ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16 квітня 2024 року
справа №280/381/23
адміністративне провадження № К/990/9007/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Маріупольський ремонтно-механічний завод»
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року (судді: Олефіренко Н. А., Божко Л. А., Суховарова А. В.),
у справі № 280/381/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Маріупольський ремонтно-механічний завод»
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки,-
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Маріупольський ремонтно-механічний завод» (далі - ТОВ «Метінвест - МРМЗ», Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01 березня 2021 року № 79 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Метінвест - МРМЗ».
12 травня 2023 року від представника позивача надійшла уточнена позовна заява з вимогами визнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01 березня 2021 року № 79 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Метінвест - МРМЗ» (код за ЄДРПОУ 38673998)» та визнати триваючу бездіяльність Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, щодо не зупинення проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, яка була розпочата відповідно до наказу № 79 від 01 березня 2021 року.
Позивач, вважає дії відповідача щодо призначення та проведення перевірки під час дії карантину та наказ № 79 від 01 березня 2021 року протиправними.
Товариство просило поновити строк на подання позовної заяви.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду по справі № 280/381/23 задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення Товариства, строк звернення до суду з позовною заявою поновлено. Уточнену позовну заяву про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної перевірки № 70 від 01 березня 2021 року, яка надійшла до суду 12 травня 2023 року - прийнято до розгляду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01 березня 2021 року № 79 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Метінвест - МРМЗ», визнано триваючу бездіяльність Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, щодо не зупинення проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Метінвест - МРМЗ», яка була розпочата відповідно до наказу № 79 від 01 березня 2021 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено частково, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року в адміністративній справі №280/381/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства залишено без розгляду на підставі статей 319 240 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись із постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначену постанову повністю і залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 20 березня 2024 року відкрив провадження у справі № 280/381/23 та витребував справу у суду першої/апеляційної інстанції.
28 березня 2024 року справа надійшла на адресу Верховного Суду.
29 березня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наголошується на правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права. Податковий орган просить залишити скаргу без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року - без змін.
Доводи касаційної скарги
Підставами касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій позивач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції застосував частину другу статті 122, статтю 123 КАС України без урахування висновків Верховного Суду, висловлених в постановах Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 (щодо уникнення судами надмірного формалізму при застосуванні процесуальних норм), від 20 вересня 2023 року по справі № 560/6732/22 (щодо неможливості залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку), від 14 серпня 2020 року у справі №536/2248/17 (щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду), від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 (щодо суворого застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами протягом дії воєнного стану може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду), від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22 (щодо питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні).
В касаційній скарзі позивач наголошує, що Окружний адміністративний суд міста Києва у рішенні від 26 січня 2022 року у справі N 640/18314/21 встановив факт протиправності постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок». Оскільки станом на дату оприлюднення рішення у справі №640/18314/21 позивач не оскаржував в судовому порядку результатів документальної перевірки, яка проводилась відповідно до оскаржуваних наказів, а відповідач відмовляється виконувати рішення суду у справі №640/18314/21 та визнавати незаконною перевірку, та скасовувати оскаржувані накази, то ефективним та своєчасним способом захисту прав позивача є подання даного позову, з огляду через виникнення нової обставини з 05 липня 2022 року, яка має юридичну дію в часі назад та встановлює юридичний факт з 03 лютого 2021 року.
Окремо Товариство зазначає про безпідставне не врахування судом апеляційної інстанції обставин, що пов`язані з впровадження карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.
За позицією скаржника суд апеляційної інстанції не надав оцінку жодному із приведених позивачем доказів щодо поважності причин пропуску строків звернення до суду.
Позивач вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 є нерелевантним.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний перегляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд, переглянувши постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.
За змістом частин третьої, четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд касаційної інстанції неодноразово в своїх постановах звертав увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, наказ від 01 березня 2021 року № 79 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Метінвест-МРМЗ» позивач отримав під розписку 04 березня 2021 року, а з позовом звернувся до суду 04 серпня 2022 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про те, що про порушення своїх прав позивач дізнався з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі №640/18314/21, якою визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89, оскільки оприлюднення тексту постанови не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав і ця дата не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Колегія суддів Верховного Суду визнає безпідставними посилання позивача на запроваджений карантин, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, які підставно відхилено судом апеляційної інстанції.
Пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.
В касаційній скарзі скаржник зазначив, що Товариством 18 березня 2020 року прийнятий Наказ № 102 «Про забезпечення умов сталої роботи підприємства і недопущення неконтрольованого розповсюдження вірусної інфекції» зокрема, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Соvid-19», встановлено за можливе з 18 березня 2020 року до скасування цього наказу надати працівникам неповний робочий час, згідно з ст. 56 КЗпП України, «гнучкий» графік роботи, згідно з статтями 50 57 61 КЗпП України, можливість дистанційного виконання основної роботи.
Вхід до приміщення заводоуправління був дозволений лише керівникам безперервно діючих цехів для вирішення невідкладних виробничих задач (на території Донецької області був встановлений червоний рівень епідемічної небезпеки відповідно до рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій).
Також на виконання наказу № 102 «Про забезпечення умов сталої роботи підприємства і недопущення неконтрольованого розповсюдження вірусної інфекції», позивач прийняв Наказ № 114 від 06 квітня 2020 року та Наказ № 125 від 15 квітня 2020 року «Про організацію проведення температурного скринінгу персоналу підприємства та працівників підрядних організацій».
В цей період підприємство скеровувало всі зусилля на забезпечення стабілізації епідеміологічної ситуації в цілому по місту Маріуполю, зокрема, здійснювало виробництво та доставку кисню медичного, скеровувало кошти на придбання ліків першої необхідності для працівників, які захворіли на ковід тощо.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що вказані позивачем заходи, які вживалися на підприємстві з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу Соvid-19 відповідали запитам об`єктивної дійсності, при цьому скаржник не довів, що зазначені обмеження, які впроваджені у зв`язку з карантином та хворобою, вплинули на своєчасність реалізації ним своїх прав.
Колегія суддів також зазначає, що в період з 01 березня 2021 року по час звернення до суду з цим позовом згідно з інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, представники позивача приймали участь в розгляді інших справ за позовом ТОВ «Метінвест-МРМЗ», зокрема, у справах № 160/241/20, № 200/5031/20-а тощо. Тобто, своєчасне звернення до суду з цим позовом залежало виключно від волевиявлення позивача та його пріоритетів, позивач обирає різну процесуальну поведінку щодо захисту порушених, на його думку, прав, а саме під час розгляду інших справ представники Товариства мали можливість брати участь у судових засіданнях, подавати процесуальні документи, однак у той же час не подали позовну заяву в цій справі у встановлений законом строк.
Щодо посилання позивача, як на причину пропуску строку звернення до суду, на запровадження воєнного стану слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово в своїх постановах акцентував на тому, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що до запровадження воєнного стану, а саме в період з 04 березня 2021 року до 24 лютого 2022 року позивач мав достатньо часу (більше 11 місяців) та реальну можливість звернутися до суду з цим позовом. Тобто строк звернення до суду з позовом сплинув задовго до повномасштабного вторгнення рф в Україну.
Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
Позивач не навів об`єктивних підстав, які б унеможливили своєчасне звернення до суду в межах встановленого КАС України строку. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивач не навів, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів ним не зазначив, а суд апеляційної інстанції не встановив.
Посилання скаржника на не врахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, висловлених в постановах від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 20 вересня 2023 року по справі № 560/6732/22, від 14 серпня 2020 року у справі №536/2248/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22 колегія суддів Верховного Суду не приймає, оскільки в кожній конкретній справі суд оцінює які причини належить віднести до поважних, встановлює певні явища, фактори та їх юридичну природу, тривалість строку, який пропущений, визначає, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Касаційна скарга не містить відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Маріупольський ремонтно-механічний завод» залишити без задоволення.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 280/381/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Р. Ф. Ханова
Л. І. Бившева
В. В. Хохуляк