№ 299/2739/17

Постанова

Іменем України

25 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 299/2739/17

провадження № 61-14810св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Берегівська місцева прокуратура,

відповідачі: Матіївська сільська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2019 року у складі колегії судів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2017 року Берегівська місцева прокуратура звернулась до суду з позовом до Матіївської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради, витребування земельних ділянок.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді голови Матіївської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області (далі -Матіївської сільської ради), тобто будучи особою уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, діючи в інтересах близьких осіб (своєї дружини ОСОБА_2 та сина ОСОБА_1 ) не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно не повідомив колегіальний орган під час виконання повноважень про наявність конфлікту інтересів, а саме - Матіївську сільську раду та вчинив дії і прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, другою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Факт корупційного діяння встановлений постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2017 року, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 21 червня 2017 року. Внаслідок вказаних неправомірних дій ОСОБА_4 відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 незаконно передано у власність земельні ділянки. З метою уникнення цивільної відповідальності, 11 вересня 2017 року, після пред`явлення прокурором даного позову до суду, відповідачі ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу відчужили спірні земельні ділянки відповідачу ОСОБА_3 .

Берегівська місцева прокуратура пред`явила до суду позов в інтересах держави з метою відновлення встановленого законом порядку користування земельними ділянками, усунення негативних наслідків адміністративного корупційного правопорушення та, з урахуванням поданої заяви про зміну позовних вимог, просила: визнати недійсним та скасувати рішення 27 сесії 5 скликання Матіївської сільської ради від 22 травня 2015 року № 227 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га в контурі № 45 (№ 82 ) в с. Матієво, Виноградівського району; визнати недійсними та скасувати пункти 1.4, 2.4, 3.4 рішення 31 сесії 5 скликання Матіївської сільської ради від 04 листопада 2015 року № 250 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельні ділянки (кадастровий номер 2121282500:03:001:0013) загальною площею 0,2170 га для ведення особистого селянського господарства в с. Матієво, контур № 82 та (кадастровий номер 2121282500:03:002:0015) загальною площею 1,0820 га для ведення особистого селянського господарства в с. Матієво, контур № 45 ; визнати недійсним та скасувати рішення 20 сесії 5 скликання Матіївської сільської ради від 11 квітня 2014 року № 151 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,8 га в контурі № 45 (№ 82 ) в с. Матієво, Виноградівського району; визнати недійсними та скасувати пункти 1.4, 2.4, 3.4 рішення 28 сесії 5 скликання Матіївської сільської ради від 27 серпня 2015 року № 230 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 2121282500:03:002:0011) загальною площею 1,1661 га для ведення особистого селянського господарства в с. Матієво, контур № 45 ; витребувати у ОСОБА_3 на користь Матіївської сільської ради земельні ділянки: кадастровий номер 2121282500:03:001:0013, загальною площею 0,2170 га для ведення особистого селянського господарства в с. Матієво, контур № 82 ; кадастровий номер 2121282500:03:002:0015, загальною площею 1,0820 га для ведення особистого селянського господарства в с. Матієво, контур № 45 ; кадастровий номер 2121282500:03:002:0011, загальною площею 1,1661 га для ведення особистого селянського господарства в с. Матієво, контур № 45 .

Рішенням Виноградівського районного суду від 10 жовтня 2018 року в задоволенні позову Берегівської місцевої прокуратури відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення сільською радою прийняті правомірно, відповідачі на законних підставах набули право власності на спірні земельні ділянки та правомірно їх відчужили, а порушення колишнім сільським головою ОСОБА_4 вимог Закону України «Про запобігання корупції» не знаходиться в причинно - наслідковому зв`язку з порушенням норм земельного законодавства, які б могли вплинути на порядок та правомірність отримання земельних ділянок у власність відповідачами.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Закарпатської області задоволено. Рішення Виноградівського районного суду від 10 жовтня 2018 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позов Берегівської місцевої прокуратури задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення 27 сесії 5 скликання Матіївської сільської ради від 22 травня 2015 року № 227 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га в контурі № 45 (№ 82 ) у с. Матієво, Виноградівського району.

Визнано недійсним та скасувано пункти 1.4, 2.4, 3.4 рішення 31 сесії 5 скликання Матіївської сільської ради від 04 листопада 2015 року № 250 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельні ділянки (кадастровий номер 2121282500:03:001:0013) загальною площею 0,2170 га для ведення особистого селянського господарства в с. Матієво, контур № 82 та (кадастровий номер 2121282500:03:002:0015) загальною площею 1,0820 га для ведення особистого селянського господарства в с. Матієво, контур № 45 .

Визнано недійсним та скасовано рішення 20 сесії 5 скликання Матіївської сільської ради від 11 квітня 2014 року № 151 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,8 га в контурі № 45 (№ 82 ) в с. Матієво, Виноградівського району.

Визнано недійсним та скасовано пункти 1.4, 2.4, 3.4 рішення 28 сесії 5 скликання Матіївської сільської ради від 27 серпня 2015 року № 230 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 2121282500:03:002:0011) загальною площею 1,1661 га для ведення особистого селянського господарства в с. Матієво, контур № 45 .

Витребувано у ОСОБА_3 на користь Матіївської сільської ради земельні ділянки: кадастровий номер 2121282500:03:001:0013, загальною площею 0,2170 га для ведення особистого селянського господарства в с. Матієво, контур № 82 ; кадастровий номер 2121282500:03:002:0015, загальною площею 1,0820 га для ведення особистого селянського господарства в с. Матієво, контур № 45 ; кадастровий номер 2121282500:03:002:0011, загальною площею 1,1661 га для ведення особистого селянського господарства в с. Матієво, контур № 45 .

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції керувався тим, що факт вчинення ОСОБА_4 корупційного правопорушення, який встановлено постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2017 року, є достатньою підставою для скасування у судовому порядку оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2019 року у вищевказаній справі.

У касаційній скарзі заявники, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності не вплинуло на правомірність отримання земельних ділянок членами його сім`ї, оскільки адміністративне правопорушення не знаходиться у причинно - наслідковому зв`язку з порушенням норм земельного законодавства, які б вплинули на порядок та законність отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок.

Оскаржувані рішення Матіївської сільської ради приймались на сесіях при дотриманні кворуму присутніх депутатів сільської ради, крім того ОСОБА_4 не брав участь у голосуванні під час прийняття сільською радою зазначених рішень.

Заявник ОСОБА_3 у касаційній скарзі зазначила, що суд апеляційної інстанції неправомірно застосував положення статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки вона на законних підставах придбала земельну ділянку.

Крім того, заявники вважають, що Берегівська місцева прокуратура є неналежним позивачем у справі. Зокрема, позивачем не надано доказів звернення до Матієвської сільської ради з повідомленням про намір звернутись до суду в інтересах територіальної громади. Спірні земельні ділянки до передачі у приватну власність належали Матіївській сільській раді. Таким чином, прокурором не доведено необхідність представництва інтересу держави, оскільки в результаті задоволення позову у цій справі держава не отримує жодного матеріального чи нематеріального блага.

Заявник ОСОБА_2 у касаційній скарзі зазначила, що суд апеляційної інстанції, відхиляючи клопотання її представника про відкладення розгляду справи, діяв упереджено, чим порушив її право на судовий захист.

У касаційній скарзі заявниками зазначено клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

У грудні 2019 року на адресу Верховного Суду від Матіївської сільскої ради засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Свою позицію обґрунтовує тим, що висновки апеляційного суду відповіда.ть правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 442/730/17.

У грудні 2019 року Прокуратура Закарпатської області засобами поштового зв`язку також подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції просить залишити постанову без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року, після усунення заявниками недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи № 299/2739/17 з суду першої інстанції та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Цією ж ухвалою відмовлено заявникам у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови апеляційного суду.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у серпні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України(в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки таке ухвалено з додержанням норм законодавства.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що рішенням 27 сесії 5 скликання Матіївської сільської ради від 22 травня 2015 року № 227 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га в контурі № 45 (№ 82 ) в с. Матієво, Виноградівського району.

Пунктами 1.4, 2.4, 3.4 рішення 31 сесії 5 скликання Матіївської сільської ради від 04 листопада 2015 року № 250 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельні ділянки: кадастровий номер 2121282500:03:001:0013, загальною площею 0,2170 га для ведення особистого селянського господарства в с. Матієво, контур № 82 та кадастровий номер 2121282500:03:002:0015, загальною площею 1,0820 га для ведення особистого селянського господарства в с. Матієво, контур № 45 .

Рішенням 20 сесії 5 скликання Матіївської сільської ради від 11 квітня 2014 року № 151 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,8 га в контурі № 45 (№ 82 ) в с. Матієво, Виноградівського району.

Пунктами 1.4, 2.4, 3.4 рішення 28 сесії 5 скликання Матіївської сільської ради від 27 серпня 2015 року № 230 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 2121282500:03:002:0011, загальною площею 1,1661 га для ведення особистого селянського господарства в с. Матієво, контур № 45 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували право власності на зазначені земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На підставі договорів купівлі - продажу від 11 вересня 2017 року № 2677, № 2678, № 2679, посвідчених приватним нотаріусом Виноградівського нотаріального округу Богаш Н. Я. відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відчужили вказані земельні ділянки відповідачу ОСОБА_3

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2017 року, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 21 червня 2017 року, ОСОБА_4 - колишнього голову с. Матієво визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою та частиною другою статті 172-7 КУпАП, у зв`язку з невиконанням останнім, покладених на нього статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції», обов`язків в частині зобов`язання щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття рішень.

Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді сільського голови і будучи особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, діючи в інтересах близьких осіб (своєї дружини ОСОБА_2 та сина ОСОБА_1 ) не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно не повідомив колегіальний орган під час виконання повноважень про наявність конфлікту інтересів, а саме - Матіївську сільську раду та вчинив дії і прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме скерував на розгляд сесії заяви своєї дружини ОСОБА_2 та сина ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, під час розгляду вказаних заяв взяв участь в обговоренні вказаного звернення, виступив та зачитав заяви про виділення цих земельних ділянок, підписав відповідні рішення, про конфлікт інтересів не повідомляв, і жодних заходів щодо їх усунення не вживав.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, серед іншого: 1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; 2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; 3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету; 8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; 9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання; 14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; 20) видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Частинами п`ятою, шостою статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Відповідно до частин десятої, п`ятнадцятої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Згідно зі статтею 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання. Здійснення контролю за дотриманням вимог частини першої цієї статті, надання зазначеним у ній особам консультацій та роз`яснень щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, поводження з майном, що може бути неправомірною вигодою та подарунками, покладається на постійну комісію, визначену відповідною радою.

Із аналізу Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що ним урегульовано питання організації роботи органу місцевого самоврядування, яким є сільська рада та її голови, визначено обсяг повноважень та порядок діяльності вказаного органу.

Закон України «Про запобігання корупції» (тут і далі у редакції, чинній на час притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності) (далі - Закон) визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення недоліків корупційних правопорушень.

У статті 1 цього Закону надано значення термінів, які у ньому вживаються: близькі особи - особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких із суб`єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб`єкта;

потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Статтею 3 Закону визначено суб`єктів, на які поширюється дія цього Закону, згідно з пунктами 1 та 2 частини першої якої передбачені особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Зокрема, згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вживати заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

У частині першій статті 35 Закону зазначено, що правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, суддів, суддів Конституційного Суду України, голів, заступників голів обласних та районних рад, міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.

Тобто, при виникненні конфлікту інтересів у голови сільської ради він має діяти відповідно до правила, передбаченого у статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з яким можливість брати участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою пов`язано з виконанням ним такої умови: самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Разом з тим у частині другій статті 35 Закону зазначено, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Згідно з частиною першою статті 67 Закону нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства з питань запобігання корупції, органу місцевого самоврядування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Урахувавши преюдиційний характер встановлених постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 21 червня 2017 року у справі № 299/3318/16-п обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувані рішення Матіївської селищної ради від 22 травня 2015 року, від 04 листопада 2015 року, від 11 квітня 2014 року, від 27 серпня 2015 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок ухвалено селищною радою за наявності конфлікту інтересів, що згідно з чинним законодавством є безумовною підставою для скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно, апеляційний суд у цій справі зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для визнання таких рішень сільської ради недійсними та їх скасування.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржувані рішення Матіївської сільської ради приймались на сесіях при дотриманні кворуму присутніх депутатів сільської ради, а також про те, що ОСОБА_4 не брав участь у голосуванні під час прийняття сільською радою зазначених рішень, є безпідставними, оскільки суперечать змісту протоколів засідань сільської ради та оскаржуваних рішень сільської ради.

Крім того, для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі у прийнятті особою рішення за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.

Прийняте в умовах реального конфлікту інтересів рішення органу місцевого самоврядування компрометує, спаплюжує таке рішення, та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 442/730/17 (провадження № 14-557цс18).

Таким чином, доводи заявників про те, що притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з порушенням норм земельного законодавства, які б вплинули на порядок та законність отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок є необґрунтованими та суперечать встановленим обставинам у справі.

Верховний Суд звертає увагу на те, що особи, які зверталися до уповноваженого органу з відповідними заявами про передачу у власність земельної ділянки, а саме - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не позбавлені можливості звернутися до Матіївської сільської ради про розгляд відповідних заяв у встановленому законом порядку, оскільки порушення, допущене при прийнятті оскаржуваних рішень, не є перешкодою для повторного розгляду вказаного питання із дотриманням вимог чинного законодавства.

Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо втручання суду у право ОСОБА_3 на мирне володіння майном, Верховний Суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»

від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня

2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильнее застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що правовідносини у цій справі пов`язані з вибуттям земельної ділянки з власності територіальної громади та становлять суспільний інтерес. Ураховуючи, що Матіївська сільська рада розпорядилася належною територіальній громаді земельною ділянкою з порушенням вимог закону, звернення прокурора із зазначеним позовом відповідає суспільним інтересам та є пропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном, оскільки полягає у відновленні законності при вирішенні вибуття з власності територіальної громади земельних ділянок та їх повернення у власність держави для задоволення потреб територіальної громади.

Звертаючись із позовом у даній справі прокурор на виконання частини четвертої статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у позовній заяві навів обґрунтування неналежного здійснення Матіївською сільською радою, як власника та розпорядника спірних земельних ділянок, захисту законних інтересів територіальної громади, яке встановлено рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2016 року, тобто навів підстави для представництва інтересів держави та територіальної громади, а також обґрунтував, у чому, на його погляд, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).

Ураховуючи наведене, а також те, що Матіївська сільська рада у судах першої та апеляційної інстанції підтримала зазначений позов, доводи касаційної скарги про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави є необґрунтованими.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно ухвалив оскаржуване рішення за відсутності ОСОБА_2 та її представника чим порушив її право, оскільки колегія суддів апеляційного суду в межах повноважень, передбачених статтею 372 ЦПК України, визнала наведені у клопотанні представника відповідача про відкладення судового засідання обставини неповажними, оскільки докази поважності причин неявки представника відповідача в судове засідання 27 червня 2019 року суду не надані.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови, а зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який їх спростував. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСЛП, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§ § 29-30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 402 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик