ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №280/9248/23
адміністративне провадження № К/990/25039/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 280/9248/23
за позовом ОСОБА_1 до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2024, ухвалене у складі головуючого судді Киселя Р.В.
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Малиш Н.І., суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 02.11.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
визнати протиправними дії відповідача щодо включення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в перелік осіб, які можуть звернутися за отриманням одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000, 00 грн, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168) та непризначення позивачці - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть від 22.04.2022 НОМЕР_1 ), смерть якого настала під час виконання ним обов`язків військової служби, одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000, 00 грн;
зобов`язати відповідача повторно розглянути подані ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) документи, за результатами чого прийняти рішення відповідно до пункту 2 постанови №168 та призначити позивачці - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть від 22.04.2022 НОМЕР_1 ), смерть якого настала під час виконання ним обов`язків військової служби, одноразову грошову допомогу в розмірі 15 000 000, 00 грн та виплатити їй невиплачену решту одноразової грошової допомоги в розмірі 7 500 000, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до постанови № 168 вона, через загибель її сина під час здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000, 00 грн, натомість у ОСОБА_2 відсутнє право на отримання цієї одноразової грошової допомоги, оскільки вона не перебувала у шлюбі із її сином, відсутнє судове рішення про встановлення факту їх спільного проживання без укладення шлюбу, а тому, на думку позивачки, виплата їй половини розміру одноразової грошової допомоги є протиправною, оскільки вона має право на отримання цієї одноразової грошової допомоги в повному обсязі.
2. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 01.02.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024, відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. 28.06.2024 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
4. Верховний Суд ухвалою від 10.07.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_3 - син позивачки, який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час дії воєнного стану.
Відповідно до повідомлення про смерть від 17.03.2022 за №694/295 військова частина НОМЕР_2 просила ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити ОСОБА_2 про те, що її чоловік ОСОБА_3 загинув під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Після смерті сина, позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_5 для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000, 00 грн, передбаченої постановою № 168.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим витягом з протоколу від 16.09.2022 №188(2022), позивачці призначено одноразову грошову допомогу в розмірі частини 15 000 000, 00 грн, в сумі 7 500 000, 00 грн.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 02.11.2022 №679 було прийнято рішення перерахувати зазначену суму грошових коштів позивачці.
07.11.2022 позивачка отримала вищевказану суму грошових коштів.
Листом від 30.06.2023 №423/3947 Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України повідомив представника позивачки, що відповідно до наданого ІНФОРМАЦІЯ_3 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) до кола осіб, які можуть звернутися за отриманням зазначеної допомоги, відноситься дружина загиблого - ОСОБА_2 . Оскільки залишається невизначеним право на одержання одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , відповідачем позивачці призначено таку допомогу частково. Перерозподіл позивачці частини коштів, що залишились нерозподіленим, можливий у разі нотаріально засвідченої відмови дружини, або через три роки з дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.
Аналогічна за змістом відповідь була надана на запит представника позивачки ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 05.07.2023 №3662/с.
Також суди встановили, що 27.01.2024 ОСОБА_2 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_3 . Станом на дату вирішення цієї справи рішення по зазначеній заяві не прийнято.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії відповідача щодо включення ОСОБА_2 в перелік осіб, які можуть звернутися за отриманням одноразової грошової допомоги відповідно до постанови № 168 та непризначення їй як матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_3 , смерть якого настала під час виконання ним обов`язків військової служби, одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000, 00 грн, звернулась до суду із цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності факту порушення відповідачем при вирішенні питання про виплату позивачці одноразової грошової допомоги будь-яких вимог чинного законодавства, оскільки відповідач не відмовляв позивачці в отриманні решти суми одноразової грошової допомоги, а лише зазначив про можливість її отримання за певних умов (відмова особи (осіб), яка (які) може претендувати на її отримання, або не звернення за її отриманням у визначений законодавством термін.
7. Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975), Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджених наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45 (далі - Порядок і умови № 45), Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 №564 та постанови № 168 у правовідносинах стосовно правомірності дій відповідача щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги особі, яка має право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови № 168 частково, у випадку коли станом на дату прийняття відповідачем рішення право інших осіб, які мали б право на отримання цієї допомоги встановлено не було.
8. У письмових поясненнях на касаційну скаргу позивачки ОСОБА_2 просить залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ОСОБА_1 судові рішення - без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
10. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (стаття 1 Основного Закону України).
11. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).
12. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
14. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або не вчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
15. За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України.
16. Конституційний Суд України неодноразово висловлював низку юридичних позицій, згідно із якими: «З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України»; «припис частини п`ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей»; «виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності»; «заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України» [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022].
17. Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
18. Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття Закону № 2011-ХІІ).
19. Тобто, на Державу покладається конституційний обов`язок посиленого соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.
20. За правилами частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовців - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
21. На момент виникнення спірних правовідносин редакцією статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ було визначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
22. Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним основним осередком суспільства, її складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
23. Статтею 31 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
24. Тож, положення Сімейного кодексу України відносять до членів сім`ї дружину, дітей та батьків, інших осіб, які спільно проживали із загиблим, пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.
25. Частиною першою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
26. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).
27. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168.
28. Пунктом 2 постанови № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.
На момент виникнення у членів сім`ї та батьків загиблого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги механізм призначення і виплати такої одноразової грошової допомоги визначався Порядком № 975, пунктом 5 якого було також визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
29. Тобто, за загальним правилом, визначеним пунктом 2 постанови № 168 днем виникнення у членів сім`ї, батьків та утриманців загиблого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
30. Подібне за змістом положення, з яким пов`язується момент виникнення у членів сім`ї, батьків та утриманців загиблого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги, міститься й у пункті 3 Порядку № 975.
31. При цьому, статус члена сім`ї має бути підтверджений документами, копії яких в силу вимог пункту 10 Порядку № 975 додаються до заяви про виплату одноразової грошової допомоги, зокрема:
свідоцтвом про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
свідоцтвом про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
свідоцтвом про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині.
32. Вказаними вище нормативно-правовими актами врегулюваний порядок, алгоритм і механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця у рівних частках чітко визначеним законодавством особам, які мають право на таку гарантовану державою одноразову грошову допомогу, а також можливість за взаємною згодою осіб або в судовому порядку вирішення питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між чітко визначеними законодавством особами, які мають на неї право, у разі якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право.
33. В подальшому, наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45 «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» було затверджено Порядок і умови № 45, які визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови № 168, алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.
34. Пунктами 1.3 - 1.7 цих Порядку і умов № 45 визначено, що сім`ям загиблих військовослужбовців відповідно до пункту 2 постанови № 168 виплачується одноразова грошова допомога, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, право на яку реалізується шляхом подання кожним, хто має право на її отримання, відповідної заяви; у разі звернення за отриманням одноразової грошової допомоги після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, інших осіб, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
35. Також колегія суддів звертає увагу на, те, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер та спрямована на матеріальну підтримку, наскільки це можливо, всіх членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
36. У справі, яка розглядається суди встановили, що за зверненням позивачки прийнято рішення комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняте рішення, яке оформлене витягом з протоколу від 16.09.2022 №188(2022), яким відповідно до пункту 2 постанови № 168 їй призначено одноразову грошову допомогу в розмірі частини 15 000 000, 00 грн, в сумі 7 500 000, 00 грн. Як встановлено у ході розгляду справи, вказане рішення прийнято у тому числі із врахуванням інформації (витягу з наказу ВЧ НОМЕР_2 від 04.04.2022 №93), у якому зазначено, що ОСОБА_2 є дружиною загиблого ОСОБА_3 .
37. Разом з цим, матеріали справи не містять доказів про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (свідоцтва про шлюб), натомість остання у письмових поясненнях на касаційну скаргу позивачки зазначає, що на дату смерті ОСОБА_3 , вона перебувала з ним у цивільному шлюбі.
38. Тож, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21, колегія суддів приходить до висновку про те, що до підтвердження певного соціально-правового статусу, визначеного положеннями статті 16-1 Закону № 2262-ХІІ та пунктом 2 постанови № 168, шляхом встановлення факту проживання ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , який загинув під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації для можливості реалізації права у сфері соціального забезпечення (права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у рівних частках на всіх отримувачів) наявні правові підстави вважати, що позивачка як мати загиблого військовослужбовця є наразі єдиним отримувачем одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000, 00 грн, у зв`язку із чим вона має право на призначення та виплату її у повному обсязі, з урахуванням раніше виплаченої їй допомоги в розмірі 7 500 000, 00 грн.
39. Верховний Суд наголошує на тому, що чинним законодавством не передбачено механізму резервування половини (частини) одноразової грошової допомоги за особою із непідтвердженим соціально-правим статусом необхідним для можливості реалізації права у сфері соціального забезпечення (права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у рівних частках на всіх отримувачів), натомість передбачено, що якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
40. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що у спірних правовідносинах позивачка як мати загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_3 має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000, 00 грн, яка передбачена постановою № 168, у зв`язку із чим призначення і виплата їй половини цієї суми не ґрунтується на вимогах законодавства.
41. При цьому, звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 обрала спосіб захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо включення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в перелік осіб, які можуть звернутися за отриманням одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000, 00 грн, яка передбачена постановою № 168 та непризначення позивачці - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть від 22.04.2022 НОМЕР_1 ), смерть якого настала під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000, 00 грн, у зв`язку із чим просила суд зобов`язати відповідача повторно розглянути подані ІНФОРМАЦІЯ_3 документи, за результатами чого прийняти рішення відповідно до пункту 2 постанови №168 та призначити їй - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_3 , смерть якого настала під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, одноразову грошову допомогу в розмірі 15 000 000, 00 грн та виплатити їй невиплачену решту одноразової грошової допомоги в розмірі 7 500 000, 00 грн.
42. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
43. Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
44. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
45. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
46. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
47. Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
48. У справі, яка розглядається судовим розглядом встановлені обставини беззаперечного права позивачки на отримання повної суми одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000, 00 грн та єдиним рішенням, яке позбавило її цього права є рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене витягом з протоколу від 16.09.2022 №188(2022), пунктом 1 якого позивачці призначено одноразову грошову допомогу в розмірі частини 15 000 000, 00 грн, в сумі 7 500 000, 00 грн.
49. Верховний Суд, враховуючи надану судам адміністративної юрисдикції можливість вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивачки у цьому випадку є визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого витягом з протоколу від 16.09.2022 №188(2022) в частині призначення позивачці - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_3 (свідоцтва про смерть від 22.04.2022 НОМЕР_1 ), смерть якого настала під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, одноразової грошової допомоги в розмірі в розмірі 1/2 частини 15 000 000,00 грн, в сумі 7 500 000,00 грн замість 15 000 000, 00 грн та зобов`язання відповідача повторно розглянути подані ІНФОРМАЦІЯ_1 документи, за результатами чого прийняти рішення відповідно до пункту 2 постанови №168, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
50. Щодо іншої частини позовних вимог, колегія суддів зазначає, що відповідачем не ухвалювалось рішення про визнання за ОСОБА_2 права на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно і не приймалось рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, щодо вказаної особи, а отже відсутні протиправні дії (рішення) відповідача, які просить визнати такими позивачка.
51. Згідно з частинами першою, третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
52. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
53. Відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
54. Згідно з наявними в матеріалах справи квитанціями позивачкою сплачено за звернення до суду першої інстанції з позовною заявою судовий збір у розмірі 858, 88 грн (квитанція від 02.11.2023 № 3466-4077-9720-9933), за подачу апеляційної скарги - 1328, 32 грн (квитанція від 28.02.2024 № 9397-0824-1769-3066), касаційної скарги - 1717, 76 грн (квитанція від 13.06.2024 № 1703-6148-1873-9039).
55. Оскільки Верховний Суд, відповідно до частини другої статті 9 КАС України дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог із виходом за їх межі, тому розмір компенсації судових витрат колегія суддів визначатиме, виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
56. Таким чином, Верховний Суд вважає, що на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути всі судові витрати понесені нею, а саме судовий збір у розмірі 858, 88 грн сплачений за подання позовної заяви; 1328, 32 грн - за подання апеляційної скарги; 1717, 76 грн - за подання касаційної скарги. Всього у розмірі 3904, 96 грн.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 у справі № 280/9248/23.
Ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги.
Визнати протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене витягом з протоколу від 16.09.2022 №188(2022) в частині призначення ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_3 (свідоцтва про смерть від 22.04.2022 НОМЕР_1 ), смерть якого настала під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, одноразової грошової допомоги в розмірі в розмірі 1/2 частини від 15 000 000,00 грн, в сумі 7 500 000,00 грн.
Зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути подані ІНФОРМАЦІЯ_1 документи, за результатами чого прийняти рішення відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Міністерства оборони України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3904, 96 грн (три тисячі дев`ятсот чотири гривні та вісімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко,
Судді Верховного Суду