03.02.2023

№ 295/5610/19

Постанова

Іменем України

22 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 295/5610/19

провадження № 61-19197св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Житомирської міської ради,

треті особи: Комунальне підприємство «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, Департамент реєстрації Житомирської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Музиченко Юлією Вікторівною, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 червня 2021 року у складі судді Чішман Л. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчого комітету Житомирської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради (далі- КП «Житомирське ОМ БТІ» Житомирської обласної ради), Департамент реєстрації Житомирської міської ради, про визнання частини будинку спільним майном подружжя, встановлення факту володіння на праві власності, визнання частково недійсними рішень органів місцевого самоврядування, свідоцтв про право особистої власності на жилий будинок, визнання права власності на частину будинку, встановлення розмірів часток домоволодіння.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що йому на праві спільної часткової власності належить частина домоволодіння по АДРЕСА_1 , яка складається з 24/300 ідеальних частин двох житлових будинків з належними до них господарськими будівлями та спорудами.

Іншими співвласниками указаного домоволодіння є ОСОБА_3 , якій належить 24/300 ідеальних часток будинковолодіння, ОСОБА_5 , якому належить 24/300 ідеальних часток будинковолодіння, та ОСОБА_4 , якому належить 76/100 ідеальних часток будинковолодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер і спадщину у встановленому законом порядку прийняла його дружина ОСОБА_2 .

На момент виникнення первинних часток в праві власності на будинок по АДРЕСА_1 , який в технічному паспорті від 14 травня 1966 року значиться під літерою «А» та на праві власності належав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , до будинку належали господарські будівлі сарай під літерою «В», сарай «Б», уборна «У».

До складу домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на час виникнення спірних правовідносин (1990-1991 роки) входили два житлових будинки, позначені в технічних паспортах на будинковолодіння по АДРЕСА_1 під літерою «А» і під літерою «Б». Станом на 1987 рік до будинків належали: сарай під літерою «В», літня кухня під літерою «Д», погріб під літерою «П», уборна під літерою «У», огорожа № 1-3.

Будинок під літерою «А» станом на 1987 рік складався з двох житлових кімнат площею 21,8 кв.м, загальна площа будинку складала 33,5 кв.м, а будинок під літерою «Б» з двох житлових кімнат площею 27,4 кв.м, загальною площею 44,6 кв.м.

Житловий будинок під літерою «Б» виник внаслідок обкладення дерев`яного сараю «Б», 1961 року будівництва, цеглою з встановленням фундаменту, криши та здійсненням опоряджувальних робіт, внаслідок чого виник новостворений об`єкт, який в технічному паспорті на домоволодіння від 13 лютого 1987 року значиться як самовільно побудований житловий будинок під літерою «Б». На той час будівля «Б» складалась з приміщень кухні під № 1-3 площею 5,3 кв.м, та кімнати під № 1-4 площею 8,2 кв.м, які побудовані подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за рахунок їх спільної праці та коштів на початку 1970-х років.

Проте, внаслідок того, що будівля «Б» була переобладнана самовільно, при оформленні спадкових прав після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вона не увійшла до спадкової маси.

Інша частина будинку під літерою «Б» (яка складається з прибудови «Б-1» - житлова кімната площею 19,2 кв.м, та сіни під літерою «б» площею 11,9 кв.м, які в подальшому було переобладнано у вітальню площею 8,2 кв.м та санвузол площею 3,7 кв.м (в технічному паспорті на будинок від 24 вересня 2018 року дані приміщення значаться під № 1-4 та № 1-8)), самовільно побудована ОСОБА_4 в період до 1990 року за рахунок його власних коштів. Крім того, ним була побудована літня кухня під літерою «Д».

Позивач вважає, що при ухваленні виконавчим комітетом Житомирської міської ради народних депутатів рішення № 121 від 28 березня 1991 року в частині затвердження акта про прийняття в експлуатацію будинку по АДРЕСА_1 невірно було вказано площу будинку, а саме: замість загальної площі 44,6 кв.м було вказано 45,3 кв.м, а замість жилої площі у розмірі 27,4 кв.м зазначено 33,4 кв.м. Крім того, право ОСОБА_4 на приміщення жилої кімнати площею 8,2 кв.м та кухні площею 5,3 кв.м в будинку під літерою «Б» є похідним від права власності забудовників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у спадщину.

До здійснення перерахунку ОСОБА_8 належало 7/8 ідеальних частин будинку «А», що в одиницях жилої площі становить 21,8 кв.м. Проте, в рішенні Виконавчого комітету Богунської районної ради народних депутатів № 141 від 15 травня 1991 року розмір жилої площі, яка припадає на її частку в 24/100 ідеальних частин домоволодіння становить 11,6 кв.м, при тому що загальна жила площа двох будинків визначена вірно.

Позивач вказує, що якщо врахувати ще частку ОСОБА_8 в будинку «Б», яку вона втратила внаслідок порушення порядку, встановленого законом для ухвалення відповідних рішень, розмір жилої площі, яка має бути врахована при визначенні розміру часток у праві власності на домоволодіння має збільшитися.

Таким чином, частка ОСОБА_8 мала становити більше 1/2 частини домоволодіння - близько 52/100 ідеальних частин, а ОСОБА_4 - 48/100 ідеальних частин домоволодіння.

Після смерті ОСОБА_8 її частина у праві власності на домоволодіння в рівних частках перейшла до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 .

На думку позивача, вищевикладене свідчить про те, що спадкоємців майна ОСОБА_8 , зокрема його особисто, було позбавлено права власності щонайменше на таку саму частку, яку ним отримано у спадщину.

Вважає, що будинок «А» має бути у спільному користуванні трьох співвласників без сплати компенсації за відхилення від ідеальних часток відповідачу ОСОБА_4 , а частка позивача має становити не менше 17/100 ідеальних частин домоволодіння.

Посилаючись на викладені обставини та уточнивши в подальшому позовні вимоги, позивач просив:

- визнати житлову кімнату площею 15,2 кв.м в будинку під літерою «Б» в домоволодінні по АДРЕСА_1 , яка в технічному паспорті на домоволодіння від 24 вересня 2018 року значиться під № 1-5, спільним майном подружжя ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- встановити факт володіння ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , 7/8 ідеальних часток житлової кімнати площею 15,2 кв.м в будинку під літерою «Б» в домоволодінні по АДРЕСА_1 , яка в технічному паспорті на домоволодіння від 24 вересня 2018 року значиться під № 1-5, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ;

- визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Житомирської міської Ради народних депутатів № 121 від 28 березня 1991 року «Про затвердження актів прийомки в експлуатацію індивідуальних жилих будинків громадян міста», в частині додатку, яким всю площу житлового будинку по АДРЕСА_2 в розмірі 45,30 кв.м було прийнято в експлуатацію одноосібно на ім`я ОСОБА_4 без врахування прав на частину ОСОБА_8 , згідно пункту 6 Списку, визначеного додатком до вказаного рішення;

- визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Богунської районної Ради народних депутатів № 141 від 15 травня 1991 року «Про оформлення права особистої власності на житлові будинки», зокрема додатку № 2, де в Переліку домоволодінь м. Житомира, по яким змінюється право особистої власності, до якого увійшло домоволодіння по АДРЕСА_1 в частині, що стосується визначення розмірів часток ОСОБА_4 - 76/100 ідеальних часток та ОСОБА_8 - 24/100 ідеальних часток;

- визнати недійсним свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок № НОМЕР_1 від 20 травня 1991 року, оформлене Виконавчим комітетом Богунської районної ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_4 , в частині 49/100 ідеальних частин у праві власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності ОСОБА_4 на 49/100 ідеальних часток домоволодіння по АДРЕСА_1 шляхом скасування реєстрації права власності на вказану частку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/8 ідеальних часток житлової кімнати площею 15,2 кв.м в будинку під літерою «Б» в домоволодінні по АДРЕСА_1 , яка в технічному паспорті на домоволодіння від 24 вересня 2018 року значиться під № 1-5, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_8 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 у власність ОСОБА_1 49/300 ідеальних частин домоволодіння по АДРЕСА_1 ;

- відновити становище, яке існувало до порушення прав шляхом встановлення нових розмірів часток співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1 , до складу якого входять житловий будинок під літерою «А» жилою площею 21,8 кв.м, загальною площею 35,2 кв.м, житлового будинку під літерою «Б», жилою площею 43,3 кв.м, загальною площею 47 кв.м, до складу якої, згідно технічного паспорта на домоволодіння від 24 вересня 2018 року входять: вітальня під № 1-4 площею 8,2 кв.м, кімната під № 1-5 площею 15,2 кв.м, кімната під № 1-6 площею 19,2 кв.м, санвузол під № 1-8 площею 3,7 кв.м (інші приміщення самочинно побудовані і не враховуються при здійсненні розрахунку), та господарські будівлі і споруди: сараї під літерами «В», «Г», літня кухна «Д», «д», гараж «Е», погріб «П», уборні «У», «У-1», ворота під № 1 та огорожа під № 2, З (самочинно побудований гараж «З» у розрахунок не включається), - наступним чином: ОСОБА_4 - 27/100 ідеальних часток, ОСОБА_1 - 73/300 ідеальних часток, ОСОБА_5 (спадкоємець ОСОБА_2 ) - 73/300 ідеальних часток, ОСОБА_3 - 73/300 ідеальних часток.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30 червня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - Музиченко Ю. В. звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Музиченко Ю. В. залишено без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 червня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 листопада 2021 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Музиченко Ю. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

16 грудня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що згідно свідоцтв про право особистої власності на домоволодіння № 5/341, 5-342 від 13 лютого 1976 року ОСОБА_6 та ОСОБА_12 на праві особистої власності належало домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2 , а саме - по Ѕ кожному.

Зі змісту вказаних свідоцтв вбачається, що домоволодіння в цілому складалось з одного житлового будинку. Водночас, згідно висновку від 05 листопада 1976 року, складеного з приводу обслідування домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що домоволодіння складається з однієї житлової кімнати, кухні, комори та коридору .

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 вересня 1987 року спадкоємцями майна ОСОБА_6 є його діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 . Спадщина складається з: 1/2 частини жилого будинку площею 21,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Будинок дерев`яний обкладений цеглою та розташований на земельній ділянці розміром 1659 кв.м. До будинку належать сарай (літ. «В»), погріб (літ. «П»), туалет (літ. «У») та огорожа № І.

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину від 07 вересня 1987 року, спадкоємцем майна ОСОБА_7 є ОСОБА_8 . Спадщина, на яку видане дане свідоцтво складається з: 5/8 частин жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 - належні на підставі свідоцтва про право власності, 1/8 - спадщина після смерті ОСОБА_6 , яку прийняла ОСОБА_7 проте не оформила своїх спадкових прав). Будинок дерев`яний обкладений цеглою житловою площею 21,8 кв.м та розташований на земельній ділянці розміром 1659 кв.м. До будинку належить сарай (літ. «В»), погріб (літ. «П»), туалет (літ. «У») та огорожа № І.

Згідно з договором дарування від 19 квітня 1988 року, ОСОБА_3 подарувала сестрі ОСОБА_8 1/8 частину жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Будинок дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 21,8 кв.м та розташований на земельній ділянці розміром 1659 кв.м. До будинку належать сарай (літ. «В»), погріб (літ. «П»), туалет (літ. «У») та огорожа № І.

Станом на 10 лютого 1987 року у документах щодо технічної характеристики домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вказано, що з приміщення сараю літ. «Б», побудованого у 1961 році, було здійснено самовільну перебудову у житловий будинок, площею 21,6 кв.м.

Згідно експлікації від 10 лютого 1987 року житлова площа будинку під літ. «Б», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , складає 27,4 кв.м.

У довідках-характеристиках від 13 лютого 1987 року, які були виготовлені для отримання свідоцтва про право на спадщину, вказано, що домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , складається з двох житлових будинків з літерами «А» і «Б», площею 21,8 кв.м та 27,4 кв.м, відповідно. Одночасно зазначено, що ОСОБА_12 самовільно зведено житловий будинок літ. «Б», літня кухня літ «Д», сарай літ. «Г», «Ж», «З», гараж літ. «Е».

У акті Житомирського міжміського бюро технічної інвентаризації від 05 листопада 1975 року зафіксовано свідчення ОСОБА_7 про те, що вона та її чоловік ОСОБА_13 самостійно побудували житловий будинок, який складався з однієї кімнати, кухні, комори та коридора. Будинком користувались спільно з 1953 року по 1973 рік та саме на вказаний будинок ОСОБА_7 просила визнати за нею право власності.

До відкриття спадщини ОСОБА_12 не здійснювала заходів щодо узаконення самовільного будівництва об`єктів, зокрема: житловий будинок літ. «Б», літня кухня літ «Д», сарай літ. «Г», «Ж», «З», гараж літ. «Е».

Встановлено, що 15 лютого 1990 року міська міжвідомча архітектурно-будівельна комісія постановила дозволити ОСОБА_4 прийняти в експлуатацію самовільно збудований жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 27,4 кв.м; міжміському бюро технічної інвентаризації оформити відповідними документами та провести реєстрацію будинку, господарчих будівель та видати свідоцтво про право власності.

12 квітня 1991 року ОСОБА_4 звернувся до начальника міжміського бюро техінвентаризації із замовлення на проведення інвентаризації закінченого будівництва житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

15 квітня 1991 року техніком Житомирського управління по технічній інвентаризації, за участю ОСОБА_8 та ОСОБА_4 проведено огляд домоволодіння на предмет фактичного користування співвласниками та встановлено, що ОСОБА_8 користується 7/8 частинами житлового будинку літ «А», сараєм літ «В», 1/2 частиною огородження; ОСОБА_4 користується 1/8 частиною житлового будинку літ «А», житловим будинком літ «Б» з добудовами, погребом літ «П», літньою кухнею літ «Д,д», сараєм літ «И», уборною літ «У», 1/2 частиною огорожі. Акт підписано ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .

На підставі указаного акту було виготовлено розрахунок на встановлення нових розмірів ідеальних долей в спільному праві власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , в якому виходячи із фактичного використання домоволодіння у відповідності до вимог інструкції № 5 ЦБТІ КХ УССР від 15 грудня 1969 року.

15 травня 1991 року рішенням виконавчого комітету Богунської районної ради народних депутатів № 141, оформлено право особистої власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , змінено розмір ідеальних частин співвласників у спільному праві на житловий будинок, за ОСОБА_4 визнано 76/100 ід.д., житлова площа - 37,6 кв.м, за ОСОБА_8 визнано 24/100 ід.д., житлова площа - 11,6 кв.м.

20 травня 1991 року ОСОБА_8 видано свідоцтво № НОМЕР_2 про право особистої власності на 24/100 ідеальних частин жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

20 травня 1991 року ОСОБА_4 видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право особистої власності на 76/100 ідеальних частин жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її спадкоємцями є чоловік - ОСОБА_9 , сини: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , кожен з яких успадкував по 24/300 житлових будинків, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 про що видано відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом.

05 березня 2013 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 укладено договір дарування частини житлового будинку, а саме 24/300 двох житлових будинків (літери «А» і «Б»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме - Цивільний кодекс Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).

Частиною першою статті 86 ЦК УРСР (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Згідно зі статтею 100 ЦК УРСР в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

В особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його). У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності. Право власності одного або кількох громадян з числа зазначених в частині другій цієї статті на частину будинку не позбавляє права інших з цих громадян мати у власності другу частину (частини) цього ж будинку (стаття 101 ЦК УРСР).

Згідно з частиною першою статті 105 ЦК УРСР громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).

Отже, до спадкового майна спадкодавців належало виключно майно, на яке у встановленому законодавством порядку спадкодавцями набуто право власності.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час виникнення спірних правовідносин регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 2 Інструкції об`єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

Відповідно до пунктів 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком N 1.

Згідно з пунктами 10, 12, 13 Інструкції, при відсутності правовстановлюючих документів, які зазначені в цій інструкції (додаток N 1), зацікавлена юридична або фізична особа (установа, підприємство, організація, громадянин, колгоспний двір) подає до виконкому місцевої Ради депутатів трудящих заяву про оформлення права власності на будинок або домоволодіння і видачу свідоцтва про це.

Для вирішення питання про можливість оформлення права власності (п. 10) виконком місцевої Ради депутатів трудящих доручає бюро технічної інвентаризації:

а) оглянути будинок (домоволодіння);

б) одержати відомості у громадян, які проживають у будинку, зазначеному заявником, а також у сусідніх будинках, та з`ясувати, хто являється його власником. Про час огляду і збирання відомостей бюро технічної інвентаризації вивішує об`яви на видному місці на даному будинку і сусідніх будинках;

в) скласти акт огляду будинку (домоволодіння) і одержати відомості за підписом представника бюро технічної інвентаризації і громадян, які дали відомості;

г) перевірити документи і відомості, подані заявником, порівнюючи їх з матеріалами, що зібрані на місці огляду будинку (домоволодіння), із відомостями, одержаними від громадян.

Бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення.

Після винесення виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, органи комунального господарства, а де їх немає - виконком місцевої Ради депутатів трудящих видає власникові свідоцтво про право особистої власності на будинок за встановленою формою.

Згідно з статтею 119 ЦК УРСР коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 05 листопада 1976 року будинок по АДРЕСА_1 складався з однієї житлової кімнати, кухні, кладової та коридора, а зі змісту свідоцтва НОМЕР_3 від 13 лютого 1976 року вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_1 в цілому складається з одного житлового будинку.

При таких обставинах, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, установивши, що позивачем до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали в спільному користуванні житлову кімнату 15,2 кв.м у спірному домоволодінні та доказів того, що вказана кімната входила в склад будинку, який належав останнім на праві власності, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання вказаної житлової кімнати спільним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Також, встановивши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність порушень при прийнятті рішення Виконавчого комітету Богунської районної Ради народних депутатів № 141 від 15 травня 1991 року «Про оформлення права особистої власності на житлові будинки», суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для визнання вказаного рішення незаконним.

Враховуючи, що решта позовних вимог є похідними від вказаних позовних вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у їх задоволенні.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржених судових рішень не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Музиченко Юлією Вікторівною, залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов