Постанова
Іменем України
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 295/7160/18
провадження № 61-62св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
за позовом ОСОБА_1
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ,
треті особи; товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_3 ,
за позовом ОСОБА_3
позивач - ОСОБА_3 ,
відповідачі: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , підписану адвокатом Сірою Аліною Василівною, на постанову Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року в складі колегії суддів Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, ДП «Сетам», ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів та протоколу проведення торгів.
В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_1 з 04 серпня 2001 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3
12 червня 2007 року ОСОБА_1 за спільні кошти подружжя на підставі договору купівлі-продажу придбав житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0924 га з кадастровим номером 1810136300:10:032:0004 на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку і господарських будівель. У подальшому позивачем та його дружиною за спільні кошти проведено реконструкцію житлового будинку та переобладнано його під мийку легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчих товарів і тимчасової стоянки автомобілів. Новостворене нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.
25 травня 2018 року позивачу стало відомо, що 24 травня 2018 року відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого майна лот № 277750, а саме: мийки легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчими товарами, тимчасової стоянки автомобілів загальною площею 95 м2 та земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:10:032:0004 за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нерухоме майно), що підтверджується протоколом № 334528 проведення електронних торгів та роздруківкою із сайту.
Позивач вважає, що електронні торги відбулися з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 12 вересня 2016 року та всупереч нормам статей 60 70 73 СК України, оскільки державний виконавець виставив на електронні торги нерухоме майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, без визначення частки боржника у цьому майні, на яке в подальшому можна було би звернути стягнення.
Крім того, посилається, що реалізована на торгах земельна ділянка кадастровий номер 1810136300:10:032:0004 має цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, проте вказана інформація не відповідає дійсності, адже позивачем у 2008 році змінено цільове призначення земельної ділянки на землі комерційного використання, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 769566 від 02 березня 2009 року.
За таких обставин ОСОБА_1 просив:
визнати електронні торги за лотом № 277750 з реалізації мийки легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчими товарами та тимчасової стоянки автомобілів та земельної ділянки недійсними;
визнати недійсним протокол електронних торгів № 334528 від 24 травня 2018 року, виданий ДП «Сетам» за результатами торгів за лотом № 277750 з реалізації мийки легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчими товарами та тимчасової стоянки автомобілів та земельної ділянки.
У серпні 2018 року ОСОБА_3 подала позов як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, ДП «Сетам», ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення торгів, акта державного виконавця про проведення торгів.
В обґрунтування позову зазначала, що вона з 04 серпня 2001 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .
12 червня 2007 року ОСОБА_1 за спільні кошти подружжя придбав житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0924 га кадастровий номер 1810136300:10:032:0004 на АДРЕСА_1 . Оскільки вказане майно придбане у період перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя. У подальшому нею та її чоловіком за спільні кошти проведено реконструкцію житлового будинку під мийку легкових автомобілів з відділом торгівлі, що свідчить про те, що створене нерухоме майно також є спільною сумісною власністю подружжя.
24 травня 2018 року відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого майна, а саме: мийки легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчими товарами, тимчасової стоянки автомобілів та земельної ділянки.
Вказує, що результатами примусової реалізації нерухомого майна порушено її право власності на частку в спільній сумісній власності, оскільки майно набуте під час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 , а отже, належало їм на праві спільної сумісної власності, згоди на відчуження майна вона не давала, державний виконавець, всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» не здійснив заходи щодо з`ясування належності майна боржнику та відповідно визначення частки боржника в майні у виконавчому провадженні.
За таких обставин ОСОБА_3 просила:
визнати електронні торги за лотом № 277750 з реалізації мийки легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчими товарами, тимчасової стоянки автомобілів та земельної ділянки недійсними;
визнати недійсним протокол електронних торгів № 334528 від 24 травня 2018 року виданий ДП «Сетам» за результатами торгів за лотом № 277750 з реалізації мийки легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчими товарами, тимчасової стоянки автомобілів та земельної ділянки;
визнати недійсним акт державного виконавця про проведення електронних торгів від 02 листопада 2018 року, що затверджений начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області Невмержицьким О. О. з реалізації нерухомого майна;
визнати недійсним свідоцтво про придбання нежитлового приміщення з прилюдних торгів серія та номер: 510 від 10 червня 2019 року та скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень індексний номер: 47285494 від 10 червня 2019 року про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення та запис про право власності 31936732 від 10 червня 2019 року;
визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер: 509 від 10 червня 2019 року щодо земельної ділянки, скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень індексний номер: 47286864 від 10 червня 2019 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку та запис про право власності 31938025 від 10 червня 2019 року.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 21 квітня 2021 року цивільну справу № 295/7160/18-ц за позовом ОСОБА_1 та цивільну справу № 295/3486/21 за позовом ОСОБА_3 об`єднано в одне провадження та присвоєно реєстраційний номер № 295/7160/18-ц.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 липня 2021 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено;
визнано електронні торги за лотом № 277750 з реалізації нерухомого майна недійсними;
визнано недійсним протокол електронних торгів № 334528 від 24 травня 2018 року виданий ДП «Сетам» за результатами торгів за лотом № 277750 з реалізації нерухомого майна;
визнано мийку легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчими товарами, тимчасову стоянку автомобілів та земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
визнано за ОСОБА_3 , право власності на Ѕ частину мийки легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчими товарами, тимчасову стоянку автомобілів;
визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину земельної ділянки;
знято арешт з Ѕ частини мийки легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчими товарами і тимчасової стоянки та виключено це майно з постанови про опис та арешту майна боржника від 20 березня 2017 року;
вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 липня 2021 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено;
визнано електронні торги за лотом № 277750 з реалізації мийки легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчими товарами, тимчасової стоянки автомобілів та земельної ділянки недійсними;
визнано недійсним протокол електронних торгів № 334528 від 24 травня 2018 року виданий ДП «Сетам» за результатами торгів за лотом № 277750 з реалізації мийки легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчими товарами, тимчасової стоянки автомобілів та земельної ділянки;
визнано недійсним акт державного виконавця про проведення електронних торгів від 02 листопада 2018 року, що затверджений начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області Невмержицьким О. О.;
визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер:510 від 10 червня 2019 року та скасовано рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень індексний номер: 47285494 від 10 червня 2019 року про реєстрацію права власності та запис про право власності 31936732 щодо нежитлового приміщення;
визнано недійсним свідоцтво про придбання з прилюдних торгів серія та номер:509 від 10 червня 2019 року земельної ділянки, скасовано рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень індексний номер: 47286864 від 10 червня 2019 року про реєстрацію права власності та запис про право власності 31938025 від 10 червня 2019 року;
вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що реалізована на електронних торгах мийка легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчими товарами, тимчасовою стоянкою автомобілів та земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, яке набуте ними в період шлюбу. ОСОБА_3 має право на Ѕ частку вказаного нерухомого майна та вона не була учасником зведеного виконавчого провадження, в рамках якого проведені оскаржені електронні торги.
Відповідно до статей 190 366 ЦК України до переліку майна боржника, на яке може бути звернено стягнення шляхом його продажу з електронних торгів, відноситься і частка у нерухомому майні боржника, визначена у встановленому законом порядку як окремий самостійний об`єкт власності. Судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем не були вчинені дії з визначення частки майна боржника, а було реалізовано все майно. Таким чином суд першої інстанції зробив висновок про те, що наведені позивачами порушення вплинули на результат електронних торгів, а тому наявні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено; рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 липня 2021 року та додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
у судовому засіданні не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник солідарний обов`язок із виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2011 року в справі № 2-3258/11 про стягнення на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором в розмірі 92 283, 58 дол. США, що еквівалентно 734 411,19 грн. Таким чином, для реалізації майна солідарних боржників у виконавця була відсутня потреба для визначення частки кожного із боржників у майні, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, та яке передається на торги, у зв`язку з чим апеляційний суд уважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є безпідставними;
аргументи ОСОБА_3 про те, що вона не має статусу солідарного боржника у виконавчому провадженні № 353488830, в межах якого реалізовано спільне сумісне майно подружжя, апеляційний суд відхилив, адже рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2011 року в справі № 2-3258/11 стягнуто солідарно з боржників заборгованість за кредитним договором № СL-012/038/2008 від 08 лютого 2008 року, а саме: з ОСОБА_1 як боржника та з ОСОБА_3 як поручителя, що прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання умов кредитного договору ОСОБА_3 ;
