Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 290/1138/18
провадження № 61-14884св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Сімоненко В.М.,
суддів -Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І.В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 01 липня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів Микитюк О.Ю., Григорусь Н.Й., Борисюка Р.М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що внаслідок неналежного утримання відповідачем коней , останніми 05 серпня 2018 року конем відповідача було пошкоджено автомобіль позивача Toyota Camry, що призвело до збитків, які полягають у вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля, втрати його товарної вартості та вартості послуг судового експерта на проведення автотоварознавчого дослідження.
Окрім того, внаслідок пошкодження належного йому майна позивач зазнав душевних страждань та був позбавлений можливості використовувати автомобіль за призначенням протягом тривалого часу.
Посилаючись на вищевказане, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь відповідача 10 810 грн матеріальної шкоди та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 26 березня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 310 грн матеріальної шкоди та 2 000 грн моральної шкоди.
Вирішено питання про судові витрати.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження доведення вини та причино-наслідкового зв`язку відповідача у пошкодженні його кіньми автомобіля позивача.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 01 липня 2019 року рішення Романівського районного суду Житомирської області від 26 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними. Вказаний висновок ґрунтується на тому, що допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не є очевидцями пошкодження автомобіля, акт огляду автомобіля під час заїзду на територію підприємства не складався. Наявність пошкоджень автомобіля станом на 30.08.2018 року не доводить причину їх виникнення, як і надані позивачем фотознімки, а відповідь відділу поліції не є процесуальним документом, який створює будь-які юридичні наслідки.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції та рух справи у суді касаційної інстанції
02 серпня 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 було подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 01 липня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано з Романівського районного суду Житомирської області цивільну справу № 290/1138/18.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд скасувати оскаржуване судове рішення та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не надано доказів, що саме коні ОСОБА_2 завдали пошкоджень автомобілю позивача і в цьому відсутня вина ОСОБА_2 .
Надані суду відповідь поліції, висновок експерта, фотоматеріали, покази свідків допитаних у судовому засіданні, являються належними доказами та беззаперечно свідчать про наявність шкоди заподіяної позивачу, як власнику автомобіля, протиправності дій відповідача, наявності причинного зв`язку та вини, що виражається у неналежному догляді за тваринами відповідача що призвело до пошкодження автомобіля кіньми.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що позивачем не було доведено вини ОСОБА_2 у спричиненні матеріальних збитків, завданих його кіньми автомобілю позивача, оскільки з урахуванням правової позиції Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 473/2638/15-ц відповідальність має нести особа, під нагляд якої були передані тварини. Коні відповідача перебували на території ТОВ «Вівад 09» з дозволу охоронця території ТОВ під його наглядом. Окрім того, висновок експерта щодо визначення розміру матеріальної шкоди є недопустимим доказом, оскільки експерта не було попереджено про кримінальну відповідальність.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, автомобіль Toyota Camry державний номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_1
05 серпня 2018 року автомобілю Toyota Camry державний номерний знак НОМЕР_1 , який було залишено на території ТОВ "Вівад 09" в смт. Романів по вул. Заводській, 97, було спричинено механічні пошкодження лакофарбованого покриття автомобіля.
Згідно відповіді Романівського ВП Новоград-Волинського ВП ГУ Національної поліції України в Житомирській області від 16 серпня 2018 року №31439 механічні пошкодження лакофарбованого покриття автомобіля спричинили коні, власником яких є ОСОБА_2 ( а.с.7).
За поясненнями відповідача його коні випасались на території ТОВ "Вівад 09".
Згідно протоколу огляду колісного транспортного засобу, виконаного судовим експертом Землюком В.В. 30 серпня 2018 року, на автомобілі наявні зовнішні пошкодження - подряпини, сколи, вм`ятини. Висновком даного експерта від 03 вересня 2018 року визначена вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля - 9310 грн ( а.с.8-21).
13 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» укладено договір добровільного страхування на транспорті , який був чинним станом на 05 серпня 2018 року. Страхова компанія відмовила ОСОБА_1 у страховому відшкодуванні, оскільки франшиза (5350 грн) перевищувала розмір відновлювального ремонту автомобіля (4611, 60 грн), за відшкодуванням якого звернувся заявник ( а.с.131-136).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними. Вказаний висновок ґрунтується на тому, що допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не є очевидцями пошкодження автомобіля, акт огляду автомобіля під час заїзду на територію підприємства не складався. Наявність пошкоджень автомобіля станом на 30 серпня 2018 року не доводить причину їх виникнення, як і надані позивачем фотознімки, а відповідь відділу поліції не є процесуальним документом, який створює будь-які юридичні наслідки.
Колегія суддів вважає вказані висновки суду апеляційної інстанції неправильними з огляду на наступне.
Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України встановлено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто зазначена норма передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на них поширюється режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюється законом.
Таким законом є, зокрема Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» у статті 9 якого визначено, що особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання. А також ця особа та особа, яка супроводжує домашню тварину зобов`язана забезпечити безпеку сторонніх людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною, безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою, крім того фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Судами було встановлено, що 05 серпня 2018 року автомобілю Toyota Camry державний номерний знак НОМЕР_1 , на території ТОВ "Вівад 09" в смт. Романів по вул. Заводській, 97, було спричинено механічні пошкодження лакофарбованого покриття автомобіля.
Власником коней, які 05 серпня 2018 року вільно випасалися на території ТОВ "Вівад 09", являється ОСОБА_2
Романівським ВП Новоград - Волинського ВП ГУНП в Житомирській області було встановлено, що механічні пошкодження автомобіля були спричинені кіньми, власником яких є ОСОБА_2 .
Також судами було встановлено, що ОСОБА_2 залишав власних коней на території ТОВ "Вівад 09" для випасу, однак при цьому судами не було встановлено на підставі наданих відповідачем доказів, що вказані коні перебували під наглядом іншої особи, зокрема охоронця території ТОВ "Вівад 09".
Таким чином, судом першої інстанції була встановлена презумпція вини ОСОБА_2 , яка полягала у залишенні без належного догляду коней та наявність причинно-наслідкового зв`язку між його діями та спричиненою матеріальною та моральною шкоди.
З огляду на вищезазначені положення законодавства, а також беззаперечний факт спричинення тваринами шкоди автомобілю позивача, через відсутність належного контролю з боку ОСОБА_2 як їх власника та особи, яка зобов`язана здійснювати такий контроль, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_1 права на відшкодування шкоди, заподіяної тваринами, які утримуються відповідачем.
Колегія суддів також вказує на те, що судом першої інстанції правильно покладено в основу рішення висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 03 вересня 2018 року, складеного судовим експертом Землюком В. В., як належний доказ, із тих підстав, що воно стороною відповідача жодним чином не спростовано і в ньому містяться конкретні, чіткі дані щодо предмета доказування в частині, що стосується визначення вартості майнової шкоди, заподіяної ОСОБА_1 у результаті пошкодження її автомобіля та втрати його товарної вартості.
Також, суд першої інстанції з урахуванням ступеня вини відповідача, характер і тривалість страждань, вимог справедливості дійшов до правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2 000 грн моральної шкоди.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями, правильно встановив обставини справи,внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Таким чином, обставини справи встановлюються тільки тим судом, який розглянув справу по суті на підставі поданих доказів, тому якщо суд апеляційної інстанції розглядаючи справу без отримання нових доказів встановлює нові обставини та приймає протилежне рішення, то вказане зводиться до переоцінки доказів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не заначив, які нові докази, протилежні висновкам місцевого суду, спростовують презумпцію вини власника коней ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції не дослідивши будь-яких нових доказів та не установивши нових фактів та обставин справи, необґрунтовано переоцінив дослідженні судом першої інстанції докази та прийняв нове судове рішення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції безпідставно скасував рішення суду першої інстанції та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
З огляду на зазначене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно вимог статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 01 липня 2019 року скасувати, рішення Романівського районного суду Житомирської області від 26 березня 2019 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров