ПОСТАНОВА
Іменем України
10 лютого 2022 року
Київ
справа №280/4315/18
провадження № К/9901/12481/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про скасування постанови про накладення штрафу, за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Максименко Л.Я. від 21 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А., Іванова С.М. від 03 квітня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
Вступ
1. Позивачка є фізичною особою-підприємцем. Відповідачем проведено перевірку за місцем здійснення діяльності позивачки на предмет дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів. За результатами перевірки установлено, що позивачкою не було оформлено у встановленому законом порядку трудові відносини з працівниками. За результатами розгляду справи, відповідачем винесено постанову, якою на позивачку накладено штраф.
2. З огляду на встановлені обставини, для правильного вирішення справи, Суду слід дати відповідь на такі питання: чи перебували у трудових відносинах з позивачкою особи, які були виявлені під час перевірки, чи зазначені особи проходили стажування з метою подальшого працевлаштування до позивача? у яких випадках укладається договір про ознайомлення зі специфікою роботи, та чи є він доказом проходження саме стажування перед прийняттям на роботу?
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про скасування постанови про накладення штрафу, у якому просила:
- скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 3 ДФС-ФС від 13 вересня 2018 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області № 3 ДФС-ФС від 13 вересня 2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що при розгляді справи не знайшли свого підтвердження висновки відповідача щодо допуску фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до роботи без оформлення трудового договору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
6. Із пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 установлено, що жоден з них не розрізняє поняття прийняття на роботу з випробуванням, стажування чи ознайомлення з умовами праці. У зв`язку із цим, на запитання суду, чому в письмових поясненнях, наданих перевіряючим всі зазначили, що проходять стажування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповіли, що таке визначення вживали перевіряючі. Свідки зазначили, що клієнтів не обслуговували.
7. З огляду на те, що у матеріалах справи наявні договори з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про ознайомлення зі специфікою роботи салону «Монро», а також приймаючи до уваги надані у судовому засіданні показання свідків, суд критично оцінив письмові пояснення відібрані у вказаних громадян перевіряючими під час проведення фактичної перевірки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Держпраці у Запорізькій області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року, а позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без розгляду.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами попередніх інстанцій установлено, що 30 липня 2018 року зареєстровано звернення засобами телефонного зв`язку через контакт центр ІДД ОСОБА_7 представника ОСОБА_8 про те, що ТОВ «Мерлін Монро» має неофіційно працевлаштованих працівників та ухиляється від сплати податків.
10. На підставі направлень від 20 серпня 2018 року № 360, від 20 серпня 2018 року № 361, виданих Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області Засипко Н.А. та головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області Аруссо П.Ю. проведено фактичну перевірку за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_1 , салон краси « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника та дотримання вимог законодавства щодо державної реєстрації підприємницької діяльності, про що складено акт від 22 серпня 2018 року № 57/08-01-13-06/ НОМЕР_1 .
11. За результатами фактичної перевірки установлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не було оформлено у встановленому законом порядку трудові відносини з фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та не подано до ДПІ по місцю реєстрації повідомлення про прийняття працівника на роботу, чим порушено статті 24 26 Кодексу законів про працю України та постанову Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі і її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
12. 29 серпня 2018 року до Головного управління Держпраці у Запорізькій області супровідним листом від Головного управління ДФС у Запорізькій області, для вжиття відповідних заходів в межах компетенції, надійшло звернення ОСОБА_7 та матеріали перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
13. 30 серпня 2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О. прийнято рішення № 3 ДФС щодо розгляду справи про накладення штрафу. Розгляд справи призначено на 13 вересня 2018 року о 14.15 год.
14. За результатами розгляду справи, 13 вересня 2018 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Дановським В.В., за порушення частини третьої статті 24 КЗпП України винесено постанову № 3 ДФС-ФС про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 558450,00 грн.
15. Не погоджуючись із постановою Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 3 ДФС-ФС від 13 вересня 2018 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
16. Касаційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду справи не було враховано письмові пояснення ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 від 21 серпня 2018 року, у яких перелічені особи зазначили про те, що на момент проведення перевірки проходили стажування з метою подальшого працевлаштування в салоні краси « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі усної домовленості.
17. У Кодексі законів про працю України поняття стажування не міститься, а регламентовано виключно встановлення випробування при прийнятті на роботу, яке обумовлюється при укладанні трудового договору за взаємною згодою, з поширенням на працівників законодавства про працю в повному обсязі.
18. Поняття стажування визначено положеннями частини першої статті 29 Закону України «Про зайнятість населення», згідно з яким це право студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.
19. Скаржник зазначає, що позивачем лише під час звернення до суду з позовом надано копії договорів про ознайомлення зі специфікою роботи салону краси « ІНФОРМАЦІЯ_1 », укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 із ОСОБА_6 (21 серпня 2018 року), ОСОБА_4 (20 серпня 2018 року), ОСОБА_3 (15 серпня 2018 року), ОСОБА_2 (19 серпня 2018 року).
20. Зазначені договори не були надані ні перевіряючим Головного управління ДФС у Запорізькій області під час фактичної перевірки, ні уповноваженій особі під час розгляду справи про накладення штрафу, який здійснювався за участі адвоката позивача ОСОБА_9 .
21. На думку відповідача, надані позивачем договори, вбачаються такими, що складені після фактичної перевірки Головного управління ДФС у Запорізькій області та оформлені «заднім числом» задля уникнення відповідальності за вчинене порушення.
22. Факт того, що всі п`ять осіб ( ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ) вказали, що проходять стажування у салоні краси « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а не у іншого роботодавця, та зазначили інші обставини, свідчить про правдивість їх пояснень.
23. Пояснення свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які були надані у судовому засіданні можна оцінити критично, враховуючи, що вказані особи знаходяться чи знаходились у «безпосередніх трудових відносинах» із ОСОБА_1 , тому, в певній мірі, є залежними від неї.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права
24. Відповідно до статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
25. Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
26. Згідно із частинами першою, другою статті 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
27. За змістом статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний:
роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
28. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
29. Частиною другою статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
30. З аналізу наведених норм убачається, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
31. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
32. Фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
33. З пояснень ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 від 21 серпня 2018 року убачається, що зазначені особи вказали, що вони проходили стажування з метою подальшого працевлаштування в салоні краси « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі усної домовленості з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
34. Відповідно до статті 29 Закону України «Про зайнятість населення» студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.
Метою стажування є удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткової компетенції та досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків.
Запис про проходження стажування вноситься до трудової книжки.
35. При цьому, а ні під час інспекційного відвідування, а ні під час розгляду справи позивачем не надано докази укладання між ним та вказаними особами договору стажування, чи підтвердження того, що вказані особи є студентами вищих професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.
36. Більш того, доказів того, що зазначені особи працевлаштовані у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 станом на 21 серпня 2018 року позивач під час інспекційного відвідування не надав.
37. Згідно правової позиції висловленої у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі № 1540/4109/18, від 12 листопада 2020 року у справі № 819/1342/16 та від 03 червня 2021 року у справі № 0540/8959/18-а випробування при прийнятті на роботу може бути обумовлене виключно при укладенні трудового договору, а ознайомлення з умовами праці відбувається до початку роботи працівника, але вже за укладеним трудовим договором.
38. Укладення договорів про ознайомлення зі специфікою роботи салону краси « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не спростовує факт допуску ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, оскільки ознайомлення з умовами праці відбувається до початку роботи працівника, але вже за укладеним трудовим договором.
39. Крім того, ненадання договорів про ознайомлення зі специфікою роботи салону краси « ІНФОРМАЦІЯ_1 », укладених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , перевіряючим Головного управління ДФС у Запорізькій області під час фактичної перевірки, ні уповноваженій особі під час розгляду справи про накладення штрафу, є свідченням відсутності цих договорів, як на час перевірки, так і на час розгляду справи про справи про накладення штрафу.
40. З огляду на встановлені обставини, стажування працівників ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 перед прийняттям на роботу з метою проведення навчання чи випробування на відповідність їх роботі, на яку вони претендують, не відбувалося, а фактично зазначеними особами виконувались трудові обов`язки.
41. Отже, під час проведення інспекційного відвідування відповідач встановив факт допуску фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 п`ятьох працівників ( ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ) до роботи без укладення трудового договору, що є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП України.
42. Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності в діях позивача ознак порушень трудового законодавства в частині допуску до роботи ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
43. Верховний Суд констатує, що без оформлених трудових відносин особа позбавляється конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні) Основного Закону України, а відповідні обов`язки роботодавця залишаються поза межами законодавчого регулювання.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. Частиною першою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
45. Враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді Я.О. Берназюк
Т.Г. Стрелець