посилання ОСОБА_1 на те, що державним виконавцем неправильно зазначено цільове використання земельної ділянки, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а саме: звітом про земельної ділянки № 180330-П від 20 квітня 2018 року, в якому вказано призначення землі для комерційного використання, актом про проведені електронні торги, де вказано, що цільове призначення (використання) земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:10:032:0004 для комерційного використання. Зазначення у попередньому акті державного виконавця про проведення електронних торгів від 26 жовтня 2018 року лише кадастрового номера земельної ділянки (без зазначення її цільового призначення), який було скасовано постановою начальника відділу виділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, не свідчить про те, що державним виконавцем було зазначено інше цільове призначення земельної ділянки чи проведено оцінку земельної ділянки за іншим видом її використання. До того ж державною виконавчою службою самостійно було усунуто зазначений недолік;
суд першої інстанції у рішенні від 19 липня 2021 року розглянув позовні вимоги про визнання мийки легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчими товарами, тимчасової стоянки автомобілів та земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя, про визнання за ОСОБА_3 права власності на Ѕ частину вказаного нерухомого майна та про зняття арешту з Ѕ частини нерухомого майна й про виключення цього майна з постанови про опис та арешт майна боржника від 20 березня 2017 року, які сторонами не заявлялися. Натомість, суд не вирішив вимог, які ставились ОСОБА_3 у позовній заяві, а тому за заявою її представника суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення у порядку статті 270 ЦПК України. Проте, ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції фактично повторно ухвалив рішення за вирішеними вимогами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , вилучивши із резолютивної частини рішення вказівку на задоволення тих вимог, які ОСОБА_3 не заявлялись. Наведене свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та додаткового рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
У січні 2022 року представник ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року,у якій просить її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та залишити в силі законні та обґрунтовані рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зробив неправильний висновок про солідарний обов`язок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у межах зведеного виконавчого провадження № 53488830, адже відносно ОСОБА_3 не видавалися будь-які виконавчі листи. Зведене виконавче провадження № 53488830 відкрито стосовно боржника ОСОБА_1 з виконання 8 виконавчих листів на загальну суму заборгованості - 8 584 942,52 грн, у межах якого реалізовано нерухоме майно (спільну сумісну власність) в рахунок плати боргів ОСОБА_1 , до яких заявниця не має відношення. Реалізація спільної сумісної власності подружжя без визначення частки майна боржника свідчить про порушення державним виконавцем порядку передачі нерухомого майна на електронні торги. Крім того, кошти з реалізації спірного нерухомого майна державним виконавцем направлено частково на погашення заборгованості за виконавчим листом № 2-3258/11, решта коштів направлена на погашення інших боргів ОСОБА_1 , при цьому, апеляційний суд не звернув увагу, що не покриття всієї заборгованості по виконавчому листу № 2-3258/11 реалізацією на торгах майна може призвести до подвійної відповідальності ОСОБА_4 .
Також, заявниця вказує, що державним виконавцем невірно визначено цільове призначення виставленої на торги земельної ділянки, що свідчить про істотність порушення правочину при відчуженні земельної ділянки та є підставою для визнання торгів недійсними.
Апеляційний суд, відкриваючи апеляційне провадження, у порушення норм процесуального права не зазначив усіх учасників справи, а саме приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 31 січня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 2-24/494-200, від 15 січня 2020 року в справі № 367/6231/16-ц, від 05 червня 2018 року в справі № 910/856/17, від 01 квітня 2020 року в справі № 462/518/18, від 05 квітня 2021 року в справі № 741/496/18, від 22 березня 2021 року в справі № 756/6374/17.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 04 серпня 2001 року по теперішній час перебувають у зареєстрованому шлюбі.
19 червня 2007 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбав житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0924 га з кадастровим номером 1810136300:10:032:0004 на АДРЕСА_1 .
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 769566 від 02 березня 2009 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0924 га за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1810136300:10:032:0004 з цільовим призначенням для комерційного використання.
08 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є «ОТП Факторинг Україна» укладений кредитний договір № СL-012/038/2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 100 000 дол. США на купівлю автомобіля марки LexusLS 460. В цей же день між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № SR-012/038/2008, відповідно до умов якого вона прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 його зобов`язань перед банком за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов`язань.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2011 року в справі № 2-3258/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № СL-012/038/2008 від 08 лютого 2008 року в розмірі 92 283,58 дол. США, що еквівалентно 734 411,19 грн. На виконання зазначеного рішення суду 26 січня 2012 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист, в якому зазначено боржником ОСОБА_1 .
Постановою державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомира від 07 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 52589893 на примусове виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва в справі № 2-3258/11 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором у розмірі 92 283,58 дол. США, що еквівалентно 734 411,19 грн, боржником зазначено ОСОБА_1 .
Зазначене виконавче провадження об`єднано у зведене виконавче провадження № 53488830 з примусового виконання 8 виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 на користь юридичних осіб та держави грошових коштів.
Під час виконання зведеного виконавчого провадження № 53488830 державним виконавцем вживалися заходи примусового виконання рішень, зокрема: арештовано рахунки боржника; оголошено в розшук транспортний засіб належний ОСОБА_1 ; на нерухоме майно, належне боржнику на праві власності, звернено стягнення, а саме: проводився опис, оцінка та реалізація майна боржника, зокрема, будинків за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , а також приміщення 1-1 будівлі плиточного цеху за адресою: АДРЕСА_4 . Оскільки електронні торги не відбулися, вказане нереалізоване майно відповідно до статті 62 Закону запропоноване стягувачам в рахунок погашення боргу.
У ході здійснення виконавчого провадження виконавцем встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При виїзді за вказаною адресою, державними виконавцями встановлено, що будинок відсутній, а на його місці знаходиться СТО та автомийка, яка зі слів працівників, належить ОСОБА_1
20 березня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та автомийки, розташованої на ній.
05 вересня 2017 року старший державний виконавець у порядку статті 337 ЦПК України звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з поданням про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.
31 січня 2018 року Богунським районним судом м. Житомира постановлено ухвалу, якою звернуто стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: об`єкт - «мийка легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчими товарами та тимчасової стоянки автомобілів» на вул. Святослава Йоана Павла ІІ у. Житомирі.
Згідно звіту з незалежної оцінки майна № 180330-П від 20 квітня 2018 року ринкова вартість мийки легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчими товарами, тимчасової стоянки автомобілів та земельної ділянки становить 634 492,00 грн. Зі змісту звіту з незалежної оцінки майна вбачається, що проводилася оцінка земельної ділянки, яка має призначення - землі для комерційного використання.
25 квітня 2018 року боржника повідомлено про результати визначення вартості майна та 25 квітня 2018 року подано заявку до ДП «СЕТАМ» на реалізацію вказаного арештованого майна.
24 квітня 2018 року відбулися електронні торги, оформлені протоколом проведення електронних торгів № 334528 ДП «СЕТАМ», на яких реалізовано мийку легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчих товарів та тимчасової стоянки автомобілів загальною площею 95,00 м2 та земельну ділянку загальною площею 0,0924 га кадастровий номер 1810136300:10:032:0004 за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 634 492 грн, переможцем торгів став ОСОБА_2
02 листопада 2018 року головним державним виконавцем на підставі протоколу № 334528 проведення електронних торгів від 24 травня 2018 року складено акт про проведені електронні торги, де вказано, що цільове призначення (використання) земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:10:032:0004 для комерційного використання.
10 червня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтва про придбання з прилюдних торгів мийки легкових автомобілів з відділом торгівлі непродовольчими товарами, тимчасової стоянки автомобілів та земельної ділянки.
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18) та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, тобто правочин.
Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, установлених частиною першою статті 215 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15).
Нерухоме майно передається на реалізацію з прилюдних торгів за ціною та в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Процедура підготовки та порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15 та від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс16, головною умовою, яку повинні встановити суди при вирішенні питання про визнання прилюдних торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Подібні положення містить і стаття 368 ЦК України. Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За правилами частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.
Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Схожий за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України). Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. За спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_3 стверджувала, що за результатами примусової реалізації нерухомого майна порушено її право власності на частку в такому майні, оскільки майно набуте за час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 , а отже, належало їм на праві спільної сумісної власності, згоди на відчуження майна вона не давала, державний виконавець всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» не здійснив заходи щодо з`ясування належності майна боржнику.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник солідарний обов`язок із виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2012 року в справі № 2-3258/11 про стягнення на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості у розмірі 92 283,58 дол. США, що в еквіваленті становить 734 411,19 грн, яка виникла внаслідок порушення умов кредитного договору, за яким ОСОБА_3 виступала поручителем.
Позивач на обґрунтування заявлених позовних вимог не довела, що відчуження спірного нерухомого майна призвело до порушення її прав як співвласника цього майна, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що у боржника існувало рухоме майно, на яке можна було звернути стягнення. Крім того, ОСОБА_3 повинна була усвідомлювати зміст зобов`язань за кредитним договором та договором поруки, а також наслідки неналежного виконання її чоловіком таких боргових зобов`язань.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3 .
Посилання у касаційній скарзі на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, що апеляційний суд не зазначив у своєму рішенні третю особу - приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С., не заслуговують на увагу, адже приватний нотаріус не був залучений судом першої інстанції до участі у справі в якості третьої особи.
Аргументи касаційної скарги про неправильне скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, пред`явлених ОСОБА_1 , не приймаються колегією суддів із таких мотивів.
У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У справі, що переглядається, оскарженою постановою апеляційного суду відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Не погодившись з судовим рішенням апеляційного суду, ОСОБА_3 оскаржила його до касаційної інстанції. ОСОБА_1 не реалізував своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка позивача свідчить про його згоду з оскарженим судовим рішенням апеляційного суду в частині пред`явлених ним позовних вимог.
Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_3 не навела переконливих доводів того, яким чином оскаржене судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , порушує її права та інтереси за умови, що ОСОБА_1 не оскаржив постанову апеляційного суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, у зв`язку необхідністю врахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду від 10 травня 2022 року в справі № 607/7598/20 (провадження № 61-6573св21) не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова апеляційного суду без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі оскаржена постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , підписану адвокатом Сірою Аліною Василівною, залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук