28.03.2024

№ 299/2544/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року

м. Київ

справа № 299/2544/22

провадження № 61-10416св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Виноградівська міська рада Закарпатської області, комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2022 року, ухвалене у складі судді Леня В. В., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виноградівської міської ради Закарпатської області, комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської міської ради Закарпатської області (далі - КНП «Виноградівська районна лікарня») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що розпорядженням голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 18 грудня 2009 року за № 161-к її в порядку переведення призначено на посаду головного лікаря Виноградівської районної лікарні.

Наказом директора КНП «Виноградівська районна лікарня» від 30 липня 2020 року № 728-к її звільнено з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Своє звільнення вважала незаконним, оскільки на час її призначення на посаду в 2009 році засновником лікарні та стороною трудового договору була Виноградівська районна державна адміністрація, якій належали повноваження щодо призначення на посаду та звільнення головного лікаря.

На підставі розпорядження голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 12 липня 2019 року № 172 Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області вийшла із засновників районної лікарні, а відповідно до рішення Виноградівської районної ради Закарпатської області від 26 липня 2019 року № 755 засновником лікарні стала Виноградівська районна рада та розпочалася процедура перетворення районної лікарні на комунальне некомерційне підприємство.

08 жовтня 2019 року Виноградівська районна лікарня припинена шляхом перетворення на КНП «Виноградівська районна лікарня», про що внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи та державної реєстрації створених юридичних осіб-правонаступників.

Рішенням Виноградівської районної ради Закарпатської області від 27 листопада 2020 року № 1020 з 01 січня 2021 року права засновника КНП «Виноградівська районна лікарня» передані Виноградівській міській раді.

Отже, відбулось правонаступництво засновника лікарні, яким стала Виноградівська районна рада Закарпатської області. Засновник є вищим органом управління лікарнею, виконавчим органом управління є виконавчий директор лікарні.

На час її звільнення з роботи положення статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 792, передбачали призначення керівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я на конкурсній основі, шляхом укладання контрактів.

Відповідно до положень цих законодавчих актів, положень Статуту лікарні (підпункту 7.3.7 пункту 7.3, підпунктів 7.5.3, 7.5.4 пункту 7.5) керівника закладу охорони здоров`я призначає засновник закладу, тобто Виноградівська районна рада Закарпатської області.

Отже, наказ директора КНП «Виноградівська районна лікарня» Милюкова О. В. від 30 липня 2020 року № 728-к про її звільнення з посади виданий особою, яка не мала на це повноважень.

Окрім того, з наказу про звільнення їй стало відомо про існування рішення Виноградівської районної ради від 10 червня 2020 року № 939, яким її звільнено з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні з 10 червня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. З цим рішенням її ніхто не ознайомлював.

Зазначене рішення є незаконним, оскільки 08 жовтня 2019 року відбулася реорганізація юридичної особи «Виноградівська районна лікарня» шляхом її перетворення в КНП «Виноградівська районна лікарня». У реорганізованій юридичній особі, в тому числі на час її організації, до 30 липня 2020 року вона була керівником та працювала на посаді головного лікаря «Виноградівської районної лікарні».

З метою дотримання вимог законодавства та дотримання прав працівників під час перетворення закладів охорони здоров`я Міністерством охорони здоров`я України були розроблені Методичні рекомендації з питань перетворення закладів охорони здоров`я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства, схвалені робочою групою з питань реформи фінансування сфери охорони здоров`я України від 14 лютого 2018 року, відповідно до підпункту 1.4.6 пункту 1.4 яких роз`яснено, що факт реорганізації ЗОЗ-бюджетної установи не є підставою для звільнення керівника та припинення укладеного з ним контракту, якщо сторони не домовляться про його дострокове припинення за угодою сторін або він не буде звільнений на підставах, визначених контрактом. У такому разі в рішенні відповідної ради про створення ЗОЗ-комунального некомерційного підприємства може бути зазначено про призначення керівником ЗОЗ-комунального некомерційного підприємства головного лікаря, подовживши з ним трудові відносини на підставі контракту. Це рішення може бути підставою як для укладення нового контракту, так і для внесення змін до існуючого залежно від домовленості сторін.

Оскільки на початок реорганізації закладу охорони здоров`я між нею та Виноградівською районною радою не було досягнуто згоди про припинення безстрокового трудового договору за угодою сторін і посада керівника не була скорочена, а також трудові відносини з нею продовжувалися до 30 липня 2020 року, тому вона вважає, що підстав для її звільнення за частиною першою статті 40 КЗпП України немає.

У порушення вимог частини третьої статті 40 КЗпП України її було звільнено під час непрацездатності, оскільки вона з 10 червня 2020 року до 29 липня 2020 року перебувала на амбулаторному лікуванні.

Також, у порушення вимог частини другої статті 40, статей 42 49-2 КЗпП України КНП «Виноградівська районна лікарня» під час її звільнення не виконала вимоги закону щодо переведення (перегрупування, перестановки) працівника з урахуванням його кваліфікації на іншу посаду (роботу) в межах установи та не були виконані вимоги закону щодо своєчасного попередження про наступне звільнення, врахування переважного права працівника на залишення на роботі, пропонування йому всіх наявних вакантних посад.

23 березня 2020 року КНП «Виноградівська районна лікарня» надало їй пропозицію про переведення на іншу посаду, а саме на одну із трьох посад, у якому зазначив, що в разі відмови від зазначених посад до Виноградівської районної ради буде направлене подання для прийняття відповідного рішення, однак не вказано, якого саме. Вакантні рівнозначні посади не були запропоновані.

Також, ОСОБА_1 зазначила, що оскільки мало місце попередження її про зміну в організації виробництва і праці, передбачене частиною третьою статті 32 КЗпП України, то її звільнення могло бути проведене лише на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, а не на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

На день подання позову її середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 липня 2020 року до 25 серпня 2020 року становив 24 679,58 грн, виходячи з наведених даних про її середньоденну заробітну плату за останні два повні місяці роботи у травні-червні 2019 року в розмірі 1 451,74 грн.

Крім того, незаконними діями Виноградівської міської ради та КНП «Виноградівська районна лікарня» їй було завдано моральну шкоду у зв`язку з тим, що її звільнено з керівної посади в передпенсійному віці, вона залишилася без роботи, без засобів до існування, були порушені її звичні життєві зв`язки, був принижений її авторитет як керівника, внаслідок чого вона була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Виноградівської районної ради Закарпатської області від 10 червня 2020 року № 939 «Про звільнення головного лікаря Виноградівської районної лікарні»;

- визнати незаконними та скасувати наказ директора КНП «Виноградівська районна лікарня» від 30 липня 2020 року № 728-к про звільнення її з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізації, скорочення чисельності та штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України;

- поновити її на роботі на посаді головного лікаря Виноградівської районної лікарні з 31 липня 2020 року шляхом переведення на посаду директорки КНП «Виноградівська районна лікарня», подовживши з нею трудові відносини на підставі контракту (підпункт 1.4.6 пункту 1.4 Методичних рекомендацій);

- стягнути з КНП «Виноградівська районна лікарня» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 31 липня 2020 року і до дня набрання законної сили рішенням суду із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 1 451,74 грн;

- стягнути солідарно з КНП «Виноградівська районна лікарня» та Виноградівської районної ради Закарпатської області на її користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що КНП «Виноградівська районна лікарня» дотримано вимоги чинного законодавства України під час звільнення ОСОБА_1 , оскільки її відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України було завчасно попереджено про наступне вивільнення, зокрема листом КНП «Виноградівська районна лікарня» від 23 березня 2020 року № 440. У цьому листі доведено до відома про реорганізацію лікарні, запровадження в штаті реорганізованого підприємства посади директора, як керівника лікарні, виключення посади головного лікаря, як керівника лікарні, та запропоновано вакантні посади, від яких позивач відмовилася.

Рішенням Виноградівської районної ради Закарпатської області від 10 червня 2020 року № 939 ОСОБА_1 звільнено з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні 10 червня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці внаслідок реорганізації Виноградівської районної лікарні. На час звільнення позивача з роботи Виноградівська районна рада Закарпатської області була органом місцевого самоврядування, тому вирішення питань щодо призначення і звільнення керівників комунальних підприємств, установ, організацій комунальної власності входило до її компетенції.

Призначення на посаду директора КНП «Виноградівська районна лікарня» могло бути лише за результатами конкурсу відповідно до вимог статті 16 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я, в якому позивач участі не приймала.

