№ 295/6408/18

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 295/6408/18

провадження № 61-2635св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - Рада опіки та піклування при виконавчому комітеті Житомирської міської ради,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 серпня 2018 року у складі судді Ведмідь Н. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2019 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С. у справі за заявою Ради опіки та піклування при виконавчому комітеті Житомирської міської ради, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звільнення від повноважень опікуна у зв`язку з невиконанням ним своїх обов`язків,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У травні 2018 року Рада опіки та піклування при виконавчому комітеті Житомирської міської ради звернулась до суду із заявою, в якій просила звільнити ОСОБА_1 від повноважень опікуна над недієздатною ОСОБА_3 .

В обґрунтування своїх вимог заявником зазначено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29 квітня 2013 року ОСОБА_3 визнана недієздатною.

Згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06 березня 2014 року над ОСОБА_3 встановлено опіку та призначено опікунів в особі її доньки - ОСОБА_2 та її сина - ОСОБА_1 .

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не здійснює догляд за матір`ю, ОСОБА_2 неодноразово зверталась до органу опіки та піклування із заявами, в яких просила припинити повноваження останнього як опікуна ОСОБА_3 .

Під час бесід ОСОБА_1 не заперечував ту обставину, що його матір постійно проживає разом з ОСОБА_2 , оскільки він мешкає разом зі своєю сім`єю в невеликому приватному будинку, який складається з двох кімнат. На утриманні ОСОБА_1 знаходиться троє дітей і він не має можливості забрати матір до себе і належним чином здійснювати за нею догляд.

При обстежені матеріально-побутових умов, за місцем проживання опікуна ОСОБА_2 , заявником встановлено, що недієздатна ОСОБА_3 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , є доглянутою та проживає в задовільних умовах. Крім того, заявником проведено обстеження матеріально-побутових умов за місцем проживання опікуна ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , та встановлено, що будинок складається із двох кімнат, жила площа складає 29,3 кв м. На цей час відсутня можливість розміщення в цьому будинку недієздатної. Зазначені обставини в сукупності свідчить про невиконання ОСОБА_1 своїх опікунських обов`язків.

Враховуючи вищезазначене, Рада опіки та піклування при виконавчому комітеті Житомирської міської ради просила задовольнити заяву.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29 серпня 2018 року в задоволенні заяви Ради опіки та піклування при виконавчому комітеті Житомирської міської ради про звільнення ОСОБА_1 від повноважень опікуна у зв`язку з невиконанням ним своїх обов`язків відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено, що ОСОБА_1 перестав дбати про свою матір чи діє всупереч її інтересам, має намір продовжувати здійснювати опіку над своєю недієздатною матір`ю, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні заяви Ради опіки та піклування.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 серпня 2018 року без змін.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про відсутність підстав для задоволення заяви та вказував, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що заява ради опіки та піклування, не містить переконливих доводів та обґрунтувань на підтвердження того, що звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків опікуна буде відповідати інтересам недієздатної. Апеляційний суд зазначав, що не проживання разом із недієздатною не свідчить про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від повноважень опікуна, а виникнення конфліктних ситуацій між заінтересованими особами не може порушувати права недієздатної й обмежувати її у можливості отримувати належний догляд з боку обох опікунів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 29 серпня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а у справі ухвалити нове, яким заяву задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи заяву Ради опіки та піклування при виконавчому комітеті Житомирської міської ради було залишили поза увагою той факт, що недієздатна потребує постійного стороннього догляду. Заявник вказує, що апеляційним судом було безпідставно відмовлено у залученні доказів у справі, які б доводили, що ОСОБА_2 зверталася до ОСОБА_1 із проханням забрати матір до себе на зиму. Вказувала, що суди не зазначили тієї обставини, що вона заперечувала проти наявності домовленості між нею та ОСОБА_1 про те, що вона на зимовий період буде забирати матір до себе.

ОСОБА_2 вказує, що ліки, які відпускаються за рецептами для недієздатної ОСОБА_3 отримує тільки вона, проте суд апеляційної інстанції, на її думку, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про залучення до матеріалів справи копії запиту та відповіді до аптечної установи та довідки Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 про те, що саме вона з`являється до диспансеру психіатричної лікарні для отримання рецептів для лікарських препаратів для своєї матері.

Доводом касаційної скарги є також те, що на думку заявника висновок суду апеляційної інстанції про можливість отримувати допомогу від обох опікунів забезпечить ОСОБА_3 належну опіку та кращий догляд, адже опікуни матимуть змогу розподілити між собою обов`язки є неправильним, адже опікун ОСОБА_1 самоусунувся від виконання своїх обов`язків.

Узагальнені доводи особи, яка подалі відзив на касаційну скаргу

В березні 2019 року ОСОБА_1 було подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу подану ОСОБА_2 в якому ОСОБА_1 просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін. В поданому відзиві вказує, що доводи касаційної скарги ОСОБА_2 є необґрунтованими, викладеним у ній обставинам судами попередніх інстанцій вже надано належну правову оцінку.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Богунського районного суду м. Житомира.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29 квітня 2013 року визнано недієздатною ОСОБА_3 , 1952 року народження та встановлено над нею опіку.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06 березня 2014 року призначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікунами над недієздатною ОСОБА_3 , 1952 року народження.

Згідно наданих висновків органу опіки та піклування виконавчого комітету Богунської районної ради м. Житомира, затверджених рішенням виконкому Богунської районної ради м. Житомира від 17 грудня 2013 року № 111, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 можуть виконувати обов`язки опікуна над недієздатною матір`ю ОСОБА_3 , 1952 року народження, та її майном.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 05 січня 2018 року за місцем проживання опікуна ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_2 не працює, недієздатній ОСОБА_3 встановлена інвалідність 2 групи, ОСОБА_2 отримує допомогу по догляду за хворою в розмірі 1450,00 грн та допомогу як одинокій матері в розмірі 988,00 грн, проживає разом з дитиною ОСОБА_5 та з матір`ю ОСОБА_3 без реєстрації з листопада 2016 року, підопічна отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1230,00 грн, має борг за житлово-комунальні послуги, умови проживання задовільні, вода та газ підведені, опалення централізоване.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 05 січня 2018 року за місцем проживання опікуна ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що останній є інвалідом 2 групи, офіційно не працевлаштований, отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1347,00 грн, проживає разом з дружиною ОСОБА_6 , доньками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та сином ОСОБА_9 , будинок має дві кімнати, житлова площа - 29,3 кв м, вода та газ підведені, на цей час ведеться будівництво добудови чотирьох кімнат, після закінчення будівництва, опікун пропонує виділити одну кімнату матері, на час огляду можливість розміщення в даному будинку недієздатної відсутня.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомила, що заінтересовані особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є її дядьком та тіткою, вона тривалий час проживала по сусідству за адресою: АДРЕСА_3 , та останній рік проживає в м. Бучі Київської області та приїжджає раз на тиждень до м. Житомира. Повідомила, що догляд за недієздатною ОСОБА_3 здійснюють її діти ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , вони не приїжджають щодня до недієздатної, проте вона бачила як ОСОБА_1 приходив з пакетом та сумками до матері десь приблизно раз на тиждень, ОСОБА_2 також приходить до матері, свідок вважає її агресивною та обмежує спілкування з нею. Недієздатна ОСОБА_3 невибаглива до харчування, може самостійно щось собі купити.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні повідомила, що заінтересовані особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є її племінниками, вона проживає за адресою: АДРЕСА_3 , тобто по сусідству з недієздатною ОСОБА_3 . Зазначала, що в літній період остання проживає на вул. Ватутіна , а взимку її забирає донька ОСОБА_2 . Догляд за недієздатною ОСОБА_3 здійснюють її діти ОСОБА_1 і ОСОБА_2. ОСОБА_1 піклується про матір, раз в неділю приносить їжу, на зиму закупляє продукти, раз в пів року направляє матір до лікарні, купує їй ліки, дбає про будинок, купує все необхідне за свої кошти. В ОСОБА_1 з ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки, а тому коли ОСОБА_2 приходить до матері, він не заходить. ОСОБА_2 агресивна та б`є свою недієздатну матір, тому вона її боїться.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні повідомив, що заінтересовані особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються йому двоюрідним братом та сестрою, він проживає за адресою АДРЕСА_3 , тобто по сусідству з недієздатною ОСОБА_3 . Свідок також підтвердив, що догляд за недієздатною ОСОБА_3 здійснюють її діти ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , остання також забирає матір на зимній період. В літній період ОСОБА_1 постійно відвідує матір, раз в неділю, приносить пакети, дає гроші, привозив овочі, відвозив матір до лікарні. ОСОБА_2 відвідує матір також, він її може бачити щодня, а може і раз в неділю. Бачив як ОСОБА_2 викидала продукт що приніс ОСОБА_1 . Вважає, що ОСОБА_2 хоче позбавити ОСОБА_1 майна, що належить недієздатній.

Судом першої інстанції встановлено, що недієздатна ОСОБА_3 проживає за двома адресами, а саме - за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_6 та за місцем проживання своєї доньки: АДРЕСА_1 . За останньою адресою недієздатна проживає у зимову пору року. Догляд за недієздатною ОСОБА_3 проводиться її опікунами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Пенсійні кошти та соціальні виплати по догляду за недієздатною отримує ОСОБА_2 .

Оглянутий апеляційним судом лист Комунального підприємства «Фармація» від 21 грудня 2018 року містить дані про те, що усі ліки, які видавались для ОСОБА_3 за безоплатними рецептами, отримувала її дочка ОСОБА_2 . Окрім того, під час апеляційного розгляду справи остання пояснила, що рецепти для отримання ліків, необхідних для лікування матері, отримує виключно вона.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 39, частини першої статті 40 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша - третя статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Згідно зі статтями 67 69 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, також опікун малолітньої та неповнолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.

Відповідно до статті 75 ЦК України за заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту.

Відповідно до пункту 5.2 Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року за № 34/166/131/88, органи опіки та піклування за своєю ініціативою, за клопотанням підопічних, державних або громадських організацій, а також згідно з обґрунтованими заявами будь-яких осіб можуть звільнити опікуна або піклувальника від виконання покладених на нього обов`язків, якщо встановлять, що опікун чи піклувальник не відповідає своєму призначенню або належним чином не виконує своїх обов`язків.

Судом першої інстанції встановлено, що догляд за недієздатною ОСОБА_3 проводиться її опікунами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що місцевий суд, відмовляючи у задоволенні заяви, правильно виходив з того, що заявником не доведено, що ОСОБА_1 перестав дбати про свою матір чи діє всупереч її інтересам.

Судами встановлено, що недієздатна ОСОБА_3 проживає за двома адресами, а саме - за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_6 та за місцем проживання своєї доньки: АДРЕСА_1 . За останньою адресою недієздатна проживає у зимову пору року. Догляд за недієздатною ОСОБА_3 проводиться її опікунами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Пенсійні кошти та соціальні виплати по догляду за недієздатною отримує ОСОБА_2 .

З огляду на викладені вище обставини, які були встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що вони, розглядаючи заяву Ради опіки та піклування при виконавчому комітеті Житомирської міської ради, залишили поза увагою той факт, що недієздатна потребує постійного стороннього догляду, адже судами було встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно дбають про недієздатну ОСОБА_3 .

Разом із тим Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги про те, що суди не зазначили тієї обставини, що ОСОБА_2 заперечувала проти наявності домовленості між нею та ОСОБА_1 про те, що вона на зимовий період буде забирати матір до себе не заслуговують на увагу, адже встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Оглянутий в судовому засіданні апеляційної інстанції лист Комунального підприємства «Фармація» від 21 грудня 2018 року містить відомості про те, що усі ліки, які видавались для ОСОБА_3 за безоплатними рецептами, отримувала її дочка ОСОБА_2 окрім того, під час апеляційного розгляду справи остання пояснила, що рецепти для отримання ліків, необхідних для лікування матері, отримує виключно вона.

Отже колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно того, що суд апеляційної інстанції, на думку ОСОБА_2 , необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про залучення до матеріалів справи копії запиту та відповіді до аптечної установи та довідки Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 про те, що саме вона з`являється до диспансеру психіатричної лікарні для отримання рецептів для лікарських препаратів для своєї матері, адже цей лист був оглянутий у судовому засіданні і йому була надана відповідна правова оцінка, про що було зазначено у постанові суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 не часто, на її думку, відвідує матір, не проживає разом із нею, не отримує ліки за рецептами, не проживає разом з матір`ю, не свідчить про обґрунтованість заяви Ради опіки та піклування, оскільки та обставина, що ОСОБА_2 виконує більшу частину обов`язків щодо утримання матері сама по собі не вказує на порушення ОСОБА_1 прав недієздатної та невиконання ним обов`язків опікуна, адже судами встановлено, що ОСОБА_1 також дбає про недієздатну ОСОБА_3 .

Апеляційним судом також було встановлено, що опікуни не можуть дійти згоди щодо рівномірного розподілу обов`язків, пов`язаних з доглядом та наданням допомоги їх матері. Однак, виникнення конфліктних ситуацій між ними не може порушувати права недієздатної й обмежувати її у можливості отримувати належний догляд з боку обох опікунів, а органом опіки та піклування при вирішенні питання щодо звернення до суду з цією заявою було взято до уваги суб`єктивні пояснення ОСОБА_2 та не надано об`єктивної оцінки конфліктній ситуації, яка виникла між опікунами.

Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що висновок суду апеляційної інстанції про можливість отримувати допомогу від обох опікунів забезпечить ОСОБА_3 належну опіку та кращий догляд, адже опікуни матимуть змогу розподілити між собою обов`язки є неправильним, адже на думку заявника, опікун ОСОБА_1 самоусунувся від виконання своїх обов`язків. Судом апеляційної інстанції встановлено, що між опікунами виникла конфліктна ситуація за якої їх спілкування між собою припинилося, проте догляд за ОСОБА_3 вони здійснюють обоє.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 402 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 серпня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська