Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 297/1389/21
провадження № 61-5627св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу - Кирияк Клара Миколаївна,
особа, яка не брала участі у справі та яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., Кожух О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу - Кирияк К. М. (далі - приватний нотаріус) про визнання недійсним правочину.
Позов мотивований тим, що 21 листопада 2019 року він отримав перемогу на електронних публічних торгах ДП «Сетам» по придбанню об`єкта нерухомості - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що був об`єктом іпотеки, і після cплати всіх необхідних платежів і оформлення всіх документів, 13 грудня 2019 року приватним нотаріусом Берегівського нотаріального округу Закарпатської області Гарапко Х. М. йому було видано свідоцтво про право власності на вказаний будинок, а також на земельну ділянку, на якій він розташований.
Однак при його вселенні у вказаний будинок ОСОБА_2 повідомив, що цей будинок йому не належить, і він має довіреність від власника будинку на вчинення будь-яких правочинів щодо нього. Вважає довіреність посвідчену приватним нотаріусом, зареєстровану в реєстрі за № 1889 фіктивним правочином, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оформляючи її знали, що ніяких правових наслідків такий правочин немає і не може мати, оскільки вказане в довіреності нерухоме майно на час її складання були предметом іпотеки згідно договору іпотеки № PCL-801/007/2007, укладеного 30 січня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 . Вказаний будинок та земельна ділянка перебували під арештом згідно виконавчого листа № 297/2469/18, виданого 26 березня 2019 року Берегівським районним судом. Не сплативши борг в сумі 2 558 871, 34 грн ЗАТ «ОТП Банк» ОСОБА_2 не зміг би від імені ОСОБА_3 здійснювати будь-які дії з нерухомим майном, вказаним в довіреності.
Позивач просив суд визнати довіреність від 03 жовтня 2019 року, посвідчену приватним нотаріусом, зареєстровану в реєстрі за № 1889, недійсним правочином у зв`язку із її фіктивністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Берегівського районного суду від 26 липня 2021 року позов задоволено.
Довіреність ОСОБА_3 від 03 жовтня 2019 року, посвідчену приватним нотаріусом, зареєстровану в реєстрі за № 1889, визнано недійсним правочином у зв`язку із його фіктивністю.
Стягнено з приватного нотаріуса Кирияк К. М. на користь держави 908,00 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорювана довіреність між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надана без наміру створення правових наслідків, оскільки нерухоме майно, вказане у довіреності, перебувало в іпотеці, та будь-яких правочинів щодо вказаного майна не могло бути вчинено ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 , що ОСОБА_3 було достеменно відомо у зв`язку із укладеним договором іпотеки, тому така довіреність відповідно до статті 234 ЦК України є фіктивною.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 (особи, яка не брала участі в справі) задоволено.
Рішення Берегівського районного суду від 26 липня 2021 року скасовано.
У позові ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 362,00 грн судового збору.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що спір про визнання недійсною довіреності, треба розглядати як спір, пов`язаний із уповноваженням однією особою іншою на вчинення певних дій і представлення інтересів, і наявність такої довіреності певним чином зачіпає права особи, яка звертається до суду за захистом свого права. Зміст і характер відносин між учасниками справи та встановлені судом першої інстанції обставини справи підтверджують, що спір у позивача існує саме з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 із приводу порушення ними права власності позивача на спірне домоволодіння унаслідок їх дій щодо підписання оспорюваної довіреності. Позовна вимога про визнання недійсною довіреності у зв`язку з її фіктивністю не може бути звернена до приватного нотаріуса, якого позивач визначив відповідачем.
Наведені в апеляційній скарзі доводи в сукупності з наданими документами є достатніми для висновку про те, що оскарженим рішенням Берегівського районного суду від 26 липня 2021 року вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2 щодо визнання недійсним правочину, при цьому ОСОБА_2 , як особа уповноважена оспорюванню довіреністю вчиняти певні дії, не була залучена до участі в справі.
Аргументи учасників справи
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що він є інвалідом 1-ї «Б» групи, який потребує сторонньої допомоги, який переніс інфаркт міокарда, ампутацію правої нижньої кінцівки, операцію по гастректомії шлунка (повному видаленню), пенсіонер, засобом існування та утримання сім`ї якого є пенсія, однак апеляційним судом, всупереч вимогам частини сьомої статті 141 ЦПК України, а також пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», винесено рішення про стягнення з нього, інваліда 1-ї групи, на користь ОСОБА_2 1 362,00 грн судового збору, що є для нього, як пенсіонера та особи з вадами та обмеженими можливостями, значною сумою коштів.
Приватний нотаріус, незаконно видавши довіреність громадянину ОСОБА_2 03 жовтня 2019 року, яка не мала і не могла мати жодної юридичної сили, надала йому можливість апелювати вказаним документом та використовувати його для вчинення щодо нього злочину, передбаченого частиною другою статті 189 КК України, а також в період з 18 грудня 2019 року по 16 січня 2020 року була підставою для створення йому штучних перешкод для його вселення у придбаний ним будинок, в результаті чого були порушені його конституційні права.
Апеляційним судом зроблено висновок, що позов подано до неналежного відповідача, у зв`язку з чим суд повинен відмовити у позові, оскільки немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним. Зазначене твердження апеляційного суду мотивовано посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду. Разом з тим, згідно висновків суду касаційної інстанції у вказаних справах, належними відповідачами у цих справах мали бути особи щодо прав, свобод і інтересів яких якраз і вирішувався судовий спір. Що ж стосується його позову до приватного нотаріуса, то жодних питань про права, свободи та інтереси громадянина ОСОБА_2 в поданій ним позовній заяві не вирішувалося і вирішуватись не могло, як і на час отримання оспорюваної довіреності, так і на час подання ним позову у цій справі. ОСОБА_2 жодного відношення до нерухомого майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ніколи не мав, він там ніколи не проживав і не був зареєстрований, що підтверджується довідкою з Яношівської сільської ради від 19 грудня 2019 року № 1471. Тому в цій ситуації є необхідність у відступленні від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах; викладених у постановах Верховного Суду та застосованих Закарпатським апеляційним судом в оскаржуваному рішенні.
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив приватного нотаріуса, в якому просив суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що на день ухвалення рішення апеляційним судом, тобто на 17 травня 2022 року, в матеріали справи ні позивачем, ні його представником не було надано документу, що засвідчував би право ОСОБА_1 на звільнення від сплати судових витрат. Із довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ від 16 січня 2019 року вбачається, що інвалідність першої групи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлена на строк до лютого 2022 року. Довідка після чергового обстеження ОСОБА_1 про інвалідність першої групи датована 02 березня 2022 року, у справу була надана лише з касаційною скаргою. Отже, апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову і покладаючи на позивача обов`язок компенсувати відповідачеві сплачений ним судовий збір у розмірі 1 362,00 грн, вчинив відповідно до вимог процесуального закону.
Нотаріус не є належним відповідачем у цій справі, в якій позивач оспорює достовірність правочину, права і обов`язків особи, які основані на вчиненій нотаріальній дії. Відповідачами у цій справі мали бути особи, які зазначені у оспорюваній позивачем довіреності.
З позову вбачається, що порушення прав ОСОБА_1 , як набувача права власності на нерухоме майно, яке раніше належало ОСОБА_3 , полягає у створенні іншими особами перешкод у користуванні цим майном. Будинок та вся садиба використовувалась як готель, і цілком вірогідно, що в ньому могли знаходитися і інші особи та їхнє майно, в тому числі рухоме майно власника будівлі, яке не було в заставі та під арештом. Обмеження на використання майна були відсутні. Отже ефективним способом захисту суб`єктивного права є негаторний позов до осіб, які порушують це право, а не визнання одноособового правочину недійсним. З відкритої для доступу інформації на офіційній сторінці органів судової влади містяться відомості у справі № 297/1446/20 про те, що ОСОБА_1 звернувся до відповідачів: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з позовом про заборону вчиняти певні дії, відшкодування завданої шкоди.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що житловий будинок садибного типу та земельна ділянка площею 0,2163 га, кадастровий номер 2120485201:00:002:0109, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належали ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Секереш Н. В., запис в реєстрі № 78 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 456321, виданого 02 жовтня 2008 року Яношівською сільською радою Берегівського району Закарпатської області.
03 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Кирияк К. М. посвідчено оспорювану довіреність ОСОБА_3 на право вчинення ОСОБА_2 правочинів щодо вказаного будинку та земельної ділянки.
Зазначені житловий будинок та земельна ділянка на час посвідчення приватним нотаріусом довіреності були предметом іпотеки згідно Договору іпотеки № PCL-801/007/2007, укладеного 30 січня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 . Вказаний будинок та земельна ділянка перебували під арештом в рамках виконавчого провадження ВП № 59233761 щодо виконання виконавчого листа № 297/2469/18, виданого 26 березня 2019 року Берегівським районним судом.
Згідно з актом приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю. Г. про реалізацію предмета іпотеки від 04 грудня 2019 року, відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 є переможцем на електронних торгах ДП «Сетам» по придбанню об`єкта нерухомості - вказаних житлового будинку та земельної ділянки, що були об`єктом іпотеки.
Згідно копії свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гарапко Х. М. від 13 грудня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3347, ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок садибного типу та земельна ділянка площею 0,2163 га, кадастровий номер 2120485201:00:002:0109, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження
№ 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 0917/443/2012 (провадження № 61-16055св19) вказано, що «право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 127/26512/16-ц (провадження № 61-47768св18) зазначено, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).
Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року у справі № 201/16327/16-ц (провадження № 61-43384св18) зроблено висновок, що «у справах за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним таких односторонніх правочинів як видача довіреності, належним відповідачем є особа, яка видавала довіреність, а не нотаріус чи нотаріальна контора».
У справі, що переглядається:
суди встановили, що оспорювана довіреність від 03 жовтня 2019 року, посвідчена приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Кирияк К. М., видана ОСОБА_3 на право вчинення ОСОБА_2 правочинів щодо спірних будинку та земельної ділянки;
позивач вимогу про визнання недійсною довіреності ОСОБА_3 пред`явив до приватного нотаріуса, який цю довіреність посвідчив;
рішення суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з приватного нотаріуса судового збору оскаржив ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі в справі. Відповідач та ОСОБА_3 зазначене судове рішення не оскаржували;
апеляційний суд вказав, що наведені ОСОБА_2 доводи в сукупності з наданими документами є достатніми для висновку про те, що оскарженим рішенням вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2 щодо визнання недійсною довіреності, оскільки він, як особа уповноважена оспорюванню довіреністю вчиняти певні дії, не була залучена до участі в справі;
апеляційний суд не врахував, що у справах за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним таких односторонніх правочинів як видача довіреності, належним відповідачем є особа, яка видавала довіреність;
апеляційний суд не звернув уваги, що рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті у разі якщо ним не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що звернулися з апеляційною скаргою.
За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про скасування рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Оскільки встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження та доводи касаційної скарги не аналізує.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 травня 2022 року скасувати.
Справу № 297/1389/21 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Закарпатського апеляційного суду від 17 травня 2022 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук