядаються контролюючим органом протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем їх отримання, з можливістю продовження терміну розгляду з урахуванням строку, передбаченого для направлення попереднього рішення. Платники податків надають документ чи кілька документів (копію документа чи документів), інформацію, що можуть бути використані для підтвердження неможливості виконання ними своїх податкових обов`язків.

При цьому, зазначеними положеннями Розділу ІІ Порядку № 225 передбачено, що у разі відсутності у платника податків можливості подати заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків у строки, визначені пунктом 3 цього розділу, а саме - не пізніше 30 вересня 2022 року, платник податків подає заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію одночасно з набуттям можливості виконання одного із податкових обов`язків (реєстрації податкової накладної, подання звітності, сплати невиконаного податкового зобов`язання тощо) таким платником податку, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган, але не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків.

Тобто, для застосування вказаних положень підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та прийнятого відповідно до нього Порядку № 225 позивач міг скористатися правом для звернення до відповідного контролюючого органу з заявою та/або надати інформацію про відсутність у нього можливості виконання податкових обов`язків, з урахуванням вимог та строків визначених пунктами 3 та 4 Розділу ІІ Порядку № 225.

Як уже зазначалось, судами попередніх інстанцій встановлено (і не заперечується позивачем), що позивач 01.08.2023, на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» № 123 від 28.07.2023, змінив місцезнаходження на підконтрольну територію України, про що внесено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не було надано доказів звернення до контролюючого органу у встановлений Порядком № 225 спосіб та строк із заявою про неможливість своєчасного виконання ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» податкового обов`язку, та/або прийнятого за вказаною заявою рішення, як і не було зазначено доводів / надано доказів неможливості звернення до контролюючого органу з такою заявою після зміни місцезнаходження ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ».

Щодо посилань позивача в частині неврахування контролюючим органом при складанні податкової вимоги, а також судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень положень підпунктів 69.14. та 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, які звільняють суб`єктів господарювання розташованих на тимчасово окупованих територіях, від донорахувань та сплати податкових зобов`язань з плати за землю (земельний податок та орендна плата) та податку нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, Суд зазначає наступне.

Пунктом 286.2 статі 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вже зазначалось, у цій справі, згідно з детального розрахунку суми податкового боргу, до податкової вимоги увійшла заборгованість, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості; земельного податку з юридичних осіб; орендної плати з юридичних осіб, яка згідно інтегрованих карток виникла за самостійно поданими податковими деклараціями (поданими 18.02.2022).

Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набрав чинності 06 травня 2023 року, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне: за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Платники орендної плати, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» відповідно до статті 288 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами або непридатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з орендної плати за період 2022-2023 років шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Аналіз вказаних положень підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин свідчить про те, що платники податків (плати за землю, орендної плати), які задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом та орендної плати за земельні ділянки до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» (який набрав чинності 06.05.2023) мають право відкоригувати такі нараховані податкові зобов`язання за період 2022-2023 років шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій. Позивачем відповідні податкові декларації були подані в лютому 2022 року, що ним не заперечується та не спростовується жодними належними, достатніми та допустимими доказами.

Також, Суд звертає увагу згідно з положеннями підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: підставою для обчислення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що були пошкоджені або знищені, є відомості, визначені статтею 266 цього Кодексу, дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр майна), та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.

Водночас, положеннями підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України також визначено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» задекларували за 2022-2023 роки податкові зобов`язання за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2022 та 2023 роки шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій за відповідний період.

Таким чином, платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які самостійно до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» (який набрав чинності 06.05.2023) задекларували податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають право відкоригувати такі нараховані податкові зобов`язання за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, за період 2022-2023 років шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій відповідний період. Позивачем відповідні податкові декларації були подані в лютому 2022 року, що ним не заперечується та не спростовується жодними належними, достатніми та допустимими доказами.

Суд зазначає, що з урахуванням зазначених положень підпунктів 69.14 та 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України позивач має право у відповідності до вимог чинного податкового законодавства відкоригувати податкові зобов`язання з плати за землю (земельний податок та орендна плата) та податку нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за спірний період шляхом подання в порядку, визначеному Податковим кодексом України, уточнюючих податкових декларацій за відповідний період. Однак, позивачем не було зазначено доводів та надано пояснень, належних доказів, що ним такі уточнюючі розрахунки були подані до відповідного контролюючого органу, зокрема, після зміни місцезнаходження ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ».

Як уже зазначалось, факт несплати у встановлений строк самостійно визначеного платником грошового зобов`язання має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, на який контролюючий орган надсилає (вручає) такому платнику податкову вимогу. Суд повторно звертає увагу на те, що податковий борг у ТОВ «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» виник за самостійно поданими податковими деклараціями та у зв`язку з несплатою вказаних грошових зобов`язань (з рентної плати за спецвикористання води (крім рентної плати за спецвикористання води водних об`єктів місцевого значення); рентної плати за користування надрами для видобування інших корисних копалин загальнодержавного значення; податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості; земельного податку з юридичних осіб; орендної плати з юридичних осіб) у встановлений строк, у позивача виник податковий борг у розмірі 1 541 904,70 грн, який і був включений у спірну податкову вимогу.

Як правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, будь-яких доказів сплати податкового боргу або ж зменшення грошових зобов`язань у податковій звітності станом на час формування податкової вимоги, позивачем надано не було.

Також, позивачем не було надано жодних доказів звернення з заявою до контролюючого органу, у відповідності до положень підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та прийнятого відповідно до нього Порядку № 225, про відсутність у нього можливості виконання податкових обов`язків, як і не було надано таких, щодо подання позивачем до контролюючого органу уточнюючих розрахунків за відповідними податковими зобов`язаннями з урахуванням положень підпунктів 69.14 та 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Тоді як, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірна податкова вимога за своєю формою та змістом відповідає вимогам статті 59 Податкового кодексу України та Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, а детальний розрахунок до вимоги також відповідає формі, встановленій Додатком 1 до вказаного наказу, що не заперечується та не спростовано позивачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами.

Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що приймаючи оскаржувану податкову вимогу, в силу вказаних приписів Податкового кодексу України, відповідач діяв правомірно, оскільки у контролюючого органу були відсутні правові підстави не враховувати у якості податкового боргу самостійно відображені позивачем у податковому обліку та не сплачені податкові зобов`язання (з рентної плати за спецвикористання води (крім рентної плати за спецвикористання води водних об`єктів місцевого значення); рентної плати за користування надрами для видобування інших корисних копалин загальнодержавного значення; податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості; земельного податку з юридичних осіб; орендної плати з юридичних осіб). Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 20.12.2023 № 0003778-1309-0801.

12. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

13. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі № 280/325/24 слід залишити без задоволення.

15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

16. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕМПТАХОКОМБІНАТ «ЗАПОРІЗЬКИЙ» залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі № 280/325/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова І.А. Васильєва