№ 280/6779/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 280/6779/22

адміністративне провадження № К/990/17641/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчини певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року (суддя Бойченко Ю. П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року (колегія суддів у складі: Малиш Н. І., Баранник Н. П., Шлай А. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та історія справи щодо подання позову

1. 25 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі також - ТУ ДСА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України (далі також - ДСА), про визнання протиправною бездіяльність ТУ ДСА щодо неповного нарахування і виплати позивачу винагороди судді за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2022 року; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок належної позивачу винагороди судді за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, виходячи із базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року в розмірі 2 270 грн, з утриманням з цих сум передбачених законом податків і зборів; за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2022 року, виходячи із базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року в розмірі 2 481 грн, з утриманням з цих сум передбачених законом податків і зборів.

2. Позов обґрунтовано тим, що нарахування відповідачем у вказані періоди суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн є неправомірним, оскільки відповідно до приписів спеціального законодавства суддівська винагорода за спірний період 2021 року підлягає нарахуванню виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року, а за спірний період 2022 року - виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року.

3. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року відкрито провадження у справі № 280/6779/22 за правилами загального позовного провадження.

4. 16 грудня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ТУ ДСА про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду.

5. В обґрунтування заяви відповідач зазначав, що порядок нарахування та виплати суддівської винагороди врегульовано не законодавством про оплату праці, а спеціальним нормативним актом - Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а спори щодо професійної діяльності суддів віднесені до спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Відтак, до спірних правовідносин має застосовуватися місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а не стаття 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). При цьому, позивач вже звертався до суду (адміністративна справа № 280/9563/21), посилаючись на неправомірне, на його думку, нарахування суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн. Тобто, про ті обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги цього позову останній достеменно знав ще у 2021 році. Також, наказом Чернігівського районного суду Запорізької області від 13 січня 2022 року № К2-од/7/22 введений в дію штатний розпис суду, в якому встановлені посадові оклади суддів; ця інформація є відкритою і доступною для суддів та працівників апарату суду. Отже, з 13 січня 2022 року позивач мав дізнатися про розмір посадового окладу судді на 2022 рік. Крім того, рішенням Голови Верховного Суду від 29.07.2022 № 321/0/149-22 позивач відряджений до Ленінського районного суду м. Запоріжжя. Наказом Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08.08.2022 № 7-о ОСОБА_1 зарахований до штату суду, отже про розмір свого посадового окладу в даному суді позивач мав дізнатися з серпня 2022 року. З урахуванням викладеного вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

6. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 5 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Указано, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду до дати, встановленої судом, заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду. Роз`яснено позивачу, що згідно з частиною п`ятнадцятою статті 171 КАС України якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

7. 25 січня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

8. В обґрунтування указаної заяви ОСОБА_1 зазначав, що, отримуючи суддівську винагороду, він не знав, який вид та розмір прожиткового мінімуму застосовував відповідач при її нарахуванні. При цьому, відповідач як орган державної влади повинен діяти лише на підставі та в межах повноважень і у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами України. З урахуванням викладеного позивач вважав помилковими висновки суду про те, що він знав про порушення своїх прав до отримання листа відповідача від 14 листопада 2022 року № 08-02/3520. Крім того, позивач вважав, що положення статті 58 Конституції України розповсюджуються на правовідносини щодо нарахування і виплати позивачу винагороди судді за період з серпня 2021 року по липень 2022 року. Зазначав, що становище позивача не може бути погіршене шляхом часового обмеження у праві звернутися до суду за той період, за який будь-яких обмежень у праві звернення до суду не було. Також посилається на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 04 серпня 2022 року у справі № 380/6129/20, від 18 серпня 2022 року у справі № 560/7496/20, відповідно до якої стаття 122 КАС України взагалі не містить норми, яка б регулювала порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. При цьому, Верховний Суд вказував на те, що така норма міститься саме в статті 233 КЗпП України. Зважаючи на викладене вважав, що строк звернення до суду ним дотриманий та не вбачає підстав для подання заяви про його поновлення, проте подає відповідну заяву на виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду першої інстанції

9. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року визнано неповажними підстави, вказані у заяві ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії залишено без розгляду.

10. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за приписами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Станом на день звернення позивача до суду існує нормативно-правове регулювання, відповідно до якого у спорах, пов`язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, зокрема щодо спорів про належні до виплати суми заробітної плати (суддівської винагороди) та інші виплати, пов`язані з проходженням публічної служби, встановлюється місячний строк звернення до суду.

11. При цьому, суд звернув увагу, що у цій справі не можливо застосувати положення частини другої статті 233 КЗпП України про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, оскільки станом на момент подання позову в цій справі такі положення не існували через зміну з 19 липня 2022 року нормативного регулювання порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

12. Суд зазначив, що позивач пропустив визначений законом строк для подання до суду визначених ним вимог в повному обсязі і не навів суду таких причин цього пропуску, які могли бути визнані судом поважними.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції

13. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року в адміністративній справі №280/6779/22 - скасовано в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо неповного нарахування і виплати позивачу винагороди судді за жовтень 2022 року та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок належної позивачу винагороди судді за жовтень 2022 року, із застосуванням базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року в розмірі 2 481 грн, з утриманням з цих сум передбачених законом податків і зборів. В цій частині справу № 280/6779/22 направлено до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 в адміністративній справі № 280/6779/22 залишено без змін.

14. Постанова суду апеляційної інстанції в частині, якою ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, мотивована тим, що в цій частині суд дійшов вірних висновків про залишення без розгляду вимог позивача щодо протиправності нарахування відповідачем суддівської винагороди у періоди з серпня 2021 року по вересень 2022 року через пропуск останнім визначеного чинним законодавством строку для звернення до суду із таким позовом і не зазначення причин цього пропуску, які могли бути визнані судом поважними.

15. При цьому, апеляційним судом указано, що 19 липня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX (далі також - Закон України № 2352-IX), яким внесено зміни до діючого законодавства про працю, згідно якого, зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень. Серед іншого, з 19 липня 2022 року стаття 233 КЗпП України втратила положення про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (до указаних змін - частина друга статті 233 КЗпП України), які згідно відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права поширювалися на правовідносини щодо строку звернення до адміністративного суду у спорах про стягнення належної позивачу заробітної плати (суддівської винагороди).

16. Апеляційний суд в цій частині погодився із висновками суду першої інстанції про те, що з 19 липня 2022 року при вирішенні питання дотримання позивачем встановлених законом строків звернення до адміністративного суду підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 122 КАС України, відповідно до яких для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

17. Постанова суду апеляційної інстанції в частині вимог позивача щодо протиправності нарахування відповідачем суддівської винагороди у жовтні 2022 року мотивована тим, що при зверненні до адміністративного суду із цією вимогою 25 листопада 2022 року позивач дотримався місячного строку для звернення до суду, визначеного положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України, у зв`язку із чим у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення без розгляду цієї частини позовних вимоги. Тому справа в цій частині підлягає направленню до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

18. Не погоджуючись частково із судовим рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року скасувати в частині залишення без розгляду вимог позивача щодо протиправності нарахування відповідачем суддівської винагороди у періоди з серпня 2021 року по вересень 2022 року, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

19. В іншій частині (щодо протиправності нарахування відповідачем суддівської винагороди у жовтні 2022 року) судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржені і Верховним Судом не переглядаються.

20. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги скаржник указує на те, що при вирішенні вимог позивача щодо протиправності нарахування відповідачем суддівської винагороди у періоди з серпня 2021 року по вересень 2022 року суди попередніх інстанцій залишили без уваги його доводи про те, що про порушення свого права він дізнався з листа відповідача від 14 листопада 2022 року № 08-02/3520, у якому останній зазначив який прожитковий мінімум застосовувався при нарахуванні та виплаті відповідної винагороди судді. Указане, на думку скаржника, свідчить про неправильність висновків судів про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду із позовом в зазначеній частині вимог. Крім того, суди попередніх інстанцій невірно застосували норми права щодо строку звернення до суду із указаними вимогами. Суди не врахували практику Верховного Суду, згідно якої оскільки положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (зокрема суддівської винагороди), то до вирішення спірних правовідносин необхідно застосовувати частину другу статті 233 КЗпП України, яка діяла станом на момент порушення права позивача. Також, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України (далі також - КМУ) з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою КМУ від 23 грудня 2022 року № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року. Станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, встановлений КМУ.

Позиція інших учасників справи

21. 09 червня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ТУ ДСА, у якому відповідач указував на законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, з яким в цій частині погодився і суд апеляційної інстанції, про необхідність застосування в цій справі щодо строку звернення позивача до адміністративного суду частини п`ятої статті 122 КАС України.

Рух касаційної скарги

22. 16 травня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року.

23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 травня 2023 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Жука А. В., Мартинюк Н. М. - для розгляду даної судової справи.

24. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 у справі № 280/6779/22. Витребувано з Запорізького окружного адміністративного суду матеріали справи № 280/6779/22.

25. Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їх застосування. Оцінка висновків суду, судове рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

26. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

28. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

29. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятними з огляду на таке.

30. Спір у цій справі переглядається касаційним судом в частині висновків про строк на звернення до адміністративного суду із позовом щодо невірного, на думку скаржника, нарахування (невірного застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення базового розміру посадового окладу судді) і виплати винагороди судді за період з серпні 2021 року по вересень 2022 року, враховуючи межі касаційного оскарження (див. пункт 18-19 цієї постанови).

Щодо указаного позивачем періоду нарахувань суддівської винагороди з серпня 2021 року по червень 2022 року

31. Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (суддівської винагороди).

32. За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення указаного позивачем періоду нарахувань, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

33. Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

34. Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

35. Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

36. Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.

37. Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

38. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

39. З прийняттям Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, зокрема, змінено редакцію статті 233 КЗпП України.

40. Проте на момент нарахування позивачу суддівської винагороди за спірний період (з серпня 2021 року по червень 2022 року), частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

41. Втім, судами попередніх інстанції в цій частині помилково враховано редакцію статті 233 КЗпП України, чинну на момент постановлення оскаржуваних судових рішень.

42. Відповідний правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 27 квітня 2023 року у справі № 420/14777/22, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки фактичні обставини цих справ щодо справи, яка розглядається, в частині періоду з серпня 2021 року по червень 2022 року, є подібними, а відповідна судова практика - релевантною.

43. Учасниками справи не порушувалось питання щодо необхідності у цій справі відступити від указаних висновків.

44. Крім того, суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

45. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року.

46. З огляду на вказане, висновки судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом в зазначеній частині (період нарахувань суддівської винагороди з серпня 2021 року по червень 2022 року) відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

47. На вказаному також акцентовано увагу у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21.

Щодо указаного позивачем періоду нарахувань суддівської винагороди з липня 2022 року по вересень 2022 року

48. Суди попередніх інстанцій в цій частині також виходили з того, що позивач пропустив строк звернення до суду, передбачений КАС України.

49. Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду в цій частині позову, Верховний Суд виходить з такого.

50. Приписами частин третьої і п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

51. Разом з тим, частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

52. Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п?ятою статті 122 КАС України.

53. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

54. Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

55. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

56. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 та інших справах за подібних правовідносин. Застосування такого підходу судом касаційної інстанції є сталим та послідовним.

57. В цій частині справи також слід врахувати вказані у пунктах 44-45 цієї постанови висновки про подовження на підставі пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України строків, визначених статтею 233 цього Кодексу, на строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

58. Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

59. За таких обставин, помилковими також є висновки судів попередніх інстанцій про те, що при зверненні до суду із позовом в частині указаного позивачем періоду нарахувань суддівської винагороди з липня 2022 року по вересень 2022 року останній пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Висновки Верховного Суду у цій справі

60. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

61. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

62. З огляду на викладене, в частині, яка розглядається, суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення указаного адміністративного позову без розгляду, а тому ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року в частині вимог позову щодо періоду нарахувань суддівської винагороди за період з серпні 2021 року по вересень 2022 року підлягає скасуванню із направленням справи у цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

63. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 350 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року в частині вимог позову щодо періоду нарахувань позивачу суддівської винагороди з серпня 2021 року по вересень 2022 року скасувати, справу в цій частині направити для продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.В. Жук