Враховуючи те, що 10 червня 2020 року, в день прийняття рішення про її звільнення, ОСОБА_1 знаходилася на робочому місці, потім відлучилася, а через деякий час повідомила, що вона пішла на лікарняний, то наказ КНП «Виноградівської районної лікарні» № 728к про її звільнення було прийняло 30 липня 2020 року, першим її робочим днем.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги про визнання незаконними і скасування рішення, наказу та поновлення на роботі не підлягають задоволенню, також не підлягають задоволенню похідні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила суд скасувати рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 травня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи невірно застосували норми статей 40 42 49-2 КЗпП України до спірних правовідносин, оскільки посада керівника юридичної особи, яку займала ОСОБА_1 , не була скорочена.

Підставою касаційного оскарження рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2022 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 25 травня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, зокрема судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2105 року у справі № 6-40цс15, постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18), від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) та у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 (провадження № К/9901/59673/18), від 20 березня 2020 року у справі № 818/607/17 (провадження № К/9901/17533/18), від 19 травня 2021 року у справі № 345/1663/18 (провадження № 61-1072св20), від 30 листопада 2022 року у справі № 299/2690/20 (провадження № 61-5024св22).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2023 року Виноградівська міська рада Закарпатської області та КНП «Виноградівська районна лікарня» подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просили, залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У серпні 2023 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 18 грудня 2009 року № 161-к «Про призначення головного лікаря Виноградівської районної лікарні» ОСОБА_1 з 21 грудня 2009 року призначена на посаду головного лікаря Виноградівської районної лікарні.

12 липня 2019 року виконуючий обов`язки голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області видав розпорядження № 172 про вихід Виноградівської районної державної адміністрації зі складу засновників Виноградівської районної лікарні та пропозицію Виноградівській районній раді, як власнику цілісного майнового комплексу Виноградівської районної лікарні, вступити у права засновника лікарні.

26 липня 2019 року Виноградівська районна рада Закарпатської області прийняла рішення № 754 «Про вхід Виноградівської районної ради до складу засновників Виноградівської районної лікарні», яким вирішено увійти до складу засновників лікарні та затвердила Статут Виноградівської районної лікарні у новій редакції.

Також, 26 липня 2019 року Виноградівська районна рада Закарпатської області прийняла рішення № 755 «Про реорганізацію шляхом перетворення Виноградівської районної лікарні в комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області», яким вирішено реорганізувати Виноградівську районну лікарню шляхом перетворення в КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області та провести необхідні для цього заходи.

Затверджена рішенням Виноградівської районної ради від 26 липня 2019 року № 754 редакція Статуту Виноградівської районної лікарні передбачала, що:

- лікарня є юридичною особою, її засновником є Виноградівська районна рада Закарпатської області;

- суб`єктами управління лікарні є: Виноградівська районна рада (засновник); Відділ з питань охорони здоров`я Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області (орган управління); керівник лікарні (підпункти 6.1.1-6.1.3 пункту 6.1);

- засновник призначає на посаду та звільняє з посади керівника лікарні (пункт 6.2);

- поточне керівництво лікарнею здійснює головний лікар, який безпосередньо підпорядковується засновнику (пункт 6.5).

Наказом по Виноградівській районній лікарні від 24 липня 2019 року № 1249-6 головному лікарю ОСОБА_1 надана відпустка на строк із 25 липня 2019 року до 03 серпня 2019 року.

Розпорядженням голови Виноградівської районної ради від 31 липня 2019 року № 26 створена комісія з реорганізації шляхом перетворення Виноградівської районної лікарні під керівництвом завідувача хірургічним відділенням поліклініки Виноградівської районної лікарні Милюкова О. В.

01 серпня 2019 року голова комісії з реорганізації Виноградівської районної лікарні Милюков О. В. видав наказ № 91 «Про реорганізацію районної лікарні шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області», яким, серед іншого, зобов`язав начальника відділу кадрів лікарні повідомити працівників лікарні про реорганізацію лікарні та забезпечити дотримання їхніх трудових прав та соціальних гарантій у ході реорганізації.

03 жовтня 2019 року Виноградівська районна рада Закарпатської області прийняла рішення № 802 «Про створення комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області», яким:

- створила КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області» шляхом перетворення Виноградівської районної лікарні;

- визначила КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області правонаступником всього майна, прав, обов`язків та активів Виноградівської районної лікарні.

Також цим рішенням затвердила:

- Статут КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області;

- порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області;

- призначила тимчасово виконувачем обов`язків керівника КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області Милюкова О. В .

Затверджений рішенням Виноградівської районної ради від 03 жовтня 2019 року № 802 Статут КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області передбачав, що:

- КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області є юридичною особою публічного права, засновником підприємства є Виноградівська районна рада Закарпатської області (пункти 1.3, 4.1);

- органами управління підприємством є: вищий орган управління - Виноградівська районна рада (засновник); виконавчий орган управління - директор підприємства (керівник підприємства) (пункт 7.1);

- поточне керівництво (оперативне управління) підприємством здійснює керівник підприємства - директор, який призначається на посаду за рішенням засновника відповідно до порядку, визначеного законодавством України, який відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством охорони здоров`я України; строк найму, права, обов`язки та відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом (пункт 7.2, підпункт 7.3.7 пункту 7.3);

- повноваження щодо, зокрема, створення конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади керівника підприємства, затвердження переможця конкурсу та внесення подання засновнику на призначення керівника підприємства, укладення і розірвання контракту з керівником підприємства делегуються голові Виноградівської районної ради (пункти 7.4, 7.5).

08 жовтня 2019 року здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи «Виноградівська районна лікарня» (код ЄДРПОУ 01992506), керівник ОСОБА_1 , та державна реєстрація юридичної особи КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області (код ЄДРПОУ 01992506), керівник Милюков О. В. (тимчасовий виконувач обов`язків директора).

Наказом тимчасового виконувача обов`язків керівника КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області Милюкова О. В. від 09 жовтня 2019 року № 117-о затверджено і введено в дію з 10 жовтня 2019 року організаційну структуру і штатний розпис КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області, в якому наявна посада керівника установи (директора) та, відповідно, відсутня посада керівника установи (головного лікаря), що існувала в структурі та штатному розписі Виноградівської районної лікарні.

Рішенням Виноградівської районної ради від 04 лютого 2020 року № 863 на підставі подання конкурсної комісії на зайняття посади керівника КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області призначено Милюкова О. В. директором цього підприємства та доручено голові ради укласти із ним контракт терміном на п`ять років.

03 березня 2020 року між Виноградівською районною радою Закарпатської області (суб`єктом управління) та Милюковим О. В. укладено контракт (з додатками), відповідно до якого Милюкова О. В. призначено на посаду директора КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області на строк дії цього контракту, який діє з 03 березня 2020 року до 02 березня 2025 року (пункт 29 цього контракту).

Листом КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 23 березня 2020 року № 440 доведена до відома ОСОБА_1 інформація про реорганізацію лікарні, запровадження в штаті реорганізованого підприємства посади директора як керівника лікарні, виключення посади головного лікаря як керівника лікарні та пропозицію переведення її з 25 травня 2020 року на одну із посад: лікаря-терапевта клініко-діагностичного відділення; лікаря-терапевта приймального відділення; завідувача виїзної бригади (лікаря-терапевта) з надання паліативної допомоги «Хоспіс вдома» поліклініки лікарні, посадові оклади на кожній з посад 4 361,00 грн на місяць.

Також у цьому листі попереджено ОСОБА_1 про те, що в разі її відмови від запропонованих посад до Виноградівської районної ради Закарпатської області буде скеровано подання для прийняття відповідного рішення.

На цьому листі міститься підпис ОСОБА_1 у графі «пропозицію отримано» та зроблений нею 23 березня 2020 року запис «не згідна».

Відповідно до акта від 23 березня 2020 року, складеного начальником відділу кадрів Вайда М. П. та юрисконсультом Гануляк Т. М., засвідчено, що ОСОБА_1 було ознайомлено з наступними документами: листом пропозицією про переведення на іншу посаду від 23 березня 2020 року № 440; попередженням про звільнення; наказом Виноградівської районної лікарні від 01 серпня 2019 року № 91 «Про реорганізацію Виноградівської районної лікарні шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство Виноградівська районна лікарня; наказом КНП «Виноградівська районна лікарня» від 09.10.2019 № 117-о «Про створення комунального некомерційного підприємства «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області шляхом перетворення Виноградівської районної лікарні та затвердження організаційної структури і штатного розпису», проте засвідчити своїм підписом факт ознайомлення із цими документами ОСОБА_1 відмовилася.

25 травня 2020 року директор КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області склав на адресу Виноградівської районної ради Закарпатської області подання вих. № 01-17/601 про звільнення ОСОБА_1 із посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, внаслідок реорганізації лікарні, змін в організації виробництва і праці, спливу двомісячного строку попередження про скорочення посади головного лікаря, відсутністю згоди на переведення на іншу посаду, а також з урахуванням перебування ОСОБА_1 у відпустці довів до відома, що вона повинна стати до роботи 10 червня 2020 року.

Рішенням Виноградівської районної ради Закарпатської області від 10 червня 2020 року № 939 «Про звільнення головного лікаря Виноградівської районної лікарні» звільнено ОСОБА_1 з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні 10 червня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в результаті реорганізації Виноградівської районної лікарні.

ОСОБА_1 у період з 24 червня 2019 року до 29 липня 2020 року (понад рік) неодноразово перебувала у відпустках, на вихідних та лікарняних, у тому числі, чотири лікарняних і самоізоляція у період з 10 червня 2020 року до 29 липня 2020 року, що підтверджується листками непрацездатності та довідкою на головного лікаря районної лікарні ОСОБА_1

30 липня 2020 року директор КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області видав наказ № 728-к про припинення трудового договору, яким, із посиланням на наказ від 09 жовтня 2019 року № 117-о, відмову від пропозиції про переведення на іншу посаду від 23 березня 2020 року № 440 та рішення Виноградівської районної ради від 10 червня 2020 року № 939, звільнено ОСОБА_1 із посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні з 30 липня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, скороченням чисельності та штату працівників. Відповідний запис внесений до трудової книжки, з наказом ОСОБА_1 ознайомлена 30 липня 2020 року.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Згідно зі статтею 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За змістом частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених, зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, з його згоди, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20 (провадження № 61-6268св21), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21), від 06 квітня 2023 року у справі № 686/2549/22 (провадження № 61-12734св22) та інших.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано позивачем і матеріалами справи те, що листом КНП «Виноградівська районна лікарня» Виноградівської районної ради Закарпатської області від 23 березня 2020 року № 440 доведена до відома ОСОБА_1 інформація про реорганізацію лікарні, запровадження в штаті реорганізованого підприємства посади директора як керівника лікарні, виключення посади головного лікаря як керівника лікарні та пропозицію переведення її з 25 травня 2020 року на одну із посад: лікаря-терапевта клініко-діагностичного відділення; лікаря-терапевта приймального відділення; завідувача виїзної бригади (лікаря-терапевта) з надання паліативної допомоги «Хоспіс вдома» поліклініки лікарні, посадові оклади на кожній з посад 4 361,00 грн на місяць.

Отже, ОСОБА_1 належним чином було попереджено про наступне звільнення з посади головного лікаря Виноградівської районної лікарні на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Також ОСОБА_1 пропонувалися всі наявні вакантні посади з дня попередження про звільнення до дня його звільнення.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначив, що відповідачем належним чином виконав приписи частини другої статті 40 КЗпП України, а відмови ОСОБА_1 із переведенням на інші вакантні посади свідчить, що при її звільненні відповідачем не допущено будь-яких порушень її прав.

Відповідно до статті 16 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Отже, призначення на посаду керівника КНП «Виноградівська районна лікарня» могло мати місце лише за результатом проведеного конкурсу, який в даному випадку був проведений та переможцем якого став Милюков О. В. , з яким 03 березня 2020 року Виноградівською районною радою Закарпатської області укладено контракт про призначення його на посаду директора КНП «Виноградівська районна лікарня» строком на п`ять років, що спростовує твердження ОСОБА_1 про можливість її переведення відповідачем на цю керівну посаду 23 березня 2020 року, оскільки до цього часу з 24 червня 2019 року вона безперервно та неодноразово перебувала у відпустках, на вихідних та лікарняних, а участі в конкурсі на зайняття цієї керівної посади не приймала.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із правильним висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що в Виноградівській районній лікарні відбулися зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників. Роботодавець дотримався процедури вивільнення працівника в частині повідомлення про наступне скорочення штату у встановлені законом строки.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на якій містяться посилання в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18 серпня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник