ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
Справа № 295/3460/22
Провадження № 51 - 2471 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5,
суддів ОСОБА_6 ОСОБА_7
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
перекладача ОСОБА_10
та в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1 ,
його захисника адвоката ОСОБА_11
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022060400000138 від 20 січня 2022 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маргілан, Ферганської області, Республіки Узбекистан, узбека, громадянина Узбекистану, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 06 травня 2020 року за ст. 186 ч. 3 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,
за ст. 115 ч. 1, ст. 185 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 06 травня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 06 травня 2022 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ст. 115 ч. 1 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років;
- за ст.185 ч. 2 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі на строк 8 років.
На підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків частково приєднано до покарання невідбуту частину покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 06 травня 2020 року та призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Початок строку покарання вказано рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Відповідно до ст. 72 ч. 5 КК України зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 21 січня 2022 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку день за день.
До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 04 липня 2022 року включно.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 500 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, у розмірі 1 887 грн. 70 коп.
Скасовано арешти на майно, накладені ухвалами слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 25.01.2022, 26.01.2022 та 28.01.2022.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
20 січня 2022 приблизно о 01 годині 00 хвилин ОСОБА_1 перебував за місцем свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1 разом із співмешканкою ОСОБА_4 , де між ними на ґрунті виниклих напередодні ввечері особистих неприязних відносин розпочалась сварка, яка в подальшому переросла у конфлікт, під час якого у ОСОБА_1 виник раптовий злочинний умисел, направлений на умисне вбивство співмешканки. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , усвідомлюючи характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, перебуваючи в приміщенні однієї із кімнат, наніс руками не менше 6 ударів в область обличчя і тулуба ОСОБА_4 та, взявши до рук кухонний ніж, наніс ним не менше 10 ударів в область тулуба та нижніх кінцівок ОСОБА_4 , таким чином умисно її вбив.
Крім того, у ОСОБА_1 , який перебував за вказаною адресою, того ж дня приблизно о 01 годині 30 хвилин після вбивства ОСОБА_4 виник раптовий злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення належного їй мобільного телефону, реалізуючи який, він шляхом вільного доступу повторно викрав належний ОСОБА_4 мобільний телефон, торгівельної марки «ZTE» лінійка Blade 2020 Smart, моделі «ZTE 8010», вартістю 3 906 гривень 30 копійок.
В подальшому ОСОБА_1 , утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінальних правопорушень втік, після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_4 майнової шкоди на суму 3 906 гривень 30 копійок.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 23 червня 2022 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 06 травня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок м`якості. На думку потерпілого, під час судового розгляду справи фактично не враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є особливо тяжким та тяжким злочинами, наслідки у вигляді загибелі ОСОБА_4 . Крім того, не враховано дані про особу засудженого, який раніше судимий, вчинив кримінальні правопорушення під час іспитового строку. Також звертає увагу на жорстокість, з якою діяв ОСОБА_1 , та спосіб вчинення ним кримінальних правопорушень. Заперечує, що у діях ОСОБА_1 було активне сприяння розкриттю злочину, у зв`язку із чим цю обставину помилково враховано як таку, що пом`якшує його покарання.
В запереченнях на касаційну скаргу потерпілого захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_11 вказує на безпідставність її доводів та просить залишити її без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник в судовому засіданні вважали касаційну скаргу потерпілого необґрунтованою та просили залишити її без задоволення.
Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 115 ч. 1, ст. 185 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Доводи касаційної скарги потерпілого ОСОБА_2 про м`якість призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання та необґрунтованість судових рішень в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону і не спростовують висновки судів обох інстанцій щодо призначеного йому покарання.
При призначені ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу засудженого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Так, суд першої інстанції врахував те, що кримінальні правопорушення, у вчинені яких ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким та особливо тяжким злочинами, дані про особу засудженого, який раніше судимий за тяжкий корисливий злочин, вчинив кримінальні правопорушення під час іспитового строку, критично ставиться до вчиненого, а також думка потерпілого щодо призначеного покарання. Визнання вини ОСОБА_1 , його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення враховано як обставини, що пом`якшують покарання, а вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у близьких відносинах, як таку, що обтяжує покарання.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 неможливе без ізоляції від суспільства, обиравши йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкцій статей ст. 115 ч. 1, ст. 185 ч. 2 КК України та на підставі ст.ст. 70 71 КК України остаточно призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Таке покарання за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
При розгляді апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції її доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги щодо м`якості призначеного ОСОБА_1 покарання за ст. 115 ч. 1, ст. 185 ч. 2 КК України, перевірив і своє рішення належним чином мотивував, надавши відповідь на усі доводи цієї апеляційної скарги та зазначив в ухвалі підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо розміру призначеного ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі та зазначив, що, враховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, вважає визначене місцевим судом ОСОБА_1 покарання за своїм видом та розміром справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370 419 КПК України.
Безпідставними є доводи касаційної скарги потерпілого щодо відсутності у ОСОБА_1 щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, оскільки він як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи повністю визнавав свою вину у вчиненні злочинів, попросив вибачення, критично віднісся до вчиненого, надавав повні та правдиві покази щодо обставин вчинених ним злочинів, добровільно брав участь у слідчих діях, зокрема під час слідчого експерименту показав свої дії, надав органу досудового розслідування свої біологічні зразки, видав одяг, в якому знаходився в момент вчинення злочинів. Про наявність вказаних обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , також зазначено в обвинувальному акті. Отже, доводи касаційної скарги потерпілого в цій частині є необґрунтованими.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги потерпілого та скасування вироку і ухвали щодо ОСОБА_1 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 06 травня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7