Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 296/10789/16-ц
провадження № 61-12361св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Корольовський відділ державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 09 листопада 2010 року на виконанні в Корольовському відділі державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Корольовський ВДВС міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області) перебував виконавчий лист № 2-895, виданий 18 червня 2010 року Корольовським районним судом м. Житомира про стягнення із нього на користь ОСОБА_2 150 000,00 грн боргу, 56 100,00 грн встановленого індексу інфляції за час прострочення сплати боргу з 01 грудня 2007 року по 24 листопада 2009 року, 8 926,03 грн - 3 % річних за час прострочення сплати боргу з 01 грудня 2007 року по 24 листопада 2009 року, а всього 215 026,03 грн. Вказав, що в межах примусового виконання зазначеного виконавчого листа державним виконавцем здійснено дії з опису та арешту належного йому автомобіля марки Аudi Q7 3.0 ТDІ Quattro, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, колір - сірий та передано його на зберігання стягувачеві - ОСОБА_2 .
В подальшому, ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 03 березня 2012 року, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, вказані дії державного виконавця визнано неправомірними та зобов`язано виконавчу службу повернути йому автомобіль. Проте, його автомобіль під час зберігання було викрадено невстановленими особами, у зв`язку із чим слідчим відділом Богунського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справУкраїни в Житомирській області (далі - СВ Богунського РВ УМВС України в Житомирській області) 27 жовтня 2011 року порушено кримінальну справу № 11/07083 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України. ОСОБА_1 зазначив, що в подальшому належний йому автомобіль виявлено на території Рівненської області, який він особисто забрав 14 листопада 2014 року під розписку, того ж дня і виявив фізичні пошкодження автомобіля, вартість збитку від яких встановлено висновком експерта автотоварознавчого дослідження № 1530 та станом на 18 листопада 2016 року становила 849 070,00 грн. Зазначив, що внаслідок неправомірних дій державних виконавців щодо вилучення у нього автомобіля, який було пошкоджено, йому було завдано матеріальної та моральної шкоди, яку він обґрунтовує тим, що зазнав моральних страждань у зв`язку із незаконним вилученням автомобіля, його послідуючим викраденням та втратою його як майна (у зв`язку із неможливістю використання за призначенням), вказав, що змінився його усталений спосіб життя та він змушений був звертатися до адвокатів з метою відновлення його порушеного права у суді, що призвело до нервових стресів та погіршення самопочуття. Окрім того вказав, що у зв`язку із тривалим невиконанням зобов`язання щодо відшкодування збитків відповідачами, а саме із 14 листопада 2014 року виникли підстави для застосування положень частини першої статті 625 ЦК України.
Позивач просив стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області за рахунок коштів Державного бюджету України матеріальну шкоду у розмірі 849 070,00 грн, моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн, інфляційні нарахування у розмірі 472 931,99 грн, 3 % річних в сумі 50 944,20 грн, стягнути з відповідачів витрати за складання експертного висновку в розмірі 2 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 7 890,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 листопада 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 849 070,00 грн, моральну шкоду в сумі 70 000,00 грн, інфляційні нарахування в сумі 472 931,99 грн, 3 % річних в сумі 50 944,20 грн. В решті вимог - відмовлено.
Стягнуто з Корольовського ВДВС міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 9 890,00 грн.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що вину державного виконавця у заподіянні шкоди позивачу встановлено ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 03 березня 2012 року, розмір шкоди визначено автотоварознавчим висновком експерта, Корольовський ВДВС міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області не довів обставин, що виключають його вину у завданні шкоди, а тому позов є обґрунтований.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2019 року, апеляційні скарги заступника прокурора Житомирської області, Корольовського ВДВС міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області задоволено.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 листопада 2018 року в частині задоволених вимог скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Житомирської області 8 280,30 грн судового збору, на користь Корольовського ВДВС міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області - 11 161,80 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що державний виконавець вчинив дії щодо зберігання вилученого майна відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». Судовим рішенням від 03 березня 2012 року встановлено, що державним виконавцем було порушено частину третю статті 54 вказаного Закону. Проте порушення порядку звернення стягнення на заставлене майно не є прямим наслідком його втрати чи пошкодження, про що йдеться у позовній заяві ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Корольовського районного суду м. Житомира.
27 серпня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційна скарга підписана представником відповідача, яка за довіреністю не мала права підпису скарги та права оскарження судового рішення, а лише мала право на подання скарги.
У касаційній скарзі зазначається, що прокуратурою попущено строк для апеляційного оскарження. Апеляційним судом не взято до уваги позиції, які викладені у постановах Верховного Суду.
Протиправними рішеннями та діями державного виконавця, які встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, позивачеві завдано шкоди, розмір якої визначено у передбаченому законом порядку.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2019 року Корольовський ВДВС міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що касаційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що на виконанні Корольовського ВДВС Житомирського міського управління юстиції перебував виконавчий лист № 2-895, виданий Корольовським районним судом 18 червня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 215 026,03 грн, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження № 22444490 від 09 листопада 2010 року (т. 1 а. с. 8).
В порядку примусового виконання рішення суду 02 червня 2011 року державним виконавцем Корольовського ВДВС Житомирського міського управління юстиції Бовсунівським М. М. здійснено дії з опису та арешту належного позивачу транспортного засобу марки Audi Q7 3.0 TDI Quattro, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 (а. с. 9, 10). Опис та арешт майна - зазначеного автомобіля здійснювався у присутності представника АТ «ОТП Банк» ОСОБА_3 , дільничного інспектора міліції Корольовського райвідділу ОСОБА_9. , директора ПП «Юстиція» ОСОБА_5 та двох понятих - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Боржник ОСОБА_1 відмовився бути присутнім при складанні акту опису й арешту майна та від його підпису. У ОСОБА_1 залишилися ключі від автомобіля та технічний паспорт, що відображено в акті опису та арешту майна. Вказане майно за виконавчим провадженням № 22444490 було передано на зберігання стягувачеві ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 9, 10).
Вищевказаний автомобіль під час зберігання у стягувача було викрадено невстановленими особами в період часу з 09:00 год 07 вересня 2011 року до 14:00 год 08 вересня 2011 року, у зв`язку з чим СВ Богунського PB УМВС України в Житомирській області 27 жовтня 2011 року порушено кримінальну справу № 11/070893 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України (т. 1 а. с. 12).
Постановою про визнання особи потерпілою слідчим СВ Богунського РВ УМВС України в Житомирській області від 27 жовтня 2011 року ОСОБА_1 визнано потерпілим у зазначеній кримінальній справі, про що йому було оголошено (т. 2 а. с. 18).
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 03 березня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 30 серпня 2012 року визнано неправомірними дії Корольовського ВДВС Житомирського міського управління юстиції по накладенню арешту і опису майна ОСОБА_1 , а саме автомобіля марки Audi Q7 3.0 TDI Quattro, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, колір - сірий. Зобов`язано Корольовський ВДВС Житомирського міського управління юстиції повернути ОСОБА_1 зазначений автомобіль у разі встановлення його місцезнаходження (т. 1 а. с. 14 - 17).
Під час здійснення розшукових дій вказаний транспортний засіб було виявлено на території Рівненської області та на виконання ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 03 березня 2012 року передано під розписку ОСОБА_1 14 листопада 2014 року, в якій він зазначив, що претензій до працівників міліції не має та мати не буде (т. 1 а. с. 34).
Отримавши транспортний засіб, ОСОБА_1 виявив механічні пошкодження. Через два роки ОСОБА_1 замовив автотоварознавче дослідження з метою визначення вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням автомобіля марки Audi Q7 3.0 TDI Quattro, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, колір - сірий. Згідно висновку № 1530 судового експерта - ФОП ОСОБА_8 від 18 листопада 2016 року вартість матеріального збитку з технічної точки зору станом на 18 листопада 2016 року становить 849 070,00 грн (т. 1 а. с. 35 - 57).
25 серпня 2014 року старшим слідчим СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області винесено постанову про закриття кримінального провадження, змістом якої підтверджено, що в період часу з 09:00 год 07 вересня 2011 року по 14:00 год 08 вересня 2013 року невстановлені особи, шляхом протиправного проникнення до гаражного приміщення ОСОБА_2 незаконно заволоділи транспортним засобом - автомобілем марки Audi Q7 3.0 TDI Quattro, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, колір - сірий. По даному факту 27 жовтня 2011 року СВ Богунського РВ УМВС було порушено кримінальну справу за частиною третьою статті 289 КК України та в подальшому відомості про вказане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013060380002483, потерпілим у якому визнано ОСОБА_1 . Керуючись статтею 110, пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України, слідчий постановив кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013060380002483 від 01 серпня 2013 закрити у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (т. 2 а. с. 28). Зазначена постанова потерпілим ОСОБА_1 не оскаржувалась.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Відповідно до статей 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 229/2601/17 (провадження № 61-12323св19)
Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності.
Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги.
Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями.
Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.
Встановлена ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 03 березня 2012 року неправомірність дій Корольовського ВДВС Житомирського міського управління юстиції в особі державного виконавця Бовсунівського М. М. по накладенню арешту і опису майна ОСОБА_1 , а саме: автомобіля марки Audi Q7 3.0 TDI Quattro, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, колір - сірий не перебуває у прямому причинному зв`язку з фактом викрадення автомобіля та його пошкодженням, оскільки відповідно до положень частини другої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту (частина п`ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Матеріалами справи підтверджено, що державний виконавець склав акт опису і арешту майна (автомобіля марки Audi Q7 3.0 TDI Quattro, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, колір - сірий) і передав на зберігання стягувачу, про що зазначив в акті, який було складено в присутності стягувача, боржника, понятих та інших осіб, залучених до проведення виконавчих дій, хоча боржник від підпису відмовився.
Отже, державний виконавець вчинив дії щодо зберігання вилученого майна відповідно до наведених положень Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до положень частини третьої статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Судовим рішенням від 03 березня 2012 року встановлено, що державним виконавцем було порушено зазначену норму.
Проте порушення порядку звернення стягнення на заставлене майно не є прямим наслідком його втрати чи пошкодження, про що йдеться у позовній заяві ОСОБА_1
Накладення арешту на заставне майно та його подальша реалізація і задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, призвело б до порушень прав заставодержателя, яким у даному випадку є АТ «ОТП Банк», проте останній будь-яких вимог до державного виконавця не заявив.
Крім того, скаржником не надано доказів того, що в результаті дій державних виконавців пошкоджено автомобіль Audi Q7 3.0 TDI Quattro, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску та не надано доказів того, що внаслідок дій державних виконавців сталося викрадення вказаного автомобіля та подальше його пошкодження. Натомість, як вбачається з акту опису та арешту транспортного засобу державним виконавцем здійснені дії, які направлені на збереження майна, зокрема передача автомобіля зберігачеві та встановлення обмеження у праві користуванні.
Тому, відповідно до вищевикладеного шкода, заподіяна майну ОСОБА_1 виникла не внаслідок протиправних дій державної виконавчої служби, а викликана іншими обставинами, а саме викраденням автомобіля невідомими особами.
Стосовно доводів скаржника, що апеляційна скарга підписана представником відповідача, яка за довіреністю не мала права підпису скарги та права оскарження судового рішення, а лише мала право на подання скарги, потрібно зазначити наступне.
Відповідно до частини третьої статті 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.
До апеляційної скарги, поданої представником сторони, має додаватися довіреність, в якій має бути передбачене його право подавати апеляційні скарги, або інший документ, який підтверджує повноваження представника, якщо в справі немає такого документа. Право на подання апеляційних скарг включає в себе право на вчинення як юридичних (складання тексту скарги та її підписання), так і фактичних дій (подання до суду), які з цим пов`язані.
Тому вказані доводи скаржника є необґрунтованими.
Доводи про те, що прокуратурою пропущено строк для апеляційного оскарження спростовуються матеріалами справи, оскільки ухвалою Житомирського апеляційного суду від 21 березня 2019 року заступнику прокурора Житомирської області поновлено строк на апеляційне оскарження.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права у справі. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді попередньої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська