Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 296/5899/17-ц
провадження № 61-20031св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В.О.,
суддів: Жданової В.С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В.М., Стрільчука В.А., Тітова М.Ю.,
учасники справи:
позивач - Управління капітального будівництва Житомирської міської ради,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Микитюк О.Ю., Григорусь Н.Й. Борисюка Р.М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року Управління капітального будівництва Житомирської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило зобов`язати останнього повернути товарно-матеріальні цінності на загальну суму 534 402 грн 27 коп., які були прийняті ним на відповідальне зберігання.
Позов мотивований тим, що 30 грудня 2016 року між Управлінням капітального будівництва Житомирської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений договір відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей (майна) № 1.
Відповідно до умов договору фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняв на відповідальне зберігання майно на загальну суму 534 402 грн 27 коп., строком зберігання - до першої вимоги.
19 травня 2017 року до Єдиного державного реєстратора юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
30 липня 2017 року Управління капітального будівництва Житомирської міської ради звернулося до ОСОБА_1 з письмовою вимогою повернути передане на зберігання майно, яка залишилась без виконання.
У зв`язку з тим, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, Управління капітального будівництва Житомирської міської ради звернулося з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2019 року провадження по справі закрито.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження по справі, послався на те, що спір між сторонами виник з приводу невиконання умов господарського договору, укладеного між Управлінням капітального будівництва Житомирської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , тому дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки належить до юрисдикції господарського суду, а відтак провадження у справі підлягає закриттю.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Житомирської міської ради задоволено, ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 20 червня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що до 15 грудня 2017 року фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, не могла бути стороною у господарському процесі. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою спори за її участю, пов`язані із підприємницькою діяльністю, яку вона здійснювала раніше, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами по справі виник спір з приводу договірних відносин пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності та такий спір відноситься до юрисдикції господарського суду. Вказує, що 03 червня 2019 року його статус фізичної особи-підприємця поновлено.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року справу за позовом Управління капітального будівництва Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути товарно-матеріальні цінності, призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 30 грудня 2016 року між Управлінням капітального будівництва Житомирської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений договір відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей (майна) № 1.
19 травня 2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
27 липня 2017 року Управління капітального будівництва Житомирської міської ради звернулося до суду із позовом про зобов`язання ОСОБА_1 повернути товарно-матеріальні цінності на суму 534 402 грн 27 коп., які були прийняті ним як приватним підприємцем на відповідальне зберігання відповідно до договору відповідального зберігання № 1 від 30 грудня 2016 року.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 01 серпня 2017 року відкрито провадження по справі.
03 червня 2019 року ОСОБА_1 статус фізичної особи-підприємця поновлено.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно до частини 1 статті 15 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання позову) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання позову) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом статті 30 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання позову) сторонами у цивільному процесі можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 ГПК України (в редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів.
Визначальною для розмежування юрисдикції за пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України (в редакції, чинній на час подання позову) була участь у відносинах, з приводу яких виник спір, суб`єкта господарської діяльності.
Згідно зі статтею 21 ГПК України (в редакції, чинній на час подання позову) сторонами в судовому процесі (позивачами та відповідачами) могли бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
За змістом статті 1 ГПК України (в редакції, чинній на час подання позову) право звертатися до господарського суду мали підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
15 грудня 2017 року набрав чинності ГПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», відповідно до якого господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, яку раніше здійснювала зазначена фізична особа, зареєстрована підприємцем.
Таким чином, фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин.
Зазначений висновок повністю узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 05 червня 2018 року по справі № 338/180/17 та від 04 вересня 2019 року по справі № 640/16902/18.
За таких обставин, апеляційний суд скасовуючи ухвали суду першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 втратив статус підприємця 19 травня 2017 року та те, що Управління капітального будівництва Житомирської міської ради звернулося до суду з даним позовом 27 липня 2017 року (до 15 грудня 2017 року), обґрунтовано прийшов до висновку, що дана справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Разом з тим поновлення 03 червня 2019 року ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця не спричиняє наслідків у виді зміни підвідомчості даної справи і відповідно - закриття провадження у ній, оскільки на час відкриття судом такого провадження її розгляд належав до суду цивільної юрисдикції.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною першою статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов