Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 296/2893/16-ц
провадження № 61-14681св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Ньюф», товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-сервіс+»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюф» на постанову апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М. від 02 березня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюф» (далі - ТОВ «Ньюф»), товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-сервіс+» (далі - ТОВ «Євро-сервіс+») про визнання недійсними кредитних договорів від 28 грудня 2006 року та від 11 червня 2007 року, укладених між ним та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»).
У травні 2016 року ТОВ «Євро-сервіс+» подало до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , ТОВ «Ньюф» про визнання недійсними договорів іпотеки від 24 жовтня 2008 року, що укладені між товариством та АКБ «Укрсоцбанк».
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира у складі судді Драча Ю. І. від 14 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Євро-сервіс+» про визнання недійсним кредитних договорів та зустрічний позов ТОВ «Євро-сервіс+» до ОСОБА_1 , ПАТ «Укрсоцбанк про визнання недійсним договорів іпотеки залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду, а тому суд на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року залишив позов ОСОБА_1 без розгляду. Належним чином повідомлений позивач за зустрічним позовом ТОВ «Євро-сервіс+» повторно не з`явився у судове засідання без поважних причин, а тому суд на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року залишив цей позов без розгляду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 02 березня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 14 грудня 2017 року в частині залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за відсутності у довіреності, виданій ОСОБА_1 ОСОБА_2 , прямо передбаченого права представника подавати від імені позивача заяву про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції безпідставно залишив позов ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ «Ньюф» просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що довіреністю від 30 листопада 2015 року ОСОБА_1 наділив свого представника всіма процесуальними правами позивача, в тому числі й правом подавати заяву про залишення позову без розгляду. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 22 березня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою суду від 03 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Нотаріально посвідченою довіреністю від 30 листопада 2015 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 представляти його інтереси в судах всіх інстанцій з усіх питань, що виникатимуть стосовно судової справи та будь-яких інших правових питань, для чого надав їм право подавати необхідні документи, в тому числі позовні, скарги, заявляти клопотання та відводи, повністю або частково відмовитись від позовних вимог, визнавати повністю або частково позов, пред'явити зустрічний позов, змінити підстави або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, а також виконувати всі інші дії та формальності, що передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень.
При цьому довірителю нотаріусом було роз`яснено зміст статей 237-241 244-250 1000 1007 1187 ЦК України.
У березні 2016 року ОСОБА_1 особисто звернувся до суду з позовом до ТОВ «Ньюф», ТОВ «Євро-сервіс+» про визнання недійсними кредитних договорів від 28 грудня 2006 року та від 11 червня 2007 року, укладених між ним та АКБ «Укрсоцбанк».
У травні 2016 року ТОВ «Євро-сервіс+» подало до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , ТОВ «Ньюф» про визнання недійсними договорів іпотеки від 24 жовтня 2008 року, що укладені між товариством та АКБ «Укрсоцбанк».
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 04 липня 2016 року позов ОСОБА_1 об'єднаний в одне провадження з позовом ТОВ «Євро-сервіс+».
14 грудня 2017 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам постанова апеляційного суду не відповідає з таких підстав.
Процесуальні права та обов?язки осіб, які беруть участь у справі, були визначені статтею 31 ЦПК України 2004 року.
Позивач крім прав, визначених статтею 31 ЦПК України 2004 року, має право подати заяву про залишення позову без розгляду (частина п'ята статті 207 ЦПК України 2004 року).
У частині першій статті 38 ЦПК України 2004 року визначено, що сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.
Відповідно до частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Повноваження представника в судовому засіданні підтверджуються, зокрема, довіреністю, виданою фізичною особою, ордером, дорученням органу або договором (частини перша, четверта статті 42 ЦПК України 2004 року).
У частині першій статті 44 ЦПК України 2004 року зазначено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.
У разі існування певних обмежень повноважень представника, інформація про це повинна міститись у виданій довіреності або у витягу із договору про надання правової допомоги, доданому до ордера (частина четверта статті 42, частина друга статті 44 ЦПК України 2004 року).
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив із положень пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року та поданої представником позивача заяви про залишення позову без розгляду.
Зі змісту довіреності від 30 листопада 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 представляти його інтереси в судах всіх інстанцій для чого надав їм право подавати необхідні документи та заяви. Разом із тим довіреність не містить інформації щодо обмежень повноважень представників, в тому числі і на подання заяви про залишення позову без розгляду.
На підставі цієї довіреності ОСОБА_2 брав участь у судових засіданнях, подавав заяви і клопотання, зокрема про призначення по справі експертизи та витребування доказів, тобто реалізував процесуальні права ОСОБА_1 як позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом. Даних про те, що ОСОБА_1 обмежував ОСОБА_2 у вчиненні таких дій, матеріали справи не містять.
Встановивши, що представник позивача - ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності, не обмежений довірителем у своїх процесуальних правах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення його заяви про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року.
Оскільки особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами на власний розсуд, а представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа, тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні вказаної заяви.
При цьому колегія суддів враховує, що з позовом про визнання виданої на ім`я ОСОБА_2 довіреності недійсною ОСОБА_1 до суду не звертався та не скористався правом на її скасування в порядку статті 249 ЦК України. Доказів того, що дії ОСОБА_2 були спрямовані проти свого довірителя та не відповідали його волі не надано.
Наведених норм права суд апеляційної інстанції не врахував та безпідставно скасував законну й обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Разом з тим особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 207 ЦПК України 2004 року).
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, ухвала суду є законною і обґрунтованою, а тому, з огляду на положення статті 413 ЦПК України, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного суду і залишає в силі ухвалу суду першої інстанції.
Керуючись статтями 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюф» задовольнити.
Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 02 березня 2018 року скасувати та залишити в силі ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 14 грудня 2017 року в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюф», товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-сервіс+» про визнання недійсними кредитних договорів.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович