ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2023 року
м. Київ
справа №280/6681/21
адміністративне провадження № К/990/32141/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВ СКАН ТРАНС» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року (суддя-доповідач Семененко Я.В., судді Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.),
У С Т А Н О В И В:
У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗОВ СКАН ТРАНС» (далі - ТОВ «АЗОВ СКАН ТРАНС») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - Придніпровське МРУ Укртрансбезпеки) про визнання протиправними і скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу: від 12.01.2021 №225295; від 08.06.2021 №284058; від 27.04.2021 №225852; від 11.05.2021 №22590 9 та №225910.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року позов задоволено повністю.
30 червня 2022 року заступник керівника Запорізької обласної прокуратури подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (Придніпровського МРУ Укртрансбезпеки).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху з мотивів не доведення прокурором необхідності захисту інтересів держави та наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури повернуто особі, яка її подала, через відсутність підстав для звернення прокурора до суду з апеляційною скаргою на судове рішення в цій справі.
У касаційній скарзі заступник керівника Запорізької обласної прокуратури, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду про повернення апеляційної скарги та направити справу для продовження апеляційного розгляду.
Касаційна скарга побудова на запереченнях скаржника проти трьох основних висновків суду апеляційної інстанції: щодо можливості органу Укртрансбезпеки самостійно оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, щодо відсутності підстав уважати, що цей орган державної влади неналежно виконує свої функції, та що подання апеляційної скарги є правом суб`єкта владних повноважень, а не його обов`язком.
Так, за доводами скаржника, аналіз судової практики свідчить про неефективність самостійного звернення до суду органу державної влади у разі пропуску ним строку на оскарження рішення суду першої інстанції з причини відсутності (недостатності) коштів на сплату судового збору. Водночас, як стверджує прокурор, сам факт невжиття компетентним органом жодних заходів для захисту інтересів держави, в тому числі через відсутність коштів на сплату судового збору, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу та виникнення обґрунтованих підстав для представництва інтересів держави прокурором. Зазначає також, що в силу положень статті 19 Конституції України, частини другої статті 77, частини четвертої статті 159 КАС України, підпункту 6 пункту 6 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, та з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, Укртрансбезпека зобов`язана (а не має право) забезпечувати належну участь у суді, зокрема, оскаржувати рішення суду в апеляційному порядку.
Учасники справи не подали відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», положення частини третьої якої передбачають, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з абзацами першим-третім частини четвертої цієї статті наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
За змістом частин третьої і четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У пункті 4 мотивувальної частини рішення від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України наголосив, що з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як убачається з матеріалів справи, порушення інтересів держави на стадії апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі прокурор обґрунтував тим, що скасування постанов Придніпровського МРУ Укртрансбезпеки створює легальну можливість ТОВ «АЗОВ СКАН ТРАНС» уникнути обов`язку відшкодувати завдану державі шкоду за перевезення вантажу з перевищенням вагових нормативів, ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування державної цільової програми розвитку автомобільних доріг, що, у свою чергу, суттєво порушує економічні інтереси держави, які підлягають захисту.
Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на те, що спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу оскарження рішень територіального органу Укртрансбезпеки про застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарських штрафів, що, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, передбачає здійснення судом адміністративної юрисдикції перевірки правомірності цих рішень з метою захисту прав та інтересів юридичної особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень (стаття 2 КАС України).
Таким чином, предмет спору в цій справі виключає ймовірність порушення будь-яких інтересів держави фактом притягнення суб`єктом владних повноважень юридичної особи до адміністративно-господарської відповідальності, адже прийняті територіальним органом Укртрансбезпеки рішення повністю збігаються з інтересами держави щодо притягнення порушника до відповідальності та недопущення аналогічних порушень в майбутньому. Цей спір ініційований саме юридичною особою з метою захисту від порушень з боку органу державної влади, а не навпаки.
Натомість порушення економічних інтересів держави прокурор фактично вбачає не в діях ТОВ «АЗОВ СКАН ТРАНС», а з боку суду першої інстанції, який своїм рішенням скасував оскаржені постанови відповідача.
Наведене свідчить про незгоду прокурора з рішенням суду, що водночас не вказує на порушення або загрозу порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, які би підлягали захисту компетентним органом, а в разі його відсутності чи нездійснення (здійснення неналежним чином) ним своїх функцій - прокурором.
Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ця засада (принцип) судочинства закріплена й у частині третій статті 2 і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є правом учасників справи, в тому числі суб`єкта владних повноважень як обов`язкового (неодмінного) учасника судового процесу в адміністративному судочинстві.
Положення процесуального закону щодо порядку доказування в адміністративних справах (частина друга статті 77 КАС України) та наслідків неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов (частина четверта статті 159 КАС України), на які посилається прокурор у касаційній скарзі, не спростовують указаний висновок суду, оскільки стосуються особливостей розгляду справ адміністративної юрисдикції, що однак не вказує на обов`язок суб`єкта владних повноважень оскаржувати в апеляційному чи касаційному порядку рішення суду першої інстанції, постановлене за наслідками розгляду відповідної справи.
Повноваження Укртрансбезпеки забезпечувати представництво (самопредставництво) інтересів цього органу в судах України, що закріплене в підпункті 6 пункту 6 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, так само не свідчить про обов`язковість реалізації Укртрансбезпекою усіх наданих їй законом процесуальних прав під час участі в судовому процесі, якими кожен учасник справи розпоряджається на власний розсуд (стаття 44 КАС України).
Безпідставними є також посилання прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, в якій йдеться про правосуб`єктність органів державної влади у цивільних правовідносинах і в судовому процесі. Зокрема, висновок Верховного Суду в цій справі щодо відсутності у органів державної влади як представників держави власних прав і обов`язків, тобто реалізацію ними публічних інтересів держави, не можна розуміти як покладення на органи державної влади при представництві ними держави в судовому процесі виключно процесуальних обов`язків та відсутність у них процесуальних прав.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції мотивовано виходив з того, що фактичною підставою для звернення до суду стала незгода прокурора з висновками суду першої інстанції за наслідками розгляду цієї справи, а не нездійснення чи неналежним чином здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах відповідним органом.
При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника на тому, що ухвалення судового рішення не на користь суб`єкта владних повноважень не може вважатися порушенням інтересів держави у відповідних правовідносинах, а апеляційне оскарження рішення суду не є судовим захистом від суду нижчої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції на підставі пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України правильно повернув апеляційну скаргу прокурору, який не довів наявності підстав для подання в інтересах держави апеляційної скарги на судове рішення замість учасника справи (суб`єкта владних повноважень), наділеного відповідною процесуальною дієздатністю.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав уважати, що судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права.
Керуючись статтями 345 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: Н.А. Данилевич
В.Е. Мацедонська