Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 282/1873/18
провадження № 61-5981св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.
учасники справи:
позивач - керівник Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Любар»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2019 року у складі судді Гуцала П. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Коломієць О. С., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року керівник Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Любар» (далі - ТОВ «Агро-Любар»), про визнання недійсним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності, витребування земельної ділянки.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 17 серпня 2018 року
№ 6-3233/14-18-СГ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області, за межами населених пунктів, а 22 серпня 2018 року зареєстровано за ним право власності на зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 1823182400:02:001:0116.
13 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 2681 , кадастровий номер 1823182400:02:001:0116.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 уже реалізував своє право на безоплатну передачу в приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення Стрижівської сільської ради Любарського району Житомирської області від 02 жовтня 2013 № 550, зокрема земельні ділянки, кадастровий номер 1823186600:11:005:0039, площею 0,1805 га, та кадастровий номер 1823186600:11:005:0038, площею 0,2248 га, які розташовані на території Стрижівської сільської ради Любарського району Житомирської області у АДРЕСА_1 , а тому повторна безоплатна приватизація земельної ділянки одного і того ж цільового призначення суперечить вимогам статтей 116 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), просив:
- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області № 6-3233/14-18-СГ від 17 серпня
2018 року про затвердження проекту землеустрою та надання у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки, яка знаходиться на території Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області, за межами населених пунктів, загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 1823182400:02:001:0116;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42714181 від 27 серпня 2018 року, внесене державним реєстратором відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Бердичівської районної державної адміністрації Ніколайчук О. М.;
- витребувати від добросовісного набувача ОСОБА_2 спірну земельну ділянку на користь держави.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 24 жовтня
2019 року позовні вимоги керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської областізадоволено.
Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 17 серпня 2018 року № 6-3233/14-18-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 земельної ділянки на території Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області, за межами населених пунктів загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1823182400:02:001:0116.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42714181 від 27 серпня 2018 року, внесене державним реєстратором відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Бердичівської районної державної адміністрації Ніколайчук О. М.
Витребувано від добросовісного набувача ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га, кадастровий номер 1823182400:02:001:0116, розташовану на території Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області на користь держави.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 уже використав своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на підставі рішення Стрижівської сільської ради Любарського району Житомирської області від
02 жовтня 2013 року № 500, а тому оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 17 серпня 2018 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, видано з порушенням вимог частини четвертої статті 116 ЗК України. Ураховуючи, що спірна земельна ділянка була відчужена на користь добросовісного набувача ОСОБА_2 , вона відповідно до статті 388 ЦК України, підлягає витребуванню на користь держави.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Любарського районного суду Житомирської області від 24 жовтня
2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач повторно скористався правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, а тому висновок суду першої інстанції про те, що оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 17 серпня 2018 року видано з порушенням вимог частини четвертої статті 116 ЗК України є обгрунтованим. З огляду на наведене, витребування спірної земельної ділянки від добросовісного набувача ОСОБА_2 є правомірним, а втручання держави у його право власності виправданим.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Любарського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2019 року і постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від
27 листопада 2019 року у справі № 496/9786/16-ц та від 12 березня 2020 року у справі № 495/9475/16-ц, оскільки проігнорували преюдиційні обставини, встановлені рішенням Любарського районного суду від 17 червня 2013 року про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом, зокрема на садибу та земельну ділянку площею 0,25 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також земельні ділянки, площею 0,1805 га та 0,22248 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (справа № 282/838/13), які він набув не в порядку безоплатної приватизації, а внаслідок спадкування після смерті своєї баби
ОСОБА_3 . Крім того, посилався на те, що в порушення норм процесуального права, суд першої інстанції не залучив до участі у справі, як третьою особою Стрижівську сільську раду, а також стягнув з нього судовий збір, в порядку розподілу судових витрат, не урахував, що він як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору.
У червні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на касаційну скаргу, у якому заявник просив задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 та скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на не урахування судами обставин, що мають істотне значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, що ОСОБА_1 набув право власності на земельні ділянки, кадастровий номер № 1823186600:11:005:0039 та № 1823186600:11:005:0038, у порядку спадкування на підставі судового рішення, а не в порядку їх приватизації.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
20 травня 2020 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 28 лютого 1996 року рішенням Виконавчого комітету Стрижівської сільської ради народних депутатів Любарського району Житомирської області передано ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) земельну ділянку розміром 0,25 га, а саме: 0,24 га, - рілля, 0,01 га - під забудову.
28 лютого 1996 року рішенням Виконавчого комітету Стрижівської сільської ради народних депутатів Любарського району Житомирської області передано
ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку розміром 0,34 га - рілля.
Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 17 червня
2013 року (справа № 282/838/13-ц) визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на садибу за АДРЕСА_1 .
02 жовтня 2013 року рішенням Стрижівської сільської ради Любарського району Житомирської області № 500, на підставі статтей 121 186 ЗК України, затверджено технічну документацію із землеустрою, визначення меж земельної ділянки для виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 ; уточнено рішення виконкому Стрижівської сільської ради від 28 лютого 1996 року в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3 , площею 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,34 га - для ведення особистого селянського господарства; передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,6553 га, а саме: 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку; 0,2248 га - для ведення особистого селянського господарства;
01805 га - для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 19 грудня 2018 року, власником земельних ділянок, кадастровий номер 1823186600:11:005:0038, площею 0,2248 га, та кадастровий номер 1823186600:11:005:0039, площею 0,1805 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 . Підстава набуття права власності: рішення органу місцевого самоврядування №550 від 02 жовтня 2013 року.
17 серпня 2018 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-3233/14-18-СГ, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, на території Любарського району, за межами населених пунктів Вигнанської сільської ради. Надано у власність
ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1823182400:02:001:0116 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Любарського району, за межами населених пунктів Вигнанської сільської ради.
22 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Любар» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, строком на 30 років.
13 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 2861, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер
№ 1823182400:02:001:0116, площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 81 ЗК України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, серед іншого, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності та на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта статті 116 ЗК України).
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 уже використав своє право на безоплатне отримання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на підставі рішення Стрижівської сільської ради Любарського району Житомирської області від 02 жовтня 2013 року № 500, оскільки не звернули увагу на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 17 червня 2013 року, яким визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , право власності на садибу за АДРЕСА_1 . Саме на виконання зазначеного судового рішення. рішенням Стрижівської сільської ради Любарського району Житомирської області від 02 жовтня 2013 року № 500 затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки з виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , а також уточнено рішення виконкому Стрижівської сільської ради від 28 лютого 1996 року в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3 , площею 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,34 га - для ведення особистого селянського господарства; передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,6553 га, а саме: 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку; 0,2248 га - для ведення особистого селянського господарства; 01805 га - для ведення особистого селянського господарства.
Таким чином, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що правовою підставою набуття ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки, кадастровий номер 1823186600:11:005:0038, площею 0,2248 га та кадастровий номер 1823186600:11:005:0039, площею 0,1805 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою:
АДРЕСА_1 , є не рішення органу місцевого самоврядування про передачу позивачеві безоплатно земельних ділянок в порядку приватизації, а набуття їх у власність в порядку спадкування.
Набуття ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на земельні ділянки, кадастровий номер 1823186600:11:005:0038, площею 0,2248 га, та кадастровий номер 1823186600:11:005:0039, площею 0,1805 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , не можна ототожнювати з безоплатною передачею земельних ділянок у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України, що провадиться лише один раз по кожному виду використання, як це передбачено частиною четвертою статті 116 ЗК України,
Зважаючи на наведене, безоплатна передача ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1823182400:02:001:0116, для ведення особистого селянського господарства на підставі оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від
17 серпня 2018 року № 6-3233/14-18-СГ не може вважатися повторною, а отже такою, що здійснена з порушенням вимог частини четвертої статті 116 ЗК України.
Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 17 серпня 2018 року
№ 6-3233/14-18-СГ, та як наслідок задоволення похідних від зазначеної вимоги - вимог про скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, та витребування її від добросовісного набувача ОСОБА_2 на користь держави.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Ураховуючи, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 17 серпня 2018 року № 6-3233/14-18-СГ, скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, та витребування її від добросовісного набувача ОСОБА_2 на користь держави, оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, оскаржувані рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати, сплачені за подання апеляційної та касаційної скарг, підлягають стягненню з позивача. Ураховуючи, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», необхідний до сплати судовий збір при поданні касаційної скарги у розмірі 10 572,00 грн (5 286,00 грн *200%), підлягає стягненню з Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області на користь держави.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 7 929,00 грн (5 286,00 грн *150%), а тому зазначена сума судового збору підлягає стягненню з Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області на користь
ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400 409 410 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 24 жовтня
2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого
2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Любар», про визнання недійсним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності, витребування земельної ділянки, відмовити.
Стягнути з Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7 929,00 грн.
Стягнути з Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області на користь держави судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 10 572,00 грн.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко