20.12.2024

№ 2-1954/08

Постанова

Іменем України

30 січня 2020 року

м. Київ

справа № 2-1954/08

провадження № 61-44257св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Вест», закрите акціонерне товариство «МЖК «Академмістечко»,

третя особа - Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Кулікової С. В., Лапчевської О. Ф., Вербової І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Вест» (далі - ТОВ НВФ «Вест»), закритого акціонерного товариства «МЖК «Академмістечко» (далі - ЗАТ «МЖК «Академмістечко»), у якому просила:

- визнати за нею майнові права на об`єкт інвестування - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати за нею право власності на об`єкт незавершеного будівництва трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ТОВ НВФ «Вест» виконати інвестиційний договір та після введення житлового будинку АДРЕСА_1 в експлуатацію передати у її власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що 15 листопада 2004 року між нею та ТОВ НВФ «Вест» укладено договір № 456Г інвестування будівництва, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Позивач виконала взяті на себе зобов`язання згідно умов договору інвестування, сплативши грошові кошти в розмірі 314 190 грн.

Посилаючись на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 в експлуатацію не зданий, знаходиться на стадії незавершеного будівництва, будівельні роботи на вказаному об`єкті призупинені, що порушує її права, як інвестора, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 травня 2008 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт інвестування - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт незавершеного будівництва - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Зобов`язано ТОВ НВФ «Вест» виконати інвестиційний договір та після введення житлового будинку АДРЕСА_1 в експлуатацію передати у її власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 виконала умови інвестиційного договору, у зв`язку з чим набула право власності на новостворене майно, проте ТОВ НВФ «Вест» порушує строки здачі в експлуатацію об`єкта інвестування, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 травня 2008 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено. Клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 квітня 2008 року, задоволено. Заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об`єкт інвестування в незавершеному будівництві - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 скасовано.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, виходив з того, що визнання за ОСОБА_1 майнових прав та права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 істотно виплинуло на права ОСОБА_2 , яка відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2009 року також є власником спірної квартири, проте до участі у розгляді справи залучена не була.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що ТОВ НВФ «Вест», укладаючи з ОСОБА_1 договір інвестування будівництва АДРЕСА_1-Г, діяв на підставі договору інвестування будівництва частини житлового будинку від 11 лютого 2002 року № 11/02-2002, який укладено між ТОВ НВФ «Вест» та ЗАТ «МЖК «Академмістечко» раніше, ніж виникли договірні правовідносини між ЗАТ «МЖК «Академмістечко», закритим акціонерним товариством «Спілка» (далі - ЗАТ «Спілка») та товариством з обмеженою відповідальністю «Лісагробуд» (далі - ТОВ «Лісагробуд»). При цьому квартира АДРЕСА_1 , на відміну від договорів, укладених між ЗАТ «МЖК «Академмістечко», ЗАТ «Спілка» та ТОВ «Лісагробуд», весь час знаходилась у додатку № 1 до договору інвестування квартири від 11 лютого 2002 року № 11/02-2002 та рахувалась за ТОВ НВФ «Вест». Також суд не звернув уваги на те, що ЗАТ «МЖК «Академмістечко» не отримало від ТОВ НВФ «Вест» довідку, що квартира АДРЕСА_1 є вільною, а тому висновок апеляційного суду про порушення прав ОСОБА_2 внаслідок незалучення її до участі у розгляді справи є безпідставним.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У грудні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 15 листопада 2004 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «НВФ «Вест» договір АДРЕСА_1-Г інвестування будівництва, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 2. 1. вказаного договору загальна вартість інвестиційного внеску складає - 314 190 грн, яку позивач сплатила 18 листопада 2004 року.

11 липня 2005 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «ЛІСАГРОБУД» попередній договір, за умовами якого ТОВ «Лісагробуд» належать майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , і складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 104,73 кв. м, жилою 59,88 кв. м, на 17 поверсі, блоку № 2 і підземний гараж, на підставі інвестиційного договору № 03/9, укладеного між ЗАТ «Спіка» та ТОВ «Лісагробуд» від 03 вересня 2002 року та договору гарантії та взаємної відповідальності № 08/9, укладленого між ЗАТ МЖК «Академгородок», ЗАТ «Спіка» та ТОВ «Лісагробуд» від 08 вересня 2002 року.

Пунктом 3 вказаного попереднього договору передбачено, що з моменту отримання ТОВ «Лісагробуд» свідоцтва про право власності на об`єкт сторони зобов`язуються підписати та укласти в нотаріальній формі договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , і складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 104,73 кв. м, жилою 59,88 кв. м, на 17 поверсі, блоку № 2 і підземного гаража, але не пізніше 01 вересня 2006 року.

Відповідно до пункту 5 попереднього договору ТОВ «Лісагробуд» стверджує, що майнові права на вказану квартиру не продані, не подаровані, в спорі та під арештом не знаходяться, претензій з боку третіх осіб щодо квартири немає.

Підтверджуючи свої наміри укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , і складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 104,73 кв. м, жилою 59,88 кв. м, на 17 поверсі, блоку № 2 і підземного гаража, з метою забезпечення умов попереднього договору ОСОБА_2 сплатила на момент підписання цього договору ТОВ «Лісагробуд» 263 000 грн.(пункт 7 попереднього договору).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , і складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 104,73 кв. м, на 17 поверсі, блоку № 2 і підземний гараж. Визнано ОСОБА_2 право на отримання в натурі трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , і складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 104,73 кв. м, на 17 поверсі, блоку № 2 і підземний гараж. Визнано ОСОБА_2 майнове право на частку житлового будинку, будівництво якого не завершено, за адресою: АДРЕСА_1 , і складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 104,73 кв. м, на 17 поверсі, блоку № 2 і підземний гараж.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року тут і надалі в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України 2004 року).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 32 ЦПК України 2004 року).

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою (частина друга статті 118 ЦПК України 2004 року).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України 2004 року).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Вказаний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов`язків, визначених статтями 3, 27 та 31 ЦПК України 2004 року, сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб) є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки судового рішення.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 за умовами попереднього договору від 11 липня 2005 року також була інвестором квартири АДРЕСА_1 , та набула право власності на неї на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2009 року.

У зв`язку з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, ухвалення рішення про права та інтереси ОСОБА_2 , яка також була інвестором квартири АДРЕСА_1 , проте до участі у розгляді цієї справи залучена не була, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування рішення місцевого суду та відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з вказаним висновком апеляційного суду з огляду на допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права.

При цьому апеляційний суд правильно зазначив, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду за захистом свого майнового права на частку в об`єкті незавершеного будівництва, залучивши як відповідача до участі у справі ОСОБА_2 .

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувана постанова відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов