№ 285/3533/19

Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 285/3533/19

провадження № 61-16912св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа (стягувач) - Комунальне підприємство «Новоград-Волинськтеплокомуненерго»,

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Новоград-Волинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Титорчук Любов Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Новоград-Волинського відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 червня 2021 року у складі судді Сташківа Т. Б. та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Титорчук Л. М.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у Новоград-Волинському міськрайонному відділі Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавче провадження № 60921652 по виконанню виконавчого листа № 285/3533/19, виданого 12 грудня 2019 року Новоград-Волинським міськрайонним судом, про стягнення з неї на користь комунального підприємства (далі - КП) «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» заборгованості за централізоване опалення в розмірі 10 657,27 грн за період з 11 жовтня 2017 року до 10 квітня 2019 року та судового збору в розмірі 1 921 грн.

У межах зазначеного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 22 грудня 2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.

Зазначала, що на підставі зазначеної постанови державного виконавця було накладено арешт на належний їй соціальний картковий рахунок НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», на який зараховуються аліменти на користь двох її неповнолітніх дітей.

У зв`язку із цим, 04 лютого 2021 року державний виконавець прийняв оскаржувану постанову, відповідно до якої знято арешт із соціального карткового рахунку НОМЕР_1 у частині надходження аліментів, що належать їй. Однак, згідно з листом АТ «Ощадбанк» від 23 лютого 2021 року постанову державного виконавця від 04 лютого 2021 року про часткове зняття арешту з рахунку боржника залишено без виконання, оскільки у банку відсутня технічна можливість на постійній основі здійснювати моніторинг надходжень коштів на рахунок клієнта та знімати арешт із частини коштів, що перебувають на рахунку, у разі їх перерахування конкретним платником.

Оскільки оспорювану постанову державного виконавця від 04 лютого 2021 року неможливо виконати, фактично залишається чинною постанова державного виконавця від 22 грудня 2020 року про накладення арешту на усі належні їй банківські рахунки, у тому числі й на соціальний картковий рахунок НОМЕР_1 , на який зараховуються кошти зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей, що є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» СК України та призводить до порушення прав дітей на отримання аліментів.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати протиправною постанову старшого державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 04 лютого 2021 року про зняття арешту коштів, у частині зняття арешту із соціального рахунку НОМЕР_1 в частині надходження аліментів, що належать боржнику;

- скасувати зазначену постанову старшого державного виконавця від 04 лютого 2021 року про зняття арешту з коштів, у частині зняття арешту із соціального рахунку НОМЕР_1 в частині надходження аліментів, що належать боржнику, виключивши із вказаної постанови формулювання «в частині надходження аліментів, що належать боржнику»;

- у решті щодо зняття арешту з усього соціального рахунку боржника, постанову старшого державного виконавця залишити в силі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 червня 2021 року, з урахуванням ухвали Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 червня 2021 року про виправлення описки, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову старшого державного виконавця Новоград-Волинського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Титорчук Л. М. від 04 лютого 2021 року щодо часткового зняття арешту з соціального рахунку НОМЕР_1 , який належить боржнику ОСОБА_1 , скасовано.

У іншій частині постанову старшого державного виконавця Новоград-Волинського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Титорчук Л. М. від 04 лютого 2021 року щодо зняття арешту з усього соціального рахунку НОМЕР_1 , який належить боржнику ОСОБА_1 , залишено в силі.

Ухвала районного суду мотивована тим, що внаслідок накладення державним виконавцем арешту на грошові кошти, що містяться на соціальному картковому рахунку боржника в АТ «Ощадбанк», діти позбавлені права брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на їх утримання, та спрямовані на забезпечення їх першочергових потреб, зокрема, у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні тощо.

Районний суд вважав, що отримавши інформацію з банку про соціальний статус рахунку ОСОБА_1 , на який зараховуються аліменти на утримання дітей, та неможливість банком моніторити призначення зарахованих на зазначений рахунок коштів, державний виконавець зобов`язаний був зняти арешт з усього соціального карткового рахунку боржника у АТ «Ощадбанк», оскільки наявність такого арешту порушує право дітей на розпорядження аліментами.

При цьому районний суд дійшов висновку, що вимога скарги про визнання протиправною постанови державного виконавця не ґрунтується на вимогах закону, не узгоджується зі змістом статті 447 ЦПК України, а тому не підлягає задоволенню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року апеляційну скаргу Новоград-Волинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) залишено без задоволення, а ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 червня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , має статус соціального, на нього здійснюється зарахування аліментів на утримання неповнолітніх дітей, отже, на підставі пункту 10 частини першої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на такі кошти заборонено.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що на цей рахунок надходять кошти з іншим призначенням.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі Новоград-Волинський відділ Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Новоград-Волинського відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) мотивована тим, що оскаржувані судові рішення не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень Новоград-Волинський відділ Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) вказує те, що суди неправильно оцінили подані сторонами докази, неповно встановили обставин справи. Звертає увагу на те, що під час виконання рішення суду державний виконавець має право накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме на банк, який виконує постанову виконавця, покладається обов`язок визначати статус коштів та рахунку, на якому вони зберігаються. Зазначає, що ОСОБА_1 не доведено, що рахунок № НОМЕР_1 є рахунком зі спеціальним призначенням чи обмеженим режимом використання. Крім того, кошти після зарахування на рахунок є власністю отримувача й втрачають цільове призначення та вважаються грошовим вкладом.

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2022 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 756/8815/20 за скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бондар Артем Васильович, на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року касаційне провадження у справі поновлено.

Фактичні обставини, встановлені судами

На виконанні у Новоград-Волинському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький) з 20 грудня 2019 року перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 10 657, 27 грн та судового збору у сумі 1 921 грн.

22 грудня 2020 року старшим державним виконавцем Титорчук Л. М. винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 , а також на рахунках боржника, що будуть відкриті після винесення цієї постанови, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Долучена до матеріалів справи довідка АТ «Ощадбанк» свідчить про те, що на ім`я ОСОБА_1 22 вересня 2020 року відкрито соціальний рахунок № НОМЕР_1 , на який здійснюється зарахування аліментів.

04 лютого 2021 року старшим державним виконавцем Титорчук Л. М. прийнято постанову про зняття арешту із соціального рахунку № НОМЕР_1 в частині надходження аліментів, які належать боржнику ОСОБА_1 .

Листом від 11 березня 2021 року начальник відділу державної виконавчої служби повідомила представника боржника про те, що згідно з повідомленням АТ «Ощадбанк» від 23 лютого 2021 року постанову старшого державного виконавця від 04 лютого 2021 року про зняття арешту з коштів ОСОБА_1 залишено без виконання внаслідок відсутності у банку технічної можливості на постійній основі здійснювати моніторинг надходжень коштів на рахунок клієнта та знімати арешт з частини коштів, що перебувають на рахунку.

Також у вказаному листі зазначено, що кошти після зарахування на рахунок отримувача є власністю останнього та втрачають свій цільовий статус (заробітна плата, пенсія, соціальна виплата) й набувають статусу вкладу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Новоград-Волинського відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із частиною третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Частинами першою-третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У частинах першій, третій статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно із частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відповідно до статті 179 СК України у редакції, чинній на час накладення арешту на банківські рахунки, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Отже, статтею 179 СК України у зазначеній вище редакції врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення.

Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

При цьому Кодекс уточнює правовий режим аліментів, отриманих на неповнолітню дитину шляхом визнання за нею права брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.

У частині першій статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не може бути звернено на допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).

Наявна у матеріалах справи довідка АТ «Ощадбанк» від 26 січня 2021 року № 105.00.057-04 підтверджує, що відкритий ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» рахунок № НОМЕР_1 є соціальним.

Встановивши зазначену обставину, державний виконавець зобов`язаний був зняти арешт з усього соціального карткового рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ «Ощадбанк», оскільки на зазначений рахунок надходять кошти на утримання двох неповнолітніх дітей заявника.

Приймаючи постанову від 04 лютого 2021 року про часткове зняття арешту з рахунку боржника АТ «Ощадбанк», державний виконавець не виконав положення абзацом другим частини другої, пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює підстави зняття арешту з майна боржника, оскільки прийнята ним постанова не може бути виконана АТ «Ощадбанк». Зокрема, у банку відсутня можливість відокремлювати кошти, що не призначені на утримання дітей, від інших коштів, які надходять на зазначений рахунок ОСОБА_1 .

Колегія суддів звертає увагу на те, що передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21), до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність накладеного державним виконавцем арешту на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , оскільки внаслідок накладення арешту на рахунок, на які здійснюється зарахування аліментів, ОСОБА_1 позбавляється можливості користуватися даними коштами тривалий час.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що законодавством не заборонено державному виконавцю накладати арешт на рахунок боржника, на який надходять кошти на утримання дітей, є безпідставними, оскільки внаслідок накладення державним виконавцем арешту на грошові кошти (аліменти), діти позбавлені права брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на їх утримання, та спрямуванні їх на забезпечення першочергових потреб, зокрема, у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні тощо.

При цьому доводи Новоград-Волинського відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про те, що рахунок, на якому знаходились кошти не є такими, на який заборонено законом накладення арешту, не відповідають положенням закону, оскільки арешт може накладатись на кошти, а не на рахунок (абзац перший частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»); а, по-друге, обмеження звернення стягнення на кошти заробітної плати, які знаходяться на рахунку боржника, підпадають під випадки «кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом» (абзац другий частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Новоград-Волинського відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) залишити без задоволення.

Